Постанова in case no. 904/2949/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 904/2949/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Тетарчук І. В. (адвоката),

відповідача - не з`явилися,

третьої особи-1 - Зубаря О. В. (адвоката),

третьої особи-2 - Смирнової Ю. В. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Укрніхром"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2025 (колегія суддів: Іванов О. Г. - головуючий, Чередко А. Є., Парусніков Ю. Б.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Композит Технолоджи" (змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Укрніхром")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудтехнологія"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Акціонерного товариства "Укргазвидобування", 2) SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD,

про зобов`язання повернути переданий на зберігання товар за актом прийому-передачі на підставі договору від 19.09.2020 190920 відповідального зберігання,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Композит Технолоджи" (далі - ТОВ "Композит Технолоджи") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудтехнологія" (далі - ТОВ "Шляхбудтехнологія") про зобов`язання повернути переданий на зберігання товар за актом прийому-передачі на підставі договору від 19.09.2020 190920 відповідального зберігання.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Композит Технолоджи" зазначало, що строк зберігання товару, переданого за актом прийому-передачі на підставі договору від 19.09.2020 190920 відповідального зберігання, закінчився, проте товар відповідач не повернув.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 (суддя Загинайко Т. В.) у справі 904/2949/22 позовні вимоги ТОВ "Композит Технолоджи" задоволено в повному обсязі.

Зобов`язано ТОВ "Шляхбудтехнологія" повернути ТОВ "Композит Технолоджи" переданий на зберігання товар за актом прийому-передачі від 19.09.2020 на підставі договору від 19.09.2020 190920 відповідального зберігання, а саме плити мобільного дорожнього покриття в кількості 1166 штук.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Композит Технолоджи", суд першої інстанції виходив із того, що строк зберігання майна закінчився, а на момент розгляду справи доказів повернення позивачу переданого на зберігання товару відповідач не надав.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2025 у справі 904/2949/22 вирішено залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Китайську компанію SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD.

Задоволено апеляційну скаргу Китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 у справі 904/2949/22.

Скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 у справі 904/2949/22.

Ухвалено у справі нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Композит Технолоджи" до ТОВ "Шляхбудтехнологія" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування"), Китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD, про зобов`язання повернути переданий на зберігання товар за актом прийому-передачі на підставі договору від 19.09.2020 190920 відповідального зберігання.

2.4. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, - Китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD, виходив із того, що плити мобільного дорожнього покриття з полімерних композитних матеріалів з монтажними інструментами та ремкомплектами у кількості 1166 шт., які перебували на зберіганні у ТОВ "Шляхбудтехнологія" і які є предметом позову в цій справі, належать на праві власності саме SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD. Натомість, як установив суд апеляційної інстанції, у позивача у справі відсутні належні та допустимі докази речових прав на плити мобільного дорожнього покриття, відсутні будь-які докази виконання договору зберігання (відсутні акти огляду, оплата послуг, податкова звітність, будь-які документи про вчинення фактичних дій щодо виконання договору, тощо). Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цей господарський спір не є спором між ТОВ "Композит Технолоджи" та ТОВ "Шляхбудтехнологія", оскільки відносини між ними є фіктивними та не мають підтвердження реальних фактичних дій.

За висновком суду, ТОВ "Композит Технолоджи" намагається шляхом судового рішення отримати плити, право на які не може підтвердити первинними правовстановлюючими документами, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Композит Технолоджи".

Суд апеляційної інстанції також, посилаючись на положення статті 50 Господарського процесуального кодексу України, залучив Китайську компанію SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Укрніхром" (попередня назва ТОВ "Композит Технолоджи") (далі - ТОВ "ВКК "Укрніхром") звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2025 у справі 904/2949/22 та закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 у справі 904/2949/22 залишити в силі.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ТОВ "ВКК "Укрніхром" зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2

статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі 911/2635/17, від 12.05.2021 у справі 910/11213/20, від 30.05.2018 у справі 906/1099/16, щодо застосування статей 254, 264 Господарського процесуального кодексу України.

3.4. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2

статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваної постанови було порушено норми процесуального права щодо дослідження документів на підтвердження повноважень представника третьої особи на підписання та подання апеляційної скарги.

Скаржник зазначає, що на підтвердження повноважень представника іноземної юридичної особи - SU1FENHE XIN-RES1STANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. до апеляційної скарги було додано довіреність від 08.01.2024 строком дії до 31.12.2024, відповідно до якої Смирнову Юлію Вячеславівну уповноважено представляти інтереси довірителя.

На думку ТОВ "ВКК "Укрніхром", зазначена довіреність не може вважатися належним та допустимим доказом повноважень представника, оскільки довіреність видана від імені іноземної юридичної особи без належного зазначення її організаційно-правової форми, що унеможливлює ідентифікацію суб`єкта, від імені якого вона видана. Крім того, як зазначає скаржник, у тексті довіреності відсутні відомості про місце її видачі, що позбавляє можливості встановити державу, на території якої документ був складений, та, відповідно, визначити порядок його легалізації.

Скаржник також зазначає, що довіреність підписана від імені директора Xu LongQing, який нібито діяв на підставі Статуту, однак жодних документів, що підтверджують його повноваження діяти від імені компанії, до матеріалів справи не додано, що унеможливлює перевірку правомірності видачі довіреності; в довіреності відсутні будь-які ідентифікаційні дані представника, окрім прізвища, імені та по батькові, що не дає можливості однозначно встановити особу, якій надано повноваження; відсутні будь-які відомості, що підтверджують статус Смирнової Юлії Вячеславівни як адвоката, зокрема не додано ордера чи свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відтак скаржник зазначає, що надана довіреність не відповідає вимогам належності та допустимості доказів, не підтверджує повноваження Смирнової Юлії Вячеславівни на представництво інтересів іноземної юридичної особи та, відповідно, не надає їй права підписувати апеляційну скаргу. Крім того, скаржник стверджує, що за відсутності апостилю неможливо перевірити, чи дійсно відповідна особа мала право діяти від імені компанії та видавати довіреність, у зв`язку із чим такий документ не може вважатися належним та допустимим доказом повноважень представника у розумінні процесуального законодавства України.

ТОВ "ВКК "Укрніхром" також зазначає, що до матеріалів справи не надано оригіналу довіреності мовою держави її походження (китайською мовою), що унеможливлює встановлення змісту документа, який фактично підписувався посадовою особою іноземної юридичної особи; наданий документ викладений українською мовою, однак відсутні будь-які докази того, що саме цей текст був підписаний директором Xu LongQing, або що він є належним перекладом оригіналу; також судом не з`ясовано, чи приїжджав директор Xu LongQing до України для підписання цієї довіреності, чи була підписана дана довіреність саме цією собою.

3.5. Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування") у відзиві на касаційну скаргу просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2025 у справі 904/2949/22 залишити без змін. АТ "Укргазвидобування" зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови від 07.10.2025 дотримався вимог процесуального права та правильно застосував норми матеріального права із урахуванням відповідних висновків Верховного Суду, що не спростовується доводами касаційної скарги.

3.6. Китайська компанія SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD у поясненнях щодо касаційної скарги позивача просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. На думку Китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD, суд апеляційної інстанції всебічно, повно та об`єктивно встановив та проаналізував обставини, що стосуються прав та інтересів третьої особи - постачальника, а також надав правову оцінку зібраним доказам та діям усіх учасників правовідносин не тільки в частині сумнівного договору відповідального зберігання, а також усім пов`язаним із ним порушенням закону, зловживанням правами та зловмисній домовленості учасників ТОВ "Композит Технолоджи".

3.7. Китайська компанія SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD звернулася 06.08.2026 до Верховного Суду з повторним клопотанням про забезпечення адвокату можливості участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, в якому уточнила електронну адресу для відеоконференцзв`язку, а також номер телефону для зв`язку з представником +38 (099) 0795396. Оскільки ухвалою Верховного Суду від 05.08.2026 вже задоволено клопотання Китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD про проведення судових засідань у режимі відеоконференції, то підстав для задоволення повторного клопотання немає.

4. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до наданого позивачем договору від 19.09.2020 190920 між ТОВ "Композит Технолоджи" як поклажодавцем і ТОВ "Шляхбудтехнологія" як зберігачем було укладено договір від 19.09.2020 190920 відповідального зберігання.

4.2. Пунктом 1.1 договору від 19.09.2020 190920 визначено, що зберігач зобов`язується на умовах, установлених цим договором, за винагороду взяти на відповідальне зберігання майно поклажодавця в асортименті та кількості згідно з актом прийому-передачі (додаток 1 до цього договору), який є його невід`ємною частиною, а поклажодавець зобов`язується вчасно сплачувати послуги зберігання на умовах, передбачених цим договором.

4.3. Майно буде зберігатися за адресою: м. Полтава, вул. Половка, 78, на відкритому майданчику (пункт 1.2 договору від 19.09.2020 190920).

4.4. Відповідно до пункту 2.1 договору від 19.09.2020 190920 поклажодавець має право передати на зберігання зберігачу на умовах, визначених цим договором, майно в асортименті та кількості згідно з актом приймання-передачі (додаток 1 до цього договору), який є невід`ємною його частиною.

4.5. Згідно з пунктом 3.1 договору від 19.09.2020 190920 строк зберігання: з моменту підписання договору строком на один календарний рік.

4.6. Поклажодавець здійснює передачу майна для зберігання протягом трьох робочих днів з дати підписання сторонами цього договору; приймання-передача майна здійснюється сторонами шляхом підписання акта приймання-передачі; при прийманні майна на зберігання та його поверненні сторони проводять огляд, визначають кількість ти його зовнішній стан (пункт 3.4. договору від 19.09.2020 190920).

4.7. До позовної заяви позивач долучив акт приймання-передачі від 19.09.2020 товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання.

4.8. Як зазначили суди, відповідно до цього акта приймання-передачі від 19.09.2020:

- поклажодавець передав, а зберігач прийняв на тимчасове відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності: плити мобільного дорожнього покриття в кількості 1166 штук, заставна вартість товару за 1 шт. - 65 000,00 грн, сума 75 790 000,00 грн;

- зберігач і поклажодавець спільно оглянули передані на зберігання товарно-матеріальні цінності, визначили їх кількість та зовнішній стан; оглядом товарно-матеріальних цінностей сторони задоволені, претензій щодо кількості та якості, зовнішнього стану товарно-матеріальних цінностей у сторін одна до одної немає;

- місце зберігання товарно-матеріальних цінностей: м. Полтава, вул. Половка, 78;

- умови зберігання товарно-матеріальних цінностей - згідно з договором від 19.09.2020 190920 відповідального зберігання.

4.9. Водночас, як зазначив суд апеляційної інстанції, з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду звернулася Китайська компанія SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD, яка зазначала про таке:

- оскаржуване судове рішення прийнято на підставі підроблених документів;

- задовольняючи позов лише на підставі договору зберігання, суд не перевірив права позивача ("поклажодавця") на товар та не залучив до участі у справі власника цього майна;

- у цьому випадку позивач використав спрощену процедуру судового розгляду (розгляд справи без участі та повідомлення сторін, без відзиву відповідача, без урахування проблемної роботи поштових відділень під час воєнного стану) для розробки схеми незаконного заволодіння чужим майном.

- плити мобільного дорожнього покриття в кількості 1166 штук, які знаходяться на зберіганні на складі за адресою: м. Полтава, вул. Половка, 78, належать постачальнику - Китайській компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD.

- плити мобільного дорожнього покриття є предметом договору поставки від 16.08.2018 UGV10467/30-18, укладеним між SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD (постачальником) та АТ "Укргазвидобування" (покупцем); загальна кількість ввезеного товару становить 1166 плит мобільного дорожнього покриття загальною вартістю 4 236 879,16 доларів США; під час передачі товару між сторонами договору поставки виник спір щодо його якості та комплектності, тому товар був повернутий постачальнику та залишений на митній території України до вирішення спірних питань в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України;

- для забезпечення належного збереження товару на весь час арбітражних розглядів SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD уклало з ТОВ "Шляхбудтехнологія" прямий договір зберігання товару від 17.09.2020, а також акт приймання-передачі товару на зберігання. Одночасно з передачею товару на зберігання ТОВ "Шляхбудтехнологія" уклало договір оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРКОМ" на оренду території складського майданчика від 17.09.2020 16/2020-ор;

- жодних інших плит мобільного дорожнього покриття (окрім тих, що належать SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD) на території складського майданчика в місті Полтава на вул. Половка, 78 немає і не може бути, оскільки такі плити не виробляються в Україні й більше не ввозилися на її митну територію.

4.10. Суд апеляційної інстанції встановив, що заявником апеляційної скарги на спростування доводів позивача та висновків господарського суду надано:

- документи відкритої процедури торгів АТ "Укргазвидобування" та повний електронний архів з оригіналом укладеного договору поставки UGV10467/30-18 від 16.08.2018;

- договір поставки від 16.08.2018 UGV10467/30-18, укладений між SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD (постачальником) та АТ "Укргазвидобування";

- митні декларації та додатки до них на виконання договору поставки від 16.08.2018 /30-18, відповідно до яких загальна кількість ввезеного відправником (SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD) на адресу отримувача (АТ "Укргазвидобування") товару становить 1166 плит мобільного дорожнього покриття загальною вартістю 4 236 879,16 грн;

- пакувальні листи, технічні паспорти та сертифікати якості до договору поставки від 16.08.2018 /30-18;

- прямий договір зберігання товару від 17.09.2020, укладений між SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD і ТОВ "Шляхбудтехнологія";

- акт приймання-передачі товару на зберігання, відповідно до якого SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD передало на зберігання ТОВ "Шляхбудтехнологія" спірні плити;

- договір на оренду території складського майданчика від 17.09.2020 16/2020-ор, відповідно до якого одночасно з передачею товару на зберігання ТОВ "Шляхбудтехнологія" уклало договір оренди з ТОВ "ЕНЕРКОМ";

- рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Україна від 20.11.2020 у справі 116/2019, від 10.02.2022 у справі 57/2021, від 30.10.2023 у справі 273/2021, від 05.09.2022 у справі 273/2021, від 19.10.2022 у справі 273/2021;

- ухвали Київського апеляційного суду від 18.12.2023 та від 25.03.2024 у справі 824/153/23.

4.11. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвалою Київського апеляційного суду від 25.03.2024 у справі 824/153/23 встановлені такі фактичні обставини, які мають значення для цієї господарської справи:

"Судом встановлено, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 10 лютого 2022 року стягнуто з SUIFENHE XIN - RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD (Китайська Народна Республіка) на користь акціонерного товариства Укргазвидобування (Україна) 275 592,15 доларів США - митних витрат, що становлять різницю у ставці мита, 10 711,84 доларів США - на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, 200 доларів США - на відшкодування додаткових витрат з перекладу рішення на англійську мову, а разом 286 503,99 доларів США.

Згідно з п. 28 рішенням МКАС при Торгово-промисловій палаті України від 10 лютого 2022 року, позовні вимоги ґрунтуються на Договорі поставки UGV10467/30-18 від 16 серпня 2018 року (з додатками), відповідно до якого постачальник - компанія SUIFENHE XIN - RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD (нерезидент, КНР) зобов`язується поставити покупцеві - АТ Укргазвидобування (резидент, Україна) товар - мобільне дорожнє покриття з полімерних композитних матеріалів, зазначений у специфікації, що додається.

Як вбачається з матеріалів заяви, майно боржника (ред. SUIFENHE XIN - RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD) (1166 плит мобільного дорожнього покриття з полімерних композитних матеріалів з монтажними інструментами та ремкомплектами), знаходиться на території України з адресою: м. Полтава, вул. Половка, 78, у зберігача ТОВ Шляхбудтехнологія , на підставі договору зберігання 17/93 від 17.09.2020, що підтверджується рішенням МКАС при ТПП України від 30.10.2023 у справі 273/2021 (п.41 ар. 19 рішення, п. 43 арк. 23,24 рішення)".

4.12. Як зазначив суд апеляційної інстанції, за умовами договору від 16.08.2018 /30-18 поставка товару здійснювалась за базисом DAP Інкотермс 2010; митне оформлення вказаного товару підтверджується митними деклараціями /2019/203780, UA806020/2019/206710, UA806020/2019/206816, /2019/207113.

4.13. Під час митного оформлення цього товару з картки-особового рахунку АТ "Укргазвидобування" було списано ввізне мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання в розмірі 6,5 % на загальну суму 275 592,15 доларів США, відшкодування якої було предметом спору у справі 57/2021. За наслідками розгляду цієї справи Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України прийняв рішення від 10.02.2022 57/2021 про задоволення позову стягувача.

4.14. Суд апеляційної інстанції також послався на письмові пояснення директора ТОВ "Шляхбудтехнологія" Сьомка Ганна Геннадіївна щодо плит, їх зберігання та переміщень зі складського майданчика. Зокрема, як зазначив суд апеляційної інстанції, директор ТОВ "Шляхбудтехнологія" Сьомка Ганна Геннадіївна пояснювала, що підписала договір зберігання та акт з ТОВ "Композит Технолоджі" "заднім числом", проте жодних плит від ТОВ "Композит Технолоджі" не отримувала, договір ніколи не виконувався, жодних оплат чи інших компенсацій за зберігання вони також не проводили.

4.15. Суд апеляційної інстанції зазначив, що плити мобільного дорожнього покриття мають індивідуальні ознаки, а саме: клеймо "UGV" та індивідуальні номери, які відповідають відвантажувальним документам виробника та актам АТ "Укргазвидобування" про повернення неприйнятого майна. Інших плит, ніж ті, що належать Китайській компанії, в м. Полтава на вул. Половка, 78 немає.

4.16. Водночас спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що ТОВ "Композит Технолоджи" зазначало, що строк зберігання товару, переданого відповідачу за актом прийому-передачі на підставі договору від 19.09.2020 190920 відповідального зберігання, закінчився, проте товар ТОВ "Шляхбудтехнологія" не повернуло, тому ТОВ "Композит Технолоджи" звернулося до суду з позовом про зобов`язання повернути переданий на зберігання товар за актом прийому-передачі на підставі договору від 19.09.2020 190920 відповідального зберігання.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "Композит Технолоджи" про зобов`язання повернути переданий на зберігання товар за актом прийому-передачі на підставі договору від 19.09.2020 190920 відповідального зберігання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Композит Технолоджи" зазначало, що строк зберігання товару, переданого відповідачу за актом прийому-передачі на підставі договору від 19.09.2020 190920 відповідального зберігання, закінчився, проте товар ТОВ "Шляхбудтехнологія" не повернуло.

5.4. Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Композит Технолоджи", суд першої інстанції виходив із того, що строк зберігання майна закінчився, а на момент розгляду справи доказів повернення позивачу переданого на зберігання товару відповідач не надав.

5.5. Водночас суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, - Китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD, залучив Китайську компанію SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. При цьому суд зазначив, що предмет спору (плити мобільного дорожнього покриття з полімерних композитних матеріалів з монтажними інструментами та ремкомплектами у кількості 1166 шт.) належать на праві власності саме SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цей господарський спір не є спором між ТОВ "Композит Технолоджи" та ТОВ "Шляхбудтехнологія", оскільки відносини між ними є фіктивними та не мають підтвердження реальних фактичних дій.

5.6. Не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ "ВКК "Укрніхром" (попередня назва ТОВ "Композит Технолоджи") звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2025 у справі 904/2949/22.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ТОВ "ВКК "Укрніхром" зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.7. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.8. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2

статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі 911/2635/17, від 12.05.2021 у справі 910/11213/20, від 30.05.2018 у справі 906/1099/16, щодо застосування положень статей 254, 264 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника, рішенням місцевого господарського суду не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки Китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD.

5.9. Колегія суддів, розглянувши доводи скаржника щодо порушення апеляційним господарським судом положень статей 254, 264 Господарського процесуального кодексу України, зазначає таке.

5.10. Частиною 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

5.11. Згідно з положеннями частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

5.12 . Відповідно до висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2022 у справі 904/6084/21, суд апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження насамперед має з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про процесуальний статус такої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження за такою апеляційною скаргою, оскільки в такому випадку ця особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі 911/2635/17, від 12.05.2021 у справі 910/11213/20, від 30.05.2018 у справі 906/1099/16 , на які покликається скаржник.

5.13. Отже, в разі подання апеляційної скарги особою, яка не є учасником справи, яка не була присутня під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції, перш за все, має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, і які конкретно. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.04.2025 у справі 914/2161/23, від 06.02.2025 у справі 908/3468/13, від 22.08.2024 у справі 910/12559/20.

5.14. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.04.2025 у справі 910/12559/20, від 12.07.2024 у справі 910/5925/15-г, від 07.11.2024 у справі 910/5925/15-г, від 06.02.2025 у справі 908/3468/13.

5.15. Згідно з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.05.2020 у справі 904/897/19, особа, яка звертається з апеляційною скаргою відповідно до статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

5.16. Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи або в резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги.

5.17 . Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено питання про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема, апеляційної (касаційної) скарги.

5.18. Наведене також відповідає правовій позиції, викладеній у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2019 у справі 908/1141/15-г, від 17.10.2022 у справі 904/6084/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі 916/4093/21.

5.19. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

5.20. Верховний Суд неодноразово наголошував, що встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в іншому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися), апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.04.2025 у справі 910/12559/20, від 10.04.2025 у справі 914/2161/23, від 06.02.2025 у справі 908/3468/13, від 22.08.2024 у справі 910/12559/20.

5.21. У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, оцінюючи докази, надані сторонами у справі, а також заявником апеляційної скарги, з`ясовуючи, чи стосується оскаржуване Китайською компанією SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та вирішуючи питання про процесуальний статус заявника апеляційної скарги, зазначив, що плити мобільного дорожнього покриття з полімерних композитних матеріалів із монтажними інструментами та ремкомплектами у кількості 1166 шт., які перебували на зберіганні у ТОВ "Шляхбудтехнологія", і які є предметом позову у цій справі, належать на праві власності саме Китайській компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD. Як зазначив апеляційний господарський суд, Китайська компанія підтвердила належними, допустимими та більш вірогідними, ніж позивач, доказами те, що саме вона передала ці плити на зберігання до ТОВ "Шляхбудтехнологія".

При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що заявником апеляційної скарги на спростування доводів позивача та висновків господарського суду надано:

- документи відкритої процедури торгів АТ "Укргазвидобування" та повний електронний архів з оригіналом укладеного договору поставки UGV10467/30-18 від 16.08.2018;

- договір поставки від 16.08.2018 UGV10467/30-18, укладений між SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD (постачальником) та АТ "Укргазвидобування";

- митні декларації та додатки до них на виконання договору поставки від 16.08.2018 UGV10467/30-18, відповідно до яких загальна кількість ввезеного відправником (SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD) на адресу отримувача (АТ "Укргазвидобування") товару становить 1166 плит мобільного дорожнього покриття загальною вартістю 4 236 879,16 грн;

- пакувальні листи, технічні паспорти та сертифікати якості до договору поставки від 16.08.2018 UGV10467/30-18;

- прямий договір зберігання товару від 17.09.2020, укладений між SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD і ТОВ "Шляхбудтехнологія";

- акт приймання-передачі товару на зберігання, відповідно до якого SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD передало на зберігання ТОВ "Шляхбудтехнологія" спірні плити;

- договір на оренду території складського майданчика від 17.09.2020 16/2020-ор, відповідно до якого одночасно з передачею товару на зберігання ТОВ "Шляхбудтехнологія" уклало договір оренди з ТОВ "ЕНЕРКОМ";

- рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Україна від 20.11.2020 у справі 116/2019, від 10.02.2022 у справі 57/2021, від 30.10.2023 у справі 273/2021, від 05.09.2022 у справі 273/2021, від 19.10.2022 у справі 273/2021;

- ухвали Київського апеляційного суду від 18.12.2023 та від 25.03.2024 у справі 824/153/23.

5.22. Суд апеляційної інстанції зазначив, що господарська справа була розпочата за позовом ТОВ "Композит Технолоджи" до ТОВ "Шляхбудтехнологія" про повернення майна. Тобто, за висновком суду, результатом справи є рішення, яке в примусовому порядку зобов`язує передати майно особі (ТОВ "Композит Технолоджи"), яка не має на нього жодних прав.

5.23. Суд апеляційної інстанції виснував, що відсутність прав позивача може доводитися різними способами, і заявник апеляційної скарги, права якого були порушені судовим рішенням, має право користуватися своїми процесуальними правами на власний розсуд. При цьому суд зазначив, що рішення місцевого господарського суду є інструментом для зловживання позивачем, і фактично порушує права та охоронювані законом інтереси Китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD.

5.24. Відтак суд апеляційної інстанції зазначив, що у позивача відсутні належні та допустимі докази речових прав на плити мобільного дорожнього покриття, відсутні будь-які докази виконання договору зберігання (акти огляду, оплата послуг, податкова звітність, будь-які документи про вчинення фактичних дій щодо виконання договору, тощо).

5.25. Ураховуючи положення частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановлені ним обставини вказують на те, що цей господарський спір не є спором між ТОВ "Композит Технолоджи" та ТОВ "Шляхбудтехнологія", оскільки такі відносини є фіктивними й не мають підтвердження реальних фактичних дій. Тому, за висновком суду, ТОВ "Композит Технолоджи" намагається шляхом судового рішення отримати плити, право на які не може підтвердити первинними правовстановлюючими документами, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

5.26. Отже, суд апеляційної інстанції достеменно з`ясував, що оскаржуване судове рішення безпосередньо стосується прав та обов`язків Китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD, та вирішив питання про її залучення як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Відтак необґрунтованими є доводи скаржника про те, що Китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD лише тому, що вона не є стороною договору від 19.09.2020 190920 відповідального зберігання.

5.27. Тому колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі 911/2635/17, від 12.05.2021 у справі 910/11213/20, від 30.05.2018 у справі 906/1099/16 , на які покликається скаржник.

Суд апеляційної інстанції не порушив норми процесуального права, дії суду апеляційної інстанції у цьому випадку відповідають вимогам господарського процесуального законодавства та висновкам, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.10.2022 у справі 904/6084/21, а також у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі 911/2635/17, від 12.05.2021 у справі 910/11213/20, від 30.05.2018 у справі 906/1099/16, на які покликається скаржник.

5.28. У цьому випадку, за встановлених судом апеляційної інстанції обставин, суд першої інстанції ухвалив судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Отже, при ухваленні рішення суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, ухваливши судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, що відповідно до пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

5.29. Колегія суддів також зазначає, що в касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не врахував вимоги частин 4, 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки послався на обставини, встановлені ухвалою Київського апеляційного суду від 25.03.2024 у справі 824/153/23, у якій позивач участі не брав. Тому в цьому випадку, на думку скаржника, заявник апеляційної скарги не звільнявся від доказування обставин, установлених ухвалою Київського апеляційного суду від 25.03.2024 у справі 824/153/23.

5.30 . Згідно із частинами 4, 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

5.31. Водночас, за змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

5.32. У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції навів фактичні обставини, які були встановлені судом у справі 824/153/23 щодо особи, що була стороною у цій справі, і посилалася в обґрунтування доводів апеляційної скарги на зазначене судове рішення. Натомість позивач як учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, міг подати суду належні та допустимі докази на підтвердження власних доводів чи аргументів. Проте скаржник не зазначає, які докази він подав на спростування зазначених судом обставин та яким доказам суд не надав оцінку чи їх не спростував. Відтак безпідставними є доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції вимог частин 4, 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому колегія суддів зазначає, що висновки апеляційного господарського суду про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції стосується прав та обов`язків Китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD, ґрунтуються на дослідженні сукупності доказів, наданих заявником апеляційної скарги. Відтак посилання апеляційного господарського суду на зміст ухвали Київського апеляційного суду від 25.03.2024 у справі 824/153/23 не може слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови.

5.33. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови із цих підстав.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.34. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2

статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваної постанови мали місце порушення норм процесуального права щодо дослідження документів на підтвердження повноважень представника третьої особи на підписання та подання апеляційної скарги.

Скаржник зазначає, що на підтвердження повноважень представника іноземної юридичної особи - SU1FENHE XIN-RES1STANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. до апеляційної скарги було додано довіреність від 08.01.2024 строком дії до 31.12.2024, відповідно до якої Смирнову Юлію Вячеславівну уповноважено представляти інтереси довірителя. На думку ТОВ "ВКК "Укрніхром", зазначена довіреність не може вважатися належним та допустимим доказом повноважень представника, оскільки довіреність видана від імені іноземної юридичної особи без належного зазначення її організаційно-правової форми, що унеможливлює ідентифікацію суб`єкта, від імені якого вона видана. Крім того, як зазначає скаржник, у тексті довіреності відсутні відомості про місце її видачі, що позбавляє можливості встановити державу, на території якої документ був складений, та, відповідно, визначити порядок його легалізації.

Скаржник також зазначає, що довіреність підписана від імені директора Xu LongQing, який нібито діяв на підставі Статуту, однак жодних документів, що підтверджують його повноваження діяти від імені компанії, до матеріалів справи не додано, що унеможливлює перевірку правомірності видачі довіреності; в довіреності відсутні будь-які ідентифікаційні дані представника, окрім прізвища, імені та по батькові, що не дає можливості однозначно встановити особу, якій надано повноваження; відсутні будь-які відомості, що підтверджують статус Смирнової Юлії Вячеславівни як адвоката, зокрема не додано ордера чи свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відтак скаржник зазначає, що надана довіреність не відповідає вимогам належності та допустимості доказів, не підтверджує повноваження Смирнової Юлії Вячеславівни на представництво інтересів іноземної юридичної особи та, відповідно, не надає їй права підписувати апеляційну скаргу. Крім того, скаржник стверджує, що за відсутності апостилю неможливо перевірити, чи дійсно відповідна особа мала право діяти від імені компанії та видавати довіреність, у зв`язку із чим такий документ не може вважатися належним та допустимим доказом повноважень представника у розумінні процесуального законодавства України.

ТОВ "ВКК "Укрніхром" також зазначає, що до матеріалів справи не надано оригіналу довіреності мовою держави її походження (китайською мовою), що унеможливлює встановлення змісту документа, який фактично підписувався посадовою особою іноземної юридичної особи; наданий документ викладений українською мовою, однак відсутні будь-які докази того, що саме цей текст був підписаний директором Xu LongQing, або що він є належним перекладом оригіналу; також судом не з`ясовано, чи приїжджав директор Xu LongQing до України для підписання цієї довіреності, чи була підписана дана довіреність саме цією собою.

5.35. Розглянувши доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження та переглянув в апеляційному порядку рішення місцевого суду за апеляційною скаргою Китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD, оформленою з порушенням вимог статті 258 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

5.36. Як установлено судом апеляційної інстанції та перевірено судом касаційної інстанції, апеляційна скарга підписана представником третьої особи - Китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD - адвокатом Смирновою Юлією Вячеславівною. На підтвердження повноважень представника на підписання апеляційної скарги як адвоката була додана довіреність на ім`я Смирнової Юлії Вячеславівни. За змістом цієї довіреності представник уповноважений діяти від імені юридичної особи, представляти її інтереси в будь-якому процесуальному статусі в усіх судах всіх юрисдикцій, в тому числі під час здійснення господарського судочинства; зазначені повноваження на здійснення всіх процесуальних дій, а також окремо зазначені права на оскарження судових рішень, підписання та подання апеляційних та касаційних скарг, право подавати докази та завіряти своїм підписом копії документів, тощо.

5.37 . Колегія суддів зазначає, що за змістом частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

5.38. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

5.39. Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

5.40. Частиною 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

5.41. Отже, жодна норма Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не встановлює, що в довіреності, виданій на ім`я фізичної особи - адвоката, обов`язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Не містить таких вимог ні Господарський процесуальний кодекс України, ні Цивільний кодекс України, яким урегульовано питання щодо представництва за довіреністю. В зазначеному аспекті важливим є те, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Тоді як довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання доручення. Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2018 у справі 908/1101/17.

5.42. Колегія суддів також зазначає, що за змістом частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

5.43. Згідно із частиною 10 статті 60 Господарського процесуального кодексу України довіреності або інші документи, що підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

5.44. Водночас, відповідно до частини 2 статті 29 Договору між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах, ратифікованого постановою Верховної Ради від 05.02.1993 2996-XII, офіційні документи, які складені на території однієї Договірної Сторони, користуються доказовою силою офіційних документів і на території другої Договірної Сторони.

5.45. У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції не встановив порушення представником Китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD - адвокатом Смирновою Юлією Вячеславівною вимог статті 258 Господарського процесуального кодексу України при поданні апеляційної скарги, а також виснував, що твердження позивача про самоуправство представника не підтверджуються жодним доказом або будь-якими обґрунтованими сумнівами.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, копії документів, надані на підтвердження факту реєстрації юридичної особи та їх переклад на українську мову, фактично були виготовлені для АТ "Укргазвидобування" безпосередньо для участі та укладення угоди на відкритих торгах про поставку композитних плит мобільного дорожнього покриття, є актуальними на цей момент, а їх оригінали зберігаються в тендерному комітеті АТ "Укргазвидобування". Саме тому до матеріалів апеляційної скарги долучені скани ксерокопій. Суд також зазначив, що така ж ситуація з копіями митних декларацій про митне очищення плит мобільного дорожнього покриття, оскільки за умовами договору від 16.08.2018 /30-18 поставка товару здійснювалась за базисом DAP Інкотермс 2010.

5.46. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.47. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу, або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.48. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.49. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови з цих підстав.

5.50. За таких обставин колегія суддів вважає, що визначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, під час касаційного провадження у справі 904/2949/22 не підтвердилася, що виключає скасування оскаржуваної постанови із цих підстав.

5.51. За результатами перегляду оскаржуваної постанови в касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судом апеляційної інстанції із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Тому оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін.

5.52. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками апеляційного господарського суду, які покладені в основу оскаржуваної постанови у цій справі.

5.53. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених апеляційним господарським судом, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Укрніхром" необхідно залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Укрніхром" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2025 у справі 904/2949/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак