Постанова in case no. 913/318/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 913/318/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Багай Н.О., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Цвілюка Б.В.,

прокурора - Ковальчук О.І.,

представників учасників справи:

Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області - не з`явився,

Північно-східного офісу Держаудитслужби - не з`явився,

Управління освіти Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області - не з`явився,

фізичної особи-підприємця Третякова Олександра Олександровича - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Луганської області від 11.12.2023 (суддя Косенко Т.В.),

додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 22.12.2023 (суддя Косенко Т.В.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 (колегія суддів: Гребенюк Н.В., Слободін М.М., Шутенко І.А.)

у справі за позовом в.о. керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та Північно-східного офісу Держаудитслужби

до відповідачів:

1) Управління освіти Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (далі - Управління освіти),

2) фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Третякова Олександра Олександровича

про визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору про закупівлю за державні кошти, застосування наслідків відповідної недійсності.

ВСТУП

1. За наслідком проведеної процедури закупівлі, в якій брало участь три особи, тендерний комітет Відділу освіти Сєвєродонецької міської ради визначив ФОП Третякова О.О. переможцем закупівлі та прийняв рішення про укладення договору.

2. Відділ освіти Сєвєродонецької міської ради (покупець) та ФОП Третяков О.О. (продавець) уклали договір про закупівлю товарів (овочі, фрукти та горіхи), який сторони повністю виконали за зниженою ціною (281 999,92 грн замість 300 000,00 грн).

3. Через рік після виконання договору Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України своїм рішенням визнало, що ФОП Івченко М.М. і ФОП Третяков О.О. вчинили порушення Закону "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.

4. Прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору про закупівлю, застосування наслідків недійсності правочину (стягнення грошових коштів).

5. Суди першої та апеляційної інстанції відмовили у позові. При цьому суди дійшли різних висновків щодо наявності підстав для визнання договору поставки недійсним на підставі ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України. Суд першої інстанції вважав, що такі підстави наявні, а суд апеляційної - що відсутні.

6. Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

7. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання щодо наявності підстав для визнання недійсним договору про закупівлю на підставі ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України.

8. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 24.04.2019 Відділ освіти Сєвєродонецької міської ради на сайті публічних закупівель "Prozorro" опублікував оголошення UA-2019-04-24-000064-b про проведення закупівлі товарів ДК 021:2015:03220000-9 Овочі, фрукти та горіхи (картопля, морква столова, цибуля ріпчаста, буряк столовий, капуста, часник) на травень-червень 2019 року, очікуваною вартістю 305 000,00 грн.

10. За вказаним оголошенням пропозиції подано трьома учасниками: ФОП Третяковим О.О., ФОП Гришенковим К.В., ФОП Івченком М.М.

11. Тендерна пропозиція ФОП Третякова О.О. становила 300 000,00 грн та упродовж аукціону не змінювалась; первинна тендерна пропозиція ФОП Гришенкова К.В. становила 302 900,00 грн, а остаточна - 301 375,00 грн; первинна тендерна пропозиція ФОП Івченка М.М. становила 304 500,00 грн, а остаточна - 302 000,00 грн.

12. Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ФОП Третякова О.О., яка відповідала вимогам тендерної документації замовника та мала найменшу ціну 300 000,00 грн, тендерний комітет Відділу освіти Сєвєродонецької міської ради визначив ФОП Третякова О.О. переможцем закупівлі та прийняв рішення про намір укласти договір про закупівлю, оформлене протоколом від 16.05.2019 157, яке розміщено в електронній системі закупівель.

13. 29.05.2019 Відділ освіти Сєвєродонецької міської ради як покупець та ФОП Третяков О.О. як продавець уклали договір 283 з додатковими угодами до нього, за умовами якого продавець зобов`язується у травні-червні 2019 року поставити покупцю товар у повному обсязі, а покупець прийняти і оплатити товар (п.1.1 договору). Також умовами цього договору передбачено:

- найменування (номенклатура, асортимент) товару: Код СРV згідно ДК 021:2015:03220000-9 Овочі, фрукти та горіхи (картопля, морква столова, цибуля ріпчаста, буряк столовий, капуста, часник) на травень-червень 2019 року. Кількість товарів зазначена в специфікації 1 до договору. Опис товару зазначений в специфікації 2 до договору (вимоги, згідно з додатком 3 до документації з конкурсних торгів) (п.1.2);

- обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та/або реальної потреби покупця (п.1.3);

- ціна договору становить 300 000,00 грн, без ПДВ (п.3.1);

- розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після виконання сторонами п.5.6 договору, наданням продавцем накладної на оплату товару та виконаної заявки покупця (п.4.1);

- у п.5.1 договору сторони визначили строк (термін) поставки, а в п.5.2 місце поставки (передачі) товарів за адресами у м. Сєвєродонецьку;

- договір набирає чинності з 29.05.2019 і діє до 30.06.2019 (включно) (п.10.1).

14. Цього ж дня сторони підписали специфікацію 1 до договору, у якій сторони визначили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару, та специфікацію 2, у якій зазначено найменування товару та його опис.

15. Додатковою угодою від 26.06.2019 1 до договору сторони продовжили дію договору на термін з 01.07.2019 до 31.08.2019.

16. Додатковою угодою від 23.07.2019 2 сторони досягли згоди щодо коригування ціни на капусту.

17. Додатковою угодою від 27.08.2019 3 сторони досягли згоди щодо зменшення суми договору на 18 000,08 грн у зв`язку з закінченням терміну дії договору.

18. У подальшому замовник в електронній системі закупівель опублікував звіт про виконання договору від 29.05.2019 283, оформлений протоколом від 29.08.2019 282 засідання тендерного комітету Відділу освіти Сєвєродонецької міської ради, відповідно до якого указаний договір визнано виконаним у повному обсязі, сума оплати становить 281 999,92 грн.

19. Відповідно до інформації Єдиного веб-порталу використання публічних коштів (spending.gov.ua) указані кошти в сумі 281 999,92 грн перераховувались відповідно до наступних платіжних доручень, у яких містилось посилання на відповідні накладні: від 13.06.2019 537 на суму 11 450,60 грн, накладна від 04.06.2019 22; від 24.06.2019 563 на суму 1 717,00 грн, накладна від 11.06.2019 37; від 24.06.2019 583 на суму 14 089,40 грн, накладна від 11.06.2019 44; від 25.06.2019 150 на суму 309,00 грн, накладна від 18.06.2019 54; від 25.06.2019 151 на суму 1 700,00 грн, накладна від 20.06.2019 66; від 25.06.2019 250 на суму 12 977,50 грн, накладна від 18.06.2019 56; від 25.06.2019 251 на суму 13 620,00 грн, накладна від 20.06.2019 72; від 10.07.2019 621 на суму 1 973,00 грн, накладна від 02.07.2019 87; від 10.07.2019 653 на суму 2 280,20 грн, накладна від 01.07.2019 73; від 10.07.2019 654 на суму 15 591,80 грн, накладна від 02.07.2019 90; від 18.07.2019 703 на суму 18 584,00 грн, накладна від 09.07.2019 108; від 23.07.2019 279 на суму 25 744,00 грн, накладна від 16.07.2019 121; від 29.07.2019 309 на суму 48 552,40 грн, накладна від 23.07.2019 137; від 16.08.2019 805 на суму 24 403,60 грн, накладна від 06.08.2019 146; від 21.08.2019 836 на суму 19 341,80 грн, накладна від 13.08.2019 154; від 28.08.2019 870 на суму 27 124,80 грн, накладна від 20.08.2019 162; від 29.08.2019 377 на суму 42 540,82 грн, накладна від 23.08.2019 163.

20. Договір від 29.05.2019 283 виконаний його сторонами у повному обсязі та ними не заперечується.

21. Рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.09.2020 70/91-р/к у справі 6/01-102-20 визнано, що ФОП Івченко М.М. і ФОП Третяков О.О. вчинили порушення, передбачене п.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст.6 Закону "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у процедурі закупівлі, проведеній Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради на закупівлю: "ДК 021:2015:03220000-9 Овочі, фрукти та горіхи (картопля, морква столова, цибуля ріпчаста, буряк столовий, капуста, часник) на травень-червень 2019 року (ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2019-04-24-000064-b)".

22. Рішення обґрунтоване встановленням наявності наступних фактів при поданні тендерних пропозицій ФОП Івченком М.М. і ФОП Третяковим О.О.: подавали тендерні пропозиції на торги з одного електронного майданчика; подавали тендерні пропозиції на торги з однієї ІР-адреси; заходили в аукціони по торгах з однієї ІР-адреси; входили до системи дистанційного банківського обслуговування з однієї ІР-адреси; одна уповноважена особа; використання одного номера телефону; господарські відносини між собою; оренда одного складського приміщення у ТОВ "Східагро", засновником якого є Третяков О.О.; використання одного автомобіля; ФОП Івченко М.М. для участі в торгах не подав жодного документа, крім тендерної пропозиції.

23. За висновком колегії, поведінка ФОП Івченка М.М. і ФОП Третякова О.О. на аукціонах не може бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників, а свідчить про узгодження (координацію) ними своєї поведінки під час участі у торгах, зокрема, обміну між ними інформацією.

24. Колегія зазначила, що узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції ФОП Івченко М.М. і ФОП Третяков О.О. тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результат проведених торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективних для них результатів, тобто вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом "Про захист економічної конкуренції".

Короткий зміст позовних вимог

25. У вересні 2023 року в.о. керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та Північно-східного офісу Держаудитслужби з позовом до Управління освіти та ФОП Третякова О.О. про:

- визнання недійсним рішення тендерного комітету Відділу освіти Сєвєродонецької міської ради, оформленого протоколом його засідання від 16.05.2019 157, про визначення ФОП Третякова О.О. переможцем відкритих торгів на закупівлю товарів ДК 021:2015:03220000-9 - Овочі, фрукти та горіхи (картопля, морква столова, цибуля ріпчаста, буряк столовий, капуста, часник) на травень - червень 2019 року;

- визнання недійсним договору від 29.05.2019 283, укладеного між Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради та ФОП Третяковим О.О.;

- стягнення з ФОП Третякова О.О. на користь Управління освіти 281 999,92 грн, а з Управління освіти одержані ним за рішенням суду 281 999,92 грн стягнути в дохід держави.

26. Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), обґрунтовані порушенням ФОП Третяковим О.О. законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного Управлінням освіти тендера, що не сумісне з основними засадами цивільного законодавства. За твердженням прокурора, у діях ФОП Третякова О.О. вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

27. Господарський суд Луганської області рішенням від 11.12.2023 у позові в.о. керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури відмовив повністю.

28. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимога прокурора про визнання недійсним рішення тендерного комітету, оформленого протоколом від 16.05.2019 157, про визначення ФОП Третякова О.О. переможцем процедури відкритих торгів та намір укласти договір є неефективним способом захисту порушеного права, адже саме по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, не призведе до захисту інтересів держави і повернення отриманих на виконання договору коштів.

29. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прокурором належними та допустимими доказами доведено наявність підстав для визнання договору поставки від 29.05.2019 283 недійсним з підстав, викладених у ч.3 ст.228 ЦК, однак з огляду на сплив строку для застосування адміністративно-господарських санкцій та повного виконання умов договору сторонами, визнання вказаного договору недійсним не призведе до відновлення прав держави, в інтересах якої прокурор подав позов.

30. Господарський суд Луганської області додатковим рішенням від 22.12.2023 заяву представника ФОП Третякова О.О. - адвоката Романюка І.М. про ухвалення додаткового рішення задовольнив; стягнув з Луганської обласної прокуратури на користь ФОП Третякова О.О. витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 26 000,00 грн.

31. Додаткове рішення мотивовано тим, що ФОП Третяков О.О. довів обставини надання йому Адвокатським об`єднанням "ЛМК" відповідних послуг професійної правничої допомоги при розгляді справи 913/318/23 у Господарському суді Луганської області та належним чином обґрунтував заявлений до стягнення розмір оплати цих послуг. За оцінкою суду, визначений сторонами у договорі про надання правової допомоги від 01.10.2023 221 та підтверджений сторонами у акті 2 розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу у сумі 26 000,00 грн, з огляду на вжиті заходи для захисту прав та інтересів клієнта, відповідає складності справи та виконаній адвокатом роботі, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенню справи для клієнта.

32. Східний апеляційний господарський суд постановою від 17.02.2026:

- рішення Господарського суду Луганської області від 11.12.2023 скасував та ухвалив нове рішення, яким у позові в.о. керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури відмовив;

- додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 22.12.2023 скасував в частині стягнення з Луганської обласної прокуратури витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 13 000,00 грн та в цій частині ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні вимог.

33. Суд апеляційної інстанції у постанові щодо спору по суті, зокрема, зазначив:

- прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та Північно-східного офісу Держаудитслужби для захисту порушених інтересів держави;

- саме по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, не призведе до захисту інтересів держави і повернення отриманих на виконання договору коштів, а тому є неефективним способом захисту порушеного права; відтак, вимога прокурора про визнання недійсним рішення тендерного комітету є неефективним способом захисту порушеного права, а тому не підлягає задоволенню;

- фактично доводи прокурора зводяться до обставин порушення учасниками закупівлі правил конкуренції, які були допущені під час проведення процедур закупівлі, а не до того, що безпосередньо сам укладений договір порушує інтереси держави та суспільства; прокурор не надав доказів, які б підтвердили завідомо суперечливу інтересам держави і суспільства мету укладення спірного правочину, наявність його протиправних наслідків, а також умисел сторін на укладення договору, що суперечить зазначеним інтересам, зокрема, не довів спрямованість і відповідність спірного правочину ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні чи соціальні основи держави і суспільства; при цьому, обвинувальний вирок у кримінальному провадженні, який би мав преюдиційне значення для цієї господарської справи, не виносився та прокурором суду не надавався; обставини допущення учасниками спірної закупівлі і, зокрема відповідачем 2, при її проведенні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, принципу добросовісної конкуренції, вчинення антиконкурентних узгоджених дій, на які послався прокурор в обґрунтування позову, не є підставами для визнання недійсним спірного договору з підстав його суперечності інтересам держави та суспільства; крім того, відповідач 2 за порушення законодавства про захист економічної конкуренції вже поніс відповідальність у вигляді покладеного на нього рішенням Антимонопольного комітету штрафу; прокурор не надав доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника цінових пропозицій, доказів того, що товар за спірним договором був поставлений за завищеними цінами або того, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів, а також доказів невідповідності кількості, вартості або якості поставленого відповідачем-2 товару розміру завданих замовнику збитків, наявності інших порушень при виконанні умов договору про закупівлю; прокурор не посилався на ці обставини та на обставини того, що внаслідок укладення спірного у цій справі договору держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти, не доводив ці обставини; за рахунок виконання відповідачем 2 спірного договору відповідач 1 й задовольнив свої потреби у поставці товару, спірний договір є виконаним його сторонами у повному обсязі; відсутні підстави для визнання недійсним спірного договору за ст.228 ЦК, оскільки прокурор не довів наявності суперечності спірного договору інтересам держави та суспільства; такі висновки щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК у сукупності зі статтями 203, 216 ЦК повністю узгоджуються з останніми висновками, викладеними у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі 922/3456/23; з огляду на неправильне застосування судом першої інстанції зазначеної норми права, рішення Господарського суду Луганської області необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити з підстав, викладених вище.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

34. 16.03.2026 заступник керівника Харківської обласної прокуратури через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Луганської області від 11.12.2023, додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 22.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2026, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, а в заяві ФОП Третякова О.О. про стягнення судових витрат відмовити.

35. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) прокурор в касаційній скарзі посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.2 ч.2 ст.287 ГПК, та зазначає, що необхідно відступити від висновку щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК у подібних правовідносинах, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі 922/3456/23, яка фактично обмежує застосування цієї статті виключно випадками кримінального правопорушення або встановлення значної матеріальної шкоди.

36. 13.04.2026 від Управління освіти через систему Електронний суд надійшов відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

37. У відзиві вказує, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Доводи відзиву в цілому дублюють зміст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.

38. 11.06.2026 від заступника керівника Луганської обласної прокуратури надійшло клопотання про передачу справи 913/318/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

39. Верховний Суд ухвалою від 06.04.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора, а також зупинив провадження у справі до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи 910/20111/23.

40. Верховний Суд ухвалою від 23.04.2026 поновив провадження у справі та призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.06.2026.

41. У судовому засіданні 17.06.2026 Верховний Суд оголосив перерву до 01.07.2026.

42. Верховний Суд ухвалою від 01.07.2026 зупинив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою прокурора до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи 910/7314/23.

43. Верховний Суд ухвалою від 05.08.2026 поновив касаційне провадження, призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.08.2026.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо відступу від висновку про застосування ч.3 ст.228 ЦК

44. Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, дійшов висновку про наявність підстав для визнання договору поставки недійсним на підставі ч.3 ст.228 ЦК, однак визнав такий спосіб захисту у цій справі неефективним з огляду на сплив строку для застосування адміністративно-господарських санкцій та повне виконання умов договору сторонами.

45. Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи це рішення та ухвалюючи аналогічне по суті рішення про відмову у позові, виснував про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним за ст.228 ЦК, оскільки прокурор не довів наявності суперечності спірного договору інтересам держави та суспільства.

46. При цьому суд апеляційної інстанції врахував висновки щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК, які викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі 922/3456/23.

47. Прокурор у касаційній скарзі, посилаючись на підставу касаційного оскарження, передбачену п.2 ч.2 ст.287 ГПК, зазначає про необхідність відступу від таких висновків (викладених у постанові від 19.12.2025 у справі 922/3456/23), оскільки, на його думку, вони фактично обмежують застосування ч.3 ст.228 ЦК виключно випадками кримінального правопорушення або встановлення значної матеріальної шкоди.

48. Щодо доводів прокурора Верховний Суд зазначає таке.

49. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі 922/3456/23 сформулювала висновок щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК, зокрема зазначивши, що ця норма може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального правопорушення (тобто за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

50. Узгоджений підхід Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при застосуванні ч.3 ст.228 ЦК внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції після ухвалення об`єднаною палатою вказаної вище постанови свідчить про стабільність правозастосування та єдність судової практики у спорах з подібними правовідносинами.

51. Для прикладу, Верховний Суд застосував висновки об`єднаної палати (щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції), зокрема, у постановах від 04.02.2026 у справі 913/330/23, від 05.02.2026 у справі 922/4420/23, від 10.02.2026 у справі 922/26/24, від 03.03.2026 у справі 925/405/24, від 03.03.2026 у справі 908/2939/23.

52. При цьому у справах 913/330/23, 922/4420/23, 922/26/24, 908/2939/23 Верховний Суд відхилив відповідні клопотання прокурора про передання цих справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду для фактичного відступу від висновків, викладених у постанові від 19.12.2025 у справі 922/3456/23.

53. Також, у постановах від 28.04.2026 у справі 903/997/25, від 30.04.2026 у справі 922/597/24 та від 12.05.2026 у справі 922/3045/24 Верховний Суд розглядав питання щодо наявності підстав для відступу від висновків об`єднаної палати у справі 922/3456/23, однак вже в контексті заявленої прокуратурою у цих справах (як і у справі, що переглядається) підстави касаційного оскарження, передбаченої п.2 ч.2 ст.287 ГПК.

54. За наслідком касаційного перегляду справ 903/997/25, 922/597/24 та 922/3045/24 Верховний Суд не погодився з відповідними доводами прокуратури та підстав для відступу від відповідного висновку щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК не знайшов.

55. Більше того, порушені у касаційній скарзі питання, якими прокурор обґрунтовує підстави для відступу від висновків, викладених у постанові від 19.12.2025 у справі 922/3456/23, вже частково були оцінені Великою Палатою Верховного Суду у справі 910/20111/23, до розгляду якої зупинялося касаційне провадження у цій справі.

56. Так, ухвалою від 24.02.2026 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу 910/20111/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч.5 ст.302 ГПК.

57. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначила про існування виключної правової проблеми, яка має істотне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права, щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК при вчиненні правочину, що суперечить інтересам держави та суспільства, зокрема, при порушенні суб`єктом господарювання чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, у тому числі законодавства про захист конкуренції.

58. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважала, що наразі виникла потреба у формуванні єдиного та узгодженого підходу до співвідношення публічного інтересу, який полягає у цивільній відповідальності за вчинення антиконкурентних дій, закупівлі товарів, робіт, послуг за кошти державного чи місцевого бюджету за відсутності конкуренції при формальному створенні учасниками тендера фікції її існування, та приватного інтересу осіб, які вчинили антиконкурентні узгоджені дії. Вирішення цієї правової проблеми забезпечить подальший розвиток права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо визначеності в питанні невідповідності правочину інтересам держави та суспільства та застосування відповідних наслідків недійсності такого правочину, передбачених ч.3 ст.228 ЦК.

59. Проте, ухвалою від 08.04.2026 Велика Палата Верховного Суду повернула справу 910/20111/23 відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, зазначивши, зокрема, таке:

- доводи про відсутність стабільності правозастосування та єдності судової практики у спорах з подібними правовідносинами не знайшли свого підтвердження, про що свідчить узгоджений підхід Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при застосуванні ч.3 ст.228 ЦК внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції після ухвалення об`єднаною палатою вказаної вище постанови;

- натомість правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, у справах з подібними правовідносинами не виявлено.

60. Після цього, на розгляд Великої Палати Верховного Суду передавалася справа 910/7314/23, до розгляду якої також зупинялося провадження у справі, що переглядається.

61. Справу 910/7314/23 було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду для уточнення (конкретизації) або відступу від правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.02.2026 у справі 910/6654/24, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 у справі 922/3456/23, а також з огляду на наявність виключної правової проблеми щодо комплексного застосування положень статей 203, 215 ЦК (щодо недійсності правочину, вчиненого з порушенням інтересів держави і суспільства) та ст.228 ЦК (щодо особливих умов застосування та особливих правових насідків, визначених цією статтею).

62. У справі 910/7314/23 Верховний Суд виходив з того, що існує нагальна потреба у формуванні єдиного підходу до визначення термінів "публічний порядок" та "інтерес держави" (встановлених частинами 1-3 ст.228 ЦК), необхідності визнання недійсним договору, укладеного в умовах вчинення антиконкурентних узгоджених дій, застосування ч.3 ст.228 ЦК при вчиненні правочину, що суперечить інтересам держави та суспільства, зокрема, при порушенні суб`єктом господарювання чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, у тому числі законодавства про захист конкуренції.

63. Однак, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 22.07.2026 повернула справу 910/7314/23 відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду. При цьому Велика Палата вчергове підтвердила усталеність практики щодо питання застосування ч.3 ст.228 ЦК у подібних правовідносинах (пункти 24-29 ухвали від 22.07.2026).

64. Отже, зазначене свідчить про те, що після ухвалення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанови від 19.12.2025 у справі 922/3456/23 у Верховному Суді сформувалася усталена практика щодо питання застосування ч.3 ст.228 ЦК у подібних правовідносинах.

65. У п.4 ч.4 ст.17 Закону "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.

66. В Україні завдання забезпечення єдності судової практики відповідно до вказаного закону, ГПК та інших процесуальних кодексів покладається на Верховний Суд.

67. Згідно з положеннями ст.36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики, однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

68. З огляду на зміст ст.17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі також - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. У свою чергу ЄСПЛ зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28.11.1999 у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява 28342/95, 61).

69. Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення ЄСПЛ від 29.11.2016 "Парафія греко-католицької церкви міста Люпені та інші проти Румунії" (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява 76943/11, 123).

70. Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення ЄСПЛ від 22.11.1995 "С.В. проти Сполученого Королівства" (S.W. v. The United Kingdom), заява 20166/92, 36). ЄСПЛ також розглядав ситуації, коли суди в різних справах відходили від своїх же висновків без належного обґрунтування. Це кваліфікувалося як порушення ст.6 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд).

71. Так, ст.6 Конвенції (право на справедливий суд) порушується, якщо суди діють непослідовно. Стабільність судової практики є важливим аспектом верховенства права (справа "Unedic v. France", заява 20153/04), відхід від попередньої судової практики має бути обґрунтований суттєвими правовими чи фактичними змінами (справа "Atanasovski v. the former Yugoslav Republic of Macedonia", заява 36815/03), непослідовність у судовій практиці, особливо за короткий проміжок часу, суперечить принципу юридичної визначеності (справа "Beian v. Romania", заява 30658/05).

72. Згідно з п.2 ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

73. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої п.2 ч.2 ст.287 зазначеного Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

74. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

75. У п.70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. United Kingdom) ЄСПЛ наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

76. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі 823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі 914/2614/13 зазначено, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави - попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

77. Відповідно до ч.1 ст.36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

78. Верховний Суд неодноразово наголошував, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

79. Задля гарантування юридичної визначеності Верховний Суд має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, він може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі 823/2042/16 (пункти 43-45), від 05.12.2018 у справах 757/1660/17-ц (пункти 43-44) і 818/1688/16 (пункти 44-45), від 15.05.2019 у справі 227/1506/18 (п.54), від 29.05.2019 у справі 310/11024/15-ц (пункти 44-45), від 21.08.2019 у справі 2-836/11 (п.24), від 26.05.2020 у справі 638/13683/15-ц (п.23), від 23.06.2020 у справі 179/1043/16-ц (п.48), від 30.06.2020 у справах 264/5957/17 (п.41) і 727/2878/19 (п.39), від 07.07.2020 у справі 712/8916/17 (п.35), від 09.09.2020 у справі 260/91/19 (пункти 58-59), від 29.09.2020 у справі 712/5476/19 (п.40), від 25.05.2021 у справі 149/1499/18 (п.29), від 15.06.2021 у справі 922/2416/17 (п.7.19), від 12.10.2021 у справі 233/2021/19 (п.34), від 02.11.2021 у справі 917/1338/18 (п.90), від 09.11.2021 у справі 214/5505/16 (п.31), від 14.12.2021 у справі 147/66/17 (п.49), від 08.06.2022 у справі 362/643/21 (п.45)).

80. Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя. Суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

81. Як вже зазначалося, прокурор зазначає про необхідність відступу від висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі 922/3456/23, щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК.

82. Однак прокурор у касаційній скарзі не навів вагомих і достатніх аргументів, які би дійсно свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.12.2025 у справі 922/3456/23 щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК, а саме, не довів наявності причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення, зміна суспільного контексту).

83. Аргументи прокурора у відповідній частині фактично ґрунтуються на власному тлумаченні норм права, що регулюють спірні правовідносини, та на незгоді з правовою позицією, викладеною у вказаній постанові; у свою чергу вони не містять фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, викладеної у вказаній постанові.

84. Щодо посилання прокурора на постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025 у справі 420/12471/22, від 16.04.2025 у справі 924/971/23, від 18.09.2024 у справі 918/1043/21 суд касаційної інстанції зазначає, що викладені у них висновки не суперечать сформованим об`єднаною палатою висновкам у постанові від 19.12.2025 у справі 922/3456/23, оскільки в жодній з указаних справ Велика Палата Верховного Суду не висновувала протилежного підходу щодо правової природи санкції, визначеної ч.3 ст.228 ЦК (на аналогічне звернув увагу Верховний Суд у постановах від 03.03.2026 у справі 908/2939/23 (п.8.39), від 04.02.2026 у справі 913/330/23 (п.72), від 28.04.2026 у справі 903/997/25 (п.8.37), від 30.04.2026 у справі 922/597/24).

85. Також необґрунтованими є посилання прокурора на висновки, які викладені у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі 6-1528цс15 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі 461/5273/16 та від 07.11.2019 у справі 682/2889/16-ц з огляду на те, що у жодній із означених постанов не міститься висновків щодо застосування положень ч.3 ст.228 ЦК. Водночас застосування ст.228 ЦК у вказаних постановах не суперечить сформованим об`єднаною палатою у постанові від 19.12.2025 у справі 922/3456/23 висновкам щодо їх застосування (аналогічне вказано у п.8.41 постанови від 03.03.2026 у справі 908/2939/23).

86. Верховний Суд відхиляє посилання прокурора і на висновки, викладені у постановах від 17.10.2024 у справі 914/1507/23, від 15.12.2021 у справі 922/2645/20, від 27.03.2019 у справі 905/1250/18, від 24.04.2024 у справі 922/3322/20, адже правова позиція зазнала змін та конкретизації із ухваленням постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі 922/3456/23 (аналогічне вказано у п.8.40 постанови від 03.03.2026 у справі 908/2939/23).

87. Не беруться до уваги також посилання на висновки у справах, розглянутих Господарським судом Запорізької області, Господарським судом міста Києва, Господарським судом Луганської області, Господарським судом Кіровоградської області, Центральним апеляційним господарським судом, Північно-західним апеляційним господарським судом та Східним апеляційним господарським судом, оскільки в силу положень ст.236 ГПК та ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів" обов`язковими та такими, що підлягають врахуванню, є висновки щодо застосування норм права, що викладені у постановах саме Верховного Суду.

88. Більше того, усі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які перелічує прокурор, ухвалені до ухвалення об`єднаною палатою постанови від 19.12.2025 у справі 922/3456/23, тобто до внесення відповідних змін та конкретизацій у судову практику, що, очевидно, і зумовило інакше застосування судами норм права (яке відповідало актуальній на момент ухвалення цих рішень практиці Верховного Суду).

89. Суд касаційної інстанції у цьому контексті звертає увагу, що у значній кількості справ відбувалось зупинення проваджень до ухвалення зазначеної постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду. Таке зупинення було обумовлене необхідністю очікування правової позиції об`єднаної палати й мало на меті забезпечення послідовності та передбачуваності судової практики. Натомість відсутність на цей час остаточних рішень у цих справах не є доказом існування правової невизначеності чи різного підходу судів до вирішення аналогічних правових питань. Очевидно, що не є таким доказом і відмінність правових позицій у судових рішеннях, які були ухвалені до зміни судової практики внаслідок ухвалення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду постанови у справі 922/3456/23.

90. Таким чином, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для відступу від вказаної правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду, а наведену прокурором підставу касаційного оскарження, визначену у п.2 ч.2 ст.287 ГПК, відповідно, визнає недоведеною.

91. З аналогічних мотивів Верховний Суд не вбачає й підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому відмовляє у задоволенні відповідного клопотання прокурора.

92. Натомість Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції у цій справі про те, що немає підстав для визнання спірного договору недійсним за ст.228 ЦК, оскільки прокурор не довів наявності суперечності спірного договору інтересам держави та суспільства.

93. При цьому Верховний Суд враховує встановлені у цій справі фактичні обставини, а саме те, що остаточна тендерна пропозиція ФОП Гришенкова К.В. (учасник, щодо якого не встановлено вчинення антиконкурентних узгоджених дій) становила 301 375,00 грн, тобто більше, ніж тендерна пропозиція ФОП Третякова О.О. (300 000,00 грн); спірний договір є виконаним його сторонами у повному обсязі (до того ж за зниженою на 18 000,08 грн ціною); за рахунок виконання спірного договору Управління освіти задовольнило свої потреби у поставці товару тощо.

94. Оскільки підстав для визнання спірного договору недійсним за ст.228 ЦК немає, Верховний Суд відхиляє також доводи про те, що визнання недійсним рішення тендерного комітету на підставі ч.3 ст.228 ЦК у спорах щодо публічних закупівель є належним способом відновлення законності та публічного інтересу.

95. Інших самостійних доводів в частині позовної вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету прокурор у касаційній скарзі не наводить.

96. Враховуючи зазначене, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а постанова суду апеляційної інстанції, якою у позові повністю відмовлено, підлягає залишенню без змін.

Щодо додаткового рішення

97. Господарський суд Луганської області додатковим рішенням від 22.12.2023 стягнув з Луганської обласної прокуратури на користь ФОП Третякова О.О. витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 26 000,00 грн.

98. Східний апеляційний господарський суд постановою від 17.02.2026 додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 22.12.2023 скасував в частині стягнення з Луганської обласної прокуратури витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 13 000,00 грн та в цій частині ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні вимог.

99. Отже, за наслідком апеляційного перегляду додаткового рішення від 22.12.2023, з Луганської обласної прокуратури було стягнуто витрати на професійну правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 13 000,00 грн.

100. Прокурор у касаційній скарзі зазначає, що додаткове рішення є похідним від основного рішення у справі, оскільки ухвалене саме у зв`язку з відмовою у задоволенні позову; таким чином, у разі скасування судових рішень у справі та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог прокурора відпадають правові підстави для покладення на прокуратуру обов`язку відшкодовувати витрати відповідача на правничу допомогу; у разі скасування основних судових рішень додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу також підлягає скасуванню як таке, що ухвалене на підставі судового рішення, яке не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

101. З наведеного вбачається, що доводи прокурора в частині оскарження рішень судів попередніх інстанцій щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу зводяться виключно до незаконності, на думку прокурора, рішення про відмову у позові, ухваленого по суті спору.

102. Разом з тим, Верховний Суд у цій постанові дійшов до висновку про законність та обґрунтованість такого рішення (про відмову у позові) та, відповідно, про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції.

103. Відповідно, оскільки додаткове рішення було переглянуте судом апеляційної інстанції (за наслідком чого воно було частково скасоване) і прокурор у касаційній скарзі не наводить самостійних обґрунтувань щодо незаконності такого додаткового рішення, переглянутого в апеляційному порядку, натомість незгода з ним (рішенням) фактично зводиться лише до того, що воно є похідним від основного рішення про відмову у позові, яке (основне рішення), у свою чергу, підлягає залишенню в силі, то й підстав для скасування постанови апеляційного суду в частині перегляду додаткового рішення немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

104. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

105. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

106. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

107. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати, пов`язані з її поданням, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні клопотання заступника керівника Луганської обласної прокуратури про передачу справи 913/318/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

2. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 у справі 913/318/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді Н. Багай

О. Мамалуй