Постанова in case no. 620/8115/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року

м. Київ

справа 620/8115/25

адміністративне провадження К/990/18669/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року (головуючий суддя Єгорова Н.М., судді: Сорочко Є.О., Собків Я.М.) у справі 620/8115/25 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Чернігівській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 лютого 2025 року 3600/Ж10/25-01-09-01-02, 3602/Ж10/25-01-09-01-02, 3603/Ж10/25-01-09-01-02.

Позовні вимоги мотивовані необґрунтованістю спірних рішень, оскільки прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття (не встановлено обставини щодо одержання позивачем розпорядження про анулювання ліцензії), а також порушена процедура проведення перевірки (під час проведення фактичної перевірки була підміна одного виду перевірки іншим), що суперечить положенням Податкового кодексу України.

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 29 жовтня 2025 року позов задовольнив.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що перевірка даних за минулий період часу та перевірка даних згідно інформації, яка зберігається в СОД РРО, носить характер документальної перевірки, тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для складання акта перевірки та можливого застосування на його підставі штрафних санкцій. У зв`язку з цим, суд першої інстанції виснувався, що проведення фактичної перевірки за період діяльності, що перевіряється згідно статті 102 ПК України, носить характер документальної перевірки, підстави, порядок призначення та проведення якої врегульовані іншими нормами ПК України, а саме статтями 77-79 означеного Кодексу.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 березня 2026 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року скасував. Ухвалив нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим кодексом не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім ст.102 Податкового кодексу (не пізніше 1095 днів). Також апеляційний суд зазначив, що відсутні і будь-які обмеження або заборона у використанні під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені ПК або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи. Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем не надано доказів надсилання позивачу розпоряджень про анулювання ліцензій, зокрема в електронній формі засобами електронного зв`язку, як і доказів що підтверджували дату одержання та ознайомлення позивача з відповідними розпорядженнями саме 24 листопада 2023 року, то суд апеляційної інстанції їх відхилив, зазначивши про те, що в матеріалах справи наявні витяги з розпоряджень про анулювання ліцензій від 24 листопада 2023 року 373/Р, 374/Р, 375/Р направлені в електронній формі до електронного кабінету позивача 24 листопада 2023 року о 13:12 год, що підтверджується наданими відповідачем роздруківками.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції вказуючи про те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального права та процесуального права.

Підставою касаційного оскарження позивач визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 квітня 2025 року у справі 560/6736/24, від 05 травня 2025 року у справі 520/18946/23, від 20 лютого 2025 року у справі 380/23017/23, від 23 жовтня 2024 року у справі 380/11112/23, від 06 липня 2023 року у справі 380/7418/22 щодо застосування статті 42 Податкового кодексу України, статті 11 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг .

Зокрема, позивач пояснює, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронні довірчі послуги та є доступним в електронному кабінеті. Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків.

Крім того, позивач акцентує увагу на порушенні контролюючим органом процедури проведення фактичної перевірки, оскільки її результати мають відображати стан дотримання законодавства саме на день перевірки. На переконання позивача, перевірка даних за минулий період у рамках фактичної перевірки свідчить про вихід контролюючим органом за межі предмета фактичної перевірки та використання для висновків акта перевірки документів та інформації з системи ЄРАН, які не підлягають дослідженню в межах фактичних перевірок. Отримання інформації з власних програм контролюючого органу не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем проведення господарської діяльності.

Верховний Суд ухвалою від 06 травня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили такі обставини справи.

11 лютого 2025 року Головним управлінням ДПС у Чернігівській області, на підставі наказів від 11 лютого 2025 року 312-п, 313-п, 314-п проведено фактичні перевірки господарських одиниць ФОП ОСОБА_1 за адресами АДРЕСА_1 , за результатами яких складено відповідні акти від 11 листопада 2025 року 2399/Ж5/25-01-09-01-02, 2397/Ж5/25-01-09-01-02, 2400/Ж5/25-01-09-01-02.

На підставі вказаних актів перевірки, ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення - рішення 27 лютого 2025 року:

1) 3600/Ж10/25-01-09-01-02, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення ч. 20 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 розд. 2 Податкового кодексу України та п. 13 ч. 2 ст. 73 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", застосовано штраф, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 210426,00 грн;

2) 3602/Ж10/25-01-09-01-02, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення ч. 20 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 розд. 2 Податкового кодексу України та п. 13 ч. 2 ст. 73 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" застосовано штраф у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 191646,00 грн;

3) 3603/Ж10/25-01-09-01-02, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення ч. 20 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 розд. 2 Податкового кодексу України та п. 13 ч. 2 ст.73 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", застосовано штраф у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 89809,00 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 15 травня 2025 року 13993/6/99-00-06-05-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення рішення - без змін.

Вважаючи протиправним оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що складає ключові доводи касаційної скарги щодо порушення податковим органом порядку та процедури проведення фактичної перевірки, оформлення її результатів, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо правомірності проведення фактичної перевірки в контексті доводів позивача, що перевірка даних за минулий період у рамках фактичної перевірки свідчить про вихід контролюючим органом за межі предмета фактичної перевірки; правомірності/протиправності використання під час проведення фактичної перевірки даних СОД РРО, колегія суддів враховує наступне.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

При цьому Податковим кодексом не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім ст.102 Податкового кодексу (не пізніше 1095 днів).

Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок і Верховним Судом у справі 826/8284/17 (постанова від 20 травня 2022 року).

Доводи позивача, що в межах цієї справи мало місце вихід відповідачем за межі предмету фактичної перевірки є безпідставними.

Так само, відсутні будь-які обмеження або заборона у використанні під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені ПК або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2024 року у справі 280/6832/23.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність порушень з боку контролюючого органу при здійсненні перевірки позивача та оформленні його результатів.

Щодо доводів позивача про відсутність доказів направлення йому розпоряджень про анулювання ліцензій, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19 грудня 1995 року 481/95-ВР (в редакції чинній на час прийняття розпоряджень від 24 листопада 2023 року) встановлено, що орган ліцензування на наступний робочий день після прийняття розпорядження про анулювання ліцензії:

- вносить інформацію щодо розпорядження про анулювання ліцензії до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та/або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а також оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті;

- направляє суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про анулювання ліцензії в порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.

За змістом приписів п. 42.1, п. 42.2 ст. 42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем (п. 42.4 ст. 42 ПК України).

Відповідно до положень ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" передбачено, що ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи наявні витяги з розпоряджень про анулювання ліцензій від 24 листопада 2023 року 373/Р, 374/Р, 375/Р направлені в електронній формі до електронного кабінету позивача 24 листопада 2023 року о 13:12 год, що підтверджується наданими відповідачем роздруківками (а.с. 61-63). У зв`язку з чим, апеляційний суд здійснив висновок, що витяги з розпоряджень про анулювання ліцензій від 24 листопада 2023 року 373/Р, 374/Р, 375/Р отримані позивачем 24 листопада 2023 року.

Водночас колегія суддів звертає увагу на положення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", згідно з якими ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Однак, судами не встановлено, та з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем надано суду докази виконання вимог пункту 42.4 статті 42 ПК України щодо надіслання платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет, що є його обов`язком в силу вимог абзацу 2 частини другої статті 77 КАС України.

Поряд з цим, досліджуючи надане відповідачем фото екрану, суд апеляційної інстанції встановив, що з фото екрану видно назву документу Витяг з розпорядження та останнє відправлення 24.11.2023 13:12:24 . Однак з вказаної роздруківки не видно графу отримано .

Отже, сама лише інформація про направлення документа, його формування не підтверджує дату вручення документа, якщо контролюючим органом не надано відповідної квитанції в текстовому форматі із зазначенням дати та часу доставки.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що дата прийняття рішення про анулювання не є тотожною моменту припинення чинності ліцензії, з огляду на те, що анульована ліцензія вважається недійсною саме з моменту одержання суб`єктом господарювання розпорядження про її анулювання, а не з дати прийняття відповідного рішення контролюючим органом. Такий підхід відповідає принципу правової визначеності та забезпечує можливість платника податків припинити господарську діяльність, що підлягає ліцензуванню, лише після отримання інформації про анулювання ліцензії.

Таким чином, для правильного вирішення питання щодо правомірності застосування до позивача відповідальності за здійснення реалізації тютюнових виробів без отримання відповідної ліцензії, необхідно встановити чи одержував позивач розпорядження про анулювання ліцензій на момент здійснення діяльності за яку йому нараховано штрафні санкції.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, фактично обмежився констатацією наявності порушень процедури проведення перевірки та, виходячи з цього, дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень. Водночас суд не дослідив питання щодо моменту вручення позивачу розпоряджень про анулювання відповідних ліцензій.

Здійснюючи протилежні висновки, суди попередніх інстанцій вказаних обставин не встановили, не дослідили моменту вручення розпоряджень про анулювання ліцензій платнику податків. У зв`язку з цим справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для з`ясування зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки.

Оскільки судами попередніх інстанцій допущено порушення норм матеріального права і не дотримано норм процесуального права, Верховний Суд немає можливості самостійно встановлювати фактичні обставини у справі, які залишились поза увагою судів попередніх інстанцій, що є підставою для скасування судових рішень як незаконних і направлення справи на новий розгляд.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з`ясування всіх обставин справи, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, встановлених частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, як суд права, не наділений повноваженнями на встановлення обставин у справі, без яких правильне вирішення спору неможливе.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального та матеріального права, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

Відтак, за наслідками касаційного перегляду рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що зазначені рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі 620/8115/25 скасувати.

Справу 620/8115/25 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення і не оскаржується.

Судді В.П. Юрченко В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова