Постанова in case no. 520/271/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року

м. Київ

справа 520/271/24

провадження К/990/45603/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.

розглянув у письмовому провадженні у суді касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мосіна Андрія Володимировича на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - П`янової Я. В., суддів: Русанової В. Б., Присяжнюк О. В.

І. Суть спору

1. У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУНП в Харківській області), в якому просить:

1.1. визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 листопада 2020 року по 17 грудня 2023 року в межах шести місяців у сумі 100473 грн 10 коп.;

1.2. зобов`язати ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 30 листопада 2020 року по 17 грудня 2023 року в межах шести місяців у сумі 100473 грн 10 коп.;

1.3. визнати протиправними дії ГУНП в Харківській області щодо відмови у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 по 17 грудня 2023 року, відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати від 19 жовтня 2000 року 2050-III (зі змінами та доповненнями) далі - (Закон 2050-III);

1.4. зобов`язати ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 по 17 грудня 2023 року відповідно до закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати від 19 жовтня 2000 року 2050-III (зі змінами та доповненнями).

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2020 року він проходив службу в ГУНП в Харківській області та відповідно до наказу від 24 листопада 2020 року 370 о/с "По особовому складу" звільнений за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", через хворобу.

Позивач стверджує, що після його звільнення зі служби відповідачем не проведено з ним остаточного розрахунку, а саме не в повному обсязі виплачено грошове забезпечення.

На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі 520/23114/23 позивачу перераховано грошові кошти у сумі 40617,89 грн, що підтверджено банківською випискою від 17 грудня 2023 року.

На переконання ОСОБА_1 відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - КЗпП України), оскільки грошове забезпечення позивачу не виплачено у день його звільнення.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про зобов`язання ГУНП в Харківській області здійснити нарахування виплати компенсації частини доходів та середній заробіток за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 у період з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2020 року проходив службу в Національній поліції України та відповідно до наказу ГУНП в Харківській області від 24 листопада 2020 року 370 о/с По особовому складу звільнений згідно із пунктом 2 частини першої статті 77 законом України Про Національну поліцію , через хворобу.

4. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року у справі 520/23114/23 визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за 228 годин несення служби в нічний час за період з 01 січня 2018 року по 30 листопада 2020 року; зобов`язано ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за 228 годин несення служби в нічний час за період з 01 січня 2018 року по 30 листопада 2020 року; визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2016-2020 роки (88 днів); зобов`язано ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки за 2016-2020 роки (88 днів), з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року; зобов`язано ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі 520/23114/23 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року у справі 520/23114/23 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" від 29 квітня 2020 року 375 у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за серпень, вересень, жовтень та листопад 2020 року. Зобов`язано ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" від 29 квітня 2020 року 375 у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за серпень, вересень, жовтень та листопад 2020 року. Також абзаци четвертий та п`ятий резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: "Визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2016-2019 роки (88 днів). Зобов`язати ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки за 2016-2019 роки (88 днів), з урахуванням раніше виплачених сум". В іншій частині Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року у справі 520/23114/23 залишено без змін.

5. На виконання судових рішень у справі 520/23114/23 позивачу перераховано грошові кошти у сумі 40617,89 грн, що підтверджено банківською випискою від 17 грудня 2023 року.

6. Листом ГУНП в Харківській області від 22 грудня 2023 року за 249аз/119/05/29-2023 представнику позивача роз`яснено, що ОСОБА_1 було нараховано 41236,44 грн (з відрахуванням військового збору 1,5 % - 618,55 грн) та перераховано на його особистий картковий рахунок 40617,89 грн згідно з платіжною інструкцією 3442 від 15 грудня 2023 року. Зазначена сума складається:

1) індексація грошового забезпечення за період з 07 листопада 2016 року по 31 жовтня 2017 року у сумі 3375,17 грн (з відрахуванням військового збору 1,5 % 50,23 грн), до виплати - 3324,54 грн;

2) грошова компенсація за невикористану частину відпустки за 2016 - 2019 (88 діб) у сумі 36650,88 грн (з відрахуванням військового збору 1,5 % - 549,76 грн), до виплати - 36101,12 грн;

3) доплата за 228 годин несення служби в нічний час за період з 01 січня 2018 року по 30 листопада 2020 року у сумі 1210,39 грн (з відрахуванням військового збору 1,5 % - 18,16 грн), до виплати - 1192,23 грн.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

7. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року позов задоволено.

7.1. Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року по справі 520/23114/23.

7.2. Стягнуто з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільнені у розмірі 100473,10 грн.

7.3. Зобов`язано ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року 159, у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 по 17 грудня 2023 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року по справі 520/23114/23.

8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нездійснення остаточного розрахунку із позивачем у визначені законодавством строки відбулось з вини власника, або уповноваженого ним органу, що є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме: виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач набув право на отримання відшкодування за затримку виплати грошового забезпечення на підставі статті 117 КЗпП України та приписів постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року 100 у сумі 100 473,10 гривень.

Разом з цим суд першої інстанцій, вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену суму грошового забезпечення, врахував, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

9. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 04 листопада 2025 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року скасував у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ГУНП в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року у справі 520/23114/23 та стягнення з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільнені у розмірі 100473,10 гривень.

Ухвалив у цій частині постанову, якою відмовив у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року залишено без змін.

10. Таке своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що виплата позивачу грошових коштів 27 квітня 2024 року на виконання судових рішень у справі 520/23114/23 слугувала підставою для звернення до суду з позовом до відповідача про нарахування та стягнення на його користь середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 30 листопада 2020 року по 27 квітня 2024 року в межах шести місяців у сумі 100473,10 грн, який розглянуто судовими інстанціями у справі 520/11898/24.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі 520/11898/24 визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 листопада 2020 року по 27 квітня 2024 року в межах шести місяців у сумі 100473,10 гривні, а також стягнуто з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 30 листопада 2020 року по 27 квітня 2024 року в межах шести місяців у сумі 100473,10 гривні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за час затримки розрахунку при звільненні на виконання рішень судів у справі 520/23114/23 позивач вже отримав середній заробіток за період з 30 листопада 2020 року по 17 грудня 2023 року.

Враховуючи, що позивач за час затримки розрахунку при звільненні на виконання рішень судів у справі 520/23114/23 отримав середній заробіток у розмірі 100473,10 грн, який вже перевищує суму несвоєчасно виплачених коштів при звільненні 65 247,69 грн (40617,89 грн + 24629,80 грн), та додатково просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області ще 100473,10 грн за той же період затримки розрахунку, апеляційний суд зауважив, що такі дії позивача очевидно не узгоджується із загальним принципам цивільно-правової відповідальності і підстави для задоволення відповідної частини позовних вимог відсутні.

Разом з цим апеляційний суд звернув увагу, що сплата відповідачем на виконання рішень судів у справі 520/23114/23 грошових коштів платежами 17 грудня 2023 року та 27 квітня 2024 року на розрахунок середнього заробітку не впливає.

IV. Касаційне оскарження

11. Представник позивача - адвокат Мосін А. В. подав касаційну скаргу на вказане судове рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої, підпунктами "а", "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

12. Так, автор скарги зауважує на тому, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні не врахував висновків щодо застосування статті 117 Кодексу законів про працю України, викладених у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2024 року у справі 440/6856/22 щодо реалізації працівником права на повне відшкодування шкоди, шляхом стягнення середнього заробітку за кожне порушення строку розрахунку при звільненні у подібних правовідносинах.

13. За наслідками автоматичного розподілу касаційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Желєзний І.В., судді: Білак М. В., Мацедонська В. Е.

Верховний Суд ухвалою від 18 грудня 2025 року відкрив касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мосіна А. В. на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у цій справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 328 КАС України.

У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 29 травня 2026 року 1056/0/15-26 "Про тимчасове відсторонення судді Верховного Суду Желєзного І. В. від здійснення правосуддя" призначено повторний автоматичний розподіл цієї справи, за результатами якого ця справа передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Смокович М. І., судді: Кашпур О. В., Мацедонська В. Е.

14. Представник ГУНП в Харківській області подала відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

18. Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

19. Так, економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці, визначає Закон України від 24 березня 1995 року 108/95-ВР Про оплату праці , відповідно до статті 1 якого заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу; розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

20. Статтею 2 Структура заробітної плати зазначеного Закону в редакції, яка була чинна на час звільнення позивача з військової служби, надані такі визначення.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

21. За правилами статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

22. Згідно зі статтею 117 КЗпП України (у цій же редакції) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

23. Законом 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 117 КЗпП України викладено в такій редакції:

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. .

24. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року 4-рп/2012 у справі 1-5/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

VI. Позиція Верховного Суду

25. На стадії касаційного перегляду постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині у цій справі спірним є питання щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача зі служби у ГУНП в Харківській області.

26 . Як висновується з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з витягом з наказу ГУНП в Харківській області від 24 листопада 2020 року 370 о/с По особовому складу звільнено із займаної посади за станом пунктом 2 частини першої статті 77 законом України Про Національну поліцію , через хворобу.

27. Не погоджуючись із розміром належних позивачу сум при звільненні зі служби, останній оскаржив його в судовому порядку.

28. Предметом спору у справі 520/23114/23 були доплати за 228 годин несення служби в нічний час за період з 01 січня 2018 року по 30 листопада 2020 року компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2016-2020 роки (88 днів), доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року 375 у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за серпень, вересень, жовтень та листопад 2020 року, а також індексації грошового забезпечення з 07 листопада 2015 року по 01 листопада 2017 року.

На виконання рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року у справі 520/23114/23 позивачу перераховано грошові кошти у сумі 40617,89 грн, що підтверджено банківською випискою від 17 грудня 2023 року.

29. Отже, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року у справі 520/23114/23 констатовано, що виплату усіх сум грошового забезпечення за період проходження позивачем служби при його звільненні проведено не було.

30. Таким чином, між позивачем та ГУНП в Харківській області виник спір про розмір належних позивачу сум при звільненні, внаслідок чого ОСОБА_1 у січні 2024 році звернувся з цим позовом, в якому позивач просить нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 листопада 2020 року по 17 грудня 2023 року в межах шести місяців у сумі 100473 грн 10 коп.

31. В аспекті питання обчислення розміру належної до відшкодування суми, колегія суддів зазначає, що спираючись на критерії, наведені у згаданій Великою Палатою постанові від 26 червня 2019 року у справі 761/9584/15-ц, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі 480/3105/19 визначив формулу, яку необхідно застосовувати для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру.

Зокрема, у пунктах 58-60 згаданої постанови Верховний Суд зазначив, що статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Лінгвістичне тлумачення тексту цієї норми дає підстави для суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

Суд зазначив, що аналіз такого правового врегулювання дає йому змогу зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Зазначений підхід щодо здійснення розрахунку суми відшкодування було застосовано апеляційним судом зокрема й у справі 489/6074/23 і Велика Палата Верховного Суду визнала його таким, що забезпечив справедливий баланс інтересів сторін: захистив право позивачки на повний розрахунок та належну компенсацію, водночас не допустив понесення роботодавцем несправедливих та непропорційних майнових втрат (пункти 116, 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року в справі 489/6074/23).

Отже, для цілей обчислення середнього заробітку в цій справі з урахуванням наведених позицій суду касаційної інстанції підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Установивши вказані обставини, суди мають присудити позивачеві такий відсоток суми середнього заробітку, який би відповідав відсотку несвоєчасно виплаченої суми по відношенню до загальної суми, що належала йому при звільненні.

32. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2026 року у справі 320/46910/23.

33. Повертаючись до обставин цієї справи, позивач просив зобов`язати відповідача здійснити виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку за 6 (шість) місяців наступних після місяця звільнення.

Наведені в позовній заяві підстави цих вимог ґрунтуються на застосуванні положень статті 117 КЗпП України у редакції, чинній з 19 липня 2022 року.

34. Варто зауважити, що позивач, не погоджуючись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року у справі 520/23114/23, оскаржив його в апеляційному порядку.

35. За результатами розгляду справи 520/23114/23 постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року у справі 520/23114/23 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено.

На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі 520/23114/23 відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум (24629,80 грн), які виплатив 27 квітня 2024 року.

36. Отже, позивачу була виплачена частина недоотриманого грошового забезпечення 27 квітня 2024 року за судовим рішенням у справі 520/23114/23.

37. Водночас як установлено судом апеляційної інстанції у справі, що розглядається, у травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 листопада 2020 року по 27 квітня 2024 року в межах шести місяців у сумі 100473 грн 10 коп.

За результатами розгляду справи 520/11898/24 постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 листопада 2020 року по 27 квітня 2024 року в межах шести місяців у сумі 100473,10 гривні; стягнуто з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 листопада 2020 року по 27 квітня 2024 року в межах шести місяців у сумі 100473,10 гривні.

38. Наведене свідчить, що виплата позивачу грошових коштів 27 квітня 2024 року на виконання судових рішень у справі 520/23114/23 слугувала підставою для звернення до суду з позовом до відповідача про нарахування та стягнення на його користь середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 30 листопада 2020 року по 27 квітня 2024 року в межах шести місяців у сумі 100473,10 грн, що розглянуто судовими інстанціями у справі 520/11898/24.

39. Водночас у справі, що розглядається, позивач просить стягнути аналогічну суму 100473,10 гривні в межах шести місяців, як це передбачено приписами статті 117 КЗпП України, у зв`язку з виплатою сум в одній і тій самій справі 520/23114/23, де суди розглянули один і той самий предмет спору.

Крім того, у справі 520/11898/24 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 30 листопада 2020 року по 27 квітня 2024 року в межах шести місяців стягнуто з відповідача у сумі 100473,10 грн - 100 %, тобто без застосування принципу пропорційності, який розраховується шляхом обчислення пропорційного розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків має становити розмір середнього заробітку.

40. Отже, за час затримки розрахунку при звільненні на виконання судових рішень у справі 520/23114/23 позивач вже отримав середній заробіток в межах шести місяців у сумі, що складає 100 % загального розміру належних позивачу при звільненні виплат.

При цьому як правильно вказав суд апеляційної інстанції, сплата відповідачем на виконання рішень судів у справі 520/23114/23 грошових коштів платежами 17 грудня 2023 року та 27 квітня 2024 року на розрахунок середнього заробітку не впливає, адже за приписами статті 117 КЗпП України у редакції, чинній з 19 липня 2022 року, середній заробіток стягується за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, що і було вирішено у справі 520/11898/24.

41. У касаційній скарзі автор вказує на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2024 року у справі 440/6856/22.

42. Так, у вказаній справі Верховний Суд зазначив, що кожне з порушень є самостійним порушенням трудових прав працівника, які мають різний предмет, підставу та наслідки, що унеможливлює зменшення відповідальності за одним із цих порушень шляхом врахування відповідальності за інше. Кожне з цих порушень породжує окрему відповідальність відповідно до статті 117 КЗпП України, яка передбачає компенсацію у вигляді середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум, незалежно від періоду чи суб`єктного складу. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про наявність подвійного стягнення середнього заробітку за один і той самий період є помилковим, оскільки йдеться про реалізацію працівником права на повне відшкодування шкоди, спричиненої різними формами бездіяльності роботодавця.

43. Водночас варто зауважити, що за обставинами справи 440/6856/22, яка розглянута Верховним Судом, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі 160/17036/20, що набрало законної сили 04 жовтня 2021 року, зобов`язано військову частину нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

За наслідками вказаного порушення встановленого у справі 160/17036/20, керуючись статтею 117 КЗпП України, судовим рішенням у справі 160/2083/22 стягнуто з відповідача середній заробіток за період затримки виплати вказаної індексації.

Крім того, після звільнення позивача з військової служби 15 вересня 2020 року між останнім та військовою частиною виник спір щодо належного розміру грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2019 року по 15 вересня 2020 року , що було предметом спору в іншій справі 160/2947/21.

44. Наведене свідчить, що позивач звертався з позовами 160/17036/20 та 160/2947/21, в яких розглядалися різні предмети спору за різних обставин. Таким чином, Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2024 року у справі 440/6856/22, зазначив, що кожне з цих порушень породжує окрему відповідальність відповідно до статті 117 КЗпП України, яка передбачає компенсацію у вигляді середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум, незалежно від періоду чи суб`єктного складу. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про наявність подвійного стягнення середнього заробітку за один і той самий період є помилковим, оскільки йдеться про реалізацію працівником права на повне відшкодування шкоди, спричиненої різними формами бездіяльності роботодавця.

45. Такий висновок також узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 червня 2019 року у справі 761/9584/15-ц та Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 30 листопада 2020 року у справі 480/3105/19, в якій визначено формулу, яку необхідно застосовувати для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру.

46. У випадку ж, який склався у цій справі, за результатами розгляду справи 520/23114/23, в якій розглядалися позовні вимоги, що включали один предмет та підстави, на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, відповідачем виплачено кошти двома платежами, а саме у сумі 40617,89 грн, сплачених 17 грудня 2023 року, а також у сумі 24629,80 грн, сплачених 27 квітня 2024 року.

47. Натомість позивач звернувся до суду з позовами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 520/11898/24 та 520/271/24 (справа, що розглядається). При цьому в межах справи 520/11898/24 уже стягнуто з ГУНП в Харківській області на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 листопада 2020 року по 27 квітня 2024 року в межах шести місяців у сумі 100473,10 грн, тобто в межах, передбачених приписами статті 117 КЗпП України та у розмірі 100 %. Те, що у цій справі позивач вказав період з 30 листопада 2020 року по 17 грудня 2023 року не впливає на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в межах шести місяців та не суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 грудня 2024 року у справі 440/6856/22, на яку вказує автор касаційної скарги, адже така постанова суду касаційної інстанції не є релевантною до обставин справи, яка розглядається.

48. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

49. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

50. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

51. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мосіна Андрія Володимировича залишити без задоволення.

2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі 520/271/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Кашпур

В. Е. Мацедонська