Постанова in case no. 910/9235/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 910/9235/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

ТОВ "УкрХімЕкспорт": Кобаль О.В.,

ТОВ "НФ Трейдінг Україна": не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ Трейдінг Україна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, Козир Т.П., Доманська М.Л.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 в частині визнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрХімЕкспорт" в розмірі 12283522,78 грн (суддя Чеберяк П.П.)

у справі 910/9235/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрХімЕкспорт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ Трейдінг Україна"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст заяви

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрХімЕкспорт" (далі - Кредитор) 25.07.2024 подало до господарського суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ Трейдінг Україна" (далі - Боржник), у якій заявило грошові вимоги до Боржника в розмірі 45018308,04 грн.

2. Заяву мотивовано наявністю заборгованості Боржника перед Кредитором за договорами поставки ДГ-АМС009553 від 21.01.2016, ДГ-АМС011909 від 17.11.2016, ДГ-КАС012229 від 20.12.2016 (далі - Договори поставки), частково підтвердженої судовим рішенням.

3. Заявлена Кредитором сума грошових вимог складається з: 10447493,88 грн заборгованості, судових витрат і витрат на правничу допомогу, присуджених до стягнення Господарським судом міста Києва у рішенні від 18.01.2021 та додатковому рішенні від 04.02.2021 у справі 910/18947/19; 12478941,63 грн інфляційних втрат і 3% річних за невиконання зобов`язань за Договорами поставки за весь період невиконання зобов`язань; 22091872,53 грн пені, нарахованої на підставі пункту 4.3 Договорів поставки.

Хід розгляду справи

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, визнано грошові вимоги Кредитора до Боржника на загальну суму 10447493,88 грн.

5. Господарський суд першої інстанції визнав безспірні грошові вимоги Кредитора до Боржника у вказаній сумі, підтверджені рішенням суду. Водночас місцевий господарський суд у мотивувальній частині вказаної ухвали зазначив, що грошові вимоги Кредитора в частині нарахування 3% річних, інфляційних втрат і пені носять спірний характер, оскільки щодо них немає судового рішення про стягнення з Боржника відповідних коштів, а Боржник проти них заперечує. Тому такі вимоги не підлягають розгляду на етапі відкриття провадження у справі про банкрутство, а підлягають оцінці в позовному провадженні або в попередньому засіданні суду.

6. Постановою Верховного Суду від 04.06.2025 скасовано зазначені ухвалу та постанову в частині відмови у визнанні грошових вимог Кредитора до Боржника на суму 34673094,16 грн, справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в частині розгляду зазначених грошових вимог, а в іншій частині вказані судові рішення залишено без змін.

7. Постанову мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій формально підійшли до встановлення спору про право щодо грошових вимог у частині нарахованих 3% річних, інфляційних втрат і пені, пославшись лише на заперечення Боржника без наведення відповідних доказів, які б свідчили про спірність вказаних вимог, а також залишили без розгляду грошові вимоги Кредитора, які стосуються 102280,00 грн судових витрат - судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та авансування винагороди арбітражного керуючого.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

8. Боржник (постачальник) і Кредитор (покупець) уклали Договори поставки ДГ-АМС009553 від 21.01.2016, ДГ-АМС011909 від 17.11.2016, ДГ-КАС012229 від 20.12.2016.

9. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі 910/18947/19 задоволено позов Кредитора, стягнуто з Боржника кошти у сумі 10227481,65 грн попередньої оплати за Договорами поставки та 153412,23 грн судового збору. Рішення набрало законної сили 17.05.2021, але присуджені до стягнення кошти на користь Кредитора не перераховано.

10. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі 910/18947/19 стягнуто з Боржника на користь Кредитора витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 66600 грн, які теж не сплачено.

11. Згідно з пунктами 2.3 Договорів поставки постачальник поставляє товар протягом сорока днів від дня отримання транспортної інструкції покупця, за умови якщо не була надана відмова.

12. За договором поставки ДГ-КАС012229 від 20.12.2016 останню транспортну інструкцію за вих. 10 надіслано 20.02.2017. У ній Кредитор просив відвантажити КАС-32 згідно з вказаним договором і рахунком-фактурою СФ-002817 в кількості 563 тон на станцію Кабан`є Донецької залізниці. Боржник прийняв вказану транспортну інструкцію до виконання, відмов у встановлений договором строк від постачальника покупцю не надходило. Однак у встановлений зазначеним договором строк Боржник не поставив Кредитору товар, у зв`язку з чим першим днем прострочення виконання зобов`язань за вказаним договором є 02.04.2017.

13. За договором поставки ДГ-АМС011909 від 17.11.2016 останньою з надісланих Кредитором є транспортна інструкція за вих. 12 від 01.03.2017. У встановлений вказаним договором строк відмов від постачальника на адресу покупця не надходило, отже, всі подані Кредитором транспортні інструкції прийнято до виконання. Однак у встановлений зазначеним договором строк Боржник не поставив Кредитору товар, у зв`язку з чим першим днем прострочення виконання зобов`язання за вказаним договором є 11.04.2017.

14. За договором поставки ДГ-АМС009553 від 21.01.2016 Кредитор 23.02.2017 направив Боржнику транспортну інструкцію вих. 24 від 23.02.2017, в якій просив відвантажити аміачну селітру згідно з вказаним договором і рахунком-фактурою СФ-002100 у кількості 29 тон. Боржник прийняв вказану транспортну інструкцію до виконання, відмов у встановлений договором строк від постачальника покупцю не надходило. Однак у встановлений зазначеним договором строк Боржник не поставив Кредитору товар, у зв`язку з чим першим днем прострочення виконання зобов`язань за вказаним договором є 30.03.2017.

15. Кредитор нарахував інфляційні та 3% річних на визнані господарським судом суми передплати в загальному розмірі 12478941,63 грн, а саме:

- за договором поставки ДГ-КАС012229 від 20.12.2016 інфляційні в сумі 2966693,74 грн та 3% річних у сумі 650104,58 грн за період з 02.04.2017 до 24.07.2024;

- за договором поставки ДГ-АМС011909 від 17.11.2016 інфляційні в сумі 7113227,19 грн та 3% річних у сумі 1553497,27 грн за період з 11.04.2017 до 24.07.2024;

- за договором поставки ДГ-АМС009553 від 21.01.2016 інфляційні в сумі 160228,38 грн та 3% річних у сумі 35190,47 грн за період з 30.03.2017 до 24.07.2024.

16. Пунктами 4.3. Договорів поставки передбачено право покупця на нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, поставку якого прострочено, за кожен день прострочення. На підставі вказаної умови Договорів поставки Кредитор нарахував пеню в загальній сумі 22091872,53 грн.

17. Боржник заявив про застосування наслідків спливу позовної давності щодо заявлених Кредитором грошових вимог.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

18. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 визнано грошові вимоги Кредитора до Боржника в розмірі 12283522,78 грн (вимоги четвертої черги) та 102280,00 грн (вимоги першої черги), у визнанні грошових вимог Кредитора до Боржника в розмірі 22287291,38 грн відмовлено.

19. Ухвалу мотивовано обґрунтованістю грошових вимог Кредитора до Боржника в частині витрат зі сплати судового збору в розмірі 30280,00 грн та авансування грошової винагороди арбітражному керуючому в розмірі 72000,00 грн, а також у частині 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за договором поставки ДГ-КАС012229 від 20.12.2016 і договором поставки ДГ-АМС-011909 від 17.11.2016, позовна давність щодо яких не спливла на момент введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), тому була продовжена на строк дії такого карантину та в подальшому зупинена на строк дії воєнного стану.

20. Водночас місцевий господарський суд встановив, що позовна давність за вимогами щодо 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі договору поставки ДГ-АМС009553 від 21.01.2016, а також пені, нарахованої на підставі Договорів поставки, спливла до моменту введення зазначеного карантину та, відповідно, до заявлення Кредитором грошових вимог до Боржника.

21. Боржник оскаржив у апеляційному порядку зазначену ухвалу в частині визнання грошових вимог Кредитора до Боржника в розмірі 12283522,78 грн.

22. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 залишено ухвалу місцевого господарського суду без змін.

23. Апеляційний господарський суд погодився з висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна давність щодо грошових вимог Кредитора до Боржника в оскаржуваній частині не спливла на момент подання Кредитором заяви в цій справі.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

24. Боржник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та ухвалу місцевого господарського суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні грошових вимог Кредитора до Боржника в частині 12283522,80 грн фінансових санкцій за невиконання зобов`язань за Договорами поставки за весь період невиконання зобов`язань (3% річних та інфляційних втрат).

25. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

26. Боржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду справи неправильно застосували положення статті 625 Цивільного кодексу України через неврахування висновку щодо застосування вказаної норми у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 23.02.2023 у справі 911/3025/21, від 08.11.2019 у справі 127/15672/16-ц, а також у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі 918/329/16.

27. Боржник стверджує, що позовна давність щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за договором поставки ДГ-КАС012229 від 20.12.2016 спливла 02.04.2020, а за договором поставки ДГ-АМС011909 від 17.11.2016 - 11.04.2020. З огляду на таке Боржник заперечує проти висновку господарських судів попередніх інстанцій щодо правомірності нарахування 3% річних та інфляційних більше ніж за 7 років.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

28. Кредитор і розпорядник майна Боржника подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять у задоволенні скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

29. Кредитор і розпорядник майна Боржника наголошують, що перебіг позовної давності щодо грошових вимог Кредитора в оскаржуваній частині був продовжений, а згодом зупинений у силу прямих вказівок закону - пунктів 12, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (у відповідних редакціях).

30. Натомість Боржник посилається на постанови Верховного Суду, правовідносини в яких не є подібними до цієї справи, адже такі висновки стосуються застосування статті 625 Цивільного кодексу України до загальних умов обчислення позовної давності, коли її перебіг тривав безперервно.

31. Розпорядник майна Боржника також послався на актуальний висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 02.07.2025 у справі 903/602/24, згідно з яким, якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, строк звернення до суду спочатку продовжувався на період карантину та воєнного стану, а з 30.01.2024 його перебіг зупинився, у зв`язку з чим вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат можуть заявлятися без обмеження останніми трьома роками, які передували зверненню до суду.

Позиція Верховного Суду

32. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

33. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідком розгляду грошових вимог Кредитора до Боржника в частині сум інфляційних і 3% річних, нарахованих на суму передплати за договорами поставки, яка підлягає стягненню на підставі судового рішення, що набрало законної сили, але не виконано.

34. Під час розгляду справи перед судами, зокрема, постало питання щодо застосування позовної давності з урахуванням положень пунктів 12, 19 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (у відповідних редакціях).

35. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

36. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

37. У цій справі господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Боржник не повернув суми передплати за Договорами поставки, присуджені до стягнення судовим рішенням у справі 910/18947/19, грошові вимоги Кредитора до Боржника щодо сплати зазначених сум визнано господарським судом у цій справі про банкрутство, тому Кредитор нарахував на такі суми 3% річних та інфляційні за весь час прострочення їх сплати. Обґрунтованість і арифметичну правильність наведених нарахувань не спростовано під час розгляду справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій.

38. За визначенням, наведеним у статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

39. Позовна давність як правова категорія є наданим особі строком для реалізації звернення до суду за захистом права, яке порушується, оспорюється або не визнається. Під захистом прав розуміється сукупність дозволених законом певних дій, прийомів, способів, що використовуються особою, право якої порушено або може бути порушено чи оспорюється, з метою відновлення порушеного (оспорюваного) права, припинення правопорушення чи запобігання вчиненню правопорушення та відшкодування спричиненої шкоди.

40. Пред`явлення позову як форми захисту суб`єктивного права є одним з етапів здійснення матеріального права. Хоча позовна форма захисту цивільних прав є основною формою їх захисту в суді та в Цивільному кодексі України йдеться саме про позовну давність, проте встановлені законом строки застосовуються і до цивільно-правових вимог, які не оформляються у вигляді позову, зокрема у справах про банкрутство.

41. У вирішенні питання застосування позовної давності у справі про банкрутство необхідно керуватися нормами Цивільного кодексу України, глава 19 "Позовна давність" якого включена до книги першої "Загальні положення", а отже, її положення поширюються не лише на договірні, а й на інші цивільні правовідносини. Подібний за змістом висновок викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі 916/4644/15, ухваленій у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.

42. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (статті 257, 261 Цивільного кодексу України).

43. Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові за умови, що про її застосування заявлено стороною у спорі до ухвалення судом рішення (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

44. Крім того, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020.

45. Висновки про відсутність спливу позовної давності, передбаченої статтею 257 Цивільного кодексу України, під час дії карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", зокрема, наведено у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі 914/1896/22 та від 25.08.2021 у справі 914/1560/20.

46. За наслідками розгляду справи 910/18489/20 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 наголосила, що початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 зазначеним Законом.

47. Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

48. Однак указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

49. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 3684-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні, зокрема, до 12 серпня 2024 року.

50. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

51. У подальшому Законом України 3450-ІХ від 08.11.2023 пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Зазначений пункт виключено на підставі Закону України 4434-ІХ від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025, тобто після подання Кредитором заяви в цій справі.

52. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.11.2019 у справі 127/15672/16-ц (на яку посилається Боржник у касаційній скарзі) зазначила, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Подібний за змістом висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі 911/3025/21, на яку також посилається Боржник у касаційній скарзі.

53. У розвиток наведеної правової позиції Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі 903/602/24 зазначила, що право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову. Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

54. За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин належать зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

55. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності. Під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023. В умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено на строк його дії до 29.01.2024 року, а з 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився.

56. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові у справі 903/602/24 дійшла висновку про те, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

57. У цій справі господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що перебіг позовної давності за договором поставки ДГ-КАС012229 від 20.12.2016 розпочався з 02.04.2017, а за договором поставки ДГ-АМС011909 від 17.11.2016 - з 11.04.2017.

58. Відповідно до положень статті 253 і частини 1 статті 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок; строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Отже, останнім днем трирічного строку за договором поставки ДГ-КАС012229 є 02.04.2020, а за договором поставки ДГ-АМС011909 - 11.04.2020.

59. Тобто позовна давність щодо інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих на заборгованість за вказаними договорами, не спливла до 02.04.2020, а отже, її було продовжено на строк дії карантину та строк дії воєнного стану до 29.01.2024, а з 30.01.2024 і до моменту подання Кредитором заяви в цій справі 25.07.2024 було зупинено.

60. Зважаючи на викладене, господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали грошові вимоги Кредитора до Боржника в частині інфляційних втрат у розмірі 2966693,74 грн та 3% річних в розмірі 650104,58 грн, нарахованих за договором поставки ДГ-КАС012229 від 20.12.2016, а також інфляційних втрат у розмірі 7113227,19 грн та 3% річних в розмірі 1553497,27 грн за договором поставки ДГ-АМС011909 від 17.11.2016, адже позовна давність за такими вимогами не спливла.

61. Наведені вище посилання Боржника на постанови Верховного Суду та Верховного Суду України не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій. Викладені у цих постановах висновки відображають загальне правило про обмеження стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних останніми трьома роками, які передували зверненню до суду. Водночас до спірних правовідносин підлягають застосуванню також положення пунктів 12 і 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у відповідних редакціях, вплив яких на перебіг позовної давності роз`яснено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі 903/602/24. Оскільки позовна давність за спірними вимогами станом на 02.04.2020 не спливла, наведені Боржником правові висновки не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

63. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду в оскаржуваній частині - без змін.

Розподіл судових витрат

64. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ Трейдінг Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі 910/9235/24 у частині визнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрХімЕкспорт" в розмірі 12283522,78 грн залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді С. Жуков

В. Пєсков