Постанова in case no. 363/3459/14-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року

м. Київ

справа 363/3459/14-ц

провадження 61-7040 св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - Вишгородська міська рада Київської області,

заінтересована особа - Фонд комунального майна Вишгородського району,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Будівельн ий кооператив Реконструктор ,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу Вишгородської міської ради Київської області на постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Поліщук Н. В., Соколової В.В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У серпні 2014 року Вишгородська міська рада Київської області звернулася до суд у із заявою про передачу безхазяйного майна у комунальну власність.

В обґрунтування заяви посилалась на те , що на початку 2013 року на території Вишгородської міської ради було виявлено безхазяйне нерухоме майно, а саме - будівлю лазні, що розташована за адресою: Київська обл ., м. Вишгород, вул. Шолуденка, 17-В.

Пошук власника вищевказаного майна не дав позитивних результатів, у зв`язку з чим Вишгородська міська рада звернулась до Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області з проханням взяти на облік зазначене нерухоме майно, як безхазяйне.

Після реєстрації заяви 10 серпня 2013 року Вишгородською міською радою було опубліковано відповідне оголошення у друкованих засобах масової інформації - газеті Вишгород .

Станом на 10 серпня 2014 року сплив один рік з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі.

Посилаючись на викладені обставини, заявник просив суд встановити, що нерухоме майно - будівля лазні, що розташована за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, 17-В, є безхазяйним та передати це нерухоме майно у комунальну власність територіальної громади Вишгородської міської ради Київської області.

Рішенням Вишгородськ ого районного суд у Київської області від 14 жовтня 2014 року заяву задоволено.

Встановлено, що нерухоме майно - будівля лазні, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є безхазяйним.

Передано безхазяйне нерухоме майно - будівлю лазні, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у комунальну власність територіальної громади Вишгородської міської ради Київської області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з дня взяття безхазяйної нерухомої речі на облік до реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції сплив один рік, власника вказаного майна не виявлено, а тому дана безхазяйна нерухома річ підлягає передачі у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Будівельн ий кооператив Реконструктор (далі - БК Реконструктор , Кооператив) як особа, яка не брала участі у справі , 27 лютого 2026 року звернувся до суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування апеляційної скарги БК Реконструктор посилався на те, що він є співвласником будівлі лазні за адресою: АДРЕСА_2 , площа якої становить 682,1 кв. м. Водночас площа спірного майна за адресою: АДРЕСА_1 становить 683 кв. м, тобто фактично збігається. Факт однаковості будівель підтверджується також технічною документацією. Між БК Реконструктор та Вишгородською міською радою існували судові спори, в яких право Кооперативу на спірну будівлю лазні було підтверджено ( справ и 60/1 та 73/9а-06 ).

БК Реконструктор стверджував, що ш ляхом зміни адреси будівлі лазні Вишгородська міська рада обійшла накладений 27 лютого 2006 року арешт, фактично ввела в оману суд щодо безхазяйності нерухомості, створивши ілюзію відмінності будівлі за іншою адресою, та зареєструвала за собою право власності на будівлю лазні, частка у власності якій належитьКооперативу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

П останов ою Київського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року апеляційну скаргу Будівельного кооперативу Реконструктор задоволено, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 жовтня 2014 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву залишено без розгляду на підставі частини шостої статті 294 ЦПК України.

Роз`яснено Вишгородській міській раді Київської області право подати позов на загальних підставах.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що БК Реконструктор має безпосередній та очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном, яке було визнане оскаржуваним рішенням суду безхазяйним та передане у комунальну власність.

Таким чином, вирішення судом першої інстанції питання про визнання безхазяйною будівлі лазні фактично призвело до вирішення питання про права та обов`язки БК Реконструктор щодо майна, співвласником якого він є, без залучення цього Кооперативу до участі у справі.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що заява Вишгородської міської ради про передачу безхазяйного майна у комунальну власність не могла бути розглянута в порядку окремого провадження, оскільки з наявних у справі доказів слідує, що до теперішнього часу між Вишгородською міською радою Київської області та БК Реконструктор існує спір щодо права власності на будівлю лазні, у зв`язку із чим така заява підлягає залишенню без розгляду .

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19 травня 2026 року Вишгородська міська рада Київської області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати вказану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм цивільного процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

18 червня 2026 року БК Реконструктор в особі представника Мороз Д. С. з вернувся до суду з відзивом, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

22 червня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вищевказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства,

в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Аналогічні положення містилися у частині першій статті 293 ЦПК України в редакції, чинній на час подання Вишгородською міською радою Київської області заяви про передачу безхазяйного майна у комунальну власність та розгляду справи в суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність.

Аналогічні положення містилися у пункті 7 частини другої статті 293 ЦПК України в редакції, чинній на час подання Вишгородською міською радою Київської області заяви про передачу безхазяйного майна у комунальну власність та розгляду справи в суді першої інстанції.

Справа про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади розглядається судом за участі заявника з обов`язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб (стаття 332 ЦПК України).

Аналогічні положення містилися у статті 272 ЦПК України в редакції, чинній на час подання Вишгородською міською радою Київської області заяви про передачу безхазяйного майна у комунальну власність та розгляду справи в суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 333 ЦПК України суд, встановивши, що нерухома річ є безхазяйною та взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а також що сплив один рік з дня взяття на облік нерухомої речі, ухвалює рішення про передачу безхазяйної нерухомої речі

у власність відповідної територіальної громади.

Аналогічні положення містилися у статті 273 ЦПК України в редакції, чинній на час подання Вишгородською міською радою Київської області заяви про передачу безхазяйного майна у комунальну власність та розгляду справи в суді першої інстанції.

Статтею 335 ЦК України визначено, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Тільки після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Відповідно до частини першої, третьої, четвертої, шостої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, сприяти

у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника

і заінтересованих осіб.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Аналогічні положення містилися у статті 235 ЦПК України в редакції, чинній на час подання Вишгородською міською радою Київської області заяви про передачу безхазяйного майна у комунальну власність та розгляду справи в суді першої інстанції.

Комплексний аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що встановлення під час розгляду заяви про визнання речі безхазяйною, поданої

у порядку окремого провадження, наявності спору про право має наслідком залишення такої заяви без розгляду з підстав, визначених змістом

статті 294 ЦПК України.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що БК Реконструктор має безпосередній правовий зв`язок із нерухомим майном (будівлі лазні), яке було визнане рішенням суду першої інстанції безхазяйним та передане у комунальну власність, оскільки наявними в матеріалах справи судовими рішеннями у справах 60/1 та 73/9а-06 вже встановлено належність К ооперативу частки у майні будівлі лазні.

Ураховуючи викладене, заява Вишгородської міської ради про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність не могла бути розглянута в порядку окремого провадження, оскільки з наявних у справі доказів вбачається , що між Вишгородською міською радою Київської області та БК Реконструктор існує спір щодо права власності на будівлю лазні, а тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правовихпідстав длязалишення вказаної заяви Вишгородської міської ради Київської області без розгляду на підставі частини шостої статті 294 ЦПК України .

Д оводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм цивільного процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх ( 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вишгородської міської ради Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун