Постанова in case no. 127/15699/16-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року

м. Київ

справа 127/15699/16-ц

провадження 61-2225св 26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - Перший відділ Державної виконавчої служби м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

(м. Київ),

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від

17 листопада 2025 року у складі судді Бойко В. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 січня 2026 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О.В., Панасюка О.С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою, в якій просила:

визнати неправомірною бездіяльність Першого відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невиконання Закону України Про виконавче провадження в частині невинесення постанови про розшук автомобіля Mersedes Benz Vito 115 CDI, 2005 року випуску, колір - сірий, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ;

розглянути питання зняття арешту із зазначеного автомобіля;

зобов`язати Перший відділ державної виконавчої служби м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про скасування арешту та припинення розшуку автомобіля Mersedes Benz Vito 115 CDI, 2005 року випуску, колір - сірий, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 у межах виконавчого провадження НОМЕР_5 та надіслати її до Інформаційного порталу Національної поліції України.

На обґрунтування скарги зазначила, що 24 лютого 2017 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Щербатюком А. І. було відкрито виконавче провадження НОМЕР_6 за виконавчим документом 127/15699/16-ц, виданим 21 лютого 2017 року, згідно рішення Вінницького міського суду Вінницької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 збитків в розмірі 213 690,00 грн та судового збору в розмірі 2 136,91 грн.

У межах даного виконавчого провадження 24 липня 2018 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Пращуком В. В. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме автомобіля Mersedes Benz Vito 115 CDI, 2005 року випуску, колір - сірий, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , та призначено відповідальним зберігачем ОСОБА_5

20 вересня 2019 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_6 без будь-яких підстав державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Пращуком В. В. була винесена постанова про розшук майна боржника - автомобіля Mersedes Benz Vito 115 CDI, 2005 року випуску, колір - сірий, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , який передано на зберігання.

26 грудня 2023 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Пращуком В. В. в рамках виконавчого провадження НОМЕР_7 була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження .

Станом на сьогоднішній день виконавче провадження завершене, оригінал виконавчого документа повернуто стягувачу без виконання.

ОСОБА_2 також вказувала, що належний їй на праві власності автомобіль досі перебуває у розшуку та під арештом, хоча він не відчужувався, його місцезнаходження відоме, а виконавче провадження завершено.

Вона зверталася до державного виконавця з проханням зняти арешт та припинити розшук автомобіля, проте їй усно було відмовлено у цьому.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 листопада 2025 року, залишеною без змін п остановою Вінницького апеляційного суду від 20 січня 2026 року, у задоволенні скарги відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суди виходили із того, що у державного виконавця були відсутні законодавчо визначені підстави для зняття арешту, накладеного на майно боржника у відповідному виконавчому провадженні, та для припинення розшуку автомобіля .

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17 лютого 2026 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 листопада 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 січня 2026 року і ухвалити нове судове рішення, яким її скаргу задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, які мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

28 квітня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що 24 лютого 2017 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Щербатюком А. І. було відкрито виконавче провадження НОМЕР_6 за виконавчим листом 127/15699/16-ц, виданим 21 лютого 2017 року, згідно рішення Вінницького міського суду Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 збитків в розмірі 213 690,00 грн та судового збору в розмірі 2 136,91 грн.

У зв`язку з реєстрацією 18 жовтня 2018 року шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 18 жовтня 2018 року.

У межах виконавчого провадження НОМЕР_6 24 липня 2018 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Пращуком В. В. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме - автомобіля Mersedes Benz Vito 115 CDI, 2005 року випуску, колір - сірий, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , та призначено відповідальним зберігачем ОСОБА_5 .

Факт належності ОСОБА_2 зазначеного вище транспортного засобу на праві власності підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

20 вересня 2019 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Пращуком В. В. у межах виконавчого провадження НОМЕР_7 була винесена постанова про розшук майна боржника - автомобіля Mersedes Benz Vito 115 CDI, 2005 року випуску, колір - сірий, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , який передано на зберігання ОСОБА_5

26 грудня 2023 року у межах виконавчого провадження НОМЕР_6 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Пращуком В. В. була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження , оскільки транспортний засіб боржника не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку, а інше майно, на яке може бути звернено стягнення, за боржником відсутнє.

Докази сплати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 збитків в розмірі 213 690,00 грн та судового збору в розмірі 2 136,91 грн в матеріалах справи відсутні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У статті 451 ЦПК України зазначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з а бзацом першим частини першої статті 48 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року 1404-VIII (далі - Закон 1404-VIII) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Відповідно до приписів статті 56 Закону 1404-VIIIарешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.

Отже, правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України Про виконавче провадження підлягає примусовому виконанню.

Виконавець знімає арешт з майна боржника у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав (частина перша статті 40 Закону 1404-VIII).

У відповідності до частини третьої статті 36Закону 1404-VIIIуразі необхідностірозшукутранспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

У пункті 7 частини першої статті 37 Закону 1404-VIII зазначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Частиною третьою статті 37 Закону 1404-VIII , зокрема, встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3 , 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

При цьому частиною п`ятою статті 37 Закону 1404-VIII визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа визначені статтею 40 Закону 1404-VIII.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 40 Закону 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну Укроборонпром , акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну Укроборонпром , державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну Укроборонпром або на момент припинення Державного концерну Укроборонпром було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності , звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності .

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

Повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за виключенням випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону 1404-VIII).

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14 травня 2025 року у cправі 2/1522/11652/11 (провадження 14-137цс24).

Приймаючи до уваги, що виконавчий лист 127/15699/16-ц, виданий 21 лютого 2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області, повернуто 26 грудня 2023 року державним виконавцем стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону 1404-VIII (оскільки транспортний засіб боржника не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку, а інше майно, на яке може бути звернено стягнення, за боржником відсутнє), а отже випадки, передбачені у частині третій статті 37 Закону 1404-VIII відсутні, з огляду на те, що борг ОСОБА_2 перед ОСОБА_4 не погашено, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги.

Докази недотримання державним виконавцем вимог чинного законодавства суду не надано.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх ( 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від

17 листопада 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун