Постанова in case no. 502/2529/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року

м. Київ

справа 502/2529/23

провадження 61-9198 св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи :

позивач - керівник Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації,

відповідачі: Ізмаїльська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України , Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 24 грудня 2024 року у складі судді Масленикова О. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2025 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Громіка Р. Д., Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року керівник Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України (далі - ДС Г П Ліси України ) , Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України, в якому просив:

усунути перешкоди власнику - державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Кілійської районної державної адміністрації 71 від 20 березня 2019 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області в частині виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки за рахунок земель рекреаційного призначення та затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1702, у власність для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області;

усунути перешкоди власнику - державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення державного реєстратора Ренійської районної державної адміністрації Федотова Ю. Ф. від 08 квітня 2019 року 46351597 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1702, розташовану за адресою: Одеська обл., Кілійський р-н, Приморська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1805130451223, номер відомостей про речове право 31067203);

усунути перешкоди власнику - державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702, укладеного 13 серпня 2019 року між ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Юрченком М. Є., зареєстрованого за 1415;

усунути перешкоди власнику - державі, в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Юрченка М. Є. від 13 серпня 2019 року 48215016 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1702, за адресою: Одеська обл., Кілійський р-н, Приморська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1805130451223, номер відомостей про речове право 32796549);

скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1702, з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки;

усунути перешкоди власнику - державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання ОСОБА_2 повернути державі в особі Одеської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1702, яка має 4 поворотних точки з наступними координатами: 1 - координати: НОМЕР_1; 2 - координати: НОМЕР_2; 3 - координати: НОМЕР_3; 4 - координати: Х - НОМЕР_4.

В обґрунтування позову посилався на те, що розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 20 березня 2019 року 71 ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, за межами населеного пункту.

Рішенням державного реєстратора Ренійської районної державної адміністрації Федотова Ю. Ф. від 08 квітня 2019 року 46351597 було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1805130451223, номер відомостей про речове право 31067203.

У подальшому, ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 13 серпня 2019 року приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Юрченком М. Є., було здійснено відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 на користь ОСОБА_2 .

Рішенням приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Юрченка М. Є. від 13 серпня 2019 року 48215016 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку (номер відомостей про речове право 32796549).

У подальшому прокуратурою було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Вилківського лісництва філії Ізмаїльське лісове господарство ДСГП Ліси України .

Прокурор вказував, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 одночасно перебуває в межах Дунайського біосферного заповідника, є територією природно-заповідного фонду України, що, відповідно до приписів пункту г частини 4 статті 84 Земельного кодексу України, унеможливлює набуття на неї права приватної власності.

Незважаючи на вказане, Кілійською районною державною адміністрацією було неправомірно здійснено передачу вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , а останнім - її відчуження на користь ОСОБА_2 .

У зв`язку з цим, на думку прокурора, наявні підстави для усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання судом незаконним та скасування відповідного пункту розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 20 березня 2019 року 71, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Посилаючись на викладені обставини, просив суд позов задовольнити.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 24 грудня 2024 року , залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13 травня 2025 року , у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що із наданих в обґрунтування позову доказів неможливо категорично встановити , що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Крім того, суд и зазначили, що прокурор у цій справізвернувся до суду з негаторним позовом, однак Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2021 року у справі 359/3373/16-ц зазначила , що саме вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку ст атті 387 Ц ивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15 липня 2025 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 24 грудня

2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2025 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені суд а ми попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, а також без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

15 жовтня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Строкової А. Г. звернувся до Верховного Суду з відзивом, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

27 жовтня 2025 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Грєкової Н. П. звернувся до Верховного Суду з відзивом, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

25 серпня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 20 березня 2019 року 71 ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 - для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, за межами населеного пункту.

Право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відповідно до рішення державного реєстратора Ренійської районної державної адміністрації Федотова Ю. Ф. від 08 квітня 2019 року 46351597 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1805130451223, номер відомостей про речове право 31067203).

Згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу земельної ділянки серії ННХ 639364 від 13 серпня 2019 року ОСОБА_3 , діючий від імені ОСОБА_1 , продав ОСОБА_2 земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, загальною площею 0,1 га, у тому числі по угіддях: солончаки, 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1702.

Право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відповідно до рішення приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Юрченка М. Є. від 13 серпня 2019 року 48215016 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1805130451223, номер відомостей про речове право 32796549).

З поземельної книги, відкритої 04 березня 2019 року відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадстру в Одеській області, а саме розділу 3 004 від 09 квітня 2019 року та розділу 3 005 від 14 серпня 2019 року вбачається, що спочатку ОСОБА_1 , а потім - ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 .

Відповідно до інформацій ВО Укрдержліспроект 355

від 29 квітня 2021 року та 2-1149 від 17 листопада 2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 з межами її таксаційних виділів, відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року та межами згідно із координатами поворотних точок, знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва філії Ізмаїльське лісове господарство ДСГП Ліси України .

Зі змісту листа вих. 92 від 11 травня 2021 року ДП Ізмаїльське лісове господарство Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства Лісових ресурсів України вбачається, що земельні ділянки, серед яких і ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702, згідно з матеріалами лісовпорядкування 2013 року перебувають в постійному користуванні ДП Ізмаїльське лісове господарство , квартал 40 ділянки 3,4.9, 10, 12, 43. Зазначено, що ДП Ізмаїльське лісове господарство не давало дозвіл на їх вилучення і підстав для вилучення даних земельних ділянок немає. Кадастрові номери присвоєні без відома ДП Ізмаїльське лісове господарство . Вказано, що право постійного користування підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Згідно листа вих. 99 від 19 травня 2021 року ДП Ізмаїльське лісове господарство Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів, встановлено, що на території Ізмаїльського району в Державному лісовому фонді України, який знаходиться в підпорядкуванні ДП Ізмаїльське лісове господарство Вилківське лісництво, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року, знаходиться Дунайський біосферний заповідник площею 11 256,2 га. Землі площею 11 256,2 га передані в користування Дунайському біосферному заповіднику без вилучення з державного лісового фонду. Згідно прикінцевих положень Лісового кодексу України Розділ VIII п. 5 до одержання державних актів на право постійного користування, документами, що підтверджують це право, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Документи, які підтверджують право власності ДП Ізмаїльське лісове господарство Вилківське лісництво на дані ділянки: 1. Проект організації та розвитку лісового господарства ДП Ізмаїльське лісове господарство ; 2. Проект організації та розвитку лісового господарства ДП Ізмаїльське лісове господарство таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків; 3. Карта-схема лісонасаджень ДП Ізмаїльське лісове господарство з розміщенням кварталів Вилківського лісництва переданих без вилучення ДБЗ.

16 липня 2021 року ДП Ізмаїльське лісове господарство направило заступнику керівника обласної прокуратури лист з вих. 133, яким , зокрема, повідомило, що з гідно матеріалів лісовпорядкування 1993-1994 років площа Вилківського лісництва складала 18 718,0 га. При створені у 1998 році Дунайського біосферного заповідника до його складу увійшла з вилученням із земель Держлісгоспу площа 7143,0 га та без вилучення 11564,0 га (помилки роботи лісовпорядкування на 9,0 га). Підставою формування кв. 40 Вилківського лісництва було виділення з кварталу 1 , площу якого складають плавні та болота, земель зайнятих пісками для яких плануються інші лісогосподарські заходи. Згідно матеріалів лісовпорядкування 1993 - 1994 та 2003-2004 років площа кварталу 1 Вилківського лісництва складала 386, 0 га. При лісовпорядкуванні 2013 - 2014 років для кращого планування лісогосподарських робіт з кварталу 1 для створення кв. 40 було виділено пл. 29,0 га. Згідно матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років площа квартала 1 складає 374,1 га. Зміна площі сталася за рахунок зміни площ інших кварталів. Зовнішні межі Вилківського лісництва з моменту створення Дунайського біосферного заповідника не змінювались.

Указом Президента України від 10 серпня 1998 року 861/98 створено у Кілійському районі Одеської області на базі природного заповідника Дунайські плавні Дунайський біосферний заповідник і підпорядковано його Національній академії наук України.

Відповідно до Додатку 1 до Указу Президента України від 10 серпня 1998 року 861/98 встановлено, що ним визначено перелік землекористувачів, землі яких мають бути надані у постійне користування Дунайському біосферному заповіднику та вказано, що: Природний заповідник Дунайські плавні - 14851 га; включаючи акваторію Чорного моря - 5600 га; Ізмаїльське державне лісогосподарське підприємство - 7143 га; Колективне сільськогосподарське підприємство імені Мічуріна - 668 га; всього - 22 662 га.

Згідно Додатку 2 до Указу Президента України від 10 серпня 1998 року 861/98 встановлено, що ним передбачено перелік землекористувачів, землі яких включаються до складу Дунайського біосферного заповідника без вилучення у землекористувачів та вказано, що Ізмаїльське державне лісогосподарське підприємство - 11 575 га; Вилківське рибогосподарсько-аграрне колективне підприємство - 2648 га; Колективне сільськогосподарське підприємство Прикордонник - 2333,7 га; порту Усть-Дунайський - 498 га; Акваторія Чорного моря (із збереженням традиційного промислу риби) - 6686,2 га. Всього 23 740,9 га.

06 травня 2021 року за вх. 23596вх-21 до Одеської обласної прокуратури надійшов лист Дунайського біосферного заповідника від 26 квітня 2021 року вих. 100-01/21, з якого вбачається, що на переважну частину земель, які передані ДБЗ в постійне користування, а саме на 19 026,62 га, оформлено державний акт серії ІІ-ОД 001676 від 24 лютого 2000 року. До цих земель увійшли, згідно з Указом Президента України від 10 серпня 1998 року 861 землі колишнього природного заповідника Дунайські плавні , а також територія Стенцівсько-Жебріянівських плавнів. На передану заповіднику у постійне користування однокілометрову смугу Чорного моря державний акт не оформлявся, так як чинним законодавством не передбачена процедура видачі державних актів на земельні ділянки, вкриті морем. Межі Дунайського біосферного заповідника встановлені в натурі. Як і межі ще природного заповідника Дунайські плавні , так і межі з боку Чорного моря вже біосферного заповідника, на місцевості ніякими знаками не визначені, оскільки технічно це зробити практично неможливо. До складу Дунайського біосферного заповідника включені всі без винятку землі Вилківського лісництва ДП Ізмаїльське лісове господарство , загальною площею 11 575 га. Межі Вилківського лісництва, визначені на місцевості на підставі відповідних матеріалів лісовпорядкування, стали відповідно і зовнішніми межами ДБЗ. Формування ДБЗ в межах сучасної площі, а саме 50 252,9 га, здійснювалось на підставі реалізації постанови Уряду 1981 року і двох Указів Президента України (1998 року та 2004 року). Щодо проєкту організації території ДБЗ, то він був розроблений Українським науково-дослідним інститутом екологічних проблем (м. Харків) при активній участі науковців ДБЗ і затверджений наказом Мінприроди України від 04 жовтня 2010 року 435. В жовтні 2020 року термін дії зазначеного проєкту закінчився і зараз розробляється новий. Також вказано, що попереднє зонування території ДБЗ було визначене ще у Тимчасовому Положенні про ДБЗ , затвердженого наказом Мінприроди України в жовтні 1998 року.

Відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України 435 від 04 жовтня 2010 року, затверджено проект організації території та охорони природних комплексів Дунайського біосферного заповідника.

Згідно з листом від 24 червня 2021 року, направленим Одеською обласною прокуратурою до Кабінету Міністрів України, прокуратура просила надати інформацію чи приймалось Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення, припинення права постійного користування ДП Ізмаїльське лісове господарство , відведення або зміну цільового призначення вищевказаних ділянок будь-яким фізичним або юридичним особам.

07 липня 2021 року від Секретаріату Кабінету Міністрів України надійшло повідомлення, яким встановлено, що Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення, припинення права постійного користування ДП Ізмаїльське лісове господарство , відведення або зміну цільового призначення ділянок із зазначеними кадастровими номерами будь-яким фізичним або юридичним особам, не приймалось.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми прав

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що із наданих в обґрунтування позову доказів неможливо категорично встановити , що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Крім того, суд и зазначили, що прокурор у цій справізвернувся до суду з негаторним позовом, однак Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2021 року у справі 359/3373/16-ц зазначила , що саме вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку ст атті 387 Ц ивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України,

є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 1 Закону України Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на різні категорії.

У частині першій статті 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною першою статті 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проєктами землеустрою та

з дотриманням відповідної процедури.

У частинах першій і другій статті 116 ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх

у користування.

Згідно з частиною п`ятою статті 116 ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки, які перебувають

у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються

у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Вилківського лісництва філії Ізмаїльське лісове господарство ДСГП Ліси України .

При цьому вказував, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 одночасно перебуває в межах Дунайського біосферного заповідника, є територією природно-заповідного фонду України та екологічною мережею України, що, відповідно до приписів пункту г частини 4 статті 84 Земельного кодексу України, унеможливлює набуття на неї права приватної власності.

У частинах першій і третій статті 152 ЗК України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі: шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України (частина друга статті 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища ).

Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

У відповідності до частини першо ї статті 46 1 ЗК України землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України Про природно-заповідний фонд України та положеннями про ці території, об`єкти.

Відповідно до положень пункту г частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.

Статтею 7 Закону України Про природно-заповідний фонд України передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 9 Закону України Про природно-заповідний фонд України території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Закону України Про природно-заповідний фонд України території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Верховний Суд у постановах від 13 серпня 2019 року у справі 910/11164/16, від 26 лютого 2020 року у справі 911/3315/17, від 07 жовтня 2020 року у справі 910/2323/18, від 16 вересня 2022 року у справі 752/3090/19, від 15 лютого 2023 року у справі 734/1560/20, від 27 вересня 2023 року у справі 621/394/20, від 23 липня 2024 року у справі 621/1372/20, від 17 вересня 2024 року у справі 910/10049/22, від 09 жовтня 2024 року у справі 621/989/20 зробив висновки, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що відповідає частині четвертій статті 7 Закону України Про природно-заповідний фонд України , а неоформлення земель під об`єктом природно-заповідного фонду не змінює його цільового призначення як земель, віднесених до земель природно-заповідного фонду, та не звільняє органи державної влади від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі 910/2323/18 вказано, що незавершення технічної процедури встановлення меж національного природного парку, як об`єкта природно-заповідного фонду, не змінює цільового призначення вищезазначеної земельної ділянки як земель природно-заповідного фонду.

Відповідно до інформацій ВО Укрдержліспроект 355

від 29 квітня 2021 року та 2-1149 від 17 листопада 2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 з межами її таксаційних виділів, відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року та межами згідно із координатами поворотних точок, знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва філії Ізмаїльське лісове господарство ДСГП Ліси України .

Зі змісту листа вих. 92 від 11 травня 2021 року ДП Ізмаїльське лісове господарство Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства Лісових ресурсів України вбачається, що земельні ділянки, серед яких і ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702, згідно з матеріалами лісовпорядкування 2013 року перебувають в постійному користуванні ДП Ізмаїльське лісове господарство , квартал 40 ділянки 3,4.9, 10, 12, 43. Зазначено, що ДП Ізмаїльське лісове господарство не давало дозвіл на їх вилучення і підстав для вилучення даних земельних ділянок немає. Кадастрові номери присвоєні без відома ДП Ізмаїльське лісове господарство . Вказано, що право постійного користування підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Згідно листа вих. 99 від 19 травня 2021 року ДП Ізмаїльське лісове господарство Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів, встановлено, що на території Ізмаїльського району в Державному лісовому фонді України, який знаходиться в підпорядкуванні ДП Ізмаїльське лісове господарство Вилківське лісництво, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року, знаходиться Дунайський біосферний заповідник площею 11 256,2 га. Землі площею 11 256,2 га передані в користування Дунайському біосферному заповіднику без вилучення з державного лісового фонду. Згідно прикінцевих положень Лісового кодексу України Розділ VIII п. 5 до одержання державних актів на право постійного користування, документами, що підтверджують це право, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Документи, які підтверджують право власності ДП Ізмаїльське лісове господарство Вилківське лісництво на дані ділянки: 1. Проект організації та розвитку лісового господарства ДП Ізмаїльське лісове господарство ; 2. Проект організації та розвитку лісового господарства ДП Ізмаїльське лісове господарство таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків; 3. Карта-схема лісонасаджень ДП Ізмаїльське лісове господарство з розміщенням кварталів Вилківського лісництва переданих без вилучення ДБЗ.

Указом Президента України від 10 серпня 1998 року 861/98 створено у Кілійському районі Одеської області на базі природного заповідника Дунайські плавні Дунайський біосферний заповідник і підпорядковано його Національній академії наук України.

Відповідно до Додатку 1 до Указу Президента України від 10 серпня 1998 року 861/98 встановлено, що ним визначено перелік землекористувачів, землі яких мають бути надані у постійне користування Дунайському біосферному заповіднику та вказано, що: Природний заповідник Дунайські плавні - 14851 га; включаючи акваторію Чорного моря - 5600 га; Ізмаїльське державне лісогосподарське підприємство - 7143 га; Колективне сільськогосподарське підприємство імені Мічуріна - 668 га; всього - 22 662 га.

Згідно Додатку 2 до Указу Президента України від 10 серпня 1998 року 861/98 встановлено, що ним передбачено перелік землекористувачів, землі яких включаються до складу Дунайського біосферного заповідника без вилучення у землекористувачів та вказано, що Ізмаїльське державне лісогосподарське підприємство - 11 575 га; Вилківське рибогосподарсько-аграрне колективне підприємство - 2648 га; Колективне сільськогосподарське підприємство Прикордонник - 2333,7 га; порту Усть-Дунайський - 498 га; Акваторія Чорного моря (із збереженням традиційного промислу риби) - 6686,2 га. Всього 23 740,9 га.

06 травня 2021 року за вх. 23596вх-21 до Одеської обласної прокуратури надійшов лист Дунайського біосферного заповідника від 26 квітня 2021 року вих. 100-01/21, з якого, зокрема, вбачається, що д о складу Дунайського біосферного заповідника включені всі без винятку землі Вилківського лісництва ДП Ізмаїльське лісове господарство , загальною площею 11 575 га. Межі Вилківського лісництва, визначені на місцевості на підставі відповідних матеріалів лісовпорядкування, стали відповідно і зовнішніми межами ДБЗ. Формування ДБЗ в межах сучасної площі, а саме 50 252,9 га, здійснювалось на підставі реалізації постанови Уряду 1981 року і двох Указів Президента України (1998 року та 2004 року). Щодо проєкту організації території ДБЗ, то він був розроблений Українським науково-дослідним інститутом екологічних проблем (м. Харків) при активній участі науковців ДБЗ і затверджений наказом Мінприроди України від 04 жовтня 2010 року 435. В жовтні 2020 року термін дії зазначеного проєкту закінчився і зараз розробляється новий. Також вказано, що попереднє зонування території ДБЗ було визначене ще у Тимчасовому Положенні про ДБЗ , затвердженого наказом Мінприроди України в жовтні 1998 року.

Відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України 435 від 04 жовтня 2010 року, затверджено проект організації території та охорони природних комплексів Дунайського біосферного заповідника.

Згідно повідомлення Секретаріату Кабінету Міністрів України від 07 липня 2021 року, Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення, припинення права постійного користування ДП Ізмаїльське лісове господарство , відведення або зміну цільового призначення ділянок будь-яким фізичним або юридичним особам не приймалось.

Апеляційний суд при апеляційному перегляді справи наведеного не врахував, не надав належної оцінки доводам прокурора щодо порушення порядку передання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , а у подальшому- ОСОБА_2 , в достатній мірі не дослідив докази на підтвердження її місцезнаходження (розташування).

Зокрема, суд апеляційної інстанції обставини щодо знаходження земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 саме у межах Дунайського біосферного заповідника, який є територією та об`єктом природно-заповідного фонду України, взагалі не дослідив, не звернув ши належної уваги на надані прокурором докази на підтвердження цього та не надавши належної оцінки доводам сторони позивача.

При цьому апеляційний суд обмежився загальними висновками щодо обставин, які спростовують розміщення спірної земельної ділянки на землях лісогосподарського призначення та про невідповідність вимогам закону наданих позивачем планово-картографічн ихматеріалів.

Разом із цим, як зазначалося вище, в ідсутність розробленої документації із землеустрою зі встановленням у натурі меж земельної ділянки природно-заповідного фонду згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України Про природно-заповідний фонд України не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність об`єкта природно-заповідного фонду.

Лише після встановлення фактичних обставин справи щодо розташування спірної земельної ділянки можна вирішити спір у частині вимог прокурора про повернення земельної ділянки та надати оцінку способу захисту.

Отже, апеляційний суд неналежним чином дослідив зібрані у справі докази , не надав повної оцінки усім доводам апеляційної скарги, не аргументував в достатній мірі відхилення доводів сторони позивача та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора .

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд

є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази і при цьому застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановлено, а суд касаційної інстанції

у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, при цьому не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені

у зазначених правових позиціях Верховного Суду, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної

інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйов а

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун