Постанова in case no. 916/3837/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 916/3837/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи:

позивача - LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) - Грунський В.О., адвокат (ордер АА 1629159 від 29.09.2025),

відповідачів - 1) Фізичної особи-підприємця Резниченко Фросини Пантеліївни - Логовський В.В., адвокат (ордер ВН 1735887 від 29.06.2026),

2) Фізичної особи-підприємця Резниченко Ольги Євгенівни - Логовський В.В., адвокат (ордер ВН 1735894 від 29.06.2026),

3) Фізичної особи-підприємця Резниченко Петра Івановича - Логовський В.В., адвокат (ордер ВН 1735891 від 29.06.2026),

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія Юніон Груп" - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C)

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 (суддя Малярчук І.А.) та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 (головуючий - суддя Аленіна О.Ю., судді: Принцевська Н.М. і Філінюк І.Г.)

у справі 916/3837/24

за позовом LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C; далі - Холдінг)

до: 1) Фізичної особи-підприємця Резниченко Фросини Пантеліївни (далі - ФОП Резниченко Ф.П.),

2) Фізичної особи-підприємця Резниченко Ольги Євгенівни (далі - ФОП Резниченко О.Є.),

3) Фізичної особи-підприємця Резниченко Петра Івановича (далі - ФОП Резниченко П.І.),

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія Юніон Груп" (далі - ТОВ "Торгівельна компанія Юніон Груп")

про заборону здійснення використання позначень, вилучення та знищення товарів, стягнення доходу отриманого в результаті протиправної діяльності у розмірі 7225,00 грн.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.07.2026 32.2-01/988 у зв`язку з відпусткою судді Власова Ю.Л. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи 916/3837/24, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Бенедисюк І.М, Малашенкова Т.М.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.07.2026 32.2-01/1238 у зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи 916/3837/24, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Бенедисюк І.М, Власов Ю.Л.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ФОП Резниченко Ф. П., ФОП Резниченко О. Є., ФОП Резниченко П. І. та ТОВ "Торгівельна компанія Юніон Груп" про заборону здійснення використання позначень, вилучення та знищення товарів, стягнення доходу отриманого в результаті протиправної діяльності.

В обґрунтування позову LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) зазначає, що позивачем було виявлено, що відповідачами здійснюється протиправний продаж продукції, упакування якої містить позначення, схоже із торговельними марками належними позивачеві настільки, що їх можна сплутати.

Короткий зміст судових рішень

Господарським судом Одеської області рішенням від 21.01.2026 задоволено позов LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) про заборону здійснення використання позначень, вилучення та знищення товарів, стягнення доходу отриманого в результаті протиправної діяльності у розмірі 7225,00 грн.

Господарський суд Одеської області додатковим рішенням від 09.02.2026:

- задовольнив частково заяву LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) про ухвалення додаткового рішення,

- стягнув з ФОП Резниченко Ф. П. на користь LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) 256 ЄВРО 92 центи, що еквівалентно 13 000 грн за курсом НБУ на момент ухвалення додаткового рішення, витрат на правничу допомогу, 13 063 грн 09 коп витрат пов`язаних із залученням та проведення експертизи,

- стягнув з ФОП Резниченко О. Є. на користь LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) 256 ЄВРО 92 центи, що еквівалентно 13 000 грн за курсом НБУ на момент ухвалення додаткового рішення, 13 063 грн 09 коп витрат пов`язаних із залученням та проведення експертизи,

- стягнув з ФОП Резниченко П. І. на користь LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) 256 ЄВРО 92 центи, що еквівалентно 13 000 грн за курсом НБУ на момент ухвалення додаткового рішення, витрат на правничу допомогу, 13 063 грн 09 коп витрат пов`язаних із залученням та проведення експертизи,

- стягнув з ТОВ "Торгівельна компанія Юніон Груп" на користь LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) 256 ЄВРО 92 центи, що еквівалентно 13 000 грн за курсом НБУ на момент ухвалення додаткового рішення, витрат на правничу допомогу, 13 063 грн 09 коп витрат пов`язаних із залученням та проведення експертизи,

- відмовив у задоволенні решти заявлених вимог LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C).

Судове рішення обґрунтоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості, розгляду справи, критерію розумної необхідності таких витрат, а також з урахуванням заперечень відповідачів щодо співмірності заявлених витрат на правничу допомогу, наявності статусу у трьох з них - фізичних осіб-підприємців, що з огляду на обсяг встановленого в даному процесі правопорушення в незначному об`ємі, підлягають задоволенню частково у розмірі 1 024 ЄВРО, що еквівалентно 52 000,00 грн за курсом НБУ на момент ухвалення додаткового рішення, які можуть вважатись розумними і співмірними у цій справі та витрати пов`язані із залученням та проведенням експертизи у розмірі 52 252 грн 35 коп.

Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 06.05.2026 апеляційну скаргу задовольнив частково; додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 у справі 916/3837/24 в частині відмови у задоволенні заяви LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідачів 2422,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги - скасував та прийняв в цій частині нове рішення про задоволення таких вимог, в решті додаткове рішення залишив без змін; стягнув з ФОП Резниченко Ф. П. на користь LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) 605,60 грн судового збору сплаченого при поданні апеляційної скарги; стягнув з ФОП Резниченко О. Є. на користь LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) 605,60 грн судового збору сплаченого при поданні апеляційної скарги; стягнув з ФОП Резниченко П. І. на користь LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) 605,60 грн судового збору сплаченого при поданні апеляційної скарги; стягнув з ТОВ "Торгівельна компанія Юніон Груп" на користь LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) 605,60 грн судового збору сплаченого при поданні апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції стосовно того, що враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, беручи до уваги принципи пропорційності та співмірності, заява позивача про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню та стягненню 1 024 ЄВРО, що еквівалентно 52 000,00 грн за курсом НБУ - 50,763 грн за 1 ЄВРО на момент ухвалення додаткового рішення.

При цьому, апеляційний суд визнав помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що він не може вирішувати питання щодо розподілу судових витрат понесених позивачем в апеляційній інстанції, оскільки саме Господарський суд Одеської області, за результатами розгляду справи по суті, мав здійснити розподіл витрат, у тому числі понесених позивачем під час апеляційного перегляду ухвали, предметом розгляду якої було окреме процесуальне питання, а не остаточне вирішення спору по суті. З огляду на таке, понесені позивачем витрати у розмірі 2422,40 грн, які складаються із суми судового збору за подання апеляційної скарги по справі 916/3738/24 суд апеляційної інстанції стягнув в рівних частинах з відповідачів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) просить Суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 в частині відмови в задоволенні заяви позивача від 26.01.2026 про розподіл судових витрат у справі 916/3837/24 у частині стягнення з відповідачів на користь позивача понесених останнім судових витрат у цій справі (під час розгляду справи в суді першої інстанції та під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 про призначення судової експертизи), а саме 109 029,82 Євро витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву позивача від 26.01.2026 в частині стягнення 109 029,82 Євро.

Також скаржник просить стягнути в відповідачів понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з касаційним переглядом додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 у справі 916/3837/24.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

Касаційна скарга подана з підстав касаційного оскарження визначених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про те, що суди у розгляді справи не врахували висновки, які викладені у:

- постановах Верховного Суду від 04.07.2019 у справі 910/10930/18, від 08.04.2021 у справі 905/716/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 15.08.2023 у справі 910/4631/22, щодо необхідності врахування ринкових цін адвокатських послуг;

- додаткових постановах Верховного Суду від 15.12.2025 у справі 924/23/25, від 11.12.2025 у справі 908/691/24, від 27.01.2026 у справі 913/496/24, постановах Верховного Суду від 24.03.2026 у справі 910/5074/24, від 17.03.2026 у справі 922/1181/25, та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі 910/12876/19 та не застосували статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

- постанові Верховного Суду від 28.01.2026 у справі 914/1439/24 стосовно того, що складання та подання стороною документів, які пов`язані із представництвом інтересів у суді, без наявності відомостей щодо їх явної безпідставності, може бути предметом розподілу витрат за результатом розгляду справи, з огляду на те, що такі дії в повній мірі слугуватимуть можливості надати правничу допомогу;

- постанові Верховного Суду від 28.01.2026 у справі 914/1493/24 стосовно того, що витрати, понесені за підготовку та подання заяви про проведення судового засідання у режимі відеоконференції підлягають відшкодуванню;

- постановах Верховного Суду від 06.05.2026 у справі 910/7352/25, від 06.05.2026 у справі 916/4768/24 стосовно того, що у разі наявності фіксованого розміру гонорару зазначення витрат часу не є обов`язковим;

- постановах Верховного Суду від 19.12.2025 у справі 904/4870/24, від 08.04.2021 у справі 905/716/20 стосовно того, що значення справи, вплив результату її вирішення на репутацію сторін є одними із критеріїв співмірності витрат, визначених частиною четвертою статті 126 ГПК України, які мають оцінюватися судом;

- додаткових постановах Верховного Суду від 16.12.2025 у справі 922/83/25, від 15.12.2025 у справі 924/23/25, постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі 905/716/20 про необхідність врахування фінансового стану учасника справи;

- додаткових постановах Верховного Суду від 01.12.2025 у справі 911/918/25, від 28.10.2025 у справі 924/1027/24, від 30.09.2025 у справі 906/171/24, від 29.05.2025 904/2112/24, від 25.07.2024 у справі 910/10585/23, від 12.04.2023 у справі 876/30/22, постановах Верховного Суду від 30.01.2023 у справі 910/7032/17 , від 24.01.2022 у справі 911/2737/17 стосовно того, що однією з цілей стягнення витрат на правничу допомогу є спонукання відповідача утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача;

- постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі 910/12778/22 про недопущення порушення принципу заборони повороту до гіршого .

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду стосовно визначення критерію складності справи, який є важливим, при з`ясуванні співмірності витрат передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 126 ГПК України.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди не дослідили докази - інформацію на вебсайті "Юридична газета" про погодинні ставки юристів, старших юристів, радників, партнерів у провідних юридичних компаніях, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи, зокрема щодо того, що заявлений Позивачем розмір витрат є нижчим за вартість цін на ринку юридичних послуг, внаслідок чого порушили частину четверту статті 236 ГПК України.

Позиція інших учасників справи

Представник ФОП Резниченко Ф.П., ФОП Резниченко О.Є. та ФОП Резниченка П.І. у відзиві на касаційну скаргу (сформований в системі "Електронний суд" 30.06.2026) заперечує проти доводів скаржника, просить касаційну скаргу LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 у справі 916/3837/24 - без змін.

ТОВ "Торгівельна компанія Юніон Груп" у відзиві на касаційну скаргу (сформований в системі "Електронний суд" 30.06.2026) заперечує проти доводів скаржника, просить касаційну скаргу LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 у справі 916/3837/24 - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Між LEGO Holding A/S та АО "Саєнко Харенко" 17.07.2019 укладено договір про надання правової допомоги 1286-32, додатковою угодою 15 від 15.12.2025 строк дії договору продовжено до 31.12.2026. Додатковими угодами 9/2 та 9 до договору про надання правової допомоги 1286-32 від 17.07.2019 було зафіксовано домовленості щодо представництва інтересів LEGO Holding A/S у спорах із ФОП Резниченко Ф.П., ФОП Резниченко О.Є., ФОП Резниченко П.І та ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП" відповідно. Так, у зв`язку з істотним збільшенням обсягу наданої правничої допомоги між сторонами було досягнуто домовленості щодо зміни вартості гонорару, про що повідомлено у заяві від 26.09.2025. 28.10.2025 між LEGO Holding A/S та АО "Саєнко Харенко" було укладено додаткову угоду 14 до договору про надання правової допомоги 1286-32 від 17.07.2019, якою, зокрема, уточнено предмет правничої допомоги та визначено суму гонорару у розмірі 100 000 євро за надання правничої допомоги у судах першої інстанції та 5 000 євро за надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції з процесуальних питань. Також, позивач зазначив, що у період з 13.08.2024 по 22.01.2026 АО "Саєнко Харенко" виставлено низку рахунків на загальну суму 110 057,50 євро, що підтверджується довідками АТ "ПУМБ". Так, позивач не міг передбачити перевищення попереднього розрахунку судових витрат у зв`язку з численними процесуальними діями відповідачів, спрямованими на затягування розгляду справи, зокрема поданням заяв та клопотань напередодні судових засідань, що зумовлювало необхідність оперативної підготовки заперечень та процесуальних заяв.

Також позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь 16 351,20 грн судового збору та 52 252,32 грн витрат, пов`язаних з залученням експерта та проведенням експертиз.

Так, позивачем додано до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги 1286-32 від 17.07.2019; додаткову угоду 1 від 10.03.2021; додаткову угоду 5 від 08.12.2021; додаткову угоду 6 від 30.12.2022; додаткову угоду 8 від 30.12.2023; додаткову угоду 9 від 27.09.2024; додаткову угоду 9/2 від 21.07.2025; додаткову угоду 11 від 11.02.2025; додаткову угоду 14 від 28.10.2025; додаткову угоду 15 від 15.12.2025; ордер серія АА 1485444 від 16.09.2024, ордер серія ВК 1140964 від 26.08.2024.

Відповідно до п. 1.1. договору про надання правової допомоги 1286-32 від 17.07.2019 на замовлення Клієнта Об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги (надалі разом - Правова допомога) Клієнту на умовах, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання Правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору (п.п. 1.1.).

Додатковою угодою 15 від 15.12.2025 строк дії договору про надання правової допомоги 1286-32 від 17.07.2019 було продовжено до 31.12.2026.

Додатковою угодою 14 від 28.1.02025 внесено зміни до п.п. 11.., 2.1.. 2.3., 3 додаткових угод 9 від 27.09.2024 та 9/2 від 21.07.2025, уточнено предмет правничої допомоги та визначено суму гонорару у розмірі 100 000 євро за надання правничої допомоги у судах першої інстанції та 5 000 євро за надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції з процесуальних питань.

У період з 13.08.2024 по 22.01.2026 АО "Саєнко Харенко" було виставлено низку рахунків LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) про сплату правничої допомоги у об`єднаній справі 916/3837/24: 02-091-1286/24 від 13.08.2024 на 32 534,50 Євро; 03-091-1286/24 від 05.11.2024 на 9 058,00 Євро; 05-091-1286/24 від 05.11.2024 на суму 3 700,00 Євро; 07-091-1286/24 від 13.12.2024 на 12 282,00 Євро; 08-091-1286/24 від 13.12.2024 на суму 13 660,00 Євро; 09-091-1286/25 від 04.02.2025 на 10 553,00 Євро; 11-091-1286/25 від 04.02.2025 на суму 5 866,00 Євро; 01-106-1286/25 від 06.03.2025 на суму 3 100,00 Євро; 15-091-1286/25 від 07.05.2025 на 4 369,00 Євро; 16-091-1286/25 від 09.06.2025 на суму 2 295,00 Євро; 18-091-1286/25 від 06.08.2025 на суму 760,00 Євро; 20-091-1286/25 від 09.10.2025 на суму 4 131,00 Євро; 21-091-1286/25 від 04.11.2025 на суму 2 958,00 Євро; 22-091-1286/25 від 04.12.2025 на суму 2 785,00 Євро; 23-091-1286/25 від 15.12.2025 на суму 459,00 Євро; 24-091-1286/26 від 22.01.2026 на суму 1 547,00 Євро. На підтвердження оплат LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) рахунків надано довідки АТ "ПУМБ" КНО-59.1.1.2/26 від 21.01.2026 та КНО-59.1.1.2/27 від 23.01.2026.

Адвокатами АО "Саєнко Харенко" - Грунським В.О. та Іверук Н.О. були надані LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) наступні юридичні послуги у об`єднаній справі 916/3837/24, зокрема, підготовлені та подані: позовні заяви від 30.08.2024 із за вх. 3923/24, від 25.11.2024 за вх. 5282/24; заява від 17.09.2024 за вх. 33827/24 про проведення судових засідань у справі 916/3837/24 у режимі відеоконференції; клопотання від 13.11.2024 за вх. 40923/24 про витребування доказів у справі 916/3837/24; клопотання від 15.11.2024 за вх. 41341/24 про приєднання до матеріалів справи 916/3837/24 висновку судового експерта Жили Б.В. 266 від 07.11.2024; відповіді від 15.11.2024 за вх. 41445/24 на відзиви відповідачів у справі 916/3837/24; доповнення від 04.12.2024 за вх. 43517/24 до клопотання про витребування доказів у справі 916/3837/24; клопотання від 05.12.2024 за вх. 43674/24 про приєднання доказів та витребування нових доказів у справі 916/5149/24; заперечення від 05.12.2024 за вх. 43667/24 проти клопотання відповідача про долучення письмових доказів у справі 916/3837/24; заява від 06.12.2024 за вх. 43843/24 про проведення судових засідань у справі 916/5149/24 у режимі відеоконференції; клопотання від 17.12.2024 за вх. 45186/24 про приєднання доказів у справі 916/5149/24; клопотання від 09.01.2025 за вх. 555/25 про приєднання доказів у справі 916/3837/24; клопотання від 14.01.2025 за вх. 1191/25 про витребування доказів у справі 916/3837/24; відповідь від 16.01.2025 за вх. 1579/25 на відзив відповідача у справі 916/5149/24; клопотання від 14.01.2025 за вх. 1319/25 про приєднання доказів у справі 916/3837/24; заперечення від 15.01.2025 за вх. 1347/25 проти заперечень на відповідь на відзив у справі 916/3837/24; заперечення від 21.01.2025 за вх. 2189/25 проти клопотання відповідача про призначення експертизи у справі 916/5149/24; заперечення від 22.01.2025 за вх. 2224/25 проти клопотання відповідача про долучення письмових доказів у справі 916/5149/24; клопотання від 28.01.2025 за вх. 2867/25 про зміну найменування позивача у справі 916/5149/24; уточнене клопотання від 27.01.2025 за вх. 2833/25 щодо витребування доказів у справі 916/5149/24; заперечення від 31.01.2025 за вх. 3449/25 проти заяв про залучення до участі у справі третіх осіб на стороні відповідача у справі 916/5149/24; супровідний лист від 05.02.2025 за вх. 4091/25 у справі 916/5149/24; пояснення від 10.02.2025 за вх. 4433/25 щодо недоцільності об`єднання в одному провадженні справ 916/5149/24 та 916/3837/24; клопотання від 11.02.2025 за вх. 4804/25 про зміну найменування позивача у справі 916/3837/24; заперечення від 19.02.2025 за вх. 5603/25 щодо заяви ФОП Резниченко Ф.П. про відвід судді Малярчук І.А.; заперечення від 17.03.2025 за вх. 8576/25 на клопотання ТОВ "Торгівельна компанія Юніон Груп" про приєднання доказів - висновку спеціаліста у справі 916/3837/24; заперечення від 04.04.2025 за вх. 10975/25 проти уточненого клопотання ТОВ "Торгівельна компанія Юніон Груп" про призначення експертизи у справі 916/3837/24; заперечення від 28.05.2025 за вх. 17059/25 проти клопотання відповідача про приєднання доказів - висновку спеціаліста від 03.02.2025 у справі 916/3837/24; вступне слово позивача від 22.10.2025 за вх. 33357/25.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Дже рела права т а акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі 127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі 585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі 233/2021/19.

Скаржник, оскаржуючи судові рішення, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує на судові рішення Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Слід зазначити, що в означених скаржником судових рішеннях Верховним Судом та Великою Платою Верховного Суду зазначалися висновки, які стосуються застосування положень статті 126 Витрати на професійну правничу допомогу ГПК України, а тому, з огляду на доводи скаржника, які наведені у касаційних скаргах, предмет касаційного оскарження, Суд, дійшов висновку, що спірні правовідносини у вказаних справах і цій справі, є схожими, враховуючи предмет судового розгляду (заяви/клопотання про ухвалення додаткового рішення/стягнення витрат на професійну правничу допомогу), нормативно-правове регулювання (зокрема, статті 126, 129 ГПК України).

Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

При цьому, як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду стосовно визначення критерію складності справи, який є важливим, при з`ясуванні співмірності витрат передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 126 ГПК України.

Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються з огляду на конкретні обставини справи. Тобто на відміну від повноважень законодавчої гілки влади до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного суду від 26.01.2021 у справі 522/1528/15-ц ).

Крім цього, скаржник посилається, що суди не дослідили докази - інформацію на вебсайті "Юридична газета" про погодинні ставки юристів, старших юристів, радників, партнерів у провідних юридичних компаніях, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи, зокрема щодо того, що заявлений Позивачем розмір витрат є нижчим за вартість цін на ринку юридичних послуг, внаслідок чого порушили частину четверту статті 236 ГПК України.

Верховний Суд, ураховуючи доводи та покликання касаційної скарги скаржника, дійшов висновку про необхідність розгляду підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, з посиланням на пункт 1 частини першої статті 310 ГПК України, у їх взаємній і логічній послідовності.

Узагальнені доводи скаржника, які наведені у касаційних скаргах, зводяться до того, що на думку LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C), суди неправомірно зменшили розмір витрат на професійну правничу допомогу, без урахування висновків викладених у рішеннях Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.

Верховний Суд виходить з того, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина п`ята статті 129 ГПК України).

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 126 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу , або ж присудити такі витрати частково (дивись постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі 686/5757/23).

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення . Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі 915/237/18, від 24.10.2019 у справі 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі 904/3583/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ 922/1964/21).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі 755/9215/15-ц).

Критерії реальності та розумності застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі 910/12876/19).

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу та складності справи є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода заявника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру, складності справи тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.

Суд має певну дискрецію щодо судового збору, адже статтею 8 Закону України "Про судовий збір" йому надано право як відстрочити та розстрочити сплату судового збору, так і зменшити його розмір чи звільнити від сплати судового збору, покласти судові витрати на певну сторону у визначених процесуальним законодавством випадках.

Надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, здійснивши аналіз наданих представниками позивача адвокатських послуг, зокрема, зазначив, що з приводу підготовки, складання та подання заяв по суті розгляду справи, ця справа має категорію значної складності, заяви складені з мотивованим правовим обґрунтуванням, із зазначенням значної кількості нормативно-правової бази та належною аргументацією, що враховується судом. Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що подання заяв про участь у справі в режимі відеоконференції та долучення доказів до матеріалів справи, про забезпечення позову від 08.12.2023, позовної заяви від 22.12.2023, підготовка та подання низки адвокатських запитів, зокрема до ТОВ Нова пошта , АТ КБ ПриватБанк , ПАТ АБ Південний , Державної митної служби України, Одеської митниці, ФОП Рябоконя В.П., ФОП Кононенка І.В., ФОП Шияка В.Р., ТОВ Місанюк Транс Груп , Приватної аудиторсько-консалтингової фірми ЮГ , Приватного підприємства Мегапромстрой , ТОВ BI-TAL , ТОВ ОДЕСАПРОММАШІМПОРТ ЛТД , ТОВ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНА КОМПАНІЯ , Приватного підприємства КІНОВІДЕОТЕХСЕРВІС , що відображені заявником у заяві від 28.01.2026 за вх. 2-104/26 про ухвалення додаткового рішення, як окремі послуги, суд розцінює як процес підготовки, складання та подання заяв по суті. Суд першої інстанції оцінив, вартість наданих адвокатами послуг по поданню позивачем позовних заяв у розмірі 10 000,00грн, відповіді на відзиви суд оцінив у розмірі 6 000,00 грн, пояснення на заперечення на відповіді на відзив суд оцінив у розмірі 3 000,00грн, вартість послуг по підготовці, складанні та поданні всіх інших заяв, клопотань, пояснень та заперечень судом оцінено у розмірі - 15 000,00грн.

Також суд першої інстанції, встановив, що адвокати АО Саєнко Харенко - Грунський В.О. та Іверук Н.О. приймали участь у судових засіданнях, які відбулися: 21.10.2024, 09.12.2024, 24.12.2024, 15.01.2025, 28.01.2025, 06.02.2025, 10.02.2025, 17.02.2025, 17.03.2025, 07.04.2025, 21.04.2025, 26.05.2025, 08.09.2025, 15.10.2025, 07.11.2025, 12.11.2025, 05.12.2025, 21.01.2026, при цьому вартість послуг прийняття участі адвокатів у судових засіданнях оцінено судом у розмірі - 18 000,00грн.

Що ж стосується заявлених позивачем витрат пов`язаних із залученням та проведення експертизи у об`єднаній справі 916/3837/24 на суму 52 252,32 грн, суд першої інстанції відмітив, що 24.10.2024 судовим експертом Жилю Б.В. складено висновок експерта 266, який долучено до матеріалів справи та оцінений судом як належний доказ у рішенні від 21.01.2026. Так, згідно акта виконаних робіт з надання послуг від 13.01.2025, підписаного між ФОП Жилю Б.В. та АО Саєнко Харенко сума проведення експертизи склала 49 223,20 грн, а також 10.12.2024 судовим експертом Жилю Б.В. складено висновок експерта 267 за результатами експертизи об`єктів інтелектуальної власності, який також наявний в матеріалах справи та за який 13.12.2024 АО Саєнко Харенко було здійснено оплату рахунку 06-12/24 ВЕ від 06.12.2024 на суму 3 029,12 грн, що підтверджується платіжною інструкцією 1920 від 13.12.2024. На підставі викладеного, суд першої інстанції вважав за доцільне стягнути з відповідачів на користь позивача 52 252,32грн витрат пов`язаних із залученням та проведення експертизи у об`єднаній справі 916/3837/24.

Крім того, переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції також зазначив, що:

- зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що з огляду на доводи та вимоги заявлені позивачем, її складання та подання до суду не потребувало від представника позивача, який є фахівцем у сфері права, витрачання значного часу, пошуку судової практики, її аналізу та формування власної позиції;

- ця справа, хоча й налічує великий обсяг документів, однак за своїм предметом та підставами, а також доказами, якими позивач обґрунтовував власні позовні вимоги, не є складною;

- фактично доказова база позивача не змінювалась протягом розгляду справи та ґрунтувалась на придбанні товарів у відповідачів (на підтвердження таких обставин надано роздруківки замовлень з веб-сайтів, накладні про отримання товару за допомогою поштового сервісу Нова пошта , фото придбаних товарів, платіжні доручення про оплату), а також наявності висновку судового експерта Жили Б.В 266 від 07.11.2024, яким підтверджено, що на упакуванні продукції з порушенням використовуються позначення, які схожі до ступеню сплутування з Торговельними марками позивача;

- подальше подання представниками позивача окремих заяв, клопотань, пояснень, зокрема заяв про участь у справі в режимі відеоконференції та долучення доказів до матеріалів справи, про забезпечення позову від 08.12.2023, позовної заяви від 22.12.2023, підготовка та подання низки адвокатських запитів, зокрема до ТОВ "Нова пошта", АТ КБ "ПриватБанк", ПАТ АБ "Південний", Державної митної служби України, Одеської митниці, ФОП Рябоконя В.П., ФОП Кононенка І.В., ФОП Шияка В.Р., ТОВ "Місанюк Транс Груп", Приватної аудиторсько-консалтингової фірми "ЮГ", Приватного підприємства "Мегапромстрой", ТОВ "BI-TAL", ТОВ "ОДЕСАПРОММАШІМПОРТ ЛТД", ТОВ "ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНА КОМПАНІЯ", Приватного підприємства "КІНОВІДЕОТЕХСЕРВІС", як окремі послуги, охоплюють собою процес підготовки, складання та подання заяв по суті. До того ж, подання таких заяв, клопотань, пояснень є правом, а не обов`язком сторони, яке вона реалізує на власний розсуд, а тому, на переконання судової колегії подальше включення вартості складання таких документів до судових витрат на професійну правничу допомогу та їх покладення на програвшу сторону судового процесу, було б необґрунтованим;

- ті обставини, що LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) є всесвітнього відомою компанією з виробництва дитячих іграшок (конструкторів) та здійснює їх реалізацію по всьому світу, та відповідно отримує від такої реалізації прибуток, що є загальновідомими обставинами. В той же час, у даному спорі судом було встановлено, що позивачем в межах тестових закупівель було придбано, а відповідачами реалізовано 12 одиниць продукції загальною вартістю 7225 грн;

- дохід отриманий відповідача від реалізації продукції, яка містила позначення, які є тотожними або схожими настільки, що можуть бути сплутати з торговельними марками позивача, склав 7225 грн, що у порівнянні з доходами, які отримує LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) реалізуючи власну продукцію в більшості країн світу, є незначним (неістотним, нікчемним) та не становить для позивача значного майнового значення;

- судом враховувалась та обставина, що відповідачами у цій справі є, зокрема, фізичні особи-підприємці, які хоч й здійснюють підприємницьку діяльність на власний ризик, однак, вчиняють такі дії в умовах запровадженого на всій території України воєнного стану, військової агресії рф проти України, постійних обстрілів, дефіциту електричної енергії, та інших обставин пов`язаних з воєнними діями. А тому, на переконання колегії суддів, стягнення з відповідачів заявленої позивачем суми судових витрат у суді першої інстанції у заявленому розмірі 110 057,50 Євро не відповідає критерію обґрунтованості та розумності, є надмірними, непропорційними та неспівмірними, з огляду на складність справи, час витрачений на підготовку документів, об`єм фактично наданих послуг;

- суд апеляційної інстанції вважав, що стягнення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у такому розмірі суперечить принципам справедливості, розумності та здоровому глузду, оскільки є очевидно завищеним, не узгоджується з обсягом доказової бази, порушених прав позивача та прибутком отриманим відповідачами;

- у даному випадку позивачем не надано, а наявні матеріли справи не містять доказів на підтвердження понесення LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) значних збитків, у зв`язку із реалізацією відповідачами товару на суму 7225 грн;

- судова колегія визнала обґрунтованими доводи апелянта щодо безпідставної відмови у розподілі судових витрат, понесених позивачем під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 про призначення судової експертизи у розмірі 2 422,40 грн. Суд зокрема зазначив, що оскільки саме Господарський суд Одеської області, за результатами розгляду справи по суті, мав здійснити розподіл витрат, у тому числі понесених позивачем під час апеляційного перегляду ухвали, предметом розгляду якої було окреме процесуальне питання, а не остаточне вирішення спору по суті.

Зміст оскаржуваних судових рішень, а саме: рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання покладення витрат на професійну правничу допомогу, постанова суду апеляційної інстанції в частині перегляду рішення суду першої інстанції у вказаній частині, свідчать, що суди попередніх інстанцій оцінили розмір заявлених витрат на професійну правову допомогу з урахуванням критеріїв реальності та розумності таких витрат, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг та навели свої міркування визначеного до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд враховує те, що суди попередніх інстанцій надавали оцінку означеним позивачем доводам, які викладені як у заявах про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та у запереченнях на заяву позивача про стягнення судових витрат.

Водночас аргументи касаційної скарги в частині оскарження додаткового рішення за своєю суттю зводяться до незгоди позивача із зменшенням суми судових витрат на правничу допомогу, визначеним судами та власним суб`єктивним викладенням необхідності задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, що однак не свідчить про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, і частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України та принципам розумності, співмірності та реальності.

При цьому, колегія суддів зазначає, що обставини та докази щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, співмірності, тощо не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень та про неправильне застосування судами статей 126 та 129 ГПК України .

Верховний Суд звертається до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 910/14524/22, в якій зазначено, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, які суди встановили під час вирішення справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежено винятково перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та суто в межах доводів касаційної скарги.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду, що вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо оцінка доказів зроблена судом першої та/або апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що випливає з меж розгляду справи судом касаційної інстанції, які передбачені в статті 300 ГПК України.

Верховний Суд при касаційному перегляді рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції в частині перегляду додаткового рішення суду першої інстанції та додаткової постанови суду апеляційної інстанції, не виявив у діях судів порушень приписів статей 126 та 129 ГПК України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень.

При цьому зміст статті 129 ГПК України також свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим (подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі 910/18790/19, від 31.05.2022 у справі 927/515/21, від 25.11.2021 у справі 904/5929/19 та додаткових постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі 910/18790/19, від 04.03.2021 у справі 916/376/19).

Колегія суддів не вбачає підстав вважати, що висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, не були враховані судами попередніх інстанцій, а застосування судами приписів статей 126, 129 ГПК України не суперечить жодному із вказаних скаржником висновків Верховного Суду. У відповідних постановах питання можливості розподілу витрат на професійну правничу допомогу залежало від обґрунтованості і співмірності відповідних витрат, обсягу наданих до суду доказів на підтвердження здійснення таких витрат, а також оцінки та дослідження доказів в силу статей 86, 210 ГПК України, відповідності критеріям розумності, співмірності, реальності.

Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України), а оцінка складності справи є дискреційним повноваженням судів попередніх інстанцій до переоцінки якої Суд в силу приписів статті 300 ГПК України не наділений. Відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Обов`язковою умовою для застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Водночас у цій справі заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судового рішення згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу є необґрунтованими, а тому Касаційний господарський суд вважає безпідставними доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Позивачу надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені скаржником, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, додаткове рішення суду першої інстанції від 09.02.2026 та постанову суду апеляційної інстанції від 06.05.2026 в оскаржуваній частині - без змін.

Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції від 09.02.2026 та постанови суду апеляційної інстанції від 06.05.2026 у цій справі не стягується.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу LEGO Holding A/S (ЛЕГО Холдінг А/C) залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 у справі 916/3837/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Ю. Власов