← Case law

Постанова in case no. 400/10/25

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду · 06.08.2026 · Supreme Court
full text from our database33 121 charactersall acts in the case →

About the act

Case no.
400/10/25
Date of the judgment
06.08.2026
Judge
Кашпур О.В.
Type of proceedings
Адміністративне
Type of judgment
Постанова
Case category
військової служби

Provisions the ruling relies on

In order of first mention in the text: what comes first is usually the matter in dispute. Click opens the article from our corpus.

Text of the judgment

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року

м. Київ

справа 400/10/25

адміністративне провадження К/990/26221/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу 400/10/25

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року, прийняту в складі судді Ярощука В.Г., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4463,15 грн за період з 25.02.2022 по 31.12.2022 включно в сумі 45269,10 грн відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 1078 (далі - Порядок 1078);

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за час проходження військової служби у Збройних Силах України у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 25.02.2022 по 30.11.2024 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15 грн за період з 25.02.2022 по 31.12.2022 включно в сумі 45269,10 грн відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку 1078, компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, включно з одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 44. Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

2. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Позовну заяву залишено без руху та надано ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до Миколаївського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022.

3. На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив поновити пропущений процесуальний строк звернення до суду. На обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що відповідач листом від 16 грудня 2024 року відмовив йому у задоволенні заяви від 30 листопада 2024 року про нарахування та виплату щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення. На думку позивача, з урахуванням приписів абзацу другого частини четвертої статті 122 КАС України строки звернення до суду спливають 01 червня 2025 року (шестимісячний строк обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень, а саме з 30 листопада 2024 року). Також позивач посилається на те, що у період з 25.02.2022 по 30.11.2024 він проходив військову службу під час мобілізації, в особливий період, постійно перебував у місці служби у зв`язку з відбиттям збройної агресії з боку російських збройних сил, тому це обмежувало можливість своєчасного звернення до суду.

4. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 15.01.2025 про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 повернуто в частині позовних вимог, а саме щодо:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4463,15 грн за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року 1078;

- зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу за час проходження військової служби у Збройних Силах України у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 25 лютого 2022 року по 30 листопада 2024 року щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15 грн за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року 1078, компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, включно з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року 44.

5. Повертаючи позов в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач мав бути обізнаний про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення не пізніше першого числа місяця, що слідує за наступним від оплаченого, тому тримісячний строк звернення до суду щодо виплати йому фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 спливає через три місяці з дня, коли він дізнався про порушення свого права. Суди визнали безпідставними доводи позивача про те, що про порушення своїх прав щодо отримання індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 в належному розмірі він дізнався лише з листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.12.2024 9/2/2601, оскільки про розмір виплаченого позивачу грошового забезпечення він дізнавався щомісячно, і не був позбавлений права під час проходження військової служби на звернення до відповідача про надання йому роз`яснень щодо складових виплаченого йому грошового забезпечення та проведених утримань податку та інших обов`язкових платежів. Також суди зазначили про те, що позивач у період з 25.02.2022 по 30.11.2024 проходив військову службу на офіцерській посаді в органі військового управління, який не залучається до ведення бойових дій; проходив військову службу у населеному пункті, де він проживає, і на території якого не ведуться і не велися бойові дії; не відряджався (не перебував) під час виконання своїх службових обов`язків за межами населеного пункту, де він проживав. За таких обставин суди дійшли висновку, що у вказаний період позивач не був обмежений у доступі до правової допомоги, мав можливість ініціювати судові спори, тому наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстави, суди визнали неповажними.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

7. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає про те, що дата вручення грошового атестата є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду. Позивач вказує на те, що грошовий атестат виданий йому ІНФОРМАЦІЯ_3 03.12.2024 за 9/2/2481, а з позовною заявою до Миколаївського окружного адміністративного суду він звернувся 27.12.2024 (через 24 дні після отримання грошового атестату ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.12.2024 за 9/2/2481), тобто у межах строку звернення до суду.

8. Також позивач зазначає про те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків звернення до суду з позовними заявами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду. Крім того касатор вказує на те, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби. Позивач зазначає про те, що під час прийняття безпосередньої участі у відбитті збройної агресії з боку збройних сил російської федерації у нього було обмеження доступу до правової допомоги: під час служби він, як військовослужбовець, перебував у віддалених, у тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежувало можливість своєчасного звернення до суду.

IV . Позиція інших учасників справи

9. Відповідач правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористався.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

10. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Соколова В.М., Уханенка С.А., від 23 червня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі 400/10/25.

11. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

12. Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2026 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні з 06 серпня 2026 року.

VI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

13. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

14. Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

15. Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року 2352-IX, далі - Закон 2352-IX) "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".

16. Законом 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу та другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні,- у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) .

17. Відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

18. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року 651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року 1236 (термін якого неодноразово продовжувався).

VІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судового рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги.

21. У справі, що розглядається, позивач просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 31.12.2022. До суду з такими вимогами позивач звернувся у грудні 2024 року.

22. У межах цього касаційного провадження Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права щодо залишення без розгляду позовних вимог про нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022.

23. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 31.12.2022, застосував приписи статті 233 КЗпП України щодо строку звернення до суду у редакції, чинній після змін, внесених Законом 2352-IX, яка встановлює тримісячний строк звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

24. З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) здійснила перегляд судового рішення у справі 460/21394/23.

25. У постанові від 21 березня 2025 року Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29 січня 2025 року у справі 500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі 580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду з позовом (жовтень 2023 року).

26. У зазначеній постанові Судова палата дійшла висновку, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону 2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону 2352-ІХ).

27. Судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін у законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19 липня 2022 року. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належить працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.

28. Крім цього, Судова палата погодилася з висновком суду попередньої інстанції про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

29. Отже, з урахуванням зазначеної позиції Судової палати, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення із заявленими позовними вимогами, суди попередніх інстанцій повинні були визначити момент, коли останній набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених їй сум.

30. Зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що при обчислення строку звернення позивача до суду у цій справі в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року суди попередніх інстанцій зазначили про те, що позивач мав бути обізнаний про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення не пізніше першого числа місяця, що слідує за наступним від оплаченого, тому тримісячний строк звернення до суду щодо виплати йому фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 спливає через три місяці з дня, коли він дізнався про порушення свого права.

31. На противагу таким висновкам позивач у заявах про поновлення строку звернення до суду зазначав, що початок перебігу строку для звернення до суду слід обраховувати з дня його звернення до суб`єкта владних повноважень про нараховані суми індексації, а саме 30 листопада 2024 року.

32. У касаційній скарзі позивач зазначає про те, що початок перебігу строку звернення до суду із цим позовом пов`язаний із днем отримання ним грошового атестата, а саме 03 грудня 2024 року.

33. Отже, для правильного вирішення цього питання необхідно з`ясувати, з якою подією слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду з вимогами щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

34. Верховний Суд звертає увагу, що позивачем заявлено вимоги здійснити нарахування та виплату сум, право на які він набув під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому важливим є те, що позов про стягнення належних сум індексації грошового забезпечення подано вже після звільнення позивача із військової служби та виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

35. У Рішенні від 05 жовтня 2013 року 8-рп/2013 Конституційний Суд України, аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення виходив з того, що поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

36. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо.

37. Конституційний Суд України зазначив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому указані виплати гарантовані державою і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

38. З урахуванням викладеного Конституційний Суд України констатував, що під заробітною платою, що належить працівникові, або за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

39. Чинна редакція частини другої статті 233 КЗпП України містить поняття суми, що належать працівникові при звільненні .

40. З огляду на викладене, спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

41. На переконання Суду, основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат.

42. Такий висновок узгоджується з висновками Судової палати у згаданій вище постанові від 21 березня 2025 року у справі 460/21394/23.

43. Чинне законодавство не передбачає форми такого документа та способу його доведення військовослужбовцю. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат.

44. Варто зазначити, що Верховний Суд у постанові від 25 червня 2026 року у справі 520/25416/25 дійшов висновку, що у разі якщо звернення до суду обґрунтовано положеннями частини другої статті 233 КЗпП України, якою для подання позову встановлено тримісячний строк і чітко унормовано момент початку перебігу такого строку - одержання "письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні", водночас суди перевірили і достеменно встановили момент отримання позивачем грошового атестата, який у межах спірних правовідносин підпадає під визначення такого "письмового повідомлення", то тримісячний строк звернення до суду, установлений цією ж нормою, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому у спірний період сум, однак в ці три місяці належить включати й період від дня отримання позивачем грошового атестата до вчинення ним будь-яких інших юридично значимих дій, що слугують меті звернення до суду з позовом у порядку, передбаченому частиною другою статті 233 КЗпП України.

45. Таким чином, у частині другій статті 233 КЗпП України законодавець визначив строк у три місяці, протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду.

46. Ураховуючи наведене Верховний Суд констатує, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами, що охоплюють період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року, слід з`ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованої та виплаченої у спірному періоді індексації грошового забезпечення, як-от докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.

47. Суди попередніх інстанцій припустили, що позивач мав бути обізнаний про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення не пізніше першого числа місяця, що слідує за наступним від оплаченого. Разом із цим, суди не перевіряли обставин отримання позивачем такого документа (як самого факту отримання, так і дати, якщо це мало місце) та не досліджували обсягу наведених в такому документі відомостей.

48. Також Верховний Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься грошовий атестат, виданий позивачу, який також не було досліджено судами попередніх інстанцій (дата вручення позивачу грошового атестата, його сутнісний зміст). Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25 червня 2026 року у справі 520/25416/25, грошовий атестат підпадає під визначення письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні , яке міститься у частині другій статті 233 КЗпП України та з яким пов`язаний момент початку перебігу строку звернення до суду.

49. Судами попередніх інстанцій зазначені обставини не досліджувались, а тому висновок про залишення без розгляду позовної заяви в частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року, є передчасним.

50. За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом та, за необхідності, з`ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.

51. Доводи касатора про те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків звернення до суду з позовними заявами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, Верховний Суд уважає безпідставними, оскільки уведення на території України воєнного стану не зупинило перебігу процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві/клопотанні про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

52. Також позивач зазначає, що проходження ним військової служби у період з 25.02.2022 по 30.11.2024 перешкоджало зверненню до суду, а тому є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

53. Верховний Суд уважає за необхідне зазначити наступне.

54. Як установлено судами попередніх інстанцій, у період з 25.02.2022 по 30.11.2024 позивач проходив військову службу за мобілізацією, в особливий період на офіцерських посадах у ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходиться у тому ж населеному пункті, де проживає позивач, а саме: у м. Первомайськ Первомайського району Миколаївської області.

55. Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 309 Первомайська міська територіальна громада не відноситься і не відносилась до територій, на який ведуться (велися) бойові дії.

56. Відповідно до абз.1 п.1 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_4, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 154 (надалі - Положення 154), ІНФОРМАЦІЯ_4 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

57. Згідно з пунктом 8 Положення 154 завданнями ІНФОРМАЦІЯ_4 є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (ІНФОРМАЦІЯ_4 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) (районні ІНФОРМАЦІЯ_4), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

58. Відтак, позивач проходив військову службу у органі військового управління, який не залучається до ведення бойових дій. Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що матеріали справи свідчать про те, що позивач у період з 25.02.2022 по 30.11.2024 проходив військову службу на офіцерській посаді в органі військового управління, який не залучається до ведення бойових дій; проходив військову службу у населеному пункті, де він проживає, і на території якого не ведуться і не велися бойові дії; не відряджався (не перебував) під час виконання своїх службових обов`язків за межами населеного пункту, де він проживав. За таких у вказаний період позивач не був обмежений у доступі до правової допомоги та мав можливість реалізувати своє право на звернення до суду.

59. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

60. Частиною четвертою статті 353 КАС України встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

61. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, оскільки порушення норм процесуального права допущені судами першої та апеляційної інстанцій, тому ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 року підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2 . Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі 400/10/25 скасувати.

3 . Справу 400/10/25 направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: В.М. Соколов

С.А. Уханенко

The source is the Unified State Register of Court Judgments. Court judgments are open (the Law on Access to Court Judgments), and the acts themselves are official documents not subject to copyright. We do not edit the text and we add no assessments to it.

Check against the register ↗