Постанова in case no. 446/1834/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року

м. Київ

справа 446/1834/24

провадження 61-8353 св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявниця - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Виконавчий комітет Кам`янка-Бузької міської ради, Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 грудня 2025 року у складі судді Котормус Т. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 22 травня 2026 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М., і виходив з такого.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, заінтересовані особи: Виконавчий комітет Кам`янка-Бузької міської ради, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , в якій просила суд встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

2. Заяву обґрунтовано тим, що вона з 2002 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Вони вели спільне господарство 18 років та мали спільний бюджет.

4. З моменту повномасштабного вторгнення держави-агресора на територію України ОСОБА_3 був мобілізований до Збройних Сил України.

5. 30 липня 2024 року на її ім`я, як цивільної дружини військовослужбовця прийшло повідомлення про зникнення безвісті ОСОБА_3 .

6. Вказує, що встановлення факту проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу надасть їй можливість реалізовувати права у кримінальному провадженні, відкритому за фактом зникнення безвісті чоловіка, та реалізувати право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 грудня 2025 року заяву задоволено повністю.

8. Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який зник безвісти 25 липня 2024 року, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

9. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву, виходив з того, що спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджене довідкою про склад сім`ї, відомостями з паспортів щодо реєстрації місця проживання, характеристикою старости, фотографіями, відмітками у закордонних паспортах про перетин державного кордону, повідомленням про зникнення безвісти та показаннями свідків.

10. Зокрема, факт спільного проживання підтверджується наданими у судовому засідання поясненнями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також заінтересованої особи ОСОБА_2 , яка є донькою ОСОБА_3 , які підтвердили характер відносин ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , як сімейний протягом тривалого часу.

11. Суд першої інстанції визнав доведеним, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 понад п`ятнадцять років проживали в одному будинку, вели спільне господарство, мали спільний побут, взаємні права та обов`язки, відкрито демонстрували перед іншими особами відносини як сімейні.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

12. Постановою Львівського апеляційного суду від 22 травня 2026 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково.

13. Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 грудня 2025 року змінено.

14. Резолютивну частину рішення викладено в такій редакції:

Заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: Виконавчий комітет Кам`янка-Бузької міської ради, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зник безвісти 25 липня 2024 року, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з 19 жовтня 2007 року по 25 липня 2024 року.

15. Апеляційний суд погодився з оцінкою сукупності доказів щодо самого факту сімейних відносин. Суд врахував реєстрацію спільного місця проживання з 2011 року, довідку про склад сім`ї, характеристику старости про проживання ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 з 2006 року і виховання ними двох дітей заявниці, повідомлення про зникнення безвісти, фотографії, відмітки про перетин державного кордону та показання свідків.

16. Суд апеляційної інстанції підтвердив, що ці докази в сукупності підтверджують, що сторони тривалий час проживали в одному будинку, вели спільне господарство, мали спільний побут і бюджет, планували спільне життя, підтримували одне одного та сприймалися оточенням як сім`я.

17. Водночас апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 з 04 вересня 1993 року до 20 січня 2005 року, а ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 з 14 червня 1996 року до 19 жовтня 2007 року.

18. З огляду на статті 25, 36, 74 СК України та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25 квітня 2019 року у справі 759/4569/18 та від 26 вересня 2018 року у справі 244/4801/13-ц, апеляційний суд дійшов висновку, що юридично значимий період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не міг розпочатися раніше припинення останнього з попередніх зареєстрованих шлюбів, тобто раніше 19 жовтня 2007 року.

Узагальнені доводи касаційної скарги

19. 22 червня 2026року Міністерства оборони України через підсистему Електронний суд звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 грудня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 травня 2026 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі.

20. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій Міністерство оборони України зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі 129/1033/13-ц, від 22 серпня 2018 року у справі 644/6274/16, від 10 квітня 2019 року у справі 320/948/18 та від 03 липня 2019 року у справі 554/8023/15-ц, у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі 204/6931/20, від 26 травня 2022 року у справі 362/3705/20, від 30 червня 2022 року у справі 694/1540/20, від 04 грудня 2023 року у справі 543/563/22, від 18 червня 2024 року у справі 308/16170/22 та від 25 березня 2026 року у справі 709/2037/24, а суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки.

21. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що заявниця не подала доказів на підтвердження взаємних обов`язків щодо утримання майна, його ремонту, оплати комунальних послуг, спільного придбання майна чи побутової техніки, облаштування житла, спільного банківського рахунку або іншої сталої фінансової активності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22. Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі 446/1834/24 , витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

23. 13 липня 2026 року матеріали цивільної справи 446/1834/24 надійшли до Верховного Суду.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

24. 29 липня 2026 року від ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Андрухів Ю. О. подала через підсистему Електронний суд відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Львівського апеляційного суду від 22 травня 2026 року без змін.

25. У відзиві зазначено, що справи, на які посилається Міністерство оборони України, переважно стосувалися спорів про поділ майна та визнання права власності, а тому фактичні обставини у цих справах відрізняються від цієї справи.

26. На підтвердження факту сімейних відносин представник заявниці посилається на спільну реєстрацію місця проживання, довідку про склад сім`ї, відмітки у закордонних паспортах про одночасний перетин кордону, спільні фотографії, повідомлення про зникнення, а також показання свідків і доньки ОСОБА_3 .

27. Представник заявниці наголошує, що Міністерство оборони України не зазначило, який саме досліджений судом доказ є неналежним або недопустимим, а фактично пропонує касаційному суду повторно оцінити докази.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28. До складу осіб, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , входять: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 08 серпня 2024 року 690.

29. З характеристики на жителя села Батятичі Львівського району Львівського області, виданої старостою Батятицького старостинського округу слідує, що ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 2006 року спільно з ОСОБА_1 , виховували двох дітей від першого шлюбу ОСОБА_1 , по місцю проживання характеризується як хороший сім`янин та має намір одружитись. До правопорушень у громадських місцях не схильний. Скарг на нього до старостинського округу не поступало. Депутатом не являється.

30. Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що у 2013 році набув право власності на будинок та став сусідом ОСОБА_3 і ОСОБА_1 . Зазначив, що вони практично щодня бачились з ними, ОСОБА_3 сприймав ОСОБА_1 як дружину, з якою вони разом вели господарство. Вказав, що він був на святкуванні дня народження ОСОБА_3 , яке він святкував разом з ОСОБА_1 та її дітьми від попереднього шлюбу.

31. Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що проживає разом із заявницею в одному селі, яку знає ще зі школи. Вказала, що їй відомо про стосунки ОСОБА_3 і ОСОБА_1 ще з початку їх знайомства. Заявниця і ОСОБА_3 у 2007 році почали робити ремонт у будинку ОСОБА_1 , в якому згодом почали разом проживати. Коли ОСОБА_3 мобілізували до ЗСУ, то ОСОБА_1 зверталась до неї за допомогою у придбанні амуніції, оскільки вона є волонтером.

32. Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він є старостою села Батятичі. Про той факт, що заявниця та ОСОБА_3 проживали разом, йому стало відомо з 2011 року, бо саме з цієї дати ОСОБА_3 був зареєстрований за однією адресою з заявницею, де вони вели спільне господарство. Також зазначив, що йому відомо про те, що заявниця і ОСОБА_3 разом їздили у Польщу на заробітки. Вказав, що одного разу розмовляв з ОСОБА_3 та останній йому повідомив про намір зареєструвати шлюб з ОСОБА_1 і він брав зразок заяви для оформлення процедури реєстрації шлюбу, однак не встигли цього зробити.

33. З повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 , адресованого на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що її цивільний чоловік, сержант ОСОБА_3 зник безвісти 25 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Залізне Бахмутського району Донецької області.

34. Вказане також підтверджується сповіщенням 75 військової частини НОМЕР_2 від 28 липня 2024 року, в якому ОСОБА_1 повідомлено про те, що її цивільний чоловік, сержант ОСОБА_3 зник безвісти 25 липня 2024 року при виконанні бойового завдання.

35. ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 04 вересня 1993 року до 20 січня 2005 рік з ОСОБА_7 , що підтверджується фотокопією паспорта заявниці.

36. Окрім того ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 з 14 червня 1996 року до 19 жовтня 2007 року, що також вбачається з долучених фотокопій паспорта ОСОБА_3 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

37. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

38. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

39. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

40. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

41. Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом.

42. У справі, що переглядається у касаційному порядку, ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу

43. Метою встановлення зазначеного юридичного факту заявниця зазначила необхідність підтвердження права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця та соціальних пільг, які передбачені Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей .

44. Верховний Суд уже зауважував, що за відсутності спору про право цивільне юридичні факти підлягають встановленню судом у порядку окремого провадження. Так, відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

45. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

46. Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

47. Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі 482/2163/17, від 15 вересня 2021 року у справі 487/3126/17, від 07 лютого 2024 року у справі 569/18407/22, від 11 грудня 2024 року у справі 569/2642/23.

48. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі 560/17953/21 зауважувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

49. Отже, чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

50. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

51. Зазначений правовий висновок підтриманий Великою Палатою також у постанові від 11 лютого 2026 року у справі 308/17634/23.

52. Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

53. Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

54. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

55. Положеннями частини першої статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

56. У постанові від 03 липня 2019 року у справі 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

57. Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

58. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

59. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі 644/6274/16-ц).

60. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі 694/1540/20).

61. Факт реєстрації місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі 543/563/22).

62. Закон не визначає, які конкретно докази є беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

63. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі 362/3705/20).

64. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

65. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

66. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі 129/1033/13-ц).

67. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

68. Надавши належну правову оцінку поданим заявницею доказам на підтвердження її тривалого проживання разом з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 19 жовтня 2007 року по 25 липня 2024 року, суд першої та апеляційної інстанції дійшов достатньо обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 .

69. Суди першої та апеляційної інстанцій оцінили сукупність письмових доказів та показань свідків, які підтверджують місце і тривалість спільного проживання, ведення господарства, спільні поїздки, спільну участь у сімейних подіях, вихованні дітей, взаємну підтримку та публічне сприйняття відносин як подружніх.

70. З паспортів і довідки про склад сім`ї суди встановили, що місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано з 2011 року за однією адресою:

АДРЕСА_3 . Характеристика старости підтвердила фактичне проживання ОСОБА_3 із заявницею з 2006 року, спільне виховання ними двох дітей ОСОБА_1 від попереднього шлюбу і сприйняття ОСОБА_3 як доброго сім`янина за місцем проживання.

72. Показання ОСОБА_4 ґрунтувалися на безпосередньому щоденному контакті зі сторонами як сусідами з 2013 року. Свідок підтвердив спільне ведення господарства, ставлення ОСОБА_3 до ОСОБА_1 як до дружини та їхню участь у сімейних подіях разом із дітьми.

73. ОСОБА_5 повідомила про спільний ремонт будинку приблизно у 2007 році, подальше проживання сторін у цьому будинку та піклування заявниці про потреби ОСОБА_3 після його призову на військову службу, зокрема придбання амуніції.

74. ОСОБА_6 , як староста села, підтвердив спільне проживання і ведення господарства, спільні поїздки до Польщі на заробітки та намір сторін зареєструвати шлюб. Ці обставини стосуються не лише дозвілля, а й спільної трудової діяльності та побутової організації життя.

75. Донька ОСОБА_3 - ОСОБА_2 підтвердила, що батько представив ОСОБА_1 як свою дружину, що їхні відносини тривали щонайменше з 2008 - 2009 років і вони дійсно проживали разом. Вона не заперечувала проти задоволення заяви.

76. Копії закордонних паспортів з відмітками про одночасний перетин державного кордону підтверджують неодноразові спільні поїздки. На світлинах сторони зображені у домашній обстановці, на відпочинку, сімейних святах, разом з дітьми та друзями у різні періоди життя.

77. Повідомлення територіального центру комплектування та соціальної підтримки і сповіщення військової частини, адресовані саме ОСОБА_1 , як цивільній дружині , підтверджували, що відповідні відомості про неї, як про найближчу особу, були наявні в особовій справі військовослужбовця.

78. Міністерство оборони України не спростувало вказаної сукупності доказів, не вказувало місця окремого постійного проживання ОСОБА_3 , про ведення ним іншого господарства, існування іншої сім`ї після 19 жовтня 2007 року або припинення відносин із заявницею до 25 липня 2024 року.

79. Висновок судів про спільний бюджет ОСОБА_1 та ОСОБА_3 випливає не з припущення, а із сукупності показань свідків про спільне господарство і ремонт, спільні поїздки на заробітки, спільне виховання дітей, спільне проживання та взаємну підтримку, а також письмових доказів.

80. Наявність у ОСОБА_1 статусу потерпілої або заявниці у кримінальному провадженні не виключає юридичного значення факту, який вона просила встановити, для соціальних, майнових чи спадкових прав.

81. Твердження Міністерства оборони України про те, що оскаржені рішення підміняють державну реєстрацію шлюбу, є помилковим, оскільки суди не встановлювали факт реєстрації шлюбу, не визнавали ОСОБА_1 дружиною у значенні статті 21 СК України та не вносили змін до актів цивільного стану. Резолютивна частина прямо зазначає, що сторони проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

82. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що надані заявницею докази у своїй сукупності є достатніми для встановлення заявленого факту. Суди попередніх інстанцій установили факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як жінки та чоловіка без шлюбу на підставі сукупності письмових доказів, світлин, показань свідків. Апеляційний суд правильно визначив початок юридично значимого періоду після припинення попереднього шлюбу ОСОБА_3 .

83. За встановлених обставин висновки суду першої та апеляційної інстанції не суперечать висновкам викладеним у постановах Верховного Суду, на які Міністерства оборони України посилається в касаційній скарзі.

84. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили характер спірних правовідносин, повно і всебічно дослідили наявні у справі докази, надали їм належну правову оцінку та правильно застосували норми матеріального права.

85. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

86. Доводи касаційної скарги зводяться переважно до незгоди із встановленими судами обставинами, переоцінки доказів та іншого тлумачення правової природи заявлених вимог, однак не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

87. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень.

88. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій, немає. Підстави для розподілу витрат, понесених у касаційному провадженні, відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

2. Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 грудня 2025 року з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного перегляду, та постанову Львівського апеляційного суду від 22 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович