Постанова in case no. 380/2496/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року

м. Київ

справа 380/2496/26

адміністративне провадження К/990/22678/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Васильєвої І. А., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу 380/2496/26

за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Реалмодел , ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду (суддя Сидор Н. Т.) від 13 лютого 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Запотічний І. І., Довга О. І., Шинкар Т. І.) від 22 квітня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 12 лютого 2026 року Головне управління ДПС у Львівській області звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Реалмодел (далі - ТОВ Реалмодел ), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якому просило суд встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України керівника ТОВ Реалмодел - ОСОБА_1 .

2. На обґрунтування позову Управління послалося на положення абзаців 1, 2, 3, пункту 87.13 статті 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та зазначило, що Товариство станом на день подання цього позову має податковий борг в сумі 1 313 625,62 грн, який не був сплачений протягом 240 днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги від 23 січня 2025 року 0000746-1302-1301.

3. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року, позов залишено без розгляду.

4. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 19 травня 2026 року через систему Електронний суд позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій податковий орган просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року, та постановити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2026 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

7. Станом на час розгляду справи відзиву до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшому розгляду.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим органом був пропущений встановлений законом строк звернення до адміністративного суду.

9. Такий висновок судів попередніх інстанцій мотивований тим, що у спірних правовідносинах заява або позовна заява має бути подана виключно з підстав, визначених пунктом 87.13 статті 87 ПК України, та в разі її подання, з дотриманням вимог статті 283 КАС України - у строк не більше 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

10. Враховуючи, що матеріали позову свідчать про вручення податкової вимоги від Ю 0000746-1302-1301 від 23 січня 2025 року саме 20 лютого 2025 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що право на звернення до суду виникло у податкового органу після спливу 240 днів з дня вручення такої вимоги, тобто з 18 жовтня 2025 року, в той час як до суду податковий орган звернувся лише 12 лютого 2026 року, тобто з пропуском 24 годинного строку звернення до суду.

11. При цьому суди виснували, що заява у цій справі, незалежно від формулювання її назви, та підстав звернення з позовом до суду має бути подана податковим органом саме з дотриманням строку, визначеного частиною другою статті 283 КАС України, яка є спеціальною нормою порівняно зі статтею 122 КАС України.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

13. Скаржник вказує, що позовну заяву подано ним згідно вимог статей 160, 161 КАС України, та в передбачені законодавством терміни.

14. При цьому податковий орган наполягає на тому, що оскільки тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу, доцільним буде застосування строків встановлених статтею 102 ПК України.

15. Крім того скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій приймаючи оскаржувані рішення в цій справі, помилково вважали, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 283 КАС України (щодо встановлення 24 годинного строку звернення до суду), оскільки встановлений цією статтею особливий порядок розгляду окремих адміністративних справ є альтернативним загальному порядку розгляду справ, в порядку якого й звернувся позивач до суду з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

17. Так, підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.

18. Пунктом 87.13 статті 87 ПК України визначено, що у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.

Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

19. Статтю 87 ПК України доповнено наведеним вище пунктом 87.13 та 87.14 згідно із Законом України від 30 листопада 2021 року 1914-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень , який набрав чинності з 01 січня 2022 року (далі - Закон 1914-IX).

20. Крім цього, Законом 1914-IX частину першу статті 283 КАС України доповнено пунктом 7, згідно з яким, провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України.

21. Також цим Законом КАС України доповнено статтею 289-2 Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України .

22. Згідно частини першої статті 289-2 КАС України, у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

23. Отже, підставами для застосування забезпечувального заходу у виді тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України є: наявність у юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень; не сплата такого боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.

24. При цьому з 01 січня 2022 року, КАС України унормовано, що провадження у справах щодо тимчасового обмеження керівника суб`єкта господарювання у виїзді за межі України розглядаються судами як за правилами статті 283 КАС України, так і за правилами статті 289-2 КАС України.

25. При порівняльному аналізі наведених норм та інших КАС України, що їх супроводжують, можна дійти висновку про існуючу суттєву відмінність з притаманними у кожному конкретному випадку своїх особливостей з розгляду позовного провадження в однопредметній категорії адміністративних справ.

26. Це стосується в тому числі і мети застосування положень статті 283 КАС України у порівнянні зі статтею 289-2 КАС України щодо швидкоплинності та негайного здійснення процесу з метою попередження уникнення особи від виконання покладеного на нього обов`язку шляхом виїзду за кордон, тощо.

27. Згідно статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів, зокрема, щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України.

28. Заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити:

1) найменування адміністративного суду;

2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку заявника;

3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку, якщо такий відомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті;

4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника;

5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються;

6) підпис уповноваженої особи суб`єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.

У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.

Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів.

Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо:

1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті;

2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Ухвалу про відмову в прийнятті заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її постановлення.

У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

Розгляд заяви відбувається за участю податкового органу, митного органу, що її вніс, та платника податків, стосовно якого її внесено.

Рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4, 7 частини першої цієї статті, підлягає негайному виконанню. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення. Подання апеляційної скарги на рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4, 7 частини першої цієї статті, не перешкоджає його виконанню.

У рішенні суду зазначаються:

1) дата ухвалення рішення;

2) найменування суду, прізвище та ініціали судді;

3) найменування сторін, їх місцезнаходження;

4) мотиви задоволення судом заявлених вимог з посиланням на закон;

5) порядок вчинення дій, визначених рішенням;

6) відомості про порядок апеляційного перегляду справи, строки апеляційного оскарження.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження.

29. Частиною першою статті 269 КАС України передбачено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

30. При цьому, КАС України для справ, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, встановлено окремий порядок обчислення процесуальних строків (стаття 270), проголошення та вручення судових рішень (стаття 271), апеляційного та касаційного оскарження судових рішень (стаття 272).

31. Водночас, згідно статті 289-2 КАС України у разі невиконання у встановлені ПК України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Адміністративна справа, передбачена цією статтею, розглядається судом протягом 48 годин з дня подання відповідної позовної заяви.

Апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, визначених цією статтею, можуть бути подані в десятиденний строк із дня їх проголошення.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.

32. В контексті викладеного варто звернути увагу на те, що норма статті 289-2 КАС України, як і норма пункту 7 частини 1 статті 283 КАС України, визначають єдину підставу для звернення до суду податкового органу, яка визначена пунктом 87.13 статті 87 ПК України.

33. Разом з тим, стаття 87 ПК України не визначає з заявою або позовною заявою має звертатись до суду контролюючий орган за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

34. З аналізу викладеного можна дійти висновку, що статі 283 та 289-2 КАС України для регулювання одного і того ж предмета визначають різні види судового провадження.

35. Зокрема, порівняльний аналіз статей 283 та 289-2 КАС України свідчить про суттєві відмінності вказаних судових проваджень. Так, згідно статті 283 КАС України звернення контролюючого органу відбувається шляхом подання відповідної заяви, в той час як згідно статті 289-2 КАС України позовної заяви. При цьому положеннями статті 289-2 КАС України встановлено терміни розгляду судом відповідної категорії заяв (48 годин), а положеннями статті 283 КАС України (не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду).

36. Крім того, стаття 283 КАС України встановлює окремі вимоги до заяви щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України, судового рішення за наслідками розгляду такої заяви, його негайне виконання, а також визначає окремі умови щодо залишення без руху, повернення та відмови у відкритті провадження за такими заявами.

37. Натомість положеннями статті 289-2 КАС України такі вимоги та умови не передбачено.

38. Ще однією суттєвою відмінністю звернення до суду щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України в порядку статей 283 та 289-2 КАС України, є те що судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених зокрема статтею 283 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. При цьому судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

39. Тобто для судового провадження в порядку статті 283 не передбачено можливості касаційного оскарження судових рішень, водночас щодо статті 289-2 КАС України такі застереження відсутні.

40. З огляду на наведене колегія суддів вважає, що звернення до суду з заявою щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України в порядку статті 283 КАС України є окремим видом судового провадження, яке має бути ініційоване контролюючим органом протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

41. Тобто звернення в порядку статті 283 КАС України відбувається лише з метою термінового розгляду заяв.

42. Водночас норми статті 289-2 КАС України не встановлюють строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку.

43. При цьому КАС України не містить застережень щодо пріоритетності вказаних видів судових проваджень.

44. Наведене відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 02 вересня 2024 року у справі 120/1770/24.

45. Колегія суддів вважає, що з огляду на те, що Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до суду в порядку статей 160, 289-2 КАС України саме з позовною заявою до ТОВ Реалмодел , ОСОБА_1 , про встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі України, висновок судів попередніх інстанцій щодо необхідності застосування до спірних правовідносин статті 283 КАС України є помилковим.

46. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

47. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що наведена норма чітко встановлює момент початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень саме з дня виникнення підстав, які наділяють його правом на подання визначених законом позовних вимог. Такими підставами слід уважати об`єктивно визначені обставини, за наявності яких суб`єкт владних повноважень усвідомлює або повинен усвідомлювати факт порушення публічного інтересу, на захист якого спрямований відповідний адміністративний позов. При цьому слід виходити з того, що строк звернення до суду не може визначатися на розсуд суб`єкта владних повноважень чи пов`язуватися з будь-якими суб`єктивними чинниками, такими як момент прийняття внутрішніх рішень чи отримання додаткових роз`яснень.

48. Згідно висновків Верхового Суду, викладених в постановах від 12 вересня 2024 року у справі 120/2322/24 та від 15 квітня 2026 року у справі 520/18890/25, право на звернення до суду згідно зі статтею 289-2 КАС України щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України виникає через 240 днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, та повинно бути реалізовано в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.

49. Судовим розглядом у цій справі встановлено, що у зв`язку з виникненням податкового боргу контролюючим органом за місцем обліку відповідача було сформовано податкову вимогу форми Ю 0000746-1302-1301 від 23 січня 2025 року на суму 1 313 625,62 грн, та вказана податкова вимога направлялась податковим органом відповідачу, проте вона повернута адресанту із зазначенням причин невручення адресат відсутній за вказаною адресою.

50. Положеннями абз. 1,4 п. 6 розділу IV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року 610 визначено, що податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронні довірчі послуги.

51. Згідно з пунктом 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

52. Зважаючи на наведені норми суди першої та апеляційної інстанцій вірно вказали, що податкова вимога вважається врученою 20 лютого 2025 року (день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення), а відтак, 240 календарний день з моменту вручення платнику податків податкової вимоги сплинув 18 жовтня 2025 року.

53. Разом з тим, як було встановлено судами попередніх інстанцій, з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 12 лютого 2026 року, що свідчить про те, що він скористався своїм правом звернення до суду пізніше визначеного законом тримісячного строку, при цьому у позові причин такого пропуску ним не наведено.

54. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позовна заява у цій справі така має бути подана податковим органом з дотриманням строку, визначеного частиною другою статті 283 КАС України, тобто протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, та залишили позов без розгляду з підстав, передбачених статтею 270 КАС України.

55. Так, стаття 270 КАС України встановлює особливості обчислення процесуальних строків в окремих категоріях адміністративних справ, зокрема у справах за зверненнями податкових органів у порядку статті 283 цього Кодексу.

56. Частиною першою статті 270 КАС України передбачено, що на обчислення строків у таких справах не поширюються правила частин другої-десятої статті 120 цього Кодексу.

57. Отже, частина шоста статті 120 КАС України не застосовується до строків, визначених статтею 283 КАС України, через пряму заборону статті 270 КАС України.

58. Окрім цього, частиною п`ятою статті 270 КАС України визначено, що строк подання позовних заяв не може бути поновлений, а позовні заяви, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.

59. Водночас, як вже зазначалося в цій постанові позовну заяву в цій справі подано згідно вимог статей 160, 161, 289-2 КАС України КАС України.

60. Разом із тим, за наявною позицією Верховного Суду у такій категорії справ щодо реалізації права на звернення до суду згідно зі статтею 289-2 КАС України в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України, поза увагою судів попередніх інстанцій залишено наступне.

61. У частині першій статті 123 КАС України закріплено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

62. Зазначена норма кореспондується й з приписами частини першої статті 169 КАС України, згідно з якою суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

63. У той же час, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).

64. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина четверта статті 123 КАС України).

65. При цьому дії судді першої інстанції, які мають вчинятись за наслідком отриманням позовної заяви визначені в статті 171 КАС України.

66. За приписами частини тринадцятої статті 171 КАС України вказано, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

67. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

68. Слід звернути увагу, що положення частини тринадцятої статті 171 КАС України кореспондується із приписами вже наведеної частини третьої статті 123 КАС України, яка, при її буквальному аналізі, вказує про обов`язок суду оцінити доводи позивача про пропуск ним строку на звернення із позовом до суду, якщо такий факт був виявлений судом після відкриття провадження у справи.

69. З цього слідує, що суд першої інстанції, застосовуючи частину третю статті 123 КАС України, має залишити позовну заяву без руху, надавши строк позивачу для надання заяви із вказівкою у ній підстав для поновлення пропущеного строку звернення із цим позовом до суду.

70. Така практика висловлена Верховним Судом у постанова від 12 березня 2021 року у справі 620/244/19, від 02 липня 2024 року у справі 480/9116/23, від 04 грудня 2025 року у справі 320/6144/25.

71. Верховний Суд у справі 640/5645/19 (постанова від 23 вересня 2020 року) щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України, дійшов висновку, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.

72. У постанові Верховного Суду від 26 грудня 2025 року у справі 240/32727/22 Суд виснував:

22. Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому дати змогу подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

23. Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).

24. Аналогічні правила Кодекс адміністративного судочинства України розповсюджує й під час перегляду справи в апеляційній та касаційній інстанціях.

73. У постанові від 10 листопада 2022 року у справі 320/11921/20 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

Кодекс адміністративного судочинства України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду.

Разом з цим, положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу.

Колегія суддів уважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов`язковому порядку має бути з`ясовано судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення .

74. У цій справі, звертаючись з позовом, податковий орган не ставив питання щодо поновлення пропуску строку, клопотань щодо його поновлення не заявляв.

75. Разом з тим, 13 лютого 2026 року Львівським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду.

76. Отже, за наведеного вище правового регулювання та висновків Верховного Суду щодо розгляду справ такої категорії Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не надав можливості позивачу скористатися правом подати заяву/клопотання, у якій би вказав причини поважності пропуску строку звернення до суду.

77. Суд апеляційної інстанції на вказані особливості залишення без розгляду позовних заяв з підстав пропуску строку звернення до суду уваги не звернув і процесуальних порушень суду першої інстанції не виправив.

78. Отже, неправильно застосувавши вимоги статей 122, 123, 160, 161, 169, 283, 289-2 КАС України суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду та наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви.

79. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

80. За наведеного правового регулювання та обставин справи, Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

81. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі 380/2496/26 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. А. Васильєва

О. О. Шишов