Постанова in case no. 908/381/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року

м. Київ

cправа 908/381/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи:

позивача - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - Грачов Є.О., адвокат (довіреність від 10.11.2025 10/11-25),

відповідача - Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" - Кострець Є.В., адвокат (довіреність від 19.12.2025 6-ДнЕ/26),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2025 (суддя Азізбекян Т.А.) та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2026 (головуючий суддя: Мартинюк С.В., судді: Соп`яненко О.Ю., Фещенко Ю.В.)

у справі 908/381/25

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПАТ "НЕК "Укренерго")

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (далі - АТ "ДТЕК Дніпроенерго")

про стягнення суми,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ПАТ "НЕК "Укренерго" 15.02.2025 звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з АТ "ДТЕК Дніпроенерго" суми інфляційних втрат в розмірі 18 411 522, 89 грн та 3 % річних в розмірі 6 467 702,81 грн.

Позивач в обґрунтування заявленого позову вказував, що ПАТ "НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії. Між АТ "ДТЕК Дніпроенерго" (користувач) та ПАТ "НЕК "Укренерго" (оператор системи передачі, виконавець) укладено договір від 04.05.2019 0421 - 03015 про надання послуги (оперативно - технологічного) управління. Сторони 17.09.2021 уклали договір в новій редакції у формі Додаткової угоди 6. За поясненнями позивача, ОСП надав Користувачу послуги та надіслав відповідні акти приймання - передачі послуг за період з лютого 2022 року по грудень 2022 року. Протягом березня - листопада 2022 року проведено коригування наданих послуг. Ухвалою Господарського суду Запорізької області 17.04.2023 відкрито провадження у справі 908/1155/23 за позовною заявою ПАТ "НЕК "Укренерго" до АТ "ДТЕК Дніпроенерго" про стягнення суми 167 562 677,20 грн, з якої: сума основного боргу - 165 330 031,59 грн, сума пені - 310 948,23 грн, сума інфляційних втрат - 1 421 332,00 грн, сума 3 % річних - 500 365,38 грн. Позивач пояснив, що оскільки сума основної заборгованості була несплаченою, ПАТ "НЕК "Укренерго" вимушено нарахував суму інфляційних втрат та 3% річних за період з 12.01.2023 до 07.02.2025.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.12.2025 у справі 908/381/25 позовні вимоги задоволено в повному обсязі (відповідно до оголошеної вступної і резолютивної частини судового рішення у справі 908/381/25). Відстрочено виконання судового рішення терміном на 11 місяців з 08.12.2025 до 08.11.2026 включно.

Судове рішення мотивоване тим, що основна заборгованість підтверджена в межах позову у справі 908/11158/23.

Окремо судом першої інстанції задоволено заяву Відповідача про відстрочення виконання судового рішення на 11 місяців з огляду на те, що 80% генеруючи потужностей АТ "ДТЕК Дніпроенерго" не доступно, з роботи виведено більшість енергоблоків, значна кількість обладнання та ТЕС не підлягає відновленню, також підвищення інтенсивності ворожих обстрілів в період 2023 - 2024 роках спричинило суттєвий негативний вплив на роботу АТ "ДТЕК Дніпроенерго" у вигляді матеріальних збитків, що полягають не тільки у вартості пошкодженого та зруйнованого обладнання, а й у втраченій вигоді через неможливість відпуску електричної енергії та понесені небаланси електричної енергії.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 22.04.2026: апеляційну скаргу АТ "ДТЕК Дніпроенерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2025 у справі 908/381/25 - залишив без задоволення; апеляційну скаргу ПАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2025 у справі 908/381/25 - задовольнив частково; рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2025 у справі 908/381/25- скасував; ухвалив нове рішення про часткове задоволення позовних вимог; стягнув з АТ "ДТЕК Дніпроенерго" на користь ПАТ "НЕК "Укренерго" суму інфляційних втрат у розмірі 17 548 435, 80 грн, суму 3% річних у розмірі 5 782 418, 93 грн та суму витрат на оплату судового збору у розмірі 279 970, 26 грн; відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми 3% річних у розмірі 685 283, 88 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 863 087, 09 грн; у відстроченні виконання судового рішення терміном на 11 місяців відмовив.

Суд апеляційної інстанцій здійснивши власний розрахунок виснував, що оскільки відповідач допустив порушення оплати основного зобов`язання до 28.06.2023 у розмірі 154 316 001,85 грн та починаючи з 28.06.2023 до 07.02.2025 у розмірі 75 562 697,25 грн, підлягає нарахуванню сума 3% річних за період з 12.01.2023 до 27.06.2023 у розмірі 2 118 145,67 грн та сума інфляційних втрат за вказаний період у розмірі 7 068 313,08 грн, і сума 3% річних за період з 28.06.2023 до 07.02.2025 включно у розмірі 3 664 273,26 грн та сума інфляційних втрат за вказаний період 10 480 122,72 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ПАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі 908/381/25 в частині відмови у стягненні з АТ "ДТЕК Дніпроенерго" на користь ПАТ "НЕК "Укренерго" 685 283,88 грн 3% річних та 863 087,03 грн інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "НЕК "Укренерго" у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

Касаційна скарга скаржника, в новій редакції від 11.06.2026 подана на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 599 ЦК України та статті 75 ГПК України у подібних правовідносинах, а саме: чи має суд при розгляді окремої вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за наступний період прострочення автоматично виходити з остаточного розміру основного боргу, присудженого у попередній справі, якщо провадження щодо частини основного боргу в цій попередній справі було закрито за відсутністю предмета спору; чи, навпаки, суд зобов`язаний встановити конкретну дату фактичного погашення, зарахування або іншого припинення відповідної частини грошового зобов`язання для правильного визначення періоду та бази нарахування за статтею 625 ЦК України.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази, які мають істотне значення для правильного встановлення дати та правової підстави припинення заборгованості у сумі 11 014 029,74 грн., виключеної судами з бази нарахування за весь спірний період.

Позиція інших учасників справи

АТ "ДТЕК Дніпроенерго" подало відзив на касаційну скаргу ПАТ "НЕК "Укренерго", у якому просить Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2026 в оскарженій ПАТ "НЕК "Укренерго" частині залишити без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Між Державним підприємством "НЕК "Укренерго" (оператор системи передачі, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно - технологічне) управління ОЕС України (енергетичний ідентифікаційний код EIC 10Х1001С - 00001Х) та АТ "ДТЕК Дніпроенерго" (користувач), ідентифікаційний код ЕІС 21Х000000001335А), який регулює оперативно - технологічні відносини під час взаємодії Сторін в умовах паралельної роботи у складі об`єднаної енергетичної системи України.04.05.2019 року укладений Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління 0421 - 03015.

Відповідно до предмета договору, виконавець зобов`язується надавати послуги з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління об`єктами Користувача у складі об`єднаної енергетичної системи ОЕС України, а саме забезпечити надійне та ефективне функціонування ОЕС України, зокрема безперебійне постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог операційної безпеки.

За умовами договору, Користувач зобов`язується здійснювати оплату за надану Послугу відповідно до умов цього Договору.

Додатковою угодою 6 до Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління від 04.05.2019 року 0421 -03015, вказаний Договір погоджений в новій редакції, та за умовами якого ПАТ "НЕК "Укренерго" (оператор системи передачі (ОСП), Виконавець) зобов`язується надавати послуги з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки.

АТ "ДТЕК Дніпроенерго" (користувач) зобов`язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього Договору.

Приписами пункту 1.3 Договору закріплено, що під час виконання цього Договору, а також вирішення питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом комерційного обліку та іншими нормативно - правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України та ОЕС України.

Положеннями Договору встановлюються обов`язки та права сторін у процесі оперативного планування, експлуатації обладнання, диспетчерського управління та балансування енергосистеми в реальному часті та її захисту в надзвичайних ситуаціях, а також формування , обробки, передачі та відображення даних під час регламентованого обміну інформацією.

Відповідно до положень розділу 2 Договору, ціна договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року.

Приписами пункту 2.5 Договору закріплений порядок розрахунку за надану послугу, який передбачає здійснення на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період, а саме: - до 10 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги; - до 20 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги; - до останнього банківського дня календарного місяця - 30 % вартості послуги.

Сторонами за договором погоджено, що плановий обсяг послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих користувачем повідомлень в тому числі щодо планового обсягу передачі електричної енергії на розрахунковий період.

У разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач передає оператору системи передачі (ОСП), Виконавцю повідомлення про зміну обсягів послуги, який протягом 5 робочих днів після отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів.

Пунктом 2.7 Договору зафіксовано: - Користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління протягом 3 банківських днів з дати отримання та а підставі акта надання Послуги. Акт надання Послуги ОСП надає Користувачу протягом 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), Адміністратором комерційного обліку.

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в "Системі управління ринком", що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді у двох примірниках ОСП направляє Користувачу, а користувач здійснює підписання акта користування наданої послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта ОСП. Оплату вартості послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта.

За умовами розділу 12 Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2021 року; вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою юридичної особи (має застереження зі сторони користувача щодо не погодження та не прийняття пункту 7 додаткової угоди).

Позивачем до матеріалів позовної заяви надана ухвала Господарського суду Запорізької області у справі 908/1155/23 про відкладення розгляду справи по суті на 19.02.2025 року, за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до відповідача Акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго про стягнення суми заборгованості за фактично надані послуги у розмірі 165 330 031, 59 грн, суми пені - 310 948, 23 грн, суми інфляційних витрат - 1 421 332,00 грн, 3% річних в розмірі 500 365,38 грн.

В свою чергу предметом заявлених позовних вимог у господарській справі 908/381/25 є вимоги про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 18 411 522,89 грн. та суми 3% річних - 6 467 702,81 грн., за період з 12.01.2023 року по 07.02.2025 року.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.02.2025 року у справі 908/1155/23 первісний позов задоволено частково, стягнуто з АТ "ДТЕК Дніпроенерго" на користь ПАТ "НЕК "Укренерго" суми заборгованості у розмірі 86 576 726,99 грн., 3 % річних - 250 182,69 грн., інфляційні втрати - 1 421 332,00 грн. Відстрочено виконання судового рішення на строк десять місяців з дня ухвалення даного рішення. У задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено. Закрито провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 78 753 304,60 грн. за відсутності предмета спору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Центрального апеляційного Господарського суду у справі 908/1155/23 від 13.08.2025 року вирішено стягнути з АТ "ДТЕК Дніпроенерго" на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" суму заборгованості у розмірі - 75 562 697,25 грн., 3% річних у розмірі 500 365,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 421 332,00 грн. Відстрочити виконання судового рішення на строк десять місяців з дня ухвалення даного рішення. У задоволенні іншої частини первісного позову відмовити. Закрити провадження у справі у частині стягнення суми основного боргу у розмір 89 767 334,34 грн. за відсутності предмета спору.

Судом апеляційної інстанції в межах розгляду справи 908/1155/23 встановлено, що 04.05.2019 року між АТ "ДТЕК Дніпроенерго" (Користувачем) та ПАТ "НЕК "Укренерго" (Виконавцем), укладено договір 0421 - 03015 про надання послуг з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління, відповідно до умов якого ОСП надав Користувачу послуги та надіслав відповідні акти приймання - передачі послуг.

В межах господарського провадження у справі 908/1155/23 ПАТ "НЕК "Укренерго" зазначив, що з березня 2022 року АТ "ДТЕК "Дніпроенерго" систематично порушує вимоги договору щодо строків оплати наданих послуг. З урахуванням планових платежів, актів надання послуг за лютий - грудень 2022 року та актів коригування за вересень 2021 року - серпень 2022 року, станом на 26.12.2022 заборгованість АТ "ДТЕК "Дніпроенерго" перед НЕК "Укренерго" становила 165 330 031,99 грн. У зв`язку з несплатою основного боргу позивачем за первісним позовом нараховані пеня у розмірі 310 948,23 грн, 3% річних у розмірі 500 365,38 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 421 332,00 грн.

Апеляційний суд у постанові по справі 908/1155/23 вказує, що під час розгляду справи по суті, сторони підписали акти зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.06.2023 щодо зменшення взаємної заборгованості на виконання наказу Міненерго від 16.06.2023 року 199 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" за договорами про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності, яка виникла на день набрання чинності цим наказом, перед оператором системи передачі за послуги з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління АТ "ДТЕК "Дніпроенерго" на суму 78 753 304,60 грн.

Також, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що з огляду на невиконання відповідачем грошового зобов`язання по сплаті основного боргу, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з АТ "ДТЕК "Дніпроенерго" 3% річних у визначеній позивачем за первісним позовом сумі, враховуючи, що розрахунок цих сум не суперечить вимогам чинного законодавства України у частині їх нарахування і є арифметично правильним.

Колегією суддів у справі 908/1155/23 також визначено, що ПАТ "НЕК "Укренерго" зобов`язання за договором виконані, передбачені цим договором послуги надані, що підтверджується відповідними Актами приймання - передачі послуг, які містяться у матеріалах справи.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що 19.02.2025 ПАТ "Укренерго" подана заява про закриття провадження у частині основного боргу, згідно з якою, за доводами самого заявника, наявні підстави для закриття провадження у справі у частині погашення суми основного боргу у розмірі 89 767 334,34 грн.

Під час апеляційного перегляду судового рішення першої інстанції Центральним апеляційним господарським судом в межах справи 908/1155/23, відповідач звернув увагу на заяву позивача від 19.02.2025 року, згідно якої просив закрити провадження у частині 89 767 334,34 грн., різниця становить - 11 014 029,74 грн. При цьому до заяви про закриття провадження було надано Акт звірки взаєморозрахунків НЕК "Укренерго" з АТ "ДТЕК "Дніпроенерго" за період з 01.07.2025 до 30.01.2025 .

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, які сформовані ПАТ "НЕК "Укренерго" в межах господарського провадження у справі 908/381/25, суд встановив що позивачем при здійсненні розрахунків за період з 12.01.2023 до 27.06.2023 , враховувалась сума основного боргу у розмірі 165 330 031, 59 грн.

Відповідно за вказаний період , позивач просить стягнути з відповідача суму 3 % річних у розмірі 2 269 324,54 грн та інфляційні втрати у розмірі - 7 572 801,34 грн.

Проте, як зазначає колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду у вищевказаній постанові (справа 908/1155/23), з урахуванням наявних у матеріалах справи актів наданих послуг, актів коригування, у тому числі, зазначених в акті взаєморозрахунків, залишок боргу за спірний період (березень 2022 року - грудень 2022 року) складає - 154 316 001,85 грн .

Таким чином, розраховуючи суму 3 % річних та інфляційних витрат за період з 12.01.2023 року по 27.06.2023 року, позивач повинен був виходити з суми основного боргу у розмірі 154 316 001,85 грн.

Враховуючи суму основного боргу у розмірі 154 316 001,85 грн, суди здійснили перерахунок 3% річних та пені , та виснували, що підлягає стягненню з відповідача за період з 12.01.2023 до 27.06.2023 сума 3% річних у розмірі 2 118 145,67 грн та сума інфляційних втрат за цей період у розмірі 7 068 313,08 грн.

В той же час, за період з 28.06.2023 до 07.02.2025, розраховуючи суму 3% річних та інфляційних втрат позивач враховував суму основного боргу у розмірі 86 576 726,99 грн.

Оскільки постановою Центрального апеляційного господарського суду у справі 908/1155/23 вирішено стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 75 562 697,25 грн. (в частині суми 89 767 334,34 грн провадження у справі було закрито за відсутністю предмету позову), апеляційний суд перевіряючи розрахунок суми вказаних стягнень, виходить з суми основного боргу у розмірі 75 562 697,25 грн з 28.06.2023.

За результатами перевірки розрахунків встановлено, що сума 3% річних за період з 28.06.2023 до 07.02.2025 становить 3 664 273,26 грн, а сума інфляційних втрат становить 10 480 122,72 грн.

Апеляційний суд констатував, що оскільки відповідач допустив порушення оплати основного боргу до 28.06.2023 року у розмірі 154 316 001,85 грн та починаючи з 28.06.2023 по 07.02.2025 у розмірі 75 562 697,25 грн, підлягає нарахуванню сума 3% річних за період з 12.01.2023 до 27.06.2023 у розмірі 2 118 145,67 грн та сума інфляційних втрат за вказаний період у розмірі 7 068 313,08 грн, і сума 3% річних за період з 28.06.2023 до 07.02.2025 включно у розмірі 3 664 273,26 грн та сума інфляційних втрат за вказаний період 10 480 122,72 грн.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Нормами частини другої статті 300 ГПК України встановлені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

У касаційній скарзі позивач просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у стягненні 3 % річних у сумі 685 283,88 грн та інфляційних втрат у сумі 863 087,09 грн, та прийняти у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "НЕК "Укренерго" задовольнити. Ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі .

Отже, предметом касаційного оскарження є судові рішення в частині відмови у стягненні 3% річних у сумі 685 283,88 грн та інфляційних втрат у сумі 863 087,09 грн.

Згідно з пунктами 6.1, 6.4 глави 6 розділу ХІ Кодексу системи передач договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює диспетчерське (оперативно-технологічне) управління в ОЕС України.

Договір встановлює обов`язки та права сторін у процесі оперативного та перспективного планування, експлуатації обладнання, диспетчерського управління та балансування енергосистеми в реальному часі та її захисту в надзвичайних ситуаціях, а також формування, обробки, передачі та відображення даних під час регламентованого обміну інформацією.

Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.

Пунктом 6.5 глави 6 розділу ХІ Кодексу системи передач встановлено, що оплата послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління здійснюється за тарифом, який встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої ним методики.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

За своїми ознаками індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними, окремими способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю . Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі 922/4544/16, від 26.04.2018 у справі 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі 910/7086/17, від 10.09.2019 у справі 920/792/18 (на які також посилається скаржник).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (п. 2.4 договору з урахуванням додаткової угоди 6).

Пунктом 2.6 договору передбачено, що плановий обсяг послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу послуги на розрахунковий період.

У разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач передає оператору системи передачі (ОСП), виконавцю повідомлення про зміну обсягів послуги. Оператор системи передачі (ОСП), виконавець протягом 5 робочих днів після отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів.

Згідно з пунктом 2.7 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта надання послуги. Акт надання послуги ОСП надає користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком (далі - Сервіс), що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді у двох примірниках ОСП направляє користувачу. Користувач здійснює підписання акта коригування наданої послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта ОСП. Оплату вартості послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 625 ЦК України, статті 599 ЦК України та статті 75 ГПК України у подібних правовідносинах, а саме: чи має суд при розгляді окремої вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за наступний період прострочення автоматично виходити з остаточного розміру основного боргу, присудженого у попередній справі, якщо провадження щодо частини основного боргу в цій попередній справі було закрито за відсутністю предмета спору; чи, навпаки, суд зобов`язаний встановити конкретну дату фактичного погашення, зарахування або іншого припинення відповідної частини грошового зобов`язання для правильного визначення періоду та бази нарахування за статтею 625 ЦК України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

Щодо доводів скаржника Суд зазначає таке.

Форма не може превалювати над змістом, відповідно, з`ясовуючи зміст документа, необхідно виходити з його буквального та логічного змісту.

Основною первинною ознакою будь-якої господарської операції є її реальність. Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг / виконання робіт), а не первинні документи.

Колегія суддів зазначає, що незалежно від здійснення коригування обсягу наданих послуг у бік зменшення чи збільшення, стаття 625 ЦК України загалом пов`язує застосування інфляційних втрат та відсотків річних саме зі сплатою існуючої, а не потенційної (абстрактної) заборгованості і така заборгованість може бути встановлена за результатами коригування (схожа за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.06.2026 у справі 904/220/24, яка була ухвалена після звернення з касаційною скаргою).

Враховуючи, умови укладеного сторонами договору у цій справі, обґрунтованим є нарахування інфляційних втрат та процентів річних на існуючу заборгованість, тобто на заборгованість за фактично надані послуги, а обсяг наданих послуг та їх вартість визначається на підставі акта наданих послуг з урахуванням (за наявності) акта коригування до акта приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у межах справи 908/1155/23 з урахуванням наявних у матеріалах справи актів наданих послуг, актів коригування , у тому числі, зазначених в акті взаєморозрахунків, залишок боргу за спірний період (березень 2022 року - грудень 2022 року) складає 154 316 001,85 грн.

З огляду на досліджені судами попередніх інстанцій доказів та встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що розраховуючи суму 3 % річних та інфляційних втрат за період з 12.01.2023 року по 27.06.2023 року, позивач повинен був виходити з суми основного боргу у розмірі 154 316 001,85 грн, як такого, що реально існував, з урахуванням актів коригування.

Ураховуючи вимоги статей 79, 86 ГПК України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)".

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до частин першої, другої статті 86 та частини четвертої статті 269 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності . Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні навів розрахунок, та зазначив, що оскільки відповідач допустив порушення оплати основного боргу до 28.06.2023 року у розмірі 154 316 001,85 грн. та починаючи з 28.06.2023 року по 07.02.2025 року у розмірі 75 562 697,25 грн., підлягає нарахуванню сума 3% річних за період з 12.01.2023 року по 27.06.2023 року у розмірі 2 118 145,67 грн. та сума інфляційних втрат за вказаний період у розмірі 7 068 313,08 грн., і сума 3% річних за період з 28.06.2023 року по 07.02.2025 року включно у розмірі 3 664 273,26 грн. та сума інфляційних втрат за вказаний період 10 480 122,72 грн.

Суд не вбачає неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних втрат к цій справі, а тому підстава касаційного оскарження визначена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України не знайшла свого підтвердження.

До того ж, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі 373/2054/16-ц).

При цьому необхідно зазначити, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Оскільки у цій справі не підтвердилася визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд не вбачає правових підстав для розгляду доводів касаційної скарги ПАТ "НЕК "Укренерго" за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, які стосуються недослідження судами зібраних у справі доказів.

Водночас Суд звертає увагу, що Центральним апеляційним судом постановою від 22.04.2026 рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2025 у справі 908/381/25- скасовано , а у справі ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог яким стягнуто з АТ "ДТЕК Дніпроенерго" на користь ПАТ "НЕК "Укренерго" суму інфляційних втрат у розмірі 17 548 435, 80 грн, суму 3% річних у розмірі 5 782 418, 93 грн та суму витрат на оплату судового збору у розмірі 279 970, 26 грн та відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми 3% річних у розмірі 685 283, 88 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 863 087, 09 грн; у відстроченні виконання судового рішення терміном на 11 місяців відмовлено. При цьому скаржником оскаржувались як рішення так і постанова у справі в частині відмови у суми 3% річних у розмірі 685 283, 88 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 863 087, 09 грн, отже, оскільки рішення у справі було скасовано за наслідками перегляду справи в суді апеляційної інстанції, то без змін залишається саме постанова суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд бере до уваги доводи викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на ті міркування Суду, які наведені у цій постанові.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" ( 4241/03, 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи доводи касаційної скарги, межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку із чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.

Судові витрати

Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі 908/381/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Ю. Власов