Постанова in case no. 910/14874/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 910/14874/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 (колегія суддів: Іванов В.П., Крижний О.М., Чаплян С Є.)

у справі за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради до Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України про стягнення 1 551 049,66 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (далі - Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України (далі - Інститут) про стягнення 1 551 049,66 грн, з яких: 1 192 914,00 грн безпідставно збережених грошових коштів, 276 756,05 грн інфляційних втрат та 81 379,61 грн 3 % річних.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 позов задоволено.

3. Не погоджуючись із зазначеним рішення, Інститут 12.05.2026 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

4. Одночасно з апеляційною скаргою Інститут подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що з листопада 2025 в офісній будівлі Інституту були відсутні електро- водо- та теплопостачання, у зв`язку з чим працівників у період з листопада 2025 по березень 2026 року було переведено на дистанційну роботу на підставі наказу директора Інституту від 16.12.2025 30/1.А. На думку скаржника, зазначені обставини унеможливили здійснити належний контроль за перебігом судового провадження, своєчасно ознайомитися з рішенням суду першої інстанції та подати апеляційну скаргу.

5. Крім того, Інститут зазначав, що в його штаті перебував лише один юрисконсульт, якого було мобілізовано до лав Збройних Сил України, унаслідок чого, Інститут не був обізнаний про пред`явлення позову та розгляд справи. Також скаржник вказував, що паперовий примірник рішення отримав в приміщені Господарського суду міста Києва лише 23.04.2026.

6. 18.05.2026 Апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу Інституту без руху, визнавши наведені причини пропуску на апеляційне оскарження неповажними, та запропонував скаржнику надати інші документально підтвердженні підстави для поновлення строку. На виконання цієї ухвали Інститут подав заяву про усунення недоліків та додав документи, які на його думку підтверджували поважність причин пропуску строку.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

7. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інституту на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 на підставі частини четвертої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

8. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інституту на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наведені Інститутом обставини, зокрема, щодо мобілізації юрисконсульта, в обов`язки якого входили контроль за надходженням претензій, позовних заяв та інших процесуальних документів, здійснення претензійно-позовної діяльності, забезпечення участі в судових справах, не можуть самі по собі вважатися поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки мають суб`єктивний характер та не свідчать про те, що Інститут як юридична особа, не мав можливості самостійно подати скаргу у визначений законом строк або звернутись у цей період до іншого представника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Інститут звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження судового розгляду.

10. Суд касаційної інстанції відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.

11. За доводами скаржника, суд апеляційної інстанції у вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду у справі формально оцінив обставини, що виникли у скаржника в умовах воєнного стану, зокрема, не врахував мобілізацію єдиного юрисконсульта, неможливість залучення іншого представника, відсутність доступу до електронного кабінету, дату фактичного отримання паперового примірника рішення та правові висновки Верховного Суду, викладених у постановах від 29.09.2022 у справі 500/1912/22, від 13.09.2023 у справі 910/14421/22, від 08.12.2022 у справі 990/102/22 щодо застосування статті 261 ГПК України та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Позиція іншого учасника справи

12. У відзиві на касаційну скаргу Департамент просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, наполягаючи на тому, що доводи касаційної скарги не доводять існування обставин, передбачених частиною другою статті 261 ГПК України.

Позиція Верховного Суду

13. Предметом касаційного перегляду є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.

14. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

15. Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

16. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 11-рп/2007).

17. Водночас право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

18. Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

19. Відповідно до частини першої статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

20. Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

21. ГПК України не визначає конкретного переліку обставин, що належать до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.04.2020 у справі 924/251/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).

22. Водночас у разі встановлення винятку, визначеного в пунктах 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції повинен дослідити поважність причин пропуску строку на подання апеляційної скарги (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі 9/430-05-11867, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі).

23. Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

24. Вирішуючи питання про поновлення строку, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку. При цьому принцип змагальності в господарському судочинстві та, зокрема, зміст статей 13, 74 ГПК України передбачає, що особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Отже, на особу, яка звертається з відповідною заявою, покладається обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для поновлення пропущеного процесуального строку (подібна за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.09.2019 у справі 921/211/19, від 11.02.2025 у справі 908/1450/13).

25. Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в судовому засіданні 19.02.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складено 05.03.2026.

26. Отже, строк на оскарження судового рішення у даній справі обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

27. Відповідно, останнім днем строку, у який вказане вище рішення могло бути оскаржено в апеляційному порядку, зважаючи на отримання відповідачем повного тексту рішення 05.03.2026 після 17:00, є 26.03.2026. У свою чергу, Інститут подав апеляційну скаргу до суду лише 12.05.2026.

28. Дослідивши питання щодо поважності пропуску Інституту строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції як викладені в апеляційній скарзі, так і в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданій на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про не доведення скаржником у встановленому процесуальним законом порядку наявність тих обставин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер.

29. Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що наведені Інститутом обставини не підтверджують наявності об`єктивних і непереборних перешкод для своєчасного подання до суду апеляційної скарги.

30. Верховний Суд зазначає, що положеннями статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

31. Відповідно до статті 8 Конституції України, пункту 1 частини третьої статті 2, частини першої статті 11 ГПК України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

32. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

33. Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" ( Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII). Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

34. Відкриття апеляційного провадження щодо перегляду рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, без наявності обставин, що свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, є порушенням принципу остаточності судового рішення як складової принципу юридичної визначеності, що суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

35. Верховний Суд виходить з того, що принцип верховенства права охоплює, зокрема принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до остаточних судових рішень (res judicata). Поновлення процесуального строку після його спливу допускається лише за наявності виняткових обставин.

36. Доводи, наведені у касаційній скарзі щодо причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанцій у цій справі та наявність підстав для його поновлення не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції та фактично зводяться до переоцінки встановлених ним обставин.

37. Посилання Інституту на мобілізацію єдиного штатного юрисконсульта саме по собі не свідчить про об`єктивну неможливість реалізації права на апеляційне оскарження, оскільки відповідно до статті 58 ГПК України юридична особа має право здійснювати самопредставництво через керівника чи іншу уповноважену особу, або забезпечити представництво адвокатом.

38. Не свідчать про існування непереборних обставин і доводи щодо складності залучення іншого представника у зв`язку з особливостями діяльності бюджетної установи, так як питання організації представництва належить до внутрішньої діяльності юридичної особи.

39. Твердження про відсутність у нього доступу до електронного кабінету в системі "Електронний суд" також не підтвердженні належними доказами, які б свідчили вжиття Інститутом заходів для відновлення такого доступу або отримання інформації про рух справи іншим способом.

40. Отримання паперового примірника рішення суду першої інстанції 23.04.2026 не змінює початку перебігу строку на апеляційне оскарження, оскільки повний текст рішення було доставлено до електронного кабінету учасника справи відповідно до вимог процесуального закону, який не пов`язує початок перебігу строку з датою фактичного отримання паперової копії рішення.

41. Посилання скаржника на практику Верховного Суду та ЄСПЛ є безпідставними, оскільки наведені правові висновки не передбачають автоматичного поновлення процесуальних строків, у зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України. Воєнний стан сам по собі не звільняє учасника справи від обов`язку довести наявність конкретних, об`єктивних та непереборних обставин, які унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії.

42. Отже Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального права, дослідив наведені скаржником обставини та обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження. що в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Висновки Верховного Суду

43. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

44. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

45. Таким чином, перевіривши ухвалу суду апеляційної інстанції в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не знайшли підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

46. Дана постанова постановлена в розумні строки після виходу членів колегії суддів із відпусток.

Судові витрати

47. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі 910/14874/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач