Постанова in case no. 910/7700/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року

м. Київ

cправа 910/7700/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання Зайченко О. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_21 в особі відокремленого підрозділу "ІНФОРМАЦІЯ_22

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 (колегія суддів: Яценко О. В . - головуючий, Гончаров С. А., Спаських Н. М.) та рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 (суддя Шкурдова Л. М.)

за позовом Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_1

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_3

2) Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_4

3) Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_21,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 1) ІНФОРМАЦІЯ_5,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-3 - 2) Товариство з обмеженою відповідальністю ?Полтавський ремонтний завод залізничної техніки?,

про стягнення коштів та зобов`язання повернути майно ,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 (адвокат)

третьої особи, на стороні позивача: ОСОБА_2. (самопредставництво)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_2 "ІНФОРМАЦІЯ_1" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ІНФОРМАЦІЯ_3" та ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_4", в якому просило стягнути з відповідача-2 заборгованість у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_7 та зобов`язати відповідача-1 повернути орендоване майно, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_6 інвентарний номер 2094.

1.2 Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань за договором оренди державного індивідуально визначеного рухомого майна в частині сплати орендних платежів за період з 01.06.2023 по 31.12.2024 та неповернення майна з оренди. При цьому, позивач та відповідач-2 уклали договори відступлення права вимоги, за якими позивач відступив відповідачу-2 право вимоги за договором оренди, тому саме у відповідача-2 наявна заборгованість перед позивачем.

1.3 Водночас під час розгляду справи суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача, яке мотивоване тим, що наразі орендоване майно без погодження перебуває у користуванні Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_15", а тому саме у нього необхідно витребувати тепловоз, залучивши його до участі у справі як відповідача-3.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 позов задоволено у зв`язку з обґрунтованістю позову. Стягнуто з відповідача-2 заборгованість у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_7. Зобов`язано відповідача-3 повернути позивачу тепловоз.

2.2 Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 це рішення в оскарженій частині щодо зобов`язання повернути тепловоз залишено без змін.

2.3 Колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач-3 без відповідної правової підстави користується ІНФОРМАЦІЯ_8 поза волею позивача та без його згоди.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі відповідач-3 просить постанову скасувати повністю, а рішення суду скасувати в частині вимог до відповідача-3 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог до відповідача-3 відмовити.

3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключними випадками, передбаченими частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, скаржник посилається на те, що:

- суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що майно вибуло поза волею позивача, оскільки той не надавав згоди на його подальшу суборенду та тимчасове користування, проте це не відповідає висновкам, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.11.2019 914/3224/16, а також постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі 201/4524/22, тому суд неправильно застосував статтю 388 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України (пункт 1);

- суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 (пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК України)).

3.3 У відзиві ІНФОРМАЦІЯ_5 посилається на те, що арґументація, викладена у касаційній скарзі, свідчить про заперечення відповідачем-3 встановлених судами обставин справи і намагання схилити Верховний Суд до переоцінки доказів, що забороняється під час перегляду судових рішень в касаційному порядку. Тому просить Суд касаційну скаргу залишити без задоволення.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 12.12.2019 між позивачем (орендодавець) та відповідачем-1 (орендар) укладено договір оренди державного індивідуально визначеного рухомого майна (транспортного засобу) 01/12/19 (далі Договір-1), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально-визначене майно: ІНФОРМАЦІЯ_6 інвентарний номер 2094, що перебуває на балансі орендодавця (балансоутримувача), вартість якого визначена згідно із висновком про вартість оцінки на 30.10.2019 і становить за незалежною оцінкою ІНФОРМАЦІЯ_9

4.2 Згідно з пунктом 2.1 Договору-1 орендар вступає у строкове платне користування майном на 5 років.

4.3 Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди, визначеного пунктом 2.1 цього договору (пункт 2.2 Договору-1).

4.4 За умовами пункту 4.6 днем повернення майна орендарем орендодавцю є день підписання акту повернення майна.

4.5 Відповідно до пункту 12.1 Договору-1 останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024.

4.6 Документом, що підтверджує надання послуг з оренди є акт надання послуг з оренди (пункт 3.13 Договору-1).

4.7 Протягом червня-грудня 2023 року та січня-грудня 2024 року позивачем та відповідачем-1 підписано акти виконаних робіт (послуга оренди ІНФОРМАЦІЯ_6) за Договором-1.

4.8 15.04.2020 між відповідачем-1 (орендар) та відповідачем-2 (суборендар) укладено договір суборенди державного індивідуально визначеного рухомого майна (транспортного засобу) 01/04/20 (далі Договір22), відповідно до пунктом 1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально-визначене майно: ІНФОРМАЦІЯ_6 інвентарний номер 2094, що перебуває на балансі орендодавця (балансоутримувача), вартість якого визначена згідно із висновком про вартість оцінки на 30.10.2019 і становить за незалежною оцінкою ІНФОРМАЦІЯ_9

4.9 Листом від 15.06.2022 175 відповідач-1 надав відповідачу-2 згоду на подальшу передачу майна в користування третій особі-2.

4.10 При цьому, умовами Договору-1 (пункт 7.2.2) передача майна в суборенду здійснюється за письмовою згоди позивача, однак матеріали справи свідчать про те, що такий юридичний факт мав місце поза волею позивача.

4.11 Доказів повернення майна (ІНФОРМАЦІЯ_6 інвентарний номер 2094), як і доказів сплати орендних платежів, матеріали справи не містять.

4.12 Надалі позивач виявив, що ІНФОРМАЦІЯ_6 інвентарний номер 2094 перебуває у користуванні відповідача-3, з огляду на що позивач звернувся до нього з вимогою від 30.05.2025 111, в якій просив надати доступ своєму працівнику до ІНФОРМАЦІЯ_6 для його огляду та опломбування, припинити експлуатацію ІНФОРМАЦІЯ_6 та передати тепловоз представнику позивача разом із технічними документами.

4.13 Листом від 02.06.2025 8/1-642 відповідач-3 повідомив позивача, що тепловоз переданий у користування третьою особою-2 за договором від 01.07.2022 0107/22/26. Вказаний ІНФОРМАЦІЯ_10 до вимоги позивачем не долучено документів, які підтверджують право власності на локомотив, при представленні підтверджуючих документів права власності на той саме локомотив, що перебуває у відповідача-3 у безоплатному користуванні, в разі якщо ця вимога є правомірною, відповідач-3 не перешкоджатиме позивачу у доступі до його майна.

4.14 За змістом рішення Господарського суду Львівської області від 23.09.2025 у справі 914/1863/25 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.01.2026:

" ..за результатами проведення відкритих торгів 09.08.2021 року між Державним підприємством "ІНФОРМАЦІЯ_15" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_11 (виконавець) укладено Договір 278 від 31.08.2021 про закупівлю послуг з капітального ремонту ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_12, відповідно до п.1.1 якого, виконавець зобов`язався надати послуги з капітального ремонту ІНФОРМАЦІЯ_6 для потреб замовника за кодом ДК 021:2015, 50220000-3 - ІНФОРМАЦІЯ_13)…

…У зв`язку з невиконанням виконавцем зобов`язань щодо своєчасного проведення ремонту ІНФОРМАЦІЯ_14, Вантажно-транспортним управлінням ДП "ІНФОРМАЦІЯ_15" неодноразово направлялися листи з вимогою виконати умови договору, зокрема листи 8/1-630 від 17.10.2022 року, 8/1-648 від 24.10.2022 року та 8/1-771 від 21.12.2022 року...

… З метою запобігання негативним наслідкам несвоєчасного виконання ремонтних робіт та мінімізації втрат замовника, 01.07.2022 року між ТзОВ "ІНФОРМАЦІЯ_11 (позивач) та Вантажно-транспортним управлінням ДП "ІНФОРМАЦІЯ_15" (відповідач) укладено Договір 0107/22, за умовами якого позивач зобов`язався передати відповідачу у безоплатне користування підмінний ІНФОРМАЦІЯ_16. Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, факт його укладення сторонами не заперечується.

Відповідно до п.5.1 Договору 0107/22 передача ІНФОРМАЦІЯ_14 оформлюється актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору. На виконання зазначених умов 01.07.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_17 був переданий Вантажно-транспортному управлінню ДП "ІНФОРМАЦІЯ_15" у безоплатне користування…

… За таких обставин саме невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором 278 об`єктивно унеможливлює настання події, з якою сторони пов`язали припинення спірного договору та обов`язок повернення майна.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про зобов`язання відповідача виконати пункт 2.2.6 Договору 0107/22 у частині повернення маневрового ІНФОРМАЦІЯ_18, інвентарний номер 2094, є передчасною, оскільки її задоволення безпосередньо залежить від виконання позивачем умов п.5.2 Договору та завершення ремонту за договором 278 від 31.08.2021 року."

4.15 Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 інвентарний номер 2094 повивачу не повернуто.

4.16 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.17 Колегія суддів переглядає у касаційному порядку судові рішення в частині позовної вимоги про наявність/відсутність підстав для повернення відповідачем-3 спірного ІНФОРМАЦІЯ_6 позивачу.

Щодо виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

4.18 Касаційне провадження за касаційною скаргою у справі відкрито за виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.19 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі. Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи.

4.20 У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суди не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.11.2019 914/3224/16 про те, що наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

4.21 Проте колегія суддів зазначає, що у наведеній скаржником справі позов було заявлено про витребування земельної ділянки так як спірна ділянка вибула з комунальної власності на підставі розпорядження обласної державної адміністрації, скасованого в судовому порядку в іншій справі через його незаконність, й відповідно волі територіальної громади на таке вибуття не було.

4.22 Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи судові рішення у касаційному порядку, погодилася із висновками судів про відмову у позові внаслідок наявності підстав для застосування позовної давності, виснувавши про те, що з огляду на принцип непорушності права володіння майном початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло від власника.

4.23 Отже, колегія суддів зазначає, що скаржник посилається на неврахування постанови Великої Палати Верховного Суду, котра була ухвалена за відмінних обставин справи.

4.24 У касаційній скарзі скаржник також посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.02.2024 у справі 201/4524/22, однак у касаційній скарзі не наводить якого саме висновку.

4.25 Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги, а Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу відповідними міркуваннями, яких саме висновків Верховного Суду не було враховано судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржених судових рішень, оскільки вказане порушувало б принцип змагальності учасників справи (постанова Верховного Суду від 17.09.2024 у справі 920/845/22).

4.26 Отже, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, тому наявні правові підстави для закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Щодо виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

4.27 Касаційне провадження за касаційною скаргою у справі відкрито також за виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме на підставі пункту 4 частини 3 статті 310 ГПК України, за змістом якого підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

4.28 Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з передбачених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі 903/34/22.

4.29 У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції, застосувавши стандарт "вірогідності доказів" (стаття 79 ГПК України) для підміни імперативних вимог щодо допустимості доказів (стаття 77 ГПК України), встановив наявність у позивача права господарського відання на державне майно на підставі недопустимих доказів - технічного паспорту та довідки про балансову належність від 02.06.2025.

4.30 Скаржник свої заперечення на ці докази мотивував тим, що згідно зі статтею 136 Господарського кодексу України та статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" право господарського відання на державні основні засоби виникає виключно на підставі розпорядчого акта власника та первинного бухгалтерського документа - акта приймання-передачі (форма ОЗ-1), проте жодного акта у справі немає. Натомість суд в порушення статті 77 ГПК України визнав речове право на основі внутрішньої довідки позивача, створеної ним у 2025 році.

4.31 Проте, зі змісту оскарженої постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зокрема, надані пояснення ІНФОРМАЦІЯ_2, технічний паспорт та довідку про балансову належність основних фондів від 02.06.2025 114, з урахуванням рішення Господарського суду Львівської області від 23.09.2025 у справі 914/1863/25 та приписів статей 76-79 ГПК України, дійшов висновку, що вказані докази з більшою вірогідністю підтверджують, що спірний тепловоз перебуває у сфері управління ІНФОРМАЦІЯ_2, знаходиться на балансі позивача і належить останньому на праві господарського відання та перебуває у користування відповідача-3 без відповідної правової підстави, чим суд спростував доводи відповідача-3 щодо відмінностей у модифікаціях спірного ІНФОРМАЦІЯ_19.

4.32 Колегія суддів зазначає, що доводи, викладені у касаційній скарзі щодо встановлення обставин справи на підставі недопустимих доказів, фактично зводяться до заперечень встановлених судом обставин цієї справи. Скаржник не довів, що мало місце порушення норм процесуального права щодо порядку оцінки доказів, зокрема, процедури отримання доказів та/або дослідження доказів.

4.33 Зі змісту оскаржених судових рішень не вбачається, що відповідач-3 з урахуванням положень частини 1 статті 74 ГПК України довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Натомість має місце суперечлива поведінка скаржника, котрий з однієї сторони не заперечує стосовно повернення спірного ІНФОРМАЦІЯ_6 позивачу, зазначаючи про те, що не створюватиме перешкод та готовий надати доступ до ІНФОРМАЦІЯ_19, однак обумовлює можливість реалізації цього лише після вирішення свого спору з ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_20" внаслідок неналежного виконання цим товариством договору від 31.08.2021 278 про закупівлю послуг з капітального ремонту ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_12.

4.34 Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (схожий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі 373/2054/16-ц).

4.35 Суд касаційної інстанції з урахуванням меж розгляду справи, визначених частиною 2 статті 300 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

4.36 Отже, відсутні правові підстави для скасування оскаржених судових рішень з наведених скаржником підстав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.37 Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 ГПК України).

4.38 Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.39 З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження, відкрите за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, належить закрити, а в іншій частині оскарження (пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України) касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову - без змін.

4.40 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 296, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження у справі 910/7700/25 за касаційною скаргою Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_21 в особі відокремленого підрозділу "ІНФОРМАЦІЯ_22 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2026, відкрите за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити.

В іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов