Вирок in case no. 372/6422/25

Справа 372/6422/25

Провадження 1-кп-158/26

В И Р О К

іменем України

04 серпня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за 12025111230001728 від 16.09.2025 року, по обвинуваченню: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Естергом, Угорщина, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389-2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

12.03.2025 постановою Обухівського районного суду Київської області (справа 372/743/25) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП ( Несплата аліментів на утримання дитини ), та накладено на нього адміністративне стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин. Зазначена постанова набрала законної сили 22.03.2025.

26.03.2025 до Обухівського районного відділу 2 філії Державної установи Центр пробації у м. Києві та Київській області надійшло розпорядження щодо виконання вказаної постанови, у зв`язку з чим ОСОБА_4 поставлений на облік як особа, до якої застосовано адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт.

08.05.2025 ОСОБА_4 був ознайомлений з порядком та умовами відбування призначеного адміністративного стягнення, про що на нього заповнена анкета особи, до якої застосовано таке стягнення, та складена довідка про проведену з ним бесіду, у якій ОСОБА_4 власноручно засвідчив, що йому зрозумілі наслідки злісного ухилення від відбування суспільно корисних робіт, передбачені ст. 389-2 КК України. Того ж дня ОСОБА_4 під підпис вручено направлення на ім`я директора КНП ОМР Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування ОСОБА_5 для відбування 120 годин суспільно корисних робіт за адресою: Київська область, місто Обухів, вулиця Каштанова, 52, а також відібрано його письмове пояснення, у якому він підтвердив розуміння наслідків ухилення від відбування покарання та зобов`язався прибути до вказаної установи не пізніше 12.05.2025.

Однак у період з 08.05.2025 по 09.06.2025 ОСОБА_4 не відбув жодної години призначеного стягнення, у зв`язку з чим 09.06.2025 складено акт перевірки та протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183-2 КУпАП. Постановою Обухівського районного суду Київської області від 19.06.2025 (справа 372/3239/25) ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні цього правопорушення та піддано адміністративному стягненню у виді адміністративного арешту строком 5 (п`ять) діб; постанова набрала законної сили 30.06.2025.

Після відбуття адміністративного арешту, 19.08.2025 ОСОБА_4 повторно ознайомлений з порядком та умовами відбування суспільно корисних робіт, отримав направлення до КНП ОМР Обухівська БЛІЛ та письмово роз`яснено, що у разі злісного ухилення від відбування стягнення він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 389-2 КК України.

Наказом директора КНП ОМР Обухівська БЛІЛ від 21.08.2025 ОСОБА_4 прийнято до виконання суспільно корисних робіт на підставі постанови суду від 12.03.2025, з яким він був ознайомлений під особистий підпис. Відповідно до графіка виходу на роботу ОСОБА_4 зобов`язаний був виконувати роботи щоденно в обсязі 8 годин, проте, згідно з табелем обліку виходу на роботу за вересень 2025 року, фактично з`явився для відбування покарання лише двічі 08.09.2025 та 09.09.2025, відпрацювавши по 3 години замість встановлених 8, після чого, починаючи з 10.09.2025, без поважних причин на роботу не з`являвся. Загалом ОСОБА_4 не відпрацював 114 годин з призначених 120 годин суспільно корисних робіт.

Своїми умисними діями, вчиненими після притягнення до адміністративної відповідальності за ухилення від відбування стягнення у вигляді суспільно-еорисних робіт, ОСОБА_4 допустив злісне ухилення від відбування адміністративного стягнення, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 389-2 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 своєї провини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, пояснивши, що причиною його неявки до місця відбування суспільно корисних робіт стали неналежні умови праці, створені свідком ОСОБА_6 , який, за твердженням обвинуваченого, не забезпечив його належним інвентарем для виконання робіт з обрізки кущів.

Оцінюючи наведені пояснення обвинуваченого, суд не довіряє їм та розцінює їх зміст як такий, що спрямований виключно на ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене. Суд враховує, що свідок ОСОБА_6 , на неналежні дії якого посилається обвинувачений, у своїх показаннях підтвердив лише факт двох виходів ОСОБА_4 на роботу тривалістю по 3 години, жодних скарг чи звернень з боку обвинуваченого щодо відсутності інвентарю чи неналежних умов праці до уповноваженого органу пробації або адміністрації КНП ОМР Обухівська БЛІЛ матеріали справи не містять. Обвинувачений, будучи двічі письмово попередженим про порядок відбування покарання та про кримінальну відповідальність за ухилення від нього, у разі виникнення перешкод для виконання робіт не був позбавлений можливості звернутися до уповноваженого органу з питань пробації для вирішення цього питання, однак таким правом не скористався, а замість цього, починаючи з 10.09.2025, повністю та без жодних пояснень припинив з`являтися до місця відбування покарання. Крім того, наведені пояснення жодним чином не спростовують факту неповного відпрацювання обвинуваченим навіть тих двох днів, коли він фактично з`являвся на роботу (по 3 години замість встановлених 8), та не пояснюють причин цілковитого припинення виходів на роботу протягом усього подальшого періоду. З огляду на викладене, суд відхиляє доводи обвинуваченого як необґрунтовані та такі, що спростовуються сукупністю досліджених доказів.

Провина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389-2 КК України, підтверджується сукупністю узгоджених між собою доказів, що відповідають критеріям належності, допустимості та достатності, а саме:

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 12.03.2025 (справа 372/743/25), якою ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, та якому призначено адміністративне стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт; постанова набрала законної сили 22.03.2025, чим підтверджується існування адміністративного стягнення, від відбування якого в подальшому ухилився обвинувачений.

Анкетою ОСОБА_4 як особи, до якої застосоване адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт, від 08.05.2025, складеною уповноваженим органом пробації, якою підтверджується взяття обвинуваченого на облік та фіксація його ідентифікаційних даних.

Довідкою про проведену бесіду від 08.05.2025, складеною Обухівським районним відділом 2 філії ДУ Центр пробації , в якій ОСОБА_4 власноручно засвідчив, що йому роз`яснено та зрозумілі наслідки злісного ухилення від відбування суспільно корисних робіт, передбачені ст. 389-2 КК України, чим підтверджується обізнаність обвинуваченого про кримінальну відповідальність за подальші дії.

Направленням від 08.05.2025, отриманим ОСОБА_4 особисто, на ім`я директора КНП ОМР Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування ОСОБА_7 , яким підтверджується визначення конкретного місця відбування суспільно корисних робіт та обізнаність обвинуваченого про це місце.

Письмовим поясненням ОСОБА_4 від 08.05.2025, наданим органу пробації, в якому він підтвердив розуміння наслідків ухилення від відбування покарання та взяв на себе зобов`язання з`явитися до КНП ОМР Обухівська БЛІЛ для відпрацювання призначеного стягнення.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 19.06.2025 (справа 372/3239/25), якою ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-2 КУпАП, за фактом невідбування жодної години суспільно корисних робіт у період з 08.05.2025 по 09.06.2025, зафіксованим актом перевірки від 09.06.2025, та підданий адміністративному арешту строком 5 діб. Суд надає цьому доказу особливе доказове значення, оскільки він підтверджує, що обвинувачений ще до вчинення інкримінованих йому дій вже був офіційно притягнутий до відповідальності саме за ухилення від відбування того самого стягнення і попереджений про можливість кримінальної відповідальності, що є визначальним для встановлення злісного характеру його подальшої поведінки.

Наказом директора КНП ОМР Обухівська БЛІЛ від 21.08.2025 про прийняття ОСОБА_4 до виконання суспільно корисних робіт на підставі постанови суду від 12.03.2025, з яким обвинувачений ознайомлений під особистий підпис, чим підтверджується його обізнаність про відновлення обов`язку з відбування покарання після відбуття адміністративного арешту.

Табелем обліку виходу на роботу особи, до якої застосовано адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт, за вересень 2025 року, яким об`єктивно зафіксовано лише два дні фактичного виходу ОСОБА_4 на роботу 08.09.2025 та 09.09.2025, по 3 години замість встановлених 8 годин, а також повну відсутність виходів починаючи з 10.09.2025.

Показаннями свідка ОСОБА_6 особи, відповідальної за організацію відбування покарання ОСОБА_4 на території КНП ОМР Обухівська БЛІЛ , який підтвердив у судовому засіданні, що обвинувачений фактично з`являвся для відбування суспільно корисних робіт лише двічі 08.09.2025 та 09.09.2025, відпрацьовуючи по 3 години замість визначених графіком 8 годин, після чого на роботу не з`являвся.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вони узгоджуються між собою, послідовно відтворюють хронологію подій та достовірно підтверджують як факт обізнаності ОСОБА_4 з покладеним на нього обов`язком відбувати суспільно корисні роботи і з наслідками ухилення від цього обов`язку, так і факт систематичного, умисного невиконання ним цього обов`язку.

Особливу увагу суд звертає на злісний характер учиненого ОСОБА_4 діяння. Злісність ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, як обов`язкова ознака об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389-2 КК України, полягає в тому, що особа продовжує ухилятися від відбування призначеного стягнення після того, як вона вже була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 183-2 КУпАП саме за таке ухилення. Судом встановлено, що ОСОБА_4 не лише був обізнаний про наслідки невиконання покладеного на нього обов`язку, будучи попередженим про це під підпис двічі 08.05.2025 та повторно 19.08.2025, а й фактично вже притягувався постановою суду від 19.06.2025 до адміністративної відповідальності за ст. 183-2 КУпАП за повне невідбування призначеного стягнення. Незважаючи на це, повторно ставши на облік для відбування того самого покарання, обвинувачений знову допустив ухилення від його виконання, з`явившись на роботу лише двічі та відпрацювавши менше половини встановленого графіком часу, після чого повністю припинив з`являтися до місця відбування покарання без будь-яких поважних причин. Такі дії свідчать про свідоме, вперте небажання обвинуваченого виконувати покладений на нього судом обов`язок та про стійкість його протиправної поведінки, що в сукупності з фактом попереднього притягнення до адміністративної відповідальності за аналогічне порушення повністю охоплюється поняттям злісне ухилення у розумінні ст. 389-2 КК України.

З урахуванням викладеного суд вважає доведеним, що дії ОСОБА_4 , які виразилися у злісному ухиленні від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, правильно кваліфіковані за ст. 389-2 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до нетяжких злочинів, дані про особу винного, який раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, не одружений, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом також не встановлено.

Враховуючи викладене, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий та вчинив кримінальне правопорушення, що не є тяжким, суд вважає, що, попри невизнання обвинуваченим своєї провини, його виправлення можливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, а мету покарання може бути досягнуто шляхом застосування ст. 75 КК України, тобто звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

У суду відсутні дані про заподіяння кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, цивільний позов не заявлявся, судові витрати не понесені.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374, 377 КПК України, суд,

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389-2 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази у вигляді копій матеріалів особової справи відносно ОСОБА_4 зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок підлягає врученню обвинуваченому, прокурору протягом дня.

Суддя ОСОБА_1