Постанова in case no. 120/15720/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року

м. Київ

справа 120/15720/24

касаційне провадження К/990/38117/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВАТОРНА КОМПАНІЯ КУСТО АГРО на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.04.2025 (суддя Томчук А.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду 12.08.2025 (головуючий суддя - Боровицький О.А., судді - Ватаманюк Р.В., Курко О.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВАТОРНА КОМПАНІЯ КУСТО АГРО до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КУСТО ТРЕЙДИНГ І ЛОГІСТИКА (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВАТОРНА КОМПАНІЯ КУСТО АГРО ) (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.11.2024 0385900701, 0385840701, 0385920701, 0385870701.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що: програмне забезпечення система ELMA (далі - ПЗ Елма - це платформа для автоматизації робочих процесів компанії, яка забезпечує частковий перехід від паперового документообігу до електронного; ПЗ Елма була введена в експлуатацію відповідно до акту введення в господарський обіг права інтелектуальної власності в складі нематеріальних активів від 29.04.2016 КАТ00000001, обліковується в бухгалтерському обліку Товариства як нематеріальний актив на рахунку 127 Нематеріальні активи , на який нараховується щомісячна амортизація; з метою розширення можливостей ПЗ Елма позивачем були укладені договори DS-006/17 від 01.02.2017 (щодо оренди web-серверу) та DS-005/17 від 24.04.2017 (щодо виконання робіт у сфері інформатизації) з ФОП ОСОБА_1 , а також договір SD-004/17 від 01.02.2017 (щодо виконання робіт у сфері інформатизації) з ФОП ОСОБА_2 про надання останніми комплексу послуг, зміст, обсяг, перелік та вартість яких повністю конкретизований у договорах, а також деталізований у актах надання послуг, які містять усі обов`язкові реквізити, дають можливість встановити зміст та обсяг господарських операцій та відображають фактичне здійснення господарських операцій; Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 3059674,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ ЕЛЕВАТОРНА КОМПАНІЯ КУСТО АГРО , які містили усі необхідні реквізити та були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних , що, в свою чергу, давало позивачу як покупцю право на податковий кредит, з урахуванням того, що помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (крім коду УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що позначаються), період, сторін та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних в електронному вигляді, а також зважаючи на те, що контролюючий орган мав достатньо доказів для ідентифікації господарської операції, що ним не заперечувалося; 03.09.2021 контролюючим органом була зупинена реєстрації податкових накладних від 31.08.2021 11 та 12, проте після надання позивачем пояснень контролюючий прийняв рішення від 22.09.2021 3140774/37084484 та 3140777/37088484 про реєстрації вказаних податкових накладних, що вкотре свідчить про те, що у відповідача була можливість ідентифікувати звичайну господарську діяльність позивача та/або його господарські операції; Товариство правомірно сформувало податкові зобов`язання у сумі 440803,00 грн. по господарських операціях з ТОВ ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН , оскільки виписані позивачем податкові накладні містили усі необхідні реквізити та були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних , з урахуванням того, що помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (крім коду УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що позначаються), період, сторін та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних в електронному вигляді; відповідно до положень абзацу 1 пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 15.04.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2025, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сукупність наданих доказів не підтверджує факт правомірності відображення Товариством у податковому обліку операцій з його контрагентами, за результатами яких позивачем були сформовані витрати, податкові зобов`язання та податковий кредит, оскільки: у актах наданих послуг періоди надання послуг стосуються різних звітних періодів 2017 року та 2018 року, до актів не надано розрахунки обсягу та вартості даних послуг у сфері інформатизації в розрізі найменувань (3 і більше найменування наданих послуг у актах); Товариство всупереч вимог пунктів 198.1,198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту за період з 01.04.2018 по 30.06.2024 суму податку на додану вартість в розмірі 3059674,00 грн. на підставі податкових накладних, які не відповідають вимогам щодо їх заповнення, а саме - податкові накладні з неправильно зазначеними кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що завадило контролюючому органу ідентифікувати здійснену у операцію, тому суми податку на додану вартість за такими податковими накладними не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту, з урахуванням того, що Товариство не подавало до контролюючого органу скаргу на постачальників; щодо визначення позивачу суми штрафних санкцій у розмірі 440802,90 грн (50 % від суми ПДВ) суд виходив з того, що помилки в кодах послуг згідно з ДКПП, допущені у податкових накладних позивача, носять очевидний характер. Їх виявлення було можливим у спосіб огляду компетентними посадовими особами Товариства податкової накладної на етапі формування показників декларації з податку на додану вартість, що, в свою чергу, свідчить про те, що платник податку при заповненні та поданні декларації із податку на додану вартість, маючи можливість дотриматися передбачених Податковим кодексом України правил (зокрема, подати заяву із скаргою на платника податку-продавця), цілеспрямовано створив умови, які не могли спричинити інших наслідків, окрім завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Тому, діяння позивача вважається таким, що вчинено умисно, та є підставою для застосування штрафної санкції.

Позивач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі позивач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.05.2025 у справі 560/6856/24. Крім того, скаржник вказує, що оскаржувані судові рішення є такими, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені в цих рішеннях, є такими, що суперечать фактичним обставинам справи. Товариство наголошує, що чинне законодавство розрізняє поняття УКТ ЗЕД та ДКПП і сфери їх застосування та регулює їх різними нормативно-правовими актами

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.09.2025 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Управління не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.07.2026 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 22.07.2026.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління провело планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2018 по 30.06.2024, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2018 по 30.06.2024, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, результати якої оформлені актом від 24.10.2024 36987/02-32-07-01/38346838, за висновками якого Товариством були порушені вимоги, зокрема:

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 18, 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 318, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140, підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 1 півріччя 2024 року на суму 2036218,00 грн.;

пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 21 Порядку Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 1307, в результаті чого занижено позитивне значення з податку на додану вартість (ряд. 18 декларації) всього в сумі 619426,00 грн., в тому числі: за квітень 2024 року - 417918,00 грн; за травень 2024 року - 201508,00 грн; завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) (ряд. 21 декларації за червень 2024 року) на суму 2440248,00 грн;

пункту 201.10 статті 201ПК України, а саме Товариством зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні за результатом здійснення операцій з надання послуг за період з 01.04.2018 по 30.06.2024 на суму податку на додану вартість - 440803,00 грн, які не відповідають вимогам щодо їх заповнення, не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну за результатом здійснення операції, що не є господарською діяльністю платника податку, за червень 2018 року, обсяг операцій без ПДВ;

пункту 201.10 статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено терміни реєстрації податкових накладних в ЄРПН, виписаних за грудень 2021 року на суму ПДВ 328110,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що перевіркою відображених у рядку 2180 форми 2-м Звіту про фінансові результати Інші операційні витрати показників за період з 01.04.2018 по 30.06.2024 у загальній сумі 108108566,00 грн, встановлено, що Товариство відображало: адміністративні витрати, витрати на збут (в т.ч. пов`язані з експортом зернових) та інші операційні витрати (собівартість реалізованих запасів, товарів, списану дебіторську заборгованість, від`ємне значення курсових різниць та інші операційні витрати).

Так, перевіркою задекларованих платником та встановлених у ході перевірки показників рядка 03 декларацій Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України за період з 01.04.2018 по 30.06.2024 встановлено завищення задекларованих показників різниць, які зменшують фінансовий результат, на загальну суму 2036218,00 грн., у тому числі: за 2 - 4 квартали 2018 року - 318843,00 грн., за перше півріччя 2024 року - 2036218,00 грн.

Проведеною перевіркою встановлено завищення задекларованих Товариством показників у рядку 2180 Звіту про фінансові результати всього сумі 1717375,00 грн., а саме - за 2018 рік в сумі 1717375,00 грн., в тому числі: за рахунок завищення у другому кварталі 2018 року адміністративних витрат на суму 1414260 грн.; за рахунок завищення інших операційних витрат за 2018 рік на суму 303115,00 грн.

У акті перевірки було вказано, що надані до перевірки акти наданих послуг на загальну суму 1414260,00 грн не можуть підтверджувати дійсність виконаних послуг (інформаційно-консультаційних послуг від фізичних осіб - підприємців (не платників податку на додану вартість) (ФОП ОСОБА_1 : договір від 01.02.2017 DS-006-25, акт наданих послуг від 02.02.2018 19; договір від 24.04.2017 -17, акт наданих послуг від 25.04.2018 26; ФОП ОСОБА_2 : договір SD-004/17 від 01.022017, акт наданих послуг від 02.02.1018 18) оскільки: у таких актах періоди надання послуг стосуються різних звітних періодів 2017 року та 2018 року, до актів не надано розрахунки обсягу та вартості даних послуг у сфері інформатизації в розрізі найменувань (3 і більше найменування наданих послуг у актах), що свідчить про те, що надані акти складені з порушеннями статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а саме - не зазначено конкретні обсяги операцій, які надані Товариству, не надано розрахунків вартості даних господарських операцій, детальних звітів тощо; Товариство безпідставно включило до інших операційних витрат у сумі 303115,00 грн. по рядку 2180 Звіту про фінансові результати за 2018 рік витрати по зменшеній сумі податку на додану вартість згідно прийнятого за результатами попередньої планової документальної виїзної перевірки (акт 479/26-15-14-01-02/38346838 від 17.07.2018) податкового повідомлення-рішення форми В4 (зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації за березень 2018 року).

Крім того, у акті перевірки було вказано, що на порушення підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України Товариством занижено суму різниць, які збільшують фінансовий результат, на суму 318843,00 грн., оскільки не включно до рядка 3.1.11 додатка РІ декларацій за 2-4 квартали 2018 року суму штрафів, нарахованих на користь нерезидента ALPHABET AGRO DMCC за невиконання умов контракту від 26.08.2013 GAK130826P2.

Також, у акті перевірки було вказано, що Товариство всупереч вимогам пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту за період з 01.04.2018 по 30.06.2024 (а заме з вересня 2019 року по січень 2024 року включно) суму податку на додану вартість у розмірі 3059674,00 грн. на підставі податкових накладних, які не відповідають вимогам щодо їх заповнення, а саме - податкові накладні з неправильно зазначеними кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі - ДКПП), що завадило ідентифікувати здійснену податкову операцію, тому суми податку на додану вартість за такими податковими накладними не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Зокрема, в акті перевірки було зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено, що Товариство (орендар) орендувало у ТОВ Елеваторна компанія Кусто Агро (орендодавець) вагони-хопер бункерного типу для перевезення зерна. Товариством були укладені з ТОВ Елеваторна компанія Кусто Агро договори про надання послуг, на виконання яких орендодавець надав послуги, що підтверджується податковими накладними, в яких неправильно вказав коди згідно з ДКПП, а саме: вказано код ДКПП у податкових накладних - 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових транспортних засобів та код ДКПП 77.31 Послуги щодо оренди і лізингу сільськогосподарських машин і устаткування , тоді як необхідно було зазначити код ДКПП 77.39.11 Послуги щодо оренди і лізингу залізничного рухомого складу .

Контролюючий орган у акті вказав, що Товариство не подавало додаток 7 (скаргу) до податкових декларацій за період з 01.04.2018 по 30.06.2024 та не скаржилось на постачальників, що не дає йому право на включення зазначених податкових накладних до податкового кредиту.

При цьому, в контролюючий орган зазначив, що за рахунок порушення, викладеного у пункті 3.1.2.2 акту перевірки (щодо завищення податкового кредиту), Товариством було завищено задекларовані показники у рядку 16.Б декларацій Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звідного податкового періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду , зокрема, за червень 2024 року на суму 2440248,00 грн.

Також, у акті перевірки було вказано, що під час перевірки встановлено, що Товариство (орендодавець, суборендодавець) надавало ТОВ Ді Енд Ай Еволюшн послуги з оренди та суборенди вагонів хопер-бункерного типу для перевезення зерна, про укладено відповідні договори. На виконання умов яких Товариство включило до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з червня 2020 року по березень 2021 року податок на додану вартість у сумі 440803,00 грн. на підставі податкових накладних, в яких неправильно вказав коди згідно з ДКПП). Так вказано код ДКПП у податкових накладних - 52.29 Інша допоміжна діяльність у галузі транспорту , тоді як необхідно було зазначити код ДКПП 77.39.11 Послуги щодо оренди і лізингу залізничного рухомого складу .

Крім іншого, в акті було вказано, що Товариством не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за результатом здійснення операції, що не є господарською діяльністю платника податку, за червень 2018 року, обсяг операцій без податку на додану вартість 10360,00 грн. (сума податку на додану вартість - 2072,00 грн.); порушено терміни реєстрації податкової накладної 12 від 31.12.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаних на суму податку на додану вартість 328110,00 грн. (дата реєстрації податкової накладної - 27.01.2022 о 19:13:24).

Також, в акті перевірки було зазначено, що Товариством здійснено реалізацію товарів (робіт, послуг) та виписано податкові накладні, реєстрацію яких зупинено і платником податків протягом 365 календарних днів не вживались заходи щодо їх розблокування, зокрема, податкової накладної від 31.12.2021 12.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Управління 12.11.2024 прийняло податкові повідомлення-рішення:

- 0385840701, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 1-2 квартали 2024 року на 2036218,00 грн.;

- 0385900701, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2024 року на 2440248,00 грн;

- 0385870701, яким Товариству збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 619426 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 154857,00 грн;

- 0385920701, яким за порушення складення/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 768913,28 грн та загального обсягу постачання 10360,00 грн, до Товариства застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 384456,64 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 ПК України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до положень підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування платника (крім великих платників податків) минулих податкових (звітних) років.

Великі платники податків зменшують фінансовий результат до оподаткування на частину суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років до повного його погашення у такому порядку.

Великі платники податків мають право зменшувати фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду (прибуток, збиток або нульове значення) не більше ніж на 50 відсотків непогашеної суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.

Сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, не погашена позитивним значенням об`єкта оподаткування податкового (звітного) року, зменшує фінансовий результат до оподаткування (прибуток, збиток або нульове значення) майбутніх податкових (звітних) періодів у розмірі не більше 50 відсотків такої непогашеної суми до її повного погашення.

Якщо непогашена сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років становить не більше 10 відсотків позитивного значення об`єкта оподаткування податкового (звітного) періоду, обрахованого відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу без урахування непогашеного від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, така сума від`ємного значення зменшує фінансовий результат до оподаткування цього податкового (звітного) періоду в повному обсязі.

Положення цього підпункту застосовуються з урахуванням пунктів 3 та 4-2 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту погашеними вважаються суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, для яких одночасно виконуються дві такі умови:

а) ці суми були включені до розрахунку об`єкта оподаткування майбутніх податкових (звітних) періодів;

б) за рахунок цих сум було зменшено позитивне значення об`єкта оподаткування (прибуток) відповідних податкових (звітних) років, обраховане відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу без урахування непогашеного від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.

Згідно з підпунктом 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 ПК України Фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

Як зазначено в акті перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за перше півріччя 2024 року на загальну суму 2036218,00 грн. за рахунок витрат, які були сформовані Товариством у 2018 році.

При цьому, акті перевірки не містить інформації, чи були дотримані Товариством та враховані контролюючим органом вимоги пункту 140.4 ПК України та, відповідно, чи були дотримані контролюючим органом положення статті 102 ПК України, оскільки роком, в якому за висновками контролюючого органу Товариством були дорущені порушення податкового законодавства, є 2018 рік.

Частиною другою статті 6 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні установлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до пунктів 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для формування доходів та витрат, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум доходів та витрат, врахованих платником податків при визначенні об`єкта оподаткування, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , так само характеризує і податковий облік.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій, погоджуючись із доводами контролюючого органу про неналежність в якості підтверджуючих документів наданих Товариством актів наданих послуг, не встановили, чи є зазначені контролюючим органом недоліки такими, що перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, не містять відомостей про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо, а також суперечать чи не відповідають умовам укладених між Товариством та ФОП ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_1 договорів. Не встановили суди попередніх інстанцій і обставин стосовно того, чи заперечував контролюючий орган реальність здійснення таких операцій.

Крім того, як вбачається з акті перевірки, контролюючий орган зменшив Товариству від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2036218,00, яка складається з порушень платником вимог податкового законодавства за трьома епізодами.

В свою чергу, Товариство наводило обґрунтування та підстави позовних вимог лише в частині господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_1 .

Разом з цим, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у цій частині, не встановили дійсний обсяг позовних вимог Товариства та, відповідно, наявності чи відсутності правових підстав для їх задоволення.

Стосовно формування Товариством податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, а також від`ємного значення з податку на додану вартість, Верховний Суд зазначає наступне.

За визначеннями, наведеними у підпункті 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, підпункті 14.1.156-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних положень податкового законодавства вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28.04.2020 у справі 826/15568/16, від 10.04.2020 у справі 808/954/17, від 09.09.2021 у справі 460/2315/19

Доводи контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту за господарськими операціями, здійсненими з ТОВ Елеваторна компанія Кусто Агро зводяться до того, що у податкових накладних виписаних позивачу вказаним контрагентом, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, зазначено код послуги згідно з ДКПП - 77.11 та 77.31, замість правильного - 77.39.11, що унеможливлює ідентифікацію здійснених операцій.

Згідно з положеннями пункту 201.1 статті 201.10 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше й) індивідуальний податковий номер.

Крім того, згідно з положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування правомірності формування ним податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ Елеваторна компанія Кусто Агро посилався на те, що під час перевірки позивачем контролюючому органу були надані всі первинні та інші документи, які підтверджують суми податку на додану вартість, включені до податкового кредиту на підставі зареєстрованих податкових накладних, та давали можливість Управлінню ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань тощо.

Крім того, позивач посилався на те, що 03.09.2021 контролюючим органом була зупинена реєстрації податкових накладних від 31.08.2021 11 та 12, виписаних цим це контрагентом - ТОВ Елеваторна компанія Кусто Агро, і після надання позивачем пояснень контролюючий прийняв рішення від 22.09.2021 3140774/37084484 та 3140777/37088484 про реєстрації вказаних податкових накладних, що додатково свідчить про те, що у відповідача була можливість ідентифікувати звичайну господарську діяльність позивача та/або його господарські операції.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки зазначеним доводам Товариства.

Стосовно наявності підстав для притягнення Товариства до відповідальності згідно з пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 пункту 120-1.2 статті 120 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.

Як вбачається з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, доданого до податкового повідомлення-рішення, штрафні (фінансові) санкції у сумі 220401,50 грн. були застосовані до Товариства за те, що Товариство не зареєструвало в ЄРПН податкові накладні, виписані ним на користь ТОВ ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН (згідно наведеного переліку).

При цьому, дати виписки і обсяги постачання та податку на додану вартість повністю відповідають цим же даним, які містяться у податкових накладних, зареєстрованих позивачем в ЄРПН по господарських операціях з ТОВ ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН , проте які контролюючий орган визнав неправильно складеними, з огляду на те, що Товариство у податкових накладних вказало код ДКПП- 52.29 Інша допоміжна діяльність у галузі транспорту , тоді якна переконання контролюючого органу необхідно було зазначити код ДКПП 77.39.11 Послуги щодо оренди і лізингу залізничного рухомого складу .

Верховний Суд зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій в частині правомірності таких доводів контролюючого органу є передчасними з підстав, викладених вище.

Стосовно невжиття Товариством протягом 365 днів заходів щодо розблокування податкової накладної 12 від 31.12.2021, виписаної покупцю - ТОВ Сервісагротех , Верховний Суд вказує, що суди попередніх інстанцій таких обставин не перевірили та не встановили, оскільки в розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, доданого до податкового повідомлення-рішення, наявна інформація про те, що ця податкова накладна була зареєстрована 27.01.2022 о 19:13:24.

Доводи Товариства в цій частині суди попередніх інстанцій також залишили поза увагою. Разом з цим, вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов`язковому встановленню судом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині встановлення обставин та дослідження доказів, оскільки судами не аналізувалась первинна документація з метою підтвердження або спростування висновків податкового органу щодо встановлених порушень.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасним висновки судів попередніх інстанцій з наведених питань.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені та перевірені судами попередніх інстанцій, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За приписами частин першої і другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи та не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВАТОРНА КОМПАНІЯ КУСТО АГРО задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.04.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду 12.08.2025 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова І.А. Гончарова