Постанова in case no. 904/1347/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року

м. Київ

cправа 904/1347/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя - Фещенко Ю.В.)

від 07.07.2025

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Чередко А.Є., судді: Мороз В.Ф., Кощеєв І.М.)

від 23.03.2026

у справі 904/1347/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"

про зобов`язання повернути рухомий склад залізничних вагонів на залізничну станцію,

за участю представників учасників справи:

позивача - Шевченко І.В.

відповідача - Чуміна К.Г.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" (далі - ТОВ "БГС Рейл") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - ТОВ "Металургтранс") повернути позивачу рухомий склад, а саме: залізничні вагони за номерами: 52876737, 57601080, 52749876, 56936800, 55636823, 59606095, 56068968, 57602211, 55809859, 52877800, 52877925, 52877982, 56936636, 56936917, 57602526, 53569380, 57602930, 54066642, 57601288, 56936503, 52716511, 52877628, 53517892, 53569117, 53569539, 56936420, 53569133, 60788015, 56952625, 53569109, 53569323, 59114629 та 57597106 на залізничну станцію згідно з наданими позивачем інструкціями.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повертає вказані вагони після закінчення договору оренди.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2025 у справі 904/1347/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд зазначив, що виходячи із загальновідомого факту введення на території України воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації, на даний час неможливе повернення спірних вагонів на підконтрольну державній владі України територію, та, відповідно, поновлення порушеного права позивача у вигляді повернення йому залізничних вагонів. Належним та ефективним способом захисту прав позивача буде отримання позивачем відповідної компенсації шляхом звернення до суду з позовом про стягнення збитків у вигляді вартості спірних вагонів.

2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі 904/1347/25 заяву ТОВ "Металургтранс" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, стягнуто з ТОВ "БГС Рейл" на користь заявника 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні заяви про стягнення з позивача решти витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

2.4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2025 у справі 904/1347/25 залишено без змін.

2.5. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з тих самих мотивів, що і суд першої інстанції.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2025 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026 у справі 904/1347/25, Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу скерувати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

3.2. Підставами касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" визначило пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі 338/180/17, від 11.09.2018 у справі 905/1926/16 (щодо застосування статті 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України; щодо того, що спосіб захисту, який відповідає закону і договору та спрямований на відновлення порушеного права, не може бути визнаний неефективним виключно з підстав тимчасової об`єктивної неможливості його виконання, зумовленої форс-мажорними обставинами).

3.5. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.6. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання чи тимчасова об`єктивна неможливість виконання зобов`язання внаслідок форс-мажорних обставин є свідченням про неефективність такого способу захисту права як зобов`язати повернути орендоване рухоме майно; щодо правової кваліфікації ефективності способу захисту у вигляді зобов`язання повернути орендоване майно, яке заблоковане на тимчасово окупованій території внаслідок збройної агресії, та правових наслідків тимчасового характеру форс-мажорних обставин для виконання такого зобов`язання.

3.7. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

3.8. Крім того, підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункти 1, 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України. При цьому посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: статей 86, 236, 237, 238 та 282 Господарського процесуального кодексу України - що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи на підставі недопустимих доказів.

3.9. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти вимог та доводів останньої заперечує, просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що касаційна скарга спрямована не на захист порушеного права скаржника у цій справі, а на створення сприятливих умов для нього у можливому майбутньому спорі; скаржник одночасно посилається на дві взаємовиключні підстави щодо одного і того самого питання - правової кваліфікації ефективності обраного позивачем способу захисту; постанови, на які посилається скаржник ухвалені за неподібних правовідносин; скаржник не зазначає конкретної норми матеріального права, щодо застосування якої відсутній висновок, а лише формулює питання через власну фактичну версію спору; доводи скаржника фактично спрямовані на переоцінку доказів; підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України не може розглядатися самостійно; доводи скаржника, що суд встановив обставини на підставі недопустимих доказів ґрунтуються на викривленні змісту оскаржуваних рішень, оскільки суди не встановлювали факту втрати чи знищення вагонів, навпаки, суд апеляційної інстанції прямо зазначив, що перебування вагонів на тимчасово окупованій території не свідчить про їх знищення, факт неможливості переміщення вагонів встановлено лише для цілей визначення можливості задоволення вимоги про повернення майна в натурі.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

24.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгруп" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - орендар) укладено договір оренди 63А (далі - договір 63А), предметом якого є передача в оренду ТОВ "Металургтранс" залізничних напіввагонів в кількості 709 штук з метою їх комерційної експлуатації.

У подальшому, 13.08.2018 було укладено додаткову угоду 68 до договору оренди 63а від 24.06.2011, згідно з пунктами 1, 2 якої у договір введено третю сторону - АТ "Сбербанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк", а також сам договір оренди 63А від 24.06.2011 викладено в новій редакції (пункт 3 вказаної додаткової угоди). Введення третьої сторони в договір оренди обумовлено передачею ТОВ "Трансгруп" предмету оренди в заставу АТ "Сбербанк".

08.02.2021 було укладено додаткову угоду 71 до договору оренди 63а від 24.06.2011 (зі змінами), якою викладено в новій редакції пункт 3.2 договору оренди.

09.11.2021 між ТОВ "Трансгруп" (продавець) та ТОВ "Вагон-Інвест" (покупець) укладено договір купівлі-продажу напіввагонів у кількості 518 одиниць; перелік напіввагонів, які підлягають продажу визначено у специфікації від 09.11.2021.

Відповідно до умов пункту 1.6.2 договору купівлі-продажу напіввагонів, укладеного між ТОВ "Трансгруп" та ТОВ "Вагон-Інвест" від 09.11.2021, товар на момент укладення договору перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" , відповідно до договору оренди 63а від 24.06.2011. Покупець після переходу до нього права власності на товар замінює продавця як сторону договору оренди у всіх правовідносинах щодо товару, які виникнуть чи можуть виникнути на підставі договору оренди з дати переходу до покупця права власності на товар, з урахуванням підпункту 1.6.2.3 цього договору.

Згідно з актом приймання-передачі напіввагонів від 09.11.2021, ТОВ "Трансгруп" передало, а ТОВ "Вагон-Інвест" прийняло згідно з умовами договору купівлі-продажу напіввагонів від 09.11.2021 товар згідно з умовами договору, а саме: напіввагони у кількості 518 одиниць згідно з переліком, представленим в акті.

Крім цього, 07.11.2021 між ТОВ "Вагон-Інвест" (продавець) та ТОВ "БГС Рейл" (покупець) укладено договір купівлі-продажу напіввагонів, предметом якого, з урахуванням додаткових угод 1 від 09.11.2021, 2 від 09.11.2021 та 3 від 10.11.2021 та специфікації від 07.11.2021, специфікації 2 від 09.11.2021 (в редакції, викладеній відповідно до додаткової угоди 3 від 10.11.2021), є придбання напіввагонів у кількості 259 одиниць.

Згідно з умовами пункту 1.4.1 договору купівлі-продажу напіввагонів від 07.11.2021, укладеного між ТОВ "Вагон-Інвест" і ТОВ "БГС Рейл", товар на момент укладення цього договору перебуває в заставі акціонерного товариства "Сбербанк". Така застава буде знята акціонерним товариством "Сбербанк" до дня, коли продавець зобов`язаний поставити товар покупцю.

Згідно умовами пункту 1.4.2 договору купівлі-продажу напіввагонів від 07.11.2021, укладеного між ТОВ "Вагон-Інвест" і ТОВ "БГС Рейл", товар, на момент укладення цього договору перебуває в оренді ТОВ "Металургтранс", відповідно до умов договору оренди 63а від 24.06.2011. Покупець після переходу до нього права власності на товар замінює продавця як сторону договору оренди у всіх правовідносинах щодо товару, які виникли на підставі договору оренди.

Відповідно до пункту 4.1 договору купівлі-продажу напіввагонів від 07.11.2021, укладеного між ТОВ "Вагон-Інвест" і ТОВ "БГС Рейл", сторони домовилися, що продавець передав у власність, а покупець приймає y власність товар виключно за умови належного i повного виконання покупцем положень пунктів 3.1 - 3.3 цього договору (отримання продавцем ціни договору в повному обсязі), але не раніше придбання продавцем товару у ТОВ "Трансгруп".

Згідно з актом приймання-передачі напіввагонів 1 від 10.11.2021 ТОВ "Вагон-Інвест" передало, а ТОВ "БГС Рейл" прийняло згідно з умовами договору купівлі-продажу напіввагонів від 07.11.2021 товар, а саме напіввагони у кількості 181 одиниць згідно переліку представленому в акті.

Також згідно з актом приймання-передачі напіввагонів 2 від 10.11.2021, ТОВ "Вагон-Інвест" передало, а ТОВ "БГС Рейл" прийняло згідно з умовами договору купівлі-продажу напіввагонів від 07.11.2021 товар, а саме напіввагони у кількості 78 одиниць, згідно з переліком, який наведено в акті.

Як зазначає позивач, відповідачем були порушені умови договору оренди щодо своєчасного повернення переданого в оренду майна, а саме: відповідачем не були повернуті з орендного користування 33 вагони, які за інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" знаходяться в проблемних для руху залізничного транспорту регіонах, а саме: вагони з наступними номерами: 52876737, 57601080, 52749876, 56936800, 55636823, 59606095, 56068968, 57602211, 55809859, 52877800, 52877925, 52877982, 56936636, 56936917, 57602526, 53569380, 57602930, 54066642, 57601288, 56936503, 52716511, 52877628, 53517892, 53569117, 53569539, 56936420, 53569133, 60788015, 56952625, 53569109, 53569323, 59114629 та 57597106 (далі - рухомий склад). Вимогою 98/03-25 від 12.03.2025 позивач повторно просив відповідача повернути рухомий склад, проте станом на дату подання позову відповідачем не було повернуто рухомий склад позивачу, що і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Як було зазначено вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгруп" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - орендар, відповідач) укладено додаткову угоду 68 від 13.08.2018 до договору оренди 63а від 24.06.2011, якою, зокрема, договір оренди було викладено в новій редакції, а саме:

- за умовами пункту 1.1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв на строк дії договору в тимчасове користування (оренду) залізничні піввагони, у кількості 709 штук (далі разом - вагони, а кожний окремо - вагон) з метою їх комерційної експлуатації. Перелік вагонів із зазначенням номера, моделі, вантажопідйомності, року випуску, балансової вартості, дати проведення останніх планових видів ремонтів кожного вагона, наведено в додатку 1, який становить невід`ємну частину договору;

- у пункті 1.1.1 договору сторони визначили, що розуміють і погоджуються, що 166 вагонів з числа, зазначених у пункті 1.1 договору знаходяться на території не підконтрольній українській владі, яка згідно із законодавством України визначається як територія проведення антитерористичної операції, тимчасово окупована територія в Донецькій і Луганській областях, територія України, повноваження органів державної влади на якій обмежені, ускладнені та/або не здійснюються тощо, а також яка після переходу її згідно із законодавством України під контроль української влади у зв`язку з діями третіх осіб, організацій не дає змоги здійснювати фізичне переміщення вагонів з неї (далі - Зона обмеження), про них окремо зазначено в додатку 1 до договору;

- пунктом 1.2 договору передбачено, що у разі зміни власника вагонів, переданих в оренду, до нового власнику переходять права та обов`язки орендодавця, крім випадків, передбачених договором. Передача вагонів в оренду не припиняє і не змінює права на них третіх осіб;

- у розділі 2 договору сторонами були визначені умови передачі та повернення вагонів, зокрема: - сторони підтверджують, що на 13.08.2018 вагони вже перебувають у користуванні орендаря відповідно до договору (пункт 2.1 договору);

- повернення вагонів з оренди провадиться по закінченню строку дії договору, зазначеного в пункті 15.1 договору, а також у разі дострокового розірвання договору або в інших випадках, передбачених договором і чинним законодавством України, з урахуванням такого: повернення вагонів, що перебувають у Зоні обмеження, з оренди здійснюється після повернення таких вагонів із Зони обмеження, якщо інше додатково не погоджено сторонами в письмовій формі (пункт 2.3 договору); - повернення вагонів з оренди провадиться на узгоджених сторонами (у разі повернення вагонів згідно з умовами, зазначеними в пункті 2.4.1 договору) або банком (у разі повернення вагонів згідно з умовами, зазначеними в пункті 2.4.2 договору) станціях, розташованих на митній території України: 1) за місцем їхньої останньої дислокації; або 2) на станції/під`їзних станціях, які розташовані на митній території України: 1) за місцем їх останньої дислокації; або шляхах, зазначених орендодавцем і погоджених з банком та орендарем (у разі повернення вагонів згідно з умовами, зазначеними пунктом 2.4.1 договору) або зазначених банком (у разі повернення вагонів згідно з умовами, зазначеними в пункті 2.4.2 договору). При цьому банк має право визначати для повернення орендарем вагонів станції/під`їзні колії в межах України, що розташовані не більше, ніж у межах 250 км від місця останньої дислокації (у місці вивантаження або від державного кордону України, у разі, якщо вагони знаходились за межами України). Якщо банк планує визначити станції/під`їзні колії для повернення орендарем вагонів, що розташовані більше, ніж на 250 км від місця останньої їхньої дислокації, то така станція/під`їзна колія має бути погоджена з орендарем (пункт 2.4 договору); - 60 календарних днів - від дати підписання сторонами додаткової угоди про дострокове розірвання договору або 65 календарних днів - з дня закінчення строку дії договору. При цьому кількість вагонів, реквізити одержувача вагонів та місце (станція) повернення зазначаються орендодавцем у листі, погодженому з банком. Лист надсилається орендодавцем орендарю до дати початку обчислення 60-денного строку, зазначеного вище. У разі, якщо лист орендодавцем не надісланий орендарю або надісланий орендодавцем з порушенням зазначеного строку; якщо місце (станція) повернення вагонів, зазначена у листі орендодавця, не узгоджено з банком чи орендодавцем (згідно з пунктом 2.4 договору), - вагони повертаються за місцем їхньої останньої дислокації. Повернення вагонів з оренди, в межах вищевказаного терміну, може здійснюватися частинами. Факт повернення вагонів з оренди фіксується в акті приймання-передачі вагонів, який є невід`ємною частиною договору. Цей акт підписується сторонами, оформляється в трьох оригінальних примірниках - по одному для кожної зі сторін договору (пункт 2.4.1 договору); - 30 календарних днів від дати направлення банком повідомлення орендарю про: а) повернення вагонів з оренди в разі звернення стягнення на вагони (у спосіб, передбачений договором застави 1, договором застави 2, договором застави 3, договором застави 4 та/або чинним законодавством України), або б) повернення вагонів з оренди у разі визнання за банком (переходу до банку) права власності на вагони за відповідним рішенням суду. При цьому кількість вагонів, реквізити одержувача вагонів і місце (станція) повернення вказуються банком у листі. Повернення вагонів з оренди, в рамках вищезазначеного строку, може здійснюватися частинами. Факт повернення вагонів з оренди фіксується в акті приймання-передачі вагонів, який є невід`ємною частиною договору. Цей акт підписується банком та орендарем і оформляється в трьох оригінальних примірниках - по одному для кожної зі сторін договору (пункт 2.4.2 договору);

- розділом 5 договору визначені обов`язки орендаря, зокрема: - не відправляти вагони в Зону обмеження, зону проведення Антитерористичної операції (АТО), у зону Операції об`єднаних сил (ООС), в Окремі райони Донецької та Луганської області (ОРДЛО), на тимчасово окуповані території, окуповані території, включно з Донецькою, Луганською областю, Автономною республікою Крим, а також у зону далі 2000 кілометрів від державних кордонів України (пункт 5.10 договору); - здійснити дострокове повернення вагонів орендодавцю або банку в порядку та строки, зазначені в пункті 2.4 договору (пункт 5.11 договору);

- у розділі 7 договору передбачені обов`язки орендодавця, серед яких, зокрема, не пізніше, ніж за 10 календарних днів до узгодженої дати повернення вагонів з оренди передавати орендарю необхідні інструкції щодо адресації вагонів на станції передачі (пункт 7.6 договору);

- пунктом 11.3 договору передбачено, що орендар несе повну матеріальну відповідальність за збереження вагонів, переданих йому в оренду орендодавцем (окрім випадків, що є страховими подіями). При цьому у разі втрати, знищення, пошкодження вагонів до неможливості відновлення (у тому числі внаслідок порушення правил їх експлуатації, зазначених у пункті 5.2 договору), а також у разі порушення орендарем пункту 5.10 договору, орендар несе повну матеріальну відповідальність за збереження вагонів з моменту їх втрати/знищення/пошкодження до неможливості відновлення (у тому числі у зв`язку з порушенням правил їх експлуатації), а також у випадку порушення орендодавцем пункту 5.10 договору, орендар несе повну матеріальну відповідальність за збереження вагонів з моменту їх втрати/знищення/пошкодження до неможливості їх відновлення. Орендар компенсує орендодавцю (за згодою з банком) або банку (на його вимогу) вартість таких вагонів, що визначається орендодавцем та банком згідно з ринковими цінами на підставі висновку незалежного оцінювача із переліку узгоджених сторонами незалежних експертів, зазначених у додатку до договору, за першою вимогою орендодавця/банку відповідно, але не більше як через 20 календарних днів з моменту одержання орендарем такої вимоги. Факт втрати, знищення, пошкодження вагонів до неможливості відновлення підтверджуватиметься актом форми ВУ-25, оформленим ПАТ "Укрзалізниця". Усі ремонти вагонів, які необхідно провести внаслідок порушення правил експлуатації, зазначених у пункті 5.2 договору, зокрема, передбачені договором, орендар проводить за власний рахунок, з подальшою компенсацією таких витрат з винної третьої сторони; при цьому час простоїв не виключається при розрахунку орендної плати;

- у розділі 13 договору визначено порядок дій сторін під час форс-мажорних обставин: - сторона звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язань, або може призупинити виконання зобов`язань за цим договором, у разі настання обставин непереборної сили, які сторони не могли передбачити або запобігти, і які потягли за собою об`єктивну неможливість виконання зобов`язань будь-якою із сторін цього договору внаслідок настання таких обставин, зокрема, оголошена або неоголошена війна, захоплення територій, об`єктів, залізничних станцій, на яких повністю або частково мають виконуватися зобов`язання, або пов`язані з таким виконанням (пункт 13.1); відомості про настання форс-мажорних обставин підтверджуються: офіційними документами, виданими відповідним органом Торговельно-економічного промислового палатою України, або належним чином засвідченими копіями документів (акти, розпорядження, накази тощо) посадових осіб, органів, підприємств, установ, організацій, органів влади та управління, які обмежили або зробили неможливим належне виконання зобов`язань винною стороною (пункт 13.2); сторони зобов`язані негайно, не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту настання, повідомити одна одну про виникнення форс-мажорних ситуацій, а саме обставин. Повідомлення має бути зроблено в письмовому вигляді з подальшим наданням доказів наявності форс-мажорних обставин і обставин (п. 13.3); відсутність повідомлення або відповідного підтвердження позбавляє Сторону права посилатися на форс-мажорні обставини (пункт 13.4); якщо обставини форс-мажору безпосередньо вплинули на можливість виконання зобов`язань у строк, встановлений цим договором, то строк виконання зобов`язань пропорційно відсувається на час дії відповідних обставин та/або їх наслідків (пункт 13.5);

- у розділі 15 договору був визначений строк дії договору, зокрема: - договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх проведення (пункт 15.1 договору); - розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено пунктом 15.4 договору (пункт 15.2 договору); - за згодою сторін договір може бути пролонгованим на наступний рік, який починається з 01.01.2024, якщо сторони не домовилися про інше. Пролонгація договору оформляється відповідною додатковою угодою до договору (пункт 15.3 договору);

- договір підлягає достроковому розірванню в таких випадках: за письмовою згодою сторін (пункт 15.4.1 договору); передбачених чинним в Україні законодавством (пункт 15.4.2 договору) (пункт 15.4 договору);

- відповідно до пункту 17.1 договору всі зміни та доповнення до договору мають оформлятися у вигляді додаткових угод, які підписуються уповноваженими представниками кожної зі сторін і скріплюються печатками, та є невід`ємною частиною договору.

Доказів укладення додаткових угод щодо продовження строку договору оренди на новий строк (після 31.12.2023) матеріали справи не місять, отже, строк дії договору оренди закінчився 31.12.2023.

Доказів повернення спірних вагонів з наступними номерами: 52876737, 57601080, 52749876, 56936800, 55636823, 59606095, 56068968, 57602211, 55809859, 52877800, 52877925, 52877982, 56936636, 56936917, 57602526, 53569380, 57602930, 54066642, 57601288, 56936503, 52716511, 52877628, 53517892, 53569117, 53569539, 56936420, 53569133, 60788015, 56952625, 53569109, 53569323, 59114629 та 57597106, матеріали справи також не містять.

Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України 376 від 28.02.2025, яким визначений перелік територій, на яких ведуться велися (бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією):

- території, на яких ведуться (велися) бойові дії:

- Донецька область, Покровський район, селище Очеретине Очеретинської селищної територіальної громади; дата початку бойових дій - 24.02.2022; дата завершення бойових дій - 22.05.2024;

- Волноваський район, Волноваська міська територіальна громада; дата початку бойових дій - 24.02.2022; дата завершення бойових дій - 09.03.2022;

- Маріупольський район, Маріупольський район за винятком с. Заїченко, с. Пікузи; дата початку бойових дій - 24.02.2022; дата завершення бойових дій - 04.03.2022;

- тимчасово окуповані російською федерацією території України:

- Донецька область, Маріупольський район, Маріупольський район за винятком с. Заїченко, с. Пікузи; дата початку бойових дій - 05.03.2022; дата завершення тимчасової окупації - дата відсутня;

- Волноваський район, Волноваська міська територіальна громада; дата початку бойових дій - 10.03.2022; дата завершення тимчасової окупації - дата відсутня;

- Покровський район, селище Очеретине Очеретинської селищної територіальної громади; дата початку бойових дій - 23.05.2024; дата завершення тимчасової окупації - дата відсутня;

- Запорізька область, Василівський район, Дніпрорудненська міська територіальна громада; дата початку бойових дій - 13.03.2022; дата завершення тимчасової окупації - дата відсутня;

- Мелітопольський район, Мелітопольська міська територіальна громада; дата початку бойових дій - 25.02.2022; дата завершення тимчасової окупації - дата відсутня;

- Пологівський район, селище Комиш-Зоря Комиш-Зорянської селищної територіальної громади; дата початку бойових дій - 03.03.2022; дата завершення тимчасової окупації - дата відсутня.

Станом момент початку повномасштабного вторгнення на територію України (24.02.2022) та станом на 20.12.2023 дислокація спірних вагонів наступна:

- вагон 52716511: поточна дислокація - станція Очеретине Донецької залізниці; дата операції - 02.03.2022;

- вагон 52749876: поточна дислокація - станція Волноваха Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон 52876737: поточна дислокація - станція Волноваха Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон 52877628: поточна дислокація - станція Очеретине Донецької залізниці; дата операції - 28.02.2022;

- вагон 52877800: поточна дислокація - станція Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон 52877925: поточна дислокація - станція Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці; дата операції - 23.02.2022;

- вагон 52877982: поточна дислокація - станція Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці; дата операції - 23.02.2022;

- вагон 52517892: поточна дислокація - станція Очеретине Донецької залізниці; дата операції - 02.03.2022;

- вагон 52716511: поточна дислокація - станція Комиш-Зоря Придніпровської залізниці; дата операції - 25.02.2022;

- вагон 53569117: поточна дислокація - станція Очеретине Донецької залізниці; дата операції - 02.03.2022;

- вагон 53569133: поточна дислокація - станція Очеретине Донецької залізниці; дата операції - 25.02.2022;

- вагон 53569323: поточна дислокація - станція Комиш-Зоря Придніпровської залізниці; дата операції - 25.02.2022;

- вагон 53569380: поточна дислокація - станція Мелітополь Придніпровської залізниці; дата операції - 25.02.2022;

- вагон 53569539: поточна дислокація - станція Очеретине Донецької залізниці; дата операції - 28.02.2022;

- вагон 54066642: поточна дислокація - станція Волноваха Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон 55636823: поточна дислокація - станція Волноваха Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон 55809859: поточна дислокація - станція Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці; дата операції - 23.02.2022;

- вагон 56068968: поточна дислокація - станція Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці; дата операції - 21.02.2022;

- вагон 56936420: поточна дислокація - станція Очеретине Донецької залізниці; дата операції - 02.03.2022;

- вагон 56936503: поточна дислокація - станція Волноваха Донецької залізниці; дата операції - 25.02.2022;

- вагон 56936636: поточна дислокація - станція Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці; дата операції - 23.02.2022;

- вагон 56936800: поточна дислокація - станція Волноваха Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон 56936917: поточна дислокація - станція Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон 56952625: поточна дислокація - станція Сартана Донецької залізниці; дата операції - 20.02.2022;

- вагон 57597106: поточна дислокація - станція Дніпрорудна Придніпровської залізниці; дата операції - 25.02.2022;

- вагон 57601080: поточна дислокація - станція Волноваха Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон 57601288: поточна дислокація - станція Волноваха Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон 57602211: поточна дислокація - станція Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці; дата операції - 21.02.2022;

- вагон 57602526: поточна дислокація - станція Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон 57602930: поточна дислокація - станція Волноваха Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон 59114629: поточна дислокація - станція Комиш-Зоря Придніпровської залізниці; дата операції - 25.02.2022;

- вагон 59606095: поточна дислокація - станція Волноваха Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон 60788015: поточна дислокація - станція Очеретине Донецької залізниці; дата операції - 23.02.2022.

З матеріалів справи також вбачається, що:

- листом 635/02 від 19.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" про таке: "У Вашому тимчасовому володінні перебувають орендовані у нас вантажні вагони. З огляду на загострення ризиків для безпеки територіальної цілісності України, що визнається світовим співтовариством, вважаємо за необхідне наголосити на необхідності вжиття заходів з збереження вантажних вагонів. Тому повідомляємо про неприпустимість перебування вагонів власності/лізингу ТОВ "БГС Рейл" в межах території Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця". У випадку не дотримання Вами таких заходів збереження вагонів і їх втрати, будуть відсутні підстави для посилання на форс-мажорні обставини, адже про ризик втрати майна було наголошено завчасно. Майнова відповідальність за можливі збитки від можливої грати майна в повній мірі буде покладено на ТОВ "Металургтранс";

- листом вих. 16.03-1 від 16.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" про таке: "У зв`язку із запровадженням військового стану, який підтверджено Торгово-промисловою палатою України від 28.02.2022 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин, та з метою збереження рухомого складу власності ТОВ "БГС Рейл", відповідно до умов договору оренди 63а від 24.06.2011, просимо Вас повернути рухомий склад з орендного користування у кількості 259 одиниць за наступними реквізитами: "станція призначення: Подільськ (Одеська зал.); код станції: 406802; отримувач: ТОВ "БГС Рейл Карго"; код отримувача: 2320; поштова адреса: м. Київ, вул. Володимирська, 49-Б; ідентифікаційний код 41429938";

- листом вих. МТ-642 від 17.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" відповідь на лист 16.03-1 від 16.03.2022, в якому повідомило про таке: "Підстави для повернення рухомого складу у кількості 259 одиниць з орендного користування по договору оренди 63а від 24.06.2011 відсутні. ТОВ "Металургтранс" готове розглянути направлення рухомого складу за рахунок ТОВ "БГС Рейл" в тимчасовий відстій на станцію Подільськ (код станції 406802) на адресу ТОВ "БГС Рейл Карго" (код отримувача 2320) в рамках договору оренди 63а від 24.06.2011. Для відправлення рухомого складу у тимчасовий відстій просимо надати реквізити платника залізничного тарифу. Крім того, просимо повідомити станцію Подільськ щодо прибуття вагонів у тимчасовий відстій. Також просимо забезпечити наявність узгодження отримувача по станції Подільськ (у разі необхідності) та виконати інші дії, необхідні для направлення вагонів на станцію Подільськ на адресу ТОВ "БГС Рейл Карго". Звертаємо увагу, що можливість відправки вагонів у тимчасовий відстій залежить від відсутності конвенційних заборон (тимчасових обмежень) з боку Укрзалізниці";

- листом вих. 24.03-7 від 24.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" про таке: "У відповідь на Ваш лист вих. MT-642 від 17.03.2022 надаємо реквізити для направлення в тимчасовий відстій рухомого складу власності ТОВ "БГС Рейл" у кількості 259 одиниць: "станція призначення: Подільськ (Одеська зал.); код станції: 406802; отримувач: ТОВ "БГС Рейл Карго", у графі "з подачею на П/К" вказати "Котовська філія ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ"; код отримувача: 2320; поштова адреса: м. Київ вул. Володимирська, 49-Б; ідентифікаційний код: 41429938; платник залізничного тарифу: ТОВ "БГС Рейл", код 8137036";

- листом вих. МТ-28/1 від 04.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" повідомило Товариству з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" про таке: "Враховуючи дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), воєнний стан, запроваджений в Україні, повідомляємо, що на умовах договору оренди 63а від 24.06.2011 (надалі - договір оренди), орендовані вагони не могли бути використані. Із 259-ти вагонів, що знаходяться в оренді ТОВ "Металургтранс" (далі - орендар): - 220 вагонів направлено згідно з інструкцією ТОВ "БГС Рейл" (далі - орендодавець) в тимчасовий простій; - 6 вагонів знаходяться на під`їзній колії вагоноремонтного підприємства по станції Жмеринка РФ "Південно-Західна залізниця" в плановому ремонті, який організовано орендодавцем згідно з договором оренди; - 33 вагони знаходяться в проблемних для руху залізничного транспорту регіонах, відправка їх в тимчасовий відстій неможлива через настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що підтверджено довідкою ТПП 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. У зв`язку з вищенаведеним, стосовно надання інформації, передбаченої пунктом 5.8 договору, повідомляємо, що працюючих вагонів за договором оренди в грудні 2022 року не було. Орендна плата не підлягає нарахуванню орендодавцем та сплаті орендарем".

Вимогою 98/03-25 від 12.03.2025 ТОВ "БГС Рейл" повторно просило ТОВ "Металургтранс" повернути рухомий склад.

В свою чергу, з приводу перебування спірних вагонів на тимчасово окупованій території відповідач звертався до правоохоронних органів, про що свідчать наявні в матеріалах справи Витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, а саме:

- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження: 12023041030000824, в якому зазначено: 24.03.2023 до СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява ТОВ "Металургтранс" за фактом того, що на тимчасово окупованій територій України, а саме: на території Пологівського району Запорізької області залишились залізничні напіввагони, на станції "Комиш-Зоря" - 26 вагонів, на станції "Пологи" - 2 напіввагони (ЄО 9830);

- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження: 12023041030000825, в якому зазначено: 24.03.2023 до СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява ТОВ "Металургтранс" за фактом того, що на тимчасово окупованій територій України, а саме: на території Волноваського району Запорізької області залишились залізничні напіввагони, на станції "Волноваха" - 117 напіввагонів (ЄО 9828);

- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження: 12023041030000826, в якому зазначено: 24.03.2023 до СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява ТОВ "Металургтранс" за фактом того, що на тимчасово окупованій територій України, а саме: на території Маріупольського району Донецької області залишились залізничні напіввагони, на станції "Сартана" - 33 напіввагони, на станції "Маріуполь-Порт" - 2 залізничні напіввагони (ЄО 9833);

- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження: 12023041030001064, в якому зазначено: 17.04.2023 до СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява генерального директора ТОВ "Металургтранс" Летучої О.О. за фактом розграбування цінностей ТОВ "Металургтранс", а саме: залізничних напіввагонів 54040100, 53569380, 63867766 на станції Мелітополь філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ЄО 12388);

- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження: 12023041030001083, в якому зазначено: 19.04.2023 до СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява генерального директора ТОВ "Металургтранс" Летучої О.О. за фактом розграбування цінностей ТОВ "Металургтранс", а саме: 39 залізничних напіввагонів на станції Очеретине та один напіввагон на станції Лиман філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ЄО 12588).

Також у матеріалах справи наявні листи Акціонерного товариства "Українська залізниця":

- лист Акціонерного товариства "Українська залізниця" ГІОЦ-46/1266 від 21.12.2023 до генерального директора ТОВ "Металургтранс" Олени Летучої, в якому повідомлено наступне: "На Ваш запит MT-1708 від 20.12.2023 та відповідно до укладеного між нашими підприємствами договору ФГІОЦ-ІНФ-136/18 від 21.12.2017 про надання інформаційних послуг на залізничному транспорті філією "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця" надається інформація про поточну дислокацію зазначених у запиті вагонів у кількості 33-х одиниць, що заходяться в оренді ТОВ "Металургтранс", станом на 20.12.2023 (додаток). Звертаємо увагу, що зазначена інформація отримана з баз даних філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" АТ "Укрзалізниця" та носить виключно довідковий характер";

- лист Акціонерного товариства "Українська залізниця" ЦЦМ-12/2 від 03.01.2024, в якому повідомлено наступне: "Через військову агресію російської федерації проти України та запровадження відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 64/2022 (зі змінами) воєнного стану, пошкодження залізничної

інфраструктури, знаходження станції Очеретине в зоні активних бойових дій, а станцій Волноваха, Сартана, Маріуполь-Сортувальний регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця", Мелітополь, Комиш-Зоря, Дніпрорудне регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на тимчасово окупованих територіях - залізничне сполучення із зазначеними станціями відсутнє";

- лист Акціонерного товариства "Українська залізниця" Ц-2-1.5-18/7н-25 від 17.04.2025 до адвоката Ливин Юлії щодо ТОВ "Металургтранс", в якому повідомлено наступне: "Через військову агресію російської федерації проти України та запровадження відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 64/2022 (зі змінами) воєнного стану, пошкодження залізничної інфраструктури, знаходження станцій Очеретине, Волноваха, Сартана, Маріуполь-Сортувальний регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця", Мелітополь, Комиш-3оря, Дніпрорудне регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на тимчасово окупованих територіях - залізничне сполучення із зазначеними станціями відсутнє. На сьогодні, товариство не має можливості пересвідчитись у наявності технічному стані вагонів власності ТОВ "Металургтранс" на зазначених станціях та здійснення будь-яких заходів щодо руху цих вагонів, оскільки товариство не співпрацює з окупаційною владою. Також, надається наявна в інформаційних базах даних філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" АТ "Укрзалізниця" інформація, яка має виключно довідковий характер, щодо дати останнього оформленого документа зі станцій відправлення, які вищезазначені: станція відправлення - Мелітополь; дата відправлення - 22.02.2022 о 09:30 год.; станція відправлення - Комиш-Зоря; дата відправлення - 24.02.2022 о 13:00 год.; станція відправлення - Дніпрорудне; дата відправлення - 28.02.2022 об 11:05 год.; станція відправлення - Врлноваха; дата відправлення - 25.02.2022 о 10:00 год.; станція відправлення - Маріуполь-Сортувальний; дата відправлення - 23.02.2022 о 07:79 год.; станція відправлення - Сартана; дата відправлення - 25.02.2022 о 20:15 год.; станція відправлення - Очеретине; дата відправлення - 17.03.2022 о 15:30 год.".

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до Торгово-промислової палати щодо засвідчення настання форс-мажорних обставин за договором оренди щодо повернення 33 вагонів орендодавцю, на що відповідачем було отримано Сертифікати 1200-24-0109 від 18.01.2024 та 1200-25-0572 від 03.04.2025.

У матеріалах справи наявні листи від 25.02.2022, 09.03.2022, 06.01.2023, яким відповідач повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин за договором оренди.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310,частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі 910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. Предметом касаційного перегляду є судові рішення про відмову у задоволенні позову, мотивовані тим, що вимога про зобов`язання повернути майно, яке відсутнє у відповідача (в його розпорядженні), є неефективним способом захисту, оскільки рішення суду буде неможливо виконати в натурі. Суди, виходячи з аналізу обставин справи, а також із загальновідомого факту введення на території України воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації, дійшли висновку про фактичну неможливість на даний час повернення спірних вагонів на підконтрольну державній владі України територію, та, відповідно, поновлення порушеного права позивача у вигляді повернення йому залізничних вагонів, визначених предметом позову, які були передані в оренду відповідачу.

Скаржник, не погоджуючись із визначенням судів щодо неефективності способу захисту, зазначає, що наслідком неможливості на дату розгляду справи поновити право позивача має бути відмова у позові з підстави його передчасності. При цьому скаржник зазначає про неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.06.2018 у справі 338/180/17, від 11.09.2018 у справі 905/1926/16 щодо застосування статті 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України щодо того, що спосіб захисту, який відповідає закону і договору та спрямований на відновлення порушеного права, не може бути визнаний неефективним виключно з підстав тимчасової об`єктивної неможливості його виконання, зумовленої форс-мажорними обставинами. Також з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник просить сформувати висновок щодо питання чи тимчасова об`єктивна неможливість виконання зобов`язання внаслідок форс-мажорних обставин є свідченням про неефективність такого способу захисту права як зобов`язати повернути орендоване рухоме майно та щодо правової кваліфікації ефективності способу захисту у вигляді зобов`язання повернути орендоване майно, яке заблоковане на тимчасово окупованій території внаслідок збройної агресії, та правових наслідків тимчасового характеру форс-мажорних обставин для виконання такого зобов`язання.

5.4. У справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з наступного.

Відповідно до статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як було встановлено судами обох інстанцій, строк дії договору оренди закінчився 31.12.2023, однак спірні 33 вагони відповідачем не були повернуті позивачу. Обставини неповернення вказаних вагонів відповідач не заперечує.

Суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи з встановлених обставин, а також із факту введення на території України воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації, дійшли висновку про фактичну неможливість на даний час повернення спірних вагонів на підконтрольну державній владі України територію, та, відповідно, поновлення порушеного права позивача у вигляді повернення йому залізничних вагонів за номерами: 52876737, 57601080, 52749876, 56936800, 55636823, 59606095, 56068968, 57602211, 55809859, 52877800, 52877925, 52877982, 56936636, 56936917, 57602526, 53569380, 57602930, 54066642, 57601288, 56936503, 52716511, 52877628, 53517892, 53569117, 53569539, 56936420, 53569133, 60788015, 56952625, 53569109, 53569323, 59114629 та 57597106, які були передані в оренду відповідачу.

Суди першої та апеляційної інстанції виснували, що за загальним правилом вимога про зобов`язання повернути майно є ефективним способом захисту, якщо майно є в наявності та фактично перебуває в володінні відповідача. Разом з тим, встановивши фактичну неможливість повернення орендованого майна позивачу на даний час з огляду на встановлені обставини, суди зазначили, що вимога про зобов`язання повернути майно, яке відсутнє у відповідача (в його розпорядженні), є неефективним способом захисту, оскільки рішення суду буде неможливо виконати в натурі.

При цьому суди, з огляду на характер спірних правовідносин, суть порушеного права позивача, а також обставини невиконання відповідачем обов`язку з повернення орендованого майна, дійшли до висновку, що позовні вимоги щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" повернути позивачу рухомий склад, а саме: визначені предметом залізничні вагони на залізничну станцію згідно з наданими позивачем інструкціями, заявлені позивачем не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу), оскільки за наведених обставин справи, очевидною є фактична неможливість повернення орендованого майна, що суперечить завданню господарського судочинства, наведеному у частині першій статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Отже висновки судів щодо неефективності способу захисту у справі, що переглядається, зумовлені саме фактичною неможливістю повернення орендованого майна (спірних вагонів), які знаходяться на окупованій території.

5.5. Скаржник стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо ефективності способу захисту у вигляді зобов`язання повернути орендоване майно, заблоковане на тимчасово окупованій території, та щодо правових наслідків тимчасового характеру форс-мажорних обставин.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини другої статті 218 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі 910/7495/16).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанова Верховного Суду від 21.07.2021 у справі 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але й те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. З урахуванням ознак форс-мажорних обставин необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі 913/785/17, від 25.01.2022 в справі 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі 910/15264/21).

У постанові від 01.05.2026 у справі 905/541/16 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що на рівні норм Цивільного кодексу України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з урахуванням принципу свободи договору. Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: (1) застосування конструкції форс-мажору у своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); (2) чим підтверджується форс-мажор; (3) чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі такого договору; (4) як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі договору.

Об`єднана палата зазначила, що у випадку коли сторони договору погодили детальний порядок застосування форс-мажорних обставин, зокрема їх наслідки для виконання зобов`язань, такий порядок є визначальним для оцінки прав і обов`язків сторін. Належне підтвердження форс-мажорних обставин і дотримання встановленої договором процедури повідомлення свідчить про можливість посилання сторони на такі обставини. Водночас суди мають оцінювати не лише сам факт існування форс-мажору, але й добросовісність поведінки сторони, зокрема своєчасність повідомлення про такі обставини з урахуванням моменту, коли сторона об`єктивно усвідомила їх тривалий характер та вплив на виконання зобов`язання, надання доказів на підтвердження форс-мажорних обставин, а також строк їх надання.

Правова позиція, викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.05.2026 у справі 905/541/16, підлягає застосуванню в силу положень частини четвертої статті 300 та частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішень було встановлено, що у розділі 13 договору сторонами було визначено порядок дій сторін під час форс-мажорних обставин: - сторона звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язань, або може призупинити виконання зобов`язань за цим договором, у разі настання обставин непереборної сили, які сторони не могли передбачити або запобігти , і які потягли за собою об`єктивну неможливість виконання зобов`язань будь-якою із сторін цього договору внаслідок настання таких обставин, зокрема, оголошена або неоголошена війна, захоплення територій, об`єктів, залізничних станцій, на яких повністю або частково мають виконуватися зобов`язання, або пов`язані з таким виконанням (пункт 13.1); відомості про настання форс-мажорних обставин підтверджуються: офіційними документами, виданими відповідним органом Торговельно-економічного промислового палатою України, або належним чином засвідченими копіями документів (акти, розпорядження, накази тощо) посадових осіб, органів, підприємств, установ, організацій, органів влади та управління, які обмежили або зробили неможливим належне виконання зобов`язань винною стороною (пункт 13.2); сторони зобов`язані негайно, не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту настання, повідомити одна одну про виникнення форс-мажорних ситуацій, а саме обставин. Повідомлення має бути зроблено в письмовому вигляді з подальшим наданням доказів наявності форс-мажорних обставин і обставин (п. 13.3); відсутність повідомлення або відповідного підтвердження позбавляє Сторону права посилатися на форс-мажорні обставини (пункт 13.4); якщо обставини форс-мажору безпосередньо вплинули на можливість виконання зобов`язань у строк, встановлений цим договором, то строк виконання зобов`язань пропорційно відсувається на час дії відповідних обставин та/або їх наслідків (пункт 13.5).

З аналізу наведених умов вбачається, що у разі настання форс-мажору відбувається відтермінування строків виконання зобов`язань на період дії таких обставин, що свідчить про збереження самого зобов`язання та зміну лише строку його виконання.

Крім того судами встановлено, що відповідач повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин за договором оренди листами від 25.02.2022, 09.03.2022, 06.01.2023. Також відповідач звертався до Торгово-промислової палати щодо засвідчення настання форс-мажорних обставин за договором оренди щодо повернення 33 вагонів орендодавцю, на що відповідачем було отримано Сертифікати 1200-24-0109 від 18.01.2024 та 1200-25-0572 від 03.04.2025.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо виконання обов`язку з повернення вагонів як передчасних, оскільки, як передбачено в умовах договору, строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Отже суди мали б відмовити у задоволенні позовних вимог саме виходячи з умов договору.

5.6. Також не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції і постановою апеляційного господарського суду скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі 338/180/17, від 11.09.2018 у справі 905/1926/16 щодо застосування статті 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України; щодо того, що спосіб захисту, який відповідає закону і договору та спрямований на відновлення порушеного права, не може бути визнаний неефективним виключно з підстав тимчасової об`єктивної неможливості його виконання, зумовленої форс-мажорними обставинами).

Надавши оцінку цим доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.

За змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі 696/1693/15-ц виснувала, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Разом з тим вказаною підставою для касаційного оскарження, пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Цитування скаржником окремих висновків, наведених у постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі 199/8324/19).

Проаналізувавши висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів зазначає таке:

- у справі 338/180/17 предметом розгляду були вимога про стягнення безпідставно одержаних коштів і зустрічна вимога про визнання укладеним договору підряду на виготовлення дерев`яних брусів, а також питання юрисдикції за участю фізичної особи, яка втратила статус підприємця. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що обраний спосіб захисту у вигляді визнання договору підряду укладеним не є належним, оскільки ефективним способом захисту було стягнення відповідної грошової суми (пункти 56-61, 76 постанови);

- у справі 905/1926/16 предметом розгляду була вимога зобов`язати контрагента надати (підписати) акти приймання-передачі електричної енергії. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що така вимога не відповідає способам захисту, встановленим законодавством, оскільки відповідне рішення не приводить до поновлення порушеного права і не може бути виконане у примусовому порядку через відсутність механізму його виконання (пункти 49, 53, 54 постанови).

Отже правовідносини у наведених справах не є подібними до спірних за змістовим критерієм: справа 338/180/17 стосувалася підряду і процесуальної юрисдикції за участю фізичної особи, справа 905/1926/16 - документального оформлення розрахунків на ринку електричної енергії, тоді як предметом цієї справи є повернення орендованого рухомого складу, що перебуває на тимчасово окупованій території. До того ж у зазначених скаржником справах Верховний Суд не робив висновку щодо неможливості визнання неефективним спосіб захисту, який відповідає закону і договору, з підстав тимчасової об`єктивної неможливості його виконання.

5.7. Крім того, підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункти 1, 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України. При цьому посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: статей 86, 236, 237, 238 та 282 Господарського процесуального кодексу України - що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи на підставі недопустимих доказів.

Посилаючись на пункт 1 частини третьої статті 310 господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій ухилилися від дослідження та оцінки ключових аргументів відповідача щодо договірного порядку повернення вагонів за місцем їх останньої дислокації (пункт 2.4 договору оренди), відсутності належної вимоги позивача про повернення вагонів відповідно до умов договору.

В контексті зазначених скаржником доводів, колегія суддів враховує, оскільки Верховний Суд прийшов до висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо виконання обов`язку з повернення вагонів як передчасних, врахувавши умови договору, за якими строк виконання зобов`язання відкладається на строк дії форс-мажорних обставин, дослідження договірного порядку повернення вагонів за місцем їх останньої дислокації, відсутності належної вимоги позивача про повернення вагонів відповідно до умов договору не матиме наслідком відхилення позовних вимог з цих підстав.

Щодо посилань скаржника на порушення судом апеляційної інстанції положень пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суди сформували про абсолютну втрату орендованих вагонів на підставі доказів, що підтверджують лише тимчасову логістичну (технічну), а не юридичну неможливість їх повернення (за відсутності акта форми ВУ-25, що є єдино допустимим відповідно до умов договору оренди).

Проте зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами встановлювався факт втрати та знищення вагонів. Навпаки, суд апеляційної інстанції прямо зазначив, що перебування вагонів на тимчасово окупованій території не свідчить про їх знищення, і що факт неможливості переміщення вагонів встановлено лише для цілей визначення можливості задоволення вимоги про повернення майна в натурі.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

6.2. Згідно зі статтею 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

6.3. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, змінивши мотивувальну частину рішення і постанови, а в решті - судові рішення слід залишити без змін.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальної частини оскаржуваних рішення та постанови із залишенням без змін їх резолютивних частин, відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" задовольнити частково, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026 у справі 904/1347/25 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

2. В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026 у справі 904/1347/25 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кібенко