← Case law

Постанова in case no. 582/862/22

Касаційний цивільний суд Верховного Суду · 16.06.2026 · Supreme Court
full text from our database23 998 charactersall acts in the case →

About the act

Case no.
582/862/22
Date of the judgment
16.06.2026
Type of proceedings
Цивільне
Type of judgment
Постанова
Case category
Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Text of the judgment

Times New Roman CYR;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року

м. Київ

справа 582/862/22

провадження 61-15805св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , на рішення Сумського районного суду Сумської області від 03 лютого 2025 року у складі судді Гончаренко Л. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Собини О. І., Рунова В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про проведення поділу наступного майна подружжя: грошових коштів у розмірі 23 000,00 дол. США, визнання права власності на 1/2 частини цих коштів, тобто на 11 500,00 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день подання позову становить 420 538,90 грн та стягнення вказаної суми з відповідача; поділити земельну ділянку загальною площею 0,815 га, кадастровий номер 5924785000:01:002:1458, розташовану в с. Нижня Сироватка, Сумського району, Сумської області та визнати право власності на 1/2 частини цієї земельної ділянки; поділити грошові кошти у розмірі 1 353 142,00 грн, визнати право власності на 1/2 частини, тобто на 676 571,00 грн, та стягнути цю суму з відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 12 вересня 2015 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який 25 листопада 2019 року розірвано.

Під час шлюбу подружжям було набуто готівкою 23 000,00 дол. США та грошові кошти в сумі 1 353 142,00 грн як дохід від підприємницької діяльності відповідача, а також спірну земельну ділянку.

Оскільки спірне майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності, а відповідач відмовляється здійснити його поділ у добровільному порядку, позивачка просила поділити це майно у судовому порядку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, проведено поділ грошових коштів у розмірі 23 000,00 дол. США.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 11 500,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на день подання позовної заяви становить 420 538,90 грн та стягнуто їх з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 205,39 грн судового збору.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів того, що спірна сума коштів є його особистою власністю та була надана йому батьками в дар до укладення шлюбу, як і не довів, що у батьків була в розпорядженні спірна сума коштів. Суд першої інстанції критично оцінив показання свідка ОСОБА_4 , оскільки вона є матір`ю відповідача, а надані нею показання не підтверджені жодними доказами. Таким чином, суд вважав, що кошти в розмірі 23 000,00 дол. США набуто за час перебування сторін у шлюбі, тобто це майно є їх спільною сумісною власністю, де частки чоловіка та дружини є рівними, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 03 лютого 2025 року залишено без змін .

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в частині поділу 23 000,00 дол. США, виснував, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами статті 89 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У грудні 2025 року до Верховного Суду через підсистему Електронний суд надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , в якій просить скасувати рішення Сумського районного суду Сумської області від 03 лютого 2025 року та постанову Сумського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року в частині задоволених вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. У касаційній скарзі зазначає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Підставою касаційного оскарження судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі 6-801цс16, від 05 квітня 2017 року у справі 6-399цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано джерело походження грошових коштів та період їх набуття відповідачем, зазначені обставини відповідач підтвердив належними доказами, яким суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки. Вважає, що суди необґрунтовано не врахували показання свідка ОСОБА_4 .

У грудні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_5 , звернулася з відзивом на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 грудня 2025 року касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3., передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи 582/862/22 із Сумського районного суду Сумської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2026 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи 582/862/22.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 вересня 2015 року сторони уклали шлюб (т. 1, а. с. 46).

Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 25 листопада 2019 року шлюб між сторонами розірвано (т. 1, а. с. 47-48).

Ухвалою Недригайлівського районного суду Сумської області від 20 січня 2023 року затверджено мирову угоду по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, а саме: автомобілів TOYOTA RAV 4, 2016 року випуску та FORD TRANSIT, 2012 року випуску. Відповідно до пункту 4 цієї угоди сторони засвідчують, що після виконання мирової угоди вони не будуть мати між собою будь-яких неврегульованих питань та претензій щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, які є предметом позову та даної мирової угоди (т. 1, а. с. 100-103).

З декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, поданої ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, видно, що ОСОБА_2 є власником готівкових коштів в розмірі 23 000,00 дол. США, та земельної ділянки площею 0,815 га, кадастровий номер 5924785000:01:002:1458, яка розташована в с. Нижня Сироватка Сумського району Сумської області, має дохід від зайняття підприємницькою діяльністю в розмірі 1 353 142,00 грн (т. 1, а. с. 53-54, 74-75).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 листопада 2025 року земельна ділянка площею 0,0815 га, кадастровий номер 5924785000:01:002:1458, яка розташована в с. Нижня Сироватка Сумського району Сумської області для індивідуального садівництва форма власності приватна належить ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 142).

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 20 серпня 2015 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність було вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва, розташованої за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, надати у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,0815 га кадастровий номер 5924785000:01:002:1458 (т. 2, а. с. 172).

Відповідно до форми Д5 (річна) за 2019 рік ФОП ОСОБА_2 перебуває на 2 групі єдиного податку (спрощена система оподаткування) (т. 1, а. с. 163-164).

На підтвердження факту існування спірної суми готівкових коштів в іноземній валюті у батьків відповідачем надана копія свідоцтва про смерть ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 105), копію свідоцтва про смерть ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 106), інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до якого житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , був проданий 15 листопада 2013 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_8 (т. 1, а. с. 141).

Допитана судом свідок ОСОБА_4 пояснила, що є матір`ю відповідача та свекрухою позивачки. Син до шлюбу був підприємцем у нього були робочі авто, мав земельну ділянку в с. Н. Сироватка, яку він приватизував. Вони доглядали за родиною тітки чоловіка і тітка зробила заповіт на свідка. По заповіту свідку залишився будинок у м. Суми. Будинок продали у грудні 2013 році за 23 000,00 дол. США. Ці кошти вони віддали сину у 2014 році, який на той час розвивав бізнес. Під час шлюбу невістка навчалась, потім перебувала в декретній відпустці. Син з родиною проживали в Сумах. В період шлюбу вони проживали за кошти сина, який забезпечував сім`ю всім необхідним.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні

та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася

до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України вказує на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У статтях 60, 70 СК України, статті 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з`ясувати час та джерела його придбання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року 554/8023/15-ц, від 23 січня 2024 року

523/14489/15-ц (провадження 14-22цс20)).

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Під час поділу майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року в справі 712/8602/19 (провадження 61-14809сво21)).

Суть поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. Під час здійснення поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, в зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням переліку об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення вартості.

Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірні грошові кошти набуто сторонами за час шлюбу, а отже, на них поширюється визначена положеннями закону презумпція спільності майна подружжя. Відповідачем не доведено факт набуття спірних коштів у дарунок поза шлюбом.

За встановлених обставин, висновки суду першої інстанції та висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі 6-801цс16, від 05 квітня 2017 року у справі 6-399цс17, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі Руїз Торіха проти Іспанії ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі 373/2054/16-ц (провадження 14-446цс18).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають та за своїм змістом переважно свідчать про незгоду із встановленими судами обставинами та спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди ухвалили оскаржувані судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, судом касаційної інстанції не встановлено.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку

з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 03 лютого 2025 року та постанову Сумського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков

Р. А. Лідовець

Д. Д. Луспеник

The source is the Unified State Register of Court Judgments. Court judgments are open (the Law on Access to Court Judgments), and the acts themselves are official documents not subject to copyright. We do not edit the text and we add no assessments to it.

Check against the register ↗