Постанова in case no. 918/918/25

Times New Roman CYR;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року

м. Київ

cправа 918/918/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Баранця О. М., Вронської Г. О.,

за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,

за участю представників:

прокурора - Єреп В. В.,

відповідача - 2 - Крук В. Р. (адвоката),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.01.2026

(суддя Андрійчук О. В.)

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026

(головуюча - Бучинська Г. Б., судді: Василишин А. Р., Маціщук А. В.)

у справі за позовом Заступника керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Костопільської міської ради Рівненської області

до відповідачів:

1) Комунального підприємства "Костопількомуненергія" Костопільської міської ради,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 467 701,62 грн

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2025 року Заступник керівника Здолбунівської окружної прокуратури (далі - Прокуратура) в інтересах держави в особі Костопільської міської ради Рівненської області (далі - Міськрада) звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Костопількомуненергія" Костопільської міської ради (далі - Підприємство) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - Товариство) про визнання недійсними додаткових угод від 13.06.2024 1, від 23.07.2024 2, від 19.08.2024 3 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 17.01.2024 9057-ВЦ, укладеного між відповідачами, та про стягнення 467 701,62 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що ці угоди суперечать інтересам держави та статті 5, пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки внаслідок їх укладення змінені істотні умови договору шляхом збільшення ціни одиниці товару.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 17.01.2024 за наслідком публічних закупівель Підприємство як споживач і Товариство як постачальник уклали договір про постачання електричної енергії споживачу 9057-ВЦ. Вартість електроенергії погодили у сумі 4,50117 грн за 1 кВт/год без ПДВ. Ціна договору 4 591 197 грн з ПДВ.

4. У пункті 13.8 договору сторони обумовили, що умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (серед яких ціна за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами повністю, крім випадків, зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача; збільшення ціни за одиницю товару на 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні ОЕС України.

5. Протягом червня - серпня 2024 сторони уклали додаткові угоди 1-3, згідно з якими змінювали ціну електричної енергії за 1 кВт год, унаслідок чого на підсумку договірна ціна одиниці товару загалом збільшилася до 7,15101 грн за 1 кВт/год без ПДВ, тобто на 58,87%, що, на переконання прокурора, спричинило порушення бюджетного законодавства, принципів добросовісної конкуренції, об`єктивної й неупередженої оцінки тендерних пропозицій і принципу запобігання корупційним діям, а також зловживанням під час публічних закупівель.

6. Постачальник поставив споживачу 1 599 304 кВт*год електричної енергії на загальну суму 3 704 784,65 грн, яку останній повністю оплатив.

7. Прокурор вважає, що додаткові угоди укладені з перевищенням максимального ліміту щодо зміни ціни у розмірі 10 %, установленого пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Надмірно сплачена сума за оспорюваними додатковими угодами склала 467 701,62 грн, яку Прокурор заявив до стягнення з Товариства на користь Міськради на підставі статті 1212 ЦК України. При цьому зауважив, що Міськрада є органом, уповноваженим державою на здійснення функцій по управлінню Підприємством і забезпечує його фінансування. Наслідком порушення Закону України "Про публічні закупівлі" у цих правовідносинах є нераціональне використання коштів Підприємством, підпорядкованим і підзвітним Міськраді.

8. Товариство зі свого боку укладення спірних додаткових угод обґрунтовувало зміною складових ціни електроенергії, зокрема, коливанням її вартості на ринку.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

9. 19.01.2026 Господарський суд Рівненської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026, про задоволення позову повністю.

10. Мотивували невідповідністю оспорюваних угод частині п`ятій 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки за наслідком їх укладення ціна електроенергії збільшилася на 58,87 %, що перевищує граничну межу у 10 %. При цьому експертні висновки Рівненської торгово-промислової палати від 31.05, 01 і 30.07.2024 про з аналізом ринкових показників за відповідні періоди, на які посилався відповідач, не містять належного підтвердження саме такого коливання ціни на ринку, яке би виправдовувало внесення відповідних змін до договору, не відображають належним чином динаміки цін та не підтверджують пропорційності їх зростання з урахуванням попередніх змін. Безпідставно набуті кошти підлягають поверненню на підставі статей 216, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

11. Урахували також висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 24.01.2024 у справі 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі 920/19/24 щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" стосовно неможливості збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни у договорі про закупівлю.

12. Спростували посилання Товариства, яке стверджувало, що сторони без обмежень мали право на підвищення відсотку ціни за одиницю товару пропорційно ринковій з огляду на "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 1178, яка набрала чинності 19.10.2022 та діяла станом на час укладення додаткових угод (далі - Особливості).

13. Суди з цього приводу виснували, що підпункт 2, підпункт 7 пункту 19 Особливостей не свідчать про зміну законодавства у цій категорії спорів, оскільки постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; зміст Особливостей лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору у порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", вони не встановлюють іншого алгоритму розрахунку відсоткового співвідношення ціноутворення, передбаченого цією нормою. Цією постановою зміни до Закону "Про публічні закупівлі" не внесені, а лише встановлені певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану, тоді як сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі".

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

14. Товариство у касаційній скарзі просить скасувати рішення й постанову й ухвалити нове рішення про відмову у позові. Підставою касаційного оскарження судових рішень визначило пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

15. Товариство стверджує про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах у питанні застосування пункту 3-7 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" у частині визначення меж дискреції цієї норми, що, відповідно, унеможливлює правильне розуміння учасниками процедури закупівель обсягів їх прав.

16. На переконання Товариства, Особливості надають право постачальникам та їх контрагентам не обмежуватися 10 % лімітом, установленим пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Тому воно вважає, що немає підстав для визнання недійсними оспорюваних додаткових угод, а необхідність формування Верховним Судом висновку у цьому питанні обґрунтовує тим, що додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару укладені під час чинності Особливостей і саме вони визначають режим регулювання зміни ціни під час воєнного стану, а не загальна норма статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

17. В обґрунтування своїх аргументів скаржник також посилається на те, що пункт 3-7 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" делегував Кабінету Міністрів України законодавчі функції і у постачальника електричної енергії виникло питання, як розуміти Закон, у яких межах слід застосовувати Особливості, а в яких не можна, і що таке "певні особливості процедури".

18. 29.05.2026 Товариство звернулося до Верховного Суду з клопотанням про зупинення провадження у цій справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи 3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

19. Прокуратура у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Вважає, що суди правильно застосували положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тоді як Особливості не можуть бути підставою для ігнорування встановленого законом 10 % обмеження зміни ціни.

20. Вважає, що посилання Товариства на необхідність формування висновку Верховного Суду щодо порядку застосування пункту 3.7 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" мають суто декларативний характер та свідчать по суті про його незгоду із судовими рішеннями. Крім того доводи скаржника фактично зводяться до обґрунтування відповідності його дій Особливостям і відсутності підстав для застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", пріоритетності положень Особливостей над положеннями цього Закону. На підсумку, Прокурор наполягає на необхідності дотримання сторонами договору саме вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", згідно з якими зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі електричної енергії.

Позиція Верховного Суду

21. Підстави, за яких правочини визнаються недійсними, обумовлені статтею 215 ЦК України.

22. Згідно з абзацом першим частини першої статті 216 цього ж Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

23. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 цього ж Кодексу.

24. Уклавши за результатом проведеної процедури закупівлі договір, сторони погодили всі його істотні умови, серед яких предмет, ціну та строк виконання зобов`язань, що узгоджується з приписами цивільного законодавства та приписами Закону України "Про публічні закупівлі". Адже відповідно до частини першої статті 41 цього Закону договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

25. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (частина четверта статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

26. Разом з тим пункт 2 частини п`ятої цієї ж статті передбачає, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

27. Тож зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (висновок Верховного Суду у постановах від 09.06.2022 у справі 927/636/21, від 07.12.2022 у справі 927/189/22, від 16.02.2023 у справі 903/383/22).

28. У цій справі суди застосували положення статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі 922/2321/22, у якій Прокурор також оскаржував додаткові угоди до договору, якими суттєво збільшено ціну за одиницю товару, що, як він вважав, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів та нівелювання результатів тендерної закупівлі.

29. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі 922/2321/22 наголосила на тому, що зміна ціни товару у бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялися, то зміна ціни товару у бік збільшення у випадку збільшення ціни такого товару на ринку можлива лише, якщо це призвело до істотної зміни обставин у порядку статті 652 ЦК України якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали би договір або уклали би його на інших умовах. Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, установлених у статті 652 ЦК України та пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Як наслідок, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Касаційного адміністративного суду щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", викладеного у постанові від 05.04.2023 у справі 420/17618/21, згідно з яким сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

30. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду підлягає застосуванню до правовідносин, які виникають при збільшенні ціни за одиницю товару за договором, укладеним відповідно до Закону та при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій його врахували і правильно застосували названі положення Закону.

31. До того ж у постанові від 21.11.2025 у справі 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду наголосила на відсутності підстав для відступу від свого попереднього висновку щодо застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Звідси актуальність і сталість зазначеної правової позиції підтверджується постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі 920/19/24.

32. З огляду на збільшення сторонами у додаткових угодах ціни за одиницю електроенергії за відсутності доведення відповідного коливання ціни такого товару на ринку та загалом більше ніж на 10 % від первісної ціни суди попередніх інстанцій правильно виснували про невідповідність оспорюваних додаткових угод наведеним вище нормам ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі", що є наслідком визнання їх недійсними.

33. Оскільки зазначені вище додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, то підстава для оплати електричної енергії за встановленою у них ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України, у заявленому розмірі Товариство має повернути, і суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про стягнення з Товариства цих коштів (див. пункти 70, 71, 72, 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі 922/2321/22 та пункти 110, 163, 181 постанови від 21.11.2025 у справі 920/19/24).

34. Утім, на переконання скаржника, спірні додаткові угоди укладені з додержанням приписів чинного законодавства (Особливостей) і підстав для визнання їх недійсними немає.

35. Тож у цих правовідносинах спірним є питання можливості при внесенні змін до договору про закупівлю (щодо ціни за одиницю товару) керуватися лише приписами Особливостей, незважаючи при цьому на вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

36. Наразі Верховний Суд у постановах у подібних правовідносинах від 02.02.2026 у справі 922/2121/25, від 04.02.2026 у справі 916/2720/24, від 19.03.2026 у справі 922/2123/25 та від 20.05.2026 у справі 910/4865/24, які враховуються у силу частини четвертої статті 300 ГПК України, сформулював висновки у питанні, яке поставив скаржник у цій справі, щодо застосування пункту 3-7 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" і його висновки зводяться до такого.

37. Відповідно до пункту 3-7 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу.

38. 12.10.2022 Кабінет Міністрів України постановою 1178 затвердив Особливості, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

39. Відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

40. Отже Кабінет Міністрів України встановив певні особливості здійснення закупівель товарів замовниками, передбачені Законом України "Про публічні закупівлі", під час дії воєнного стану, основна мета яких є вжиття заходів щодо забезпечення захищеності саме замовників від воєнних загроз.

41. Разом з тим ця Постанова Кабінету Міністрів України не скасовує і не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, до норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 вказаного Закону, вона лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.

42. Відповідно, як на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного договору та додаткових угод до нього), так і на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" була чинною, її дія на час дії воєнного стану не скасовувалася та не призупинялася.

43. Звідси затвердження Кабінетом Міністрів України Особливостей не свідчить про зміну законодавства у цій категорії правовідносин, які унормовані Законом України "Про публічні закупівлі", зокрема, пунктом 2 п`ятої статті 41, оскільки постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; її зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору у порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" і не встановлює іншого алгоритму розрахунку відсоткового співвідношення ціноутворення, передбаченого даною нормою.

44. Тому суди виснували, що відповідачі, укладаючи оспорювані додаткові угоди, внаслідок яких ціну збільшено на 58,87% від ціни, визначеної у договорі, не дотрималися приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тоді як доводи скаржника про пріоритетність застосування до спірних правовідносин лише Особливостей зводяться до власного суб`єктивного тлумачення ним норм права.

45. Висновки судів попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях щодо застосування Особливостей і приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" відповідають наведеним правовим висновкам суду касаційної інстанції. Крім того, скаржник зі свого боку не визначив підставою касаційного оскарження пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України щодо необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, про які йдеться вище.

46. Тому колегія суддів дійшла висновку, що підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень і задоволення касаційної скарги немає.

47. Щодо клопотання Товариства, про яке йдеться у пункті 18 цієї постанови, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення у передбаченому пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України порядку.

48. Вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається у порядку конституційного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову.

49. Водночас клопотання Товариства не містить доказів неможливості розгляду цієї справи до вирішення вказаної ним справи та аргументованих і переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як у частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за вказаною конституційною скаргою, так і стосовно того, що зібрані у справі, що розглядається, докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Адже встановлені у цій справі обставини дозволяють суду касаційної інстанції перевірити доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та вирішити питання про наявність або відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

51. Згідно зі статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Судові витрати

52. За загальним правилом статті 129 ГПК України у зв`язку із залишенням без задоволення касаційної скарги, судовий збір за її подання покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про зупинення провадження у цій справі відмовити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Рівненської області від 19.01.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі 918/918/25 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді О. Баранець

Г. Вронська