← Case law

Постанова in case no. 913/283/23

Касаційний господарський суд Верховного Суду · 19.06.2024 · Supreme Court
full text from our database61 416 charactersall acts in the case →

About the act

Case no.
913/283/23
Date of the judgment
19.06.2024
Court
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Judge
Бакуліна С. В.
Type of proceedings
Господарське
Type of judgment
Постанова
Case category
За спожиті енергоносії

Text of the judgment

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

cправа 913/283/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача - Верхацького І.В.,

відповідача - Сенькова Є.І.,

третьої особи - Панченка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 (головуючий суддя - Медуниця О.Є., судді: Істоміна О.А., Радіонова О.О.) та рішення Господарського суду Луганської області від 19.12.2023 (суддя Лісовицький Є.А.)

у справі 913/283/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз",

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України",

про стягнення 35 444 159,54 грн,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 20.05.2024 32.2-01/905 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку з відпусткою судді Губенко Н.М., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи 913/283/23, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 14.06.2024 32.2-01/1040 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку із запланованою відпусткою судді Кібенко О.Р., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи 913/283/23, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі також ТОВ "ГК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" (далі також АТ "Луганськгаз") про стягнення заборгованості за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" в сумі 35 444 159,54 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником між ТОВ "ГК "Нафтогаз України" як постачальником "останньої надії" та АТ "Луганськгаз" як споживачем було укладено типовий договір постачання природного газу, на підставі якого позивач поставив відповідачу природний газ у періоди з 02.10.2022 по 31.10.2022. Нездійснення відповідачем оплати за природній газ, поставлений у вказаний період, стало підставою для звернення ТОВ "ГК "Нафтогаз України" до господарського суду з цим позовом.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. ТОВ "ГК "Нафтогаз України" згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 880 від 04.07.2017 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

2.2. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України 917-р від 22.07.2020 ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

2.3. За твердженнями позивача, у зв`язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником між ТОВ "ГК "Нафтогаз України" як постачальником "останньої надії" та АТ "Луганськгаз" як споживачем було укладено типовий договір постачання природного газу, на підставі якого позивач поставив відповідачу природний газ у періоди з 02.10.2022 по 31.10.2022 в обсязі 781 028,77 куб.м та з 01.11.2022 по 02.11.2022 в обсязі 81 662,72 куб.м загальною вартістю 35 444 159,54 грн.

2.4. На підтвердження факту включення відповідача у період з 02.10.2022 по 02.11.2022 до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника "останньої надії" позивач надав до матеріалів справи лист ТОВ "Оператор ГТС України" ТОВВИХ-23-9006 від 04.07.2023, до якого додано витяги з інформаційної платформи.

2.5. Згідно з відомостями з Інформаційної платформи споживач, АТ "Луганськгаз" (ЕІС код споживача 56Х210000000001V), був внесений до портфеля постачальника "останньої надії" у періоди з 01.11.2021 по 30.12.2021, з 01.01.2022 по 28.02.2022, з 01.05.2022 по 29.06.2022, з 01.07.2022 по 29.08.2022, з 31.08.2022 по 30.09.2022 та з 02.10.2022 по 02.11.2022.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Господарський суд Луганської області рішенням від 19.12.2023 у справі 913/283/23, яке Східним апеляційним господарським судом залишене без змін постановою від 13.03.2024, у задоволенні позову ТОВ "ГК "Нафтогаз України" - відмовив.

3.2. Судові рішення мотивовані тим, що втрата відповідачем оперативного контролю над усіма своїми структурними підрозділами на території Луганської області через військову агресію російської федерації проти України свідчить про відсутність споживання саме відповідачем поставленого позивачем у період з 02.10.2022 по 02.11.2022 природного газу та, відповідно, про відсутність підстав для стягнення з відповідача коштів за постановлений позивачем, але не спожитий відповідачем природний газ.

3.3. Крім того, апеляційний суд зазначив, що, враховуючи сплив максимального строку постачання природного газу ТОВ "ГК "Нафтогаз України" як постачальником "останньої надії", та за наявності у АТ "Луганськгаз" перед ТОВ "ГК "Нафтогаз України" як постачальником "останньої надії" станом на 02.10.2022 простроченої заборгованості за спожитий природний газ, новий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" на період 02.10.2022-02.11.2022 укладатися не міг, а позивач зобов`язаний був припинити постачання природного газу споживачеві.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі також ТОВ "Оператор газотранспортної системи України") звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 та рішення Господарського суду Луганської області від 19.12.2023 у цій справі і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

4.2. ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, посилається на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи, що:

- судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 25.12.2013 у справі 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі 6-806цс16, щодо застосування статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК);

- відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування пункт 9 глави 2 розділу III, абзаців 10-12, 14 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 30.09.2015 2493 (далі - Кодекс ГТС), частини третьої статті 15 Закону України "Про ринок природного газу", статті 204 ЦК у взаємозв`язку з пунктами 1, 2 постанови НКРЕКП від 30.09.2015 2501 та абзацами 10-12 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС.

4.3. ТОВ "ГК "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 та рішення Господарського суду Луганської області від 19.12.2023 у цій справі і передати справу повністю на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.4. Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі ТОВ "ГК "Нафтогаз України" вважає наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи:

- про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 14.06.2023 у справі 904/2867/22, від 26.07.2023 у справі 913/242/22, щодо застосування норм Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 2493, та норм Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 2496 (далі - Правила);

- про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 15 Закону України "При ринок природного газу", пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, пункту 1 розділу VІ Правил;

- про недослідження зібраних у справі доказів та встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1 та 3 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).

4.5. ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про те, що касаційна скарга позивача є обґрунтованою та просить її задовольнити.

4.6. ТОВ "ГК "Нафтогаз України" подало клопотання в якому просило зупинити розгляд справи 913/283/23 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи 908/1162/23.

4.7. Зазначене клопотання мотивовано тим, що ухвалою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 19.04.2024 у справі 908/1162/23 було прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу 908/1162/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023. Колегія суддів вважала за необхідне передати справу 908/1162/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно із частиною другою статті 302 ГПК, оскільки вважає, що є необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі 910/9680/23, щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.

4.8. ТОВ "ГК "Нафтогаз України" зазначає, що на предмет спору у справі 913/283/23 також може впливати дія Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", однак це питання не досліджувалось, ані судом першої інстанції, а ні судом апеляційної інстанції, що суперечить принципу "jura novit curia".

4.9. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

4.10. Зі змісту оскаржуваних судових рішень, які є предметом касаційного перегляду, вбачається, що підставою для відмови у задоволенні позову слугувало те, що ТОВ "ГК "Нафтогаз України" як постачальник "останньої надії" не мало правових підстав для постачання природного газу АТ "Луганськгаз" та укладення договору шляхом публічної оферти через ряд встановлених законодавцем факторів і обставин, які безумовно мали бути враховані при постачанні природного газу постачальником "останньої надії". Тобто на розгляд Верховного Суду у цій справі винесено питання щодо правомірності включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та укладення типового договору шляхом публічної оферти.

4.11. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що результат вирішення спору об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі 908/1162/23, не вплине на результат розгляду у цій справі, в зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання про зупинення розгляду справи.

5.Позиція Верховного Суду

5.1. Відповідно до положень статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі 910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 ГПК (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини сторін регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС, Правилами, а також положеннями ЦК та Господарського кодексу України, та виникли, на переконання позивача, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за типовим договором поставки щодо оплати отриманого газу від постачальника "останньої надії" у період з 02.10.2022 по 02.11.2022.

Так, за твердженням позивача, між ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та АТ "Луганськгаз" було укладено типовий договір постачання природного газу з постачальником "останньої надії", який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 2501. Договір укладено шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

5.4. Відповідно до пункту 26 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" (тут і далі у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Пунктами 17, 19 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено: оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газотранспортної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

5.5. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у правовідносинах, які склалися, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" є постачальником "останньої надії", оскільки за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України його визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу; третя особа - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" є оператором газотранспортної системи, оскільки 24.12.2019 НКРЕКП прийнято постанову 3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу.

При цьому судами встановлено, що відповідач, оператор газорозподільної системи, зареєстрований в інформаційній платформі і у спірний період не подавав відомості щодо наявності у нього постачальників природного газу.

5.6. Пунктами 2, 3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

У пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС даються наступні визначення алокація - це обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників; договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги); номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу; EIC-код - код енергетичної ідентифікації суб`єкта ринку природного газу та/або точки комерційного обліку, визначений за правилами Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ENTSOG), з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, у тому числі для участі у регіональних (міжнародних) газових ринках, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу.

Пунктами 1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення. Програмне забезпечення інформаційної платформи має відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та нормативних документів щодо системи технічного та програмного захисту інформації. Цілісність, доступність, конфіденційність та захист від несанкціонованого доступу до інформації реалізуються на інформаційній платформі відповідно до вимог законодавства України та цього Кодексу. Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень. Суб`єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб`єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб`єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб`єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.

Згідно з пунктом 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи та оприлюднює на своєму вебсайті: інструкцію з користування інформаційною платформою, а також витяги з нормативно-правових актів, пов`язаних із користуванням інформаційною платформою; контактні дані (прізвище, ім`я, по батькові, номери факсів та телефонів, електронні адреси) працівників оператора газотранспортної системи, які є відповідальними за працездатність інформаційної платформи та взаємодію з учасниками ринку природного газу, контактну інформацію та графік роботи служби підтримки інформаційної платформи; інформацію про центри сертифікації ключів, необхідних користувачам інформаційної платформи для забезпечення ними електронного цифрового підпису (ЕЦП) у випадках, передбачених цим Кодексом; іншу інформацію, передбачену цим Кодексом.

Пунктами 1, 2 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема: 1) перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; 2) інформацію про всіх суб`єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди; 3) інформацію про постачальника "останньої надії"; 4) інформацію про постачальників із спеціальними обов`язками; 5) інформацію про Реєстри споживачів постачальників. Інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити щонайменше: 1) ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку; 2) EIC-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; 3) дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання; 4) дані щодо зміни постачальників із початку функціонування інформаційної платформи; 5) інформацію про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу (D) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово; 6) інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби (D); 7) інформацію про фактичне добове споживання; 8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М); 9) дані періодів відсутності у споживача закріпленого постачальника (за їх наявності) з початку функціонування інформаційної платформи; 10) дані періодів обмеження (припинення) газопостачання споживачу (якщо такі дані вносились по споживачу) з початку функціонування інформаційної платформи; 11) період вимірювання (відбір/споживання, що вимірюється щодобово, або відбір/споживання, що не вимірюється щодобово); 12) належність споживача до категорії споживачів, постачання яким може здійснюватися в рамках спеціальних обов`язків, які в установленому порядку покладені рішенням Кабінету Міністрів України на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу"; 13) належність споживача до категорії побутових; 14) належність споживача до категорії виробників теплової енергії; 15) належність споживача до категорії бюджетних установ та організацій; 16) інформацію про періоди постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії"; 17) строк надання повідомлення споживачу про припинення газопостачання відповідно до чинного законодавства (не менше ніж за три доби до дати, на яку воно заплановано, для споживачів та не менше ніж за п`ять діб для підприємств металургійної та хімічної промисловості).

Крім того, пункт 5 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором, повинні вносити до інформаційної платформи інформацію, зокрема: визначену підпунктами 1, 2, 5 - 8, 12, 13, 14, 15, 17 пункту 2 цієї глави, по всіх споживачах, підключених до газорозподільної системи; дані щодо операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів; дані щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи.

5.7. Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, АТ "Луганськгаз" не подавало у спірний період до інформаційної платформи інформацію, передбачену нормами пункту 5 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС, а саме: інформацію про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу (D) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово; інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби (D); інформацію про фактичне добове споживання; інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М).

5.8. Пунктом 1 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року 2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника "останньої надії", не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником "останньої надії" та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником "останньої надії" здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу (абзац 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС).

Абзацами 10-12 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта в таких випадках: відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником останньої надії відключення по об`єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника останньої надії ; відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.

Відповідно до абзаців 14, 15 п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС дата початку постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначається в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі. Максимальний строк, на який споживача або оператора газорозподільної системи реєструють у Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", визначається Правилами постачання природного газу.

5.9. Згідно з абзацом 2 пункту 2 розділу VI Правил (у редакції, чинній станом на 02.10.2022) максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Пунктом 3 розділу VI Правил визначено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачу (за умови відсутності відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта) та оператору газорозподільної системи в таких випадках: банкрутство, ліквідація попереднього постачальника природного газу; зупинення або анулювання ліцензії на постачання природного газу попереднього постачальника; відсутність підтвердженої номінації та реномінації постачальника споживача, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником "останньої надії" відключення по об`єкту такого споживача (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу, споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператору газорозподільної системи); відсутність побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії (точки комерційного обліку споживача) в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу та споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії).

5.10. Статтею 15 Закону України "Про ринок природного газу" врегульовано, що у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу (частина перша).

Постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".

Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником "останньої надії", відповідно до типового договору постачання постачальником "останньої надії".

Договір між постачальником "останньої надії" та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником "останньої надії", крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператор газорозподільної системи (частина друга).

5.11. Постановою НКРЕКП 2501 від 30.09.2015 затверджено типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - типовий договір).

Відповідно до пункту 1.1 типовий договір є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".

Згідно з пунктом 1.3 типового договору останній є договором приєднання та вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Пунктом 3.1 типового договору передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з пунктом 3.3 типового договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

5.12. Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у 2022 календарному році АТ "Луганськгаз" вже перебувало у Реєстрі споживачів постачальником "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України" з 01.01.2022 по 28.02.2022, тому строк дії Типового договору постачання природного газу у 2022 календарному році був вичерпаний, а саме закінчився граничний строк, передбачений прямими нормами чинного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 16.08.2023 у справі 640/15656/20 зазначив, що аналіз положення щодо встановлення постачання природного газу споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб, дає підстави для висновку, що завданням постачальника "останньої надії" є страхування побутових та непобутових споживачів на певний період від раптового припинення газопостачання якщо постачальник газу не зможе виконувати свої обов`язки перед споживачем. Постачальник "останньої надії" не конкурує за клієнта, не рекламує свої послуги, не змагається за споживача. Він підтримує клієнтів, які опинилися у скрутному становищі не з власної волі.

До того ж, як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на 01.10.2022 у АТ "Луганськгаз" перед ТОВ "ГК "Нафтогаз України" вже була заборгованість у сумі 852 082 832,37 грн, що підтверджується наданим позивачем до позовної заяви розрахунком заборгованості (а.с. 8 т. 1), а також рахунком на оплату (а.с. 15 т. 1).

5.13. Згідно з абзацом 16 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС у разі якщо за п`ять днів (дванадцять днів для бюджетних установ та організацій) до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником інформаційна платформа не фіксує такого споживача в Реєстрі іншого постачальника, у тому числі в Реєстрі постачальника із спеціальними обов`язками або постачальника "останньої надії", інформаційна платформа одночасно направляє оператору газорозподільної системи (оператору газотранспортної системи по прямих споживачах) інформаційне повідомлення про відсутність у споживача постачальника з певної дати за формою оператора газотранспортної системи, погодженою з Регулятором. Оператор газорозподільної системи (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах), отримавши таке повідомлення, зобов`язаний протягом двох робочих днів проінформувати такого споживача про відсутність у нього постачальника з певної дати та можливі наслідки для нього і за необхідності розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку газопостачання на об`єкти такого споживача.

Пунктом 5 розділу VI Правил унормовано, що після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

5.14. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів, що ТОВ "ГК "Нафтогаз України" як постачальник "останньої надії" не мало правових підстав для подальшого постачання природного газу АТ "Луганськгаз", оскільки законодавець передбачив ряд факторів і обставин, які безумовно мали бути враховані при постачанні природного газу постачальником "останньої надії": встановлення заборони на укладення договору постачання природного газу між постачальником "останньої надії" та споживачем за наявності у такого споживача простроченої заборгованості (стаття 15 Закону України "Про ринок природного газу"); неможливість постачання природного газу постачальником "останньої надії" споживачу із перевищенням шестидесятидобового терміну протягом календарного року (стаття 15 Закону України "Про ринок природного газу"; пункт 3.3 типового договору; пункт 2 розділу VI Правил постачання природного газу); встановлення механізму припинення постачальником "останньої надії" постачання споживачу природного газу після закінчення шестидесятидобового терміну постачання (стаття 15 Закону України "Про ринок природного газу"; пункт 5 розділу VI Правил).

5.15. Крім того, судами було встановлено, що відповідач у спірний період не споживав природний газ, не здійснював діяльності з розподілу природного газу та повідомляв, зокрема, Міністерство енергетики України, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", про втрату контролю над об`єктами газорозподільної системи.

Так, АТ "Луганськгаз" листом 01-02-52/352 від 18.03.2022 повідомило офіс Генерального прокурора України, Національну поліцію України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство енергетики України, Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, ТОВ "Оператор ГТС України" про те, що станом на 17.03.2022 частина структурних підрозділів підприємства захоплена незаконними збройними чи воєнізованими формуваннями, створеними на тимчасово окупованих територіях та/або збройними чи воєнізованими формуваннями держави-агресора. Навело перелік захоплених структурних підрозділів АТ "Луганськгаз", над якими підприємство не здійснює контроль: Старобільське МРУЕГГ, Марківське МРУЕГГ, Новопсковське МРУЕГГ. Повідомило, що підприємство позбавлене можливості провадження господарської діяльності та не здійснює її на території Старобільського, Сватівського, Щастинського та частині Сєвєродонецького районів Луганської області.

Посилаючись на неможливість виконання зобов`язань у зв`язку з обставинами, за які жодна із сторін договору не відповідає, АТ "Луганськгаз" направило ТОВ "Оператор ГТС України" повідомлення 01-02-52/358 від 08.04.2022 про припинення зобов`язань за договором 1910000182 транспортування природного газу від 31.12.2019. АТ "Луганськгаз" зазначило, що неможливість виконання зобов`язань підприємством у межах договору транспортування природного газу 1910000182, зокрема, але не виключно, полягає у втраті АТ "Луганськгаз" фактичного контролю над своїми основними засобами (газопроводи, обладнання тощо) та неможливості фізично припинити постачання газу на тих об`єктах, де товариством втрачений контроль через відсутність безпечного доступу працівників на захоплені агресором території Луганської області. У таблиці 1 надало перелік фізичних точок надходження у зоні обслуговування із зазначенням періодів, починаючи з яких втрачено контроль та можливість визначення обсягів надходження природного газу за вузлами обліку на фізичних точках входу до газорозподільної системи АТ "Луганськгаз". У таблиці 2 надало перелік фізичних точок надходження у зоні обслуговування товариства, які до цього моменту товариство частково контролювало, але у зв`язку з проведенням постійних бойових дій, що створюють небезпеку життю та здоров`ю співробітників, не мало можливості контролювати та визначати фактичні обсяги споживання природного газу побутовими та непобутовими споживачами.

АТ "Луганськгаз" листом 01-02-52/378 від 30.06.2022 повідомило ТОВ "Оператор ГТС України" про відмову від послуг транспортування природного газу через усі фізичні точки входу до газорозподільної системи АТ "Луганськгаз" та навело відповідний перелік.

АТ "Луганськгаз" листом 01-02-52/381 від 13.07.2022 повідомило НКРЕКП про зловживання ТОВ "Оператор ГТС України" своїм монопольним становищем на ринку та, що ТОВ "Оператор ГТС України", свідомо ігноруючи письмові вимоги АТ "Луганськгаз" щодо припинення транспортування природного газу через усі фізичні точки входу до газорозподільної системи АТ "Луганськгаз", продовжує відображати відомості щодо обсягів надходження природного газу до ГРМ Луганської області на інформаційній платформі, а також оформлює та надсилає акти приймання-передачі.

Відповідач листом 01-02-52/409 від 08.09.2022 повідомив Міністерство енергетики України, що він як оператор газорозподільної системи у Луганській області, відповідно до укладеного з Міненерговугілля договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових 021017/35-Лг-ГРМ від 02.10.2017, є балансоутримувачем державних газорозподільних систем або їх складових, що є державним майном, не підлягає приватизації та використовується для забезпечення розподілу природного газу і не може бути відокремлене від його основного виробництва згідно з переліком, що є додатками 1 та 1.1 до цього договору, до яких підключені (приєднані) інші газові мережі. Зазначило, що на даний час АТ "Луганськгаз" розглядається питання щодо здійснення дій по відшкодуванню збитків, завданих товариству російською федерацією, у зв`язку із втратою, знищенням та пошкодженням майна, яке обліковується на балансі підприємства, а також питання проведення оцінки майна з метою визначення розміру спричиненої шкоди. Просило повідомити щодо подальших дій Міністерства енергетики України як органу управління державним майном стосовно захисту прав держави на це майно.

27.09.2022 АТ "Луганськгаз" отримано сертифікат Торгово-промислової палати України 3100-22-0947, який засвідчив форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; протиправні дії третіх осіб, зокрема захоплення структурних підрозділів оператора газорозподільної системи АТ "Луганськгаз" включно зі всім рухомим та нерухомим майном АТ "Луганськгаз" за договором експлуатації газорозподільних систем або їх складових 021017/35-ЛГ-ГРМ від 02.10.2017, який укладений з Міністерством енергетики України. У сертифікаті вказано період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 24.02.2022, дата закінчення - тривають на 27.09.2022.

Листом 01-02-52/445 від 22.11.2022 означений сертифікат було направлено Міністерству енергетики України.

АТ "Луганськгаз" 14.11.2022 отримано сертифікат Торгово-промислової палати України 3100-22-1428, який засвідчив форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; протиправні дії третіх осіб, зокрема захоплення структурних підрозділів оператора газорозподільної системи АТ "Луганськгаз" включно зі всім рухомим та нерухомим майном АТ "Луганськгаз" за договором транспортування природного газу 1910000182 від 31.12.2019, який укладений з ТОВ "Оператор ГТС України". Зазначено період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 24.02.2022, дата закінчення - тривають на 14.11.2022.

Листом 01-02-52/449 від 12.12.2022 означений сертифікат направлено ТОВ "Оператор ГТС України".

За оцінкою судів, з аналізу змісту наведених вище документів убачається, що АТ "Луганськгаз", втративши контроль над усіма своїми структурними підрозділами на території Луганської області через військову агресію російської федерації проти України, вчиняло всі можливі дії, спрямовані на припинення транспортування природного газу на територію Луганської області. Водночас ТОВ "Оператор ГТС України", як встановили суди, продовжувало транспортування природного газу на територію Луганської області, а ТОВ "ГК "Нафтогаз України" віднесло об`єм поставленого природного газу до портфеля постачальника "останньої надії", що не узгоджується із такими фундаментальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (статті 3 ЦК).

5.16. За таких обставин, доводи скаржників про наявність передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК підстав для подання касаційної скарги фактично зводяться до незгоди останніх з висновками судів попередніх інстанцій та до необхідності встановлення інших обставин, ніж ті, що були встановлені цими судами, і стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК.

5.17. Щодо доводів касаційної скарги ТОВ "ГК "Нафтогаз України" стосовно застосування судами попередніх інстанцій норм Кодексу ГТС та Правил без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 14.06.2023 у справі 904/2867/22, від 26.07.2023 у справі 913/242/22, а також доводів касаційної скарги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" щодо застосування (незастосування) статті 204 ЦК без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі 6-806цс16, колегія суддів зазначає таке.

Скаржник, обравши пункт 1 частини другої статті 287 ГПК, як підставу касаційного оскарження, має довести, що суди попередніх інстанцій не застосували релевантну практику, наведену у касаційній скарзі.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини" таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Так, у зазначених ТОВ "ГК "Нафтогаз України" справах 904/2867/22 та 913/242/22 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, поставлений бюджетним установам постачальником "останньої надії", судами не було встановлено обставин неможливості укладення договору між споживачем та постачальником "останньої надії" у силу закону у спірний період. До того ж у зазначених позивачем справах період постачання природного газу мав місце до 24.02.2022, а автоматичне включення оператором ГТС до портфеля постачальника "останньої надії" відбулося у зв`язку з недоведенням відповідачами, які є бюджетними установами у розумінні Бюджетного кодексу України, включення їх до реєстру споживачів, з якими вони мали договірні відносини.

Отже аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішеннях, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у вказаних вище постановах Верховного Суду, на які посилається ТОВ "ГК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами за інших встановлених судами попередніх інстанцій обставин.

У справі 6-78цс13, про яку зазначає ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі мотивовані порушенням статті 15 Закону України "Про оренду землі", оскільки оспорювані договори не містять усіх істотних умов договору. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд України виходив з того, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, проте, судами залишено поза увагою вимоги статті 3 Цивільного процесуального кодексу України та статті 15 ЦК та не встановлено, чи дійсно порушуються права позивачів у зв`язку з відсутністю в договорах оренди зазначених умов, їх істотності, а також не з`ясовано, в чому саме полягає порушення законних прав позивачів.

У справі 6-806цс16 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири та іпотеки та припинення обтяжень нерухомого майна позовні вимоги обґрунтовані порушенням інтересів неповнолітньої особи. Верховним Судом України сформовано правову позицію, відповідно до якої норма статті 177 Сімейного кодексу України, статті 16 Закону України "Про охорону дитинства" та статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", яка передбачає необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямована на захист майнових прав дітей, відтак підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає безпідставними доводи ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" про неврахування позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 25.12.2013 у справі 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі 6-806цс16, оскільки спірні правовідносини у цій справі є вочевидь неподібними до спірних правовідносин у зазначених скаржником справах.

5.18. Крім того, підставою касаційного оскарження ТОВ "ГК "Нафтогаз України" зазначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК, а саме: пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до статті 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення в сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про недослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК.

Щодо аргументів скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Зміст поданої касаційної скарги свідчить про те, що скаржник лише зазначає про таке порушення судами норм процесуального права, однак не зазначає які саме докази, прийняті судами як належні, є недопустимими в розумінні положень статті 77 ГПК.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

5.19. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. За результатами касаційного перегляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийнято за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування за мотивів, наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд не вбачає.

6.4. Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про зупинення розгляду справи 913/283/23.

2. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.

3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 та рішення Господарського суду Луганської області від 19.12.2023 у справі 913/283/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді І.Д. Кондратова

В.І. Студенець

The source is the Unified State Register of Court Judgments. Court judgments are open (the Law on Access to Court Judgments), and the acts themselves are official documents not subject to copyright. We do not edit the text and we add no assessments to it.

Check against the register ↗