Постанова in case no. 17-14-01/1494(580/449/23)

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Times New Roman CYR; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року

м. Київ

Cправа 17-14-01/1494(580/449/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.

учасники справи не скористалися правом участі у судовому засіданні,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Черкаській області за вх. 8177/2023

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023

у складі колегії суддів: Полякова Б.М., Доманської М.Л., Отрюха Б.В.

на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.05.2023

у складі судді Дорошенка М. В.

у справі 17-14-01/1494 (580/449/23)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

до Головного управління ДПС у Черкаській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Вступ.

У провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справа про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго".

На розгляд суду поставлено питання юрисдикції справи за позовом боржника до органу Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

1. 20.09.2022 державний інспектор відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Черкаській області Тетяна Кузьменко провела камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість від 20.04.2022 9047447727 за березень 2022 року, поданої Публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго" (далі - ПАТ "Черкасиобленерго"), склала і підписала за результатами цієї перевірки акт камеральної перевірки від 20.09.2022 4127/23-00-04-03-04/22800735, згідно з яким при перевірці показників ІІ "Податковий кредит" податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2022 року встановлено, що ПАТ "Черкасиобленерго" включило до складу податкового кредиту податкову накладну свого контрагента ПП "АВІТЕХ" від 21.03.2022 2 на суму ПДВ 883 грн, яка (податкова накладна) була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну їх реєстрації, а саме 15.07.2022, попри те, що згідно із Законом України від 12.05.2022 2260-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" граничним строком реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є 14.07.2022. Отже, ПАТ "Черкасиобленерго", включивши до податкового кредиту березня 2022 року суму податку на додану вартість в розмірі 883 грн на підставі вищевказаної податкової накладної, зареєстрованої з порушенням строку її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, порушило вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого неправомірно зменшило на вказану суму позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за вказаний звітний (податковий) період.

2. 24.10.2022 відповідач на підставі акта камеральної перевірки від 20.09.2022 4127/23-00-04-03-04/22800735 прийняв спірне податкове повідомлення рішення 0052880403, яким визначив позивачу суму грошового зобов`язання в розмірі 971,30 грн за рахунок збільшення суми податкового зобов`язання позивача з податку на додану вартість за березень 2022 року на 883 грн і застосування до позивача передбаченого пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України штрафу в сумі 88,30 грн.

3. ПАТ "Черкасиобленерго" не погодилося із прийнятим відповідачем спірним податковим повідомленням рішенням і подало на нього скаргу від 02.11.2022 9148/09-03 до Державної податкової служби України.

4. 22.12.2022 Державна податкова служба України прийняла рішення 17263/6/99-00-06-01-02-06, яким спірне податкове повідомлення рішення залишила без змін, а скаргу позивача від 02.11.2022 9148/09-03 без задоволення.

Подача до суду позову.

5. У січні 2023 року ПАТ "Черкасиобленерго", не погоджуючись з прийнятими рішеннями, звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 24.10.2022 0052880403.

Розгляд справи судами.

6. 08.02.2023 ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ПАТ "Черкасиобленерго" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення передано на розгляд до Господарського суду Черкаської області, на розгляді якого перебуває справа 17-14-01/1494 про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго".

7. 09.05.2023 рішенням Господарського суду Черкаської області позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.10.2022 0052880403.

8. 23.10.2023 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Черкаської області від 09.05.2023 у цій справі залишено без змін.

9. Судові рішення обґрунтовано тим, що у відповідача не було підстав для збільшення суми податкового зобов`язання позивача з податку на додану вартість за березень 2022 року на 883 грн і застосування до позивача передбаченого пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України штрафу в сумі 88,30 грн, оскільки реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійсненна 15.07.2022 є правомірною та здійсненою з дотриманням граничних строків.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

10. 22.10.2023 Головним управлінням ДПС у Черкаській області подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 09.05.2023 у справі 17-14-01/1494 (580/449/23); закрити провадження у вказаній справі.

11. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

12. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, скаржник зазначає, що спори про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відносяться до юрисдикції адміністративного суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

13. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна підлягає задоволенню з таких підстав.

14. Суд касаційної інстанції зауважує, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

15. Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.10.2022 0052880403 в межах справи про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго". Відтак перед Верховним Судом постало питання щодо юрисдикції цього спору.

16. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

17. Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги заявлено після відкриття щодо позивача провадження у справі 17-14-01/1494 про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго".

18. За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.09.2021 у справі 905/2030/19, КУзПБ та ГПК України є нормативними актами рівної юридичної сили (кодексами). Отже, у випадку колізії норм між статтею 7 КУзПБ та статтею 20 ГПК України повинні застосовуватися ті процесуальні норми, які прийняті пізніше. Відтак у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов`язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу переважному застосуванню з 21 жовтня 2019 року підлягають норми статті 7 КУзПБ. Велика Палата Верховного Суду послалася також на те, що з прийняттям КУзПБ законодавець відніс до юрисдикції господарського суду у справі про банкрутство як розгляд спорів боржника з конкурсними кредиторами, так і розгляд його спорів з поточними кредиторами (частина друга статті 7, абзац третій частини восьмої статті 45 КУзПБ), на відміну від попереднього регулювання Законом 2343-XII та іншими процесуальними кодексами України.

19. За висновками Великої Палати Верховного Суду, з огляду на обставини здійснення щодо позивача - платника податків провадження у справі про банкрутство підвідомчість спору, який виник після 21 жовтня 2019 року, слід визначати із застосуванням норм статті 7 КУзПБ як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство.

20. Водночас, у постанові від 13.04.2023 у справі 320/12137/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, які викладені у постанові від 21.09.2021 у справі 905/2030/19.

21. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимоги платника податку (у тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) про стягнення з контролюючого органу на користь позивача пені на суму бюджетної заборгованості з ПДВ згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України, інфляційних втрат та річних процентів за характером і змістом відносин пов`язані саме з наявністю заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, що унормовано приписами ПК України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, а при вирішенні спору про стягнення з бюджету пені, інфляційних втрат та річних процентів перед судом обов`язково постає питання щодо суми заборгованості з ПДВ, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення. Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

22. Відступаючи від висновків, викладених у постанові від 21.09.2021 у справі 905/2030/19, Велика Палата Верховного Суду виходила з таких мотивів.

23. Банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).

Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою як найповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.

Аналіз змісту наведених приписів КУзПБ у взаємозв`язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Водночас, регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об`єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об`єктивні ризики при правозастосуванні.

Правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.

Спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції.

24. Зазначена позиція в подальшому підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.11.2023 у справі 908/129/22 (908/1333/22) [провадження 12-46 гс23], предметом спору у якій було визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

25. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що особливості порядку та процедури розгляду податкових спорів у межах адміністративної юрисдикції, визначеної КАС України, регламентуються ПК України. Вимоги платника податку (у тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, в якому суб`єкт владних повноважень реалізує свої владно-управлінські функції, а тому цей спір віднесено до розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

26. Висновки щодо визначення адміністративної юрисдикції при розгляді спорів, що виникають з податкових правовідносин, ґрунтуються також на тому, що вимоги платника податку (у тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, в якому суб`єкт владних повноважень реалізує свої владно-управлінські функції, а тому цей спір віднесено до розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

27. На підтвердження такого висновку ЄСПЛ у рішенні від 12.07.2001 у справі Феррадзіні проти Італії (Ferrazzini v. Italy), заява 44759/98, вказав, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов`язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов`язково створюють для платника податків (пункт 29).

28. Відтак, правові позиції Великої Палати Верховного Суду щодо визначення юрисдикції податкових спорів, стороною в яких є платник податків щодо якого порушено справу про банкрутство, викладені у постановах від 13.04.2023 у справі 320/12137/20 і від 01.11.2023 у справі 908/129/22 (908/1333/22), підлягають врахуванню відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України.

29. Враховуючи наведені висновки Великої Палати Верховного Суду щодо визначення підсудності спорів, які виникають з податкових правовідносин судам адміністративної юрисдикції, колегія суддів вважає, що оскільки у справі, що розглядається, позовні вимоги стосуються перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, тому суть спору про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень свідчить про публічно-правовий характер такого спору та належить до юрисдикції адміністративних судів.

30. Отже, враховуючи висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 у справі 320/12137/20 відповідно до якого спори, зокрема, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення контролюючого органу належать до юрисдикції адміністративних судів; закриття судом касаційної інстанції провадження у справі 17-14-01/1494 (580/449/23) на підставі п. 1 частини першої статті 231 ГПК України, касаційний господарський суд не має права давати оцінку нормам права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки вказані питання підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті судом адміністративної юрисдикції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

31. Пунктом 5 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

32. Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

33. За змістом частин першої та другої статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

34. Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій розглянуто спір за правилами господарської юрисдикції, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову та рішення судів попередніх інстанцій - скасувати, а провадження у справі - закрити.

35. Відповідно до частини другої статті 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

36. За змістом частини четвертої статті 313 ГПК України у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

37. Отже, позивачеві роз`яснюється його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області за вх. 8177/2023 задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 09.05.2023 у справі 17-14-01/1494 (580/449/23) скасувати, провадження у справі закрити.

3. Роз`яснити позивачу, що в разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України суд за його заявою вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік