Постанова in case no. 803/1598/16

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа 803/1598/16

адміністративне провадження К/9901/69170/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 (суддя Денисюк Р.С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 (головуючий суддя - Коваль Р.Й., судді - Гуляк В.В., Ільчишин Н.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), у якому просила визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Інспекції від 30.06.2016 160732-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 25000,00 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення контролюючого органу суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Вважає, що транспортний податок необхідно застосовувати, відповідно до рішення селищної ради, з наступного бюджетного періоду. Позивач зазначає про відсутність у неї обов`язку сплачувати транспортний податок, оскільки середньоринкова вартість автомобіля є меншою, ніж встановлена законодавством для обчислення податку, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, на підставі положень статті 267 ПК України, оскільки транспортний засіб, який належить позивачу, є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 23.11.2016 позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 30.06.2016 160722-13.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 скасував постанову суду першої інстанції, в позові відмовив повністю.

Верховний Суд постановою від 28.03.2018 скасував судові рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи, Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 26.07.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 30.06.2016 160732-13.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що автомобіль позивача не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заявник касаційної скарги, пославшись на положення статті 267 ПК України, доводить, що позивач є платником транспортного податку у 2016 році, оскільки, його автомобіль є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.01.2019 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.02.2024 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 07.02.2024.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу на праві власності належить автомобіль марки TOYOTA, LAND CRUISER 200, 2012 року випуску, об`ємом двигуна 4461 куб. см, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 . Дата першої реєстрації сього автомобіля - 21.08.2013.

Контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 160732-13, яким позивачу визначив податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 25000,00 грн.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення слугували відомості про платників транспортного податку, наявні в ІС "Податковий блок", що були отримані з ДФС України. До вказаного переліку платників транспортного податку на 2016 рік включено позивача, який згідно з інформації ДФС України, отриманої від Мінекономрозвитку, є власником автомобіля Toyota, LAND CRUISER 200 з об`ємом двигуна 4461 куб. см, номерний знак НОМЕР_2 .

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , яким згідно зі статтею 267 ПК України введено новий транспортний податок.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 ПК України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

Водночас, 24.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України 909-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році , що набрав чинності 01.01.2016 (далі - Закон 909-VIII), яким внесено зміни у ПК України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.

Так, згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції Закону від 24.12.2015 909-VIII) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 4 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Враховуючи те, що Законом України 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з 01.01.2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378,00 грн (стаття 8 Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік ). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1033500,00 грн.

Відтак, об`єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 N403 (далі - Порядок 403), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку N403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср= Ц н х (Г / 100) х (1 (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку N 403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація.

Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача.

Як встановлено судовими інстанціями та підтверджується матеріалами справи, розрахована згідно з Методикою середньоринкова вартість транспортного засобу марки TOYOTA, модель LAND CRUISER 200, 2012 року випуску, з об`ємом циліндрів двигуна 4461 куб. см, пробігом 120553 та 137000 км у 2016 році становила 961170,00 грн та 951510,00 грн (з податком на додану вартість) відповідно.

Ураховуючи, що об`єктом оподаткування може бути автомобіль, середньоринкова вартість якого становить понад 1033500,00 грн, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що автомобіль позивача не є об`єктом оподаткування і у власника цього автомобіля не виникає зобов`язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб, відтак, у контролюючого органу не було правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач на виконання положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі у тексті - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи) не довів правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, не надав судам належного обґрунтування середньоринкової вартості транспортного засобу позивача для розрахунку податкового зобов`язання у червні 2016, визначив середньоринкову вартість автомобіля позивача у 2016 році, з урахуванням первинної вартості нового авто за даними сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, без врахування певних характеристик автомобіля позивача. Визначена відповідачем ціна транспортного засобу не є ціною ідентичного автомобіля.

Ураховуючи наведені правові норми та встановлені фактичні обставини у даній справі, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Гу ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Бившева В.П. Юрченко Р.Ф. Ханова