Постанова in case no. 392/1136/22

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Calibri; Times New Roman CYR; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

справа 392/1136/22

провадження 51-3538 км 23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

в режимі відеоконференції

прокурора ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за 12022120000000644, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мала Виска Кіровоградської області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 286 - 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з 28 серпня 2022 року та зараховано у строк його відбуття час попереднього ув`язнення.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року вказаний вирок суду першої інстанції змінено, призначено ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 286 - 1 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу покарання у виді позбавлення волі на строк

2 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п`ять років .

На підставі ст. 62 КК України замінено призначене ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк два роки триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк - два роки.

У решті вирок суду залишено без змін.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період на посаді заступника командира бойової машини - навідника оператора 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні молодший сержант, він 28 серпня 2022 року, приблизно о 02 годині 30 хвилин, у темну пору доби, у порушення вимог ст. ст. 3, 19, 21, 22, 24, 29, 64, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, керуючи автомобілем

Geely Emgrand 7 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , належним йому на праві приватної власності, і рухаючись по вул. Залізничній в м. Мала Виска на території Маловисківської територіальної громади Новоукраїнського району Кіровоградської області, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, хоча повинен був та міг їх передбачити, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, здійснював перевезення зазначеним автомобілем пасажирів ОСОБА_9 , 1994 року народження, та неповнолітньої ОСОБА_10 , 2006 року народження.

Грубо порушуючи вимоги п. п. 2.1 (а), 2.9 (а) Правил дорожнього руху України (п. 2.1 Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; п. 2.9 (а) Водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння);

п. п. 1.5, 2.3 (б) і (д) ПДР (п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну..., технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), п. п. 12.1 та 12.4 ПДР

(п. 12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год), ОСОБА_6 , проявляючи особисту необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, легковажно сподіваючись на відвернення негативних наслідків, рухався у межах населеного пункту зі швидкістю понад 62 км/год, чим значно перевищив дозволену швидкість руху керованого транспортного засобу та позбавив себе можливості контролювати його рух і безпечно керувати ним, на заокругленні проїзної частини дороги праворуч щодо напрямку його руху не впорався з керуванням транспортного засобу та на відстані 2,1 м від буд.

АДРЕСА_2 допустив його виїзд за межі проїзної частини на ліве узбіччя, з подальшим наїздом на дерево.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля неповнолітня ОСОБА_10 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_9 - тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя у момент заподіяння, що призвели до його смерті.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На переконання сторони обвинувачення, суд апеляційної інстанції невірно застосував положення ст. 69 КК України, оскільки не встановив наявності обставин, які би істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення та давали підстави для застосування положень вказаної правової норми. Крім цього, апеляційним судом не в повній мірі враховано конкретні обставини справи, зокрема те, що ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем та проходячи службу за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, взявши двох пасажирів, керував транспортним засобом, тим самим поставив в небезпеку не лише своє життя, а й інших учасників дорожнього руху, грубо порушив правила дорожнього руху, допустив ДТП, в результаті якої один із пасажирів загинув, а інший отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. Крім цього, апеляційний суд, призначаючи покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні не навів переконливих мотивів, яким чином воно буде сприяти досягненню мети покарання.

В запереченнях засуджений ОСОБА_6 , його захисник ОСОБА_11 , законний представник потерпілої ОСОБА_10 - ОСОБА_12 , потерпілий ОСОБА_13 , посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги прокурора, просили ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурори підтримали доводи касаційної скарги.

Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 просили оскаржуване судове рішення залишити без зміни.

Від потерпілої ОСОБА_10 , її законного представника - ОСОБА_12 та потерпілого ОСОБА_13 надійшли клопотання про проведення касаційного розгляду за їх відсутності, касаційну скаргу прокурора просять залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 286 - 1 КК України, у касаційній скарзі не заперечуються.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно положень ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Доводи прокурора стосовно неправильного застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність та м`якості призначеного ОСОБА_6 із застосуванням ст. 69 КК України покарання, колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на таке.

За приписами ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.

Положеннями ч. 1 ст. 69 КК України передбачено, що з а наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Апеляційний суд, задовольнивши апеляційні скарги захисника ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_13 , вирок місцевого суду у частині призначеного покарання змінив, призначив ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 286 - 1 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк

5 років.

В обґрунтування апеляційний суд зазначив, що враховує вчинення ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення з необережності, його посткримінальну поведінку, а саме, що він після вчинення злочину надав працівникам поліції добровільні та правдиві пояснення з приводу ДТП, усвідомив протиправність своєї поведінки, висловив щирий жаль, розкаяння та готовність нести відповідальність, в ибачення перед потерпілими, які не мають претензій майнового чи морального характеру, прохання останніх щодо призначення покарання не пов`язаного із ув`язненням, відсутність цивільних позовів, добровільне надання допомоги у лікуванні потерпілої ОСОБА_10 . Взято також до уваги позитивну характеристику по місцю реєстрації та проживання, а також за місцем минулого навчання, не перебування на обліках лікарів психіатра та нарколога, відсутність судимостей, досудову доповідь органу пробації щодо можливого виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства. Крім цього, зазначено, що обвинувачений є військовослужбовцем, який брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, відсічі і стримування збройної агресії РФ у складі оперативно-тактичного угруповання ІНФОРМАЦІЯ_2 , та, відповідно до службової характеристики характеризується виключно позитивно, має численні відзнаки та нагороди під час проходження військової служби, а також намір продовжити військову службу у ЗСУ. Обставинами, які пом`якшують покарання, крім щирого каяття та повного визнання вини, визнано активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність державних відзнак за участь у АТО та бойових діях з оборони державного суверенітету та територіальної цілісності України, відсічі і стримування збройної агресії РФ, молодий вік, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Вищезазначене, на думку вказаного суду, істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину та дає підстави для призначення обвинуваченому з урахуванням положень ст. 69 КК України основного покарання нижче від нижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 286 - 1 КК України.

Разом з цим, з урахуванням обставин даного кримінального провадження та особи обвинуваченого ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції вважав за можливе на підставі ст. 62 КК України замінити призначене ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк два роки триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк - два роки.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками апеляційного суду і вважає, що вони не ґрунтуються на вимогах закону, зважаючи на таке.

Однією з обов`язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що приписи ст. 69 КК України про призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Тобто для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені пом`якшуючі покарання обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте, у будь-якому разі, встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

Так, апеляційний суд, при призначенні покарання врахував наявність державних відзнак за участь у АТО та бойових діях з оборони суверенітету та територіальної цілісності України, відсічі і стримування збройної агресії РФ, молодий вік, обставини, які пом`якшують покарання, - щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, однак не обґрунтував того, як ці пом`якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого

ОСОБА_6 діяння , наслідком якого є заподіяння шкоди здоров`ю потерпілої та смерть іншого потерпілого.

Разом з тим, вказаний суд у своєму рішенні не надав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_6 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, керував транспортним засобом, в салоні якого знаходилися двоє пасажирів, чим поставив в небезпеку не лише своє життя, але і тих осіб, які перебували з ним в автомобілі, та інших учасників дорожнього руху, при цьому, грубо порушивши правила дорожнього руху, скоїв ДТП, в результаті чого одна з пасажирок отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, а другий пасажир отримав тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до його смерті.

Зважаючи на вищенаведене , позиція потерпілих, які наполягали на призначенні обвинуваченому покарання не пов`язаного із ізоляцією від суспільства, а також відсутність претензій майнового та морального характеру, не мають вирішального значення, з огляду на суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_6 діяння у сфері безпеки руху.

Той факт, що засуджений не має судимості, є особою молодого віку, позитивно характеризується за місцем проживання, реєстрації та несення служби, наявність державних відзнак за участь у АТО та бойових діях з оборони суверенітету та територіальної цілісності України, відсічі і стримування збройної агресії РФ, а також не перебування на диспансерних обліках не є достатніми мотивами для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 КК України.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи положення ст. 69 КК України, не навів переконливих мотивів свого рішення, як і того, що призначене ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки із заміною на підставі ст. 62 КК України на покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні на той же строк буде сприяти досягненню мети покарання, внаслідок чого допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до м`якості призначеного покарання, яке не можна вважати справедливим, пропорційним і співмірним ступеню тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення.

Виправлення засудженого є таким впливом покарання на його свідомість, за допомогою якого усуваються ті її негативні риси, що призвели до вчинення кримінального правопорушення. Виправлення виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, зокрема, і кримінального.

Досягнення мети виправлення означає, що в результаті застосування до засудженого покарання в його особистості відбулись такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни ціннісних орієнтирів, що неможливо без усвідомлення та засудження винуватим вчиненої ним суспільно небезпечної дії.

У контексті наведених положень, переконливого обґрунтування застосування положень ст. 69 КК України, в аспекті реалізації приписів статей 50, 65 цього Кодексу, оскаржене судове рішення не містить.

За таких обставин ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження, у разі встановлення апеляційним судом тих самих даних про особу засудженого, призначення ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 286 - 1 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно положень ч. 3 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.

Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечення можливості проведення нового розгляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону задовольнити.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 06 січня 2024 року включно.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3