Постанова in case no. 160/2003/20

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Calibri; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року

м. Київ

справа 160/2003/20

адміністративне провадження К/990/20032/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Дашутіна І.В., Хохуляка В.В.,

за участі: секретаря судового засідання Титенко М.П.,

представника позивача - Грибова Д.І.,

представника відповідача - Ваховської Г.О.,

представника третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 (суддя Сидоренко Д.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.04.2022 (головуючий суддя Чепурнов Д.В., судді: Сафронова С.В., Ясенова Е.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Логос до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, третя особа - Дніпровська міська рада, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Логос" (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.10.2019 000268501, 000275501, 000270501 та 000288501.

В обґрунтування позовних вимог Товариство посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про допущені ним порушення норм податкового законодавства, оскільки такі спростовуються сукупністю як наданих до перевірки так і доданих до матеріалів справи доказів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року, позов задоволено у повному обсязі.

Так, судами встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 01.10.2016 по 31.03.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 31.03.2019 відповідно до затвердженого переліку питань документальної перевірки.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 12.08.2019 44693 (далі також - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення Товариством:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), занижено податок на прибуток у загальній суму 6951461 грн., у т.ч. 2017 рік у сумі 517659 грн., 2018 рік у сумі 676961 грн., 1кв. 2019 року у сумі 5756840 грн.;

- п.198.1 п.198.3 п.198.5 ст.198 ПК України, що призвело до заниженню позитивного значення, що підлягає сплаті до державного бюджету загальною сумою ПДВ 1595639 грн., у т.ч. жовтень 2016 року у сумі 1736 грн., листопад 2016 року у сумі 9262 грн., грудень 2016 року у сумі 4925 грн., січень 2017 року у сумі 3621 грн., лютий 2017 року у сумі 8111 грн., березень 2017 року у сумі 5022 грн., квітень 2017 року у суму 4664 грн., травень 2017 року у сумі 6654 грн., червень 2017 року у сумі 4562 грн., липень 2017 року у сумі 239556 грн., серпень 2017 року у сумі 169796 грн., вересень 2017 року у сумі 7100 грн., січень 2018 року у сумі 225155 грн., лютий 2018 року у сумі 191860 грн., березень 2018 року у сумі 4738 грн., квітень 2018 року у сумі 251389 грн., травень 2018 року у сумі 407673 грн., червень 2018 року у сумі 6247 грн., липень 2018 року у сумі 5963 грн., серпень 2018 року у сумі 9186 грн., вересень 2018 року у сумі 8701 грн., жовтень 2018 року у сумі 3466 грн., листопад 2018 року у сумі 4867 грн., січень 2019 року у сумі 58686 грн., лютий 2019 року у сумі 2957 грн., березень 2019 року у сумі 2742 грн.;

- п.120.1 ст.120 ПК України граничного терміну реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підлягає застосуванню штрафних санкцій у розмірі 4881,42 грн.;

- п.286.2 статті 286, п.289.1 статті 289 ПК України, що призвело до заниження орендної плати всього у сумі 19958590,47 грн., у т.ч. за 2018 рік в сумі 15841529,06 грн., за 1 кв. 2019 рік в сумі - 4117061,41 грн.;

- п.п.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України в частині несвоєчасної сплати до бюджету податку на доходи нерезидента Elistico Finance&Investments LTD (Республіка Кіпр) у сумі 3509,65 грн. (екв.дол.США) та згідно п.126.1 ст.126 нараховується штраф у сумі 350,97 грн.;

- порушення п.п.168.1.4 п.168.1 ст.168, а п.171.2 ст.171, пп. а п.176.2 ст.176, п.161підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в результаті чого занижено військовий збір у сумі 103,86 грн;

- п.п. б п.176.2 ст.176 та ПК України та вимог розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку 4 від 13.01.2015р. за подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку за формою 1ДФ з недостовірними відомостями за 4 кв. 2016р.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки, відповідач листом від 27.09.2019 8497/10/04-36-05-01 повідомив, що з урахуванням порушень, зазначених у п.п.3, 5 відповіді на заперечення, висновки акта документальної планової виїзної перевірки від 12.08.2019 44693/04-36-14-01/23363633 викладено в наступній редакції, а саме:

- порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, занижено податок на прибуток у загальній суму 7061641 грн., у т.ч. 2017 рік у сумі 517659 грн., 2018 рік у сумі 879392 грн., 1кв. 2019 року у сумі 5664590 грн.;

- порушення п.198.1 п.198.3 п.198.5 ст.198 ПК України, що призвело до заниженню позитивного значення, що підлягає сплаті до державного бюджету загальною сумою ПДВ 1439257 грн., у т.ч. жовтень 2016 року у сумі 1736 грн., листопад 2016 року у сумі 6269грн., грудень 2016 року у сумі 4925 грн., січень 2017 року у сумі 3618 грн., лютий 2017 року у сумі 4725 грн., березень 2017 року у сумі 5022 грн., квітень 2017 року у суму 4664 грн., травень 2017 року у сумі 6654 грн., червень 2017 року у сумі 4562 грн., липень 2017 року у сумі 406223 грн., серпень 2017 року у сумі 403129 грн., вересень 2017 року у сумі 7100 грн., лютий 2018 року у сумі 17015 грн., березень 2018 року у сумі 4738 грн., квітень 2018 року у сумі 101289 грн., травень 2018 року у сумі 407673 грн., червень 2018 року у сумі 6247 грн., липень 2018 року у сумі 5963 грн., серпень 2018 року у сумі 9186 грн., вересень 2018 року у сумі 8701 грн., жовтень 2018 року у сумі 3466 грн., листопад 2018 року у сумі 4867 грн., січень 2019 року у сумі 5686 грн., лютий 2019 року у сумі 2957 грн., березень 2019 року у сумі 2742 грн.;

- порушення п.120-1.1 ст.120 ПК України граничного терміну реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підлягає застосуванню штрафних санкцій у розмірі 4881,42 грн.;

- порушення п.286.2 статті 286, п.289.1 статті 289 ПК України, що призвело до заниження орендної плати всього у сумі 19958590,47 грн., у т.ч. за 2018 рік в сумі 15841529,06 грн., за 1 кв. 2019 рік в сумі - 4117061,41 грн.;

- порушення п.120-1.2 ст.120 ПК України граничного терміну реєстрації податкових накладних в ЄРПН, що підлягає застосуванню штрафної санкції у розмірі 63273,50 грн;

- порушення п.п.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України в частині несвоєчасної сплати до бюджету податку на доходи нерезидента Elistico Finance&Investments LTD (Республіка Кіпр) у сумі 3509,65 грн. (екв.дол.США) та згідно п.126.1 ст.126 нараховується штраф у сумі 350,97 грн.;

- порушення п.164.1, абз. е п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1, п.п.168.1.4 п.168.1, п.168.3 ст.168, абз. а п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 ПК України в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб у сумі 1519,84 грн;

- порушення п.п.168.1.4 п.168.1 ст.168, а п.171.2 ст.171, пп. а п.176.2 ст.176, п.161підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в результаті чого занижено військовий збір у сумі 103,86 грн.;

- порушення п.п. б п.176.2 ст.176 та ПК України та вимог розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку 4 від 13.01.2015р. за подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку за формою 1ДФ з недостовірними відомостями за 4 кв. 2016р.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області складені податкові повідомлення-рішення:

- 000268501 від 02.10.2019, яким встановлено відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України ПН/РК на суму ПДВ 120547,00 грн., у зв`язку з чим попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати ПН/РК у строк, визначений п.120-1.2 ст.120 ПК України та згідно зі ст.120-1 ПК України застосовано штраф у розмірі 50% суми - 63273,50 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);

- 000275501 від 02.10.2019, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.3, 198.5 ст.198 ПК України та застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі п.123.1 ст.123 ПК України, у зв`язку з цим згідно з пп.54.3.2 п.54.3, ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1799071,25 грн., з яких за податковими зобов`язаннями на 1439257,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 359814,25 грн.;

- 000270501 від 02.10.2019, яким встановлено порушення п.286.2 ст.286, п.289.1 ст.289 ПК України та застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі п.123.1 ст.123 ПК України, у зв`язку з чим згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 29702866,98 грн., з яких за податковими зобов`язаннями на 19801911,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 9900955,66 грн.;

- 000288501 від 02.10.2019, яким встановлено порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України та застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі абз.1 п.123.1 ст.123 ПК України, у зв`язку з чим згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 10592461,50 грн., з яких за податковими зобов`язаннями на 7061641 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 3530820,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, Товариство звернулося до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що контролюючим органом не доведено обґрунтованість висновків перевірки та, як наслідок, правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Натомість, аналіз норм законодавства та оцінка усіх доказів у справі в їх сукупності свідчать про відсутність з боку Товариства порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства у перевіряємий період.

З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач та подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги контролюючий орган посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що зобов`язання Товариства за договорами позики з самого початку були довгостроковими, з огляду на строк їх погашення, а відтак кредиторська заборгованість підлягає дисконтуванню.

Щодо взаємовідносин з ТОВ Рівер Таун Девелопмент , то контролюючий орган зазначає, що рішення в цій частині ухвалено судами з посиланням на висновок експерта, однак без врахування позиції Верховного Суду, яка зводиться до того, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.90 КАС України. Окрім того, відповідачем також надавався суду експертний висновок, протилежний, який судом взагалі не оцінювався.

В частині відносин позивача з ТОВ Дрінк Дістрібушн Сістем щодо проведення маркетингових досліджень, а також надання інформаційно-консультаційного обслуговування, то судами не взято до уваги, що у первинній документації, поданій Товариством не під час перевірки, а суду, не розкрито зміст та обсяг таких послуг, що, у свою чергу, не дає можливості пов`язати витрати на придбання цих послуг із господарською діяльністю позивача.

Придбання ж позивачем друкованої продукції у ТОВ Роял Принт та ТОВ Копір-Центр Україна помилково було віднесено на рахунок 93 Витрати на збут , оскільки, як вважає відповідач, така продукція є рекламною й пов`язана з наданням послуг ресторанного та готельного бізнесу в курортному готелі Бартоломео Бест Ривер (акції, реклама для залучення клієнтів тощо), а тому мала бути оприбуткована на рахунку 20 Виробничі запаси , яка в подальшому формує собівартість реалізованої продукції, що передбачено п.11 П(С)БО 16 Витрати .

Окрім того, контролюючий орган наголошує, що Товариством неправомірно розраховано орендну плату за землю на 2018, 2019 роки на підставі витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.04.2016 03-07/110416/2; 03-07/110416/3; 03-07/110416/1 із застосуванням коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки - Кф 0,5 , адже у зв`язку зі зміною коду виду цільового призначення земельних ділянок такий коефіцієнт становить 2,5 .

Ухвалою Верховного Суду від 10.08.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.04.2022 у цій справі.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Третя особа у письмових поясненнях, поданих до суду касаційної інстанції, посилаючись на неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Критерії оцінки правомірності судових рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд вважає, що зазначеним вимогам закону такі не відповідають з огляду на наступне.

Так, згідно зі статтею 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У статті 246 КАС України визначено зміст рішення, який за загальним правилом складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються:

1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;

2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;

3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову;

4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;

5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;

6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування;

7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу (частина четверта статті 246 КАС України).

У справі, яка розглядається спір виник у зв`язку з незгодою позивача з висновками контролюючого органу про порушення Товариством податкового законодавства та, як наслідок, прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

До викладених у акті перевірки висновків (з урахуванням результатів адміністративного оскарження) контролюючий орган дійшов проаналізувавши, зокрема, правовідносини позивача:

- з ТОВ Рівер Таун Девелопмент щодо передачі майнових прав на нерухоме майно, яке буде побудоване в майбутньому;

- з ТОВ Роял Принт щодо виготовлення та постачання поліграфічної продукції;

- з ТОВ Копір-Центр Україна щодо надання послуг;

- з ТОВ Дрінк Дістрібушн Сістем щодо придбання основного засобу (металевий склад-вагончик), проведення маркетингових досліджень, здійснення інформаційно консультаційного обслуговування.

Відповідач вказує на порушення положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами, які, як вважає контролюючий орган, фактично не відбулися.

Також відповідачем зазначено, що Товариство не визначило та не відобразило фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості по договору фінансової позики від 2-122011 від 05.12.2011 та договору позики від 24.12.2013 2-888 та не здійснило амортизацію дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу, що, у свою чергу, призвело до заниження фінансового результату до оподаткування за 1 кв. 2019 року у сумі 31 469 946,00 грн та заниження податку на прибуток в сумі 5 664 590, 00 грн.

Судом першої інстанції під час розгляду справи було призначено судово-економічну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта 3087/3088-20 за матеріалами адміністративної справи 160/2003/20 від 25.06.2021.

Як вбачається зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій, висновок судів про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2019 000268501, 000275501 та 000288501 обгрунтовано лише посланням на висновки експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи 3087/3088-20 від 25.06.2021.

Фактичні обставини у справі судом не встановлено, і жодних норм матеріального права та мотивів їх застосування чи незастосування ні в постанові суду першої інстанції, ні в постанові суду апеляційної інстанції не наведено.

Не містять рішення судів й обставин, встановлених судами, та змісту спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, а також мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів наголошує на тому, що за правилами статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 73, 74, 76, 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях описали висновки акту перевірки, навели перелік певних норм законодавства та, в кінцевому результаті, процитувавши висновки судово-економічної експертизи, дійшли переконання про реальність господарських відносин з контрагентами.

Однак, Верховний Суд констатує, що таким чином суди попередніх інстанцій фактично самоусунулись від, власне, змістовного дослідження та аналізу наданих позивачем доказів безпосередньо в їх сукупному взаємозв`язку. Не провели суди й комплексного аналізу спірних господарських операцій та їх окремих складових елементів (дій, подій, явищ об`єктивної дійсності та їх сукупності, - як об`єктів, що справляють юридичний вплив на фактичні обставини тієї чи іншої події) через призму аргументів контролюючого органу.

Так, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з його контрагентами судам слід було з`ясувати: по-перше, реальність кожної із задекларованих господарських операцій; по-друге, встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; по-третє, підтвердити або спростувати добросовісність позивача; по-четверте, оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідних операцій, не обмежуючись лише висновками експерта.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи, закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).

У разі оскарження особою податкових повідомлень-рішень, в судовому процесі вимагається встановлення всіх обставин щодо підстав, з яких ці податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом, та правової оцінки таких підстав.

На думку Суду, оцінка правовідносин позивача та його контрагентів у даному випадку з огляду на явну специфічність обумовлених правочинами послуг, вимагає ретельної перевірки обставин їх реального здійснення. Установлення наведених обставин є необхідним для перевірки того, чи відображають надані платником первинні документи реальні факти господарської діяльності за спірними правочинами та чи є обґрунтованими доводи податкового органу, висловлені в цій справі.

Також колегія суддів наголошує, що в рамках судово-економічної експертизи здійснюється арифметична, реквізитна та нормативна перевірка наданих на дослідження документів, проводиться дослідження відповідності кількісних і сумових характеристик первинних документів записам в облікових регістрах. Втім, в силу вимог закону, лише суд може встановити прийнятність чи неприйнятність певного документа внаслідок його недійсності, надати правову оцінку обставинам, а також надати правову оцінку правильності застосування відповідної норми права.

Судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у межах даної справи в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2019 000268501, 000275501 та 000288501 ні суд першої, ні суд апеляційної інстанцій не дотримались обов`язку із безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи та надання правової оцінки доводам учасників справи, застосувавши формальний підхід до її вирішення.

Окрім того, суди зобов`язанні досліджувати питання надання/ненадання первинних документів саме під час перевірки, а не суду у відповідності до вимог ст.44 ПК України, оскільки в протилежному випадку вважається, що такі документи відсутні у платника податків для підтвердження даних бухгалтерського обліку.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.10.2019 000270501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій констатовано, що ТОВ фірма Логос за 2018, 2019 роки було подано до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю (земельний податок т/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Товариством задекларовано орендну плату за наступні земельні ділянки:

- загальною площею - 6,5558 га по фактичному розміщенню першої черги водноспортивного клубу, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.9-Б . Землю взято в оренду у Дніпропетровської міської ради на підставі рішення від 30.11.2011 128/17 та згідно договору оренди землі від 02.02.2012 б/н. Цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови. Кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:03:305:0090. Договір укладено на 49 років;

- загальною площею - 3,8767 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.9-Б . Землю взято в оренду у Дніпропетровської міської ради на підставі рішення від 01.03.2006 309/34 та згідно договору оренди землі від 31.03.2006р. б/н (державна реєстрація договору від 07.06.2006 040610400662). Цільове призначення земельної ділянки: інша комерційна діяльність. Кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:03:305:0101. Договір укладено на 5 років;

Згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради від 06.04.2011 249/10 та Додаткового договору до договору оренди землі від 23.05.2011 б/н поновлено термін дії договору оренди землі від 31.03.2006 б/н (державна реєстрація договору від 07.06.2006 040610400662) до 07.06.2026, починаючи з 23.05.2011. Цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови;

- загальною площею - 3,5428 га, яка знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги буд.9-Б . Землю взято в оренду у Дніпропетровської міської ради на підставі рішення від 01.03.2006 309/34 та згідно договору оренди землі від 31.03.2006 б/н (державна реєстрація договору від 07.06.2006 040610400661). Цільове призначення земельної ділянки: інша комерційна діяльність. Кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:03:305:0100. Договір укладено на 5 років.

Згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради від 06.04.2011 249/10 та Додаткового договору оренди землі від 23.05.2011 б/н поновлено термін дії договору оренди землі від 31.03.2006 б/н (державна реєстрація договору від 07.06.2006 040610400661) до 07.06.2026, починаючи з 23.05.2011. Цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови.

Встановлено, що при розрахунку платежу з орендної плати за землю на 2018, 2019 роки позивачем був використаний розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за даними, отриманими у 2016 році з витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.04.2016 03-07/110416/2, 03-07/110416/3, 03-07/110416/1 з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки (1,06) та застосуванням коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки - Кф 0,5 .

Управлінням аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області було отримано службову записку від відділу адміністрування місцевих податків і зборів, екологічного податку та рентної плати території обслуговування ДПІ у Соборному районі м. Дніпра управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області (від 03.10.2018 17094/04-36-12-26, від 30.05.2019 1977/04-36-52-43), відповідно до якої надано витяги із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок, сформовані відділом у м. Дніпро головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області по ТОВ фірма Логос :

1) витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.09.2018 1/240918/03-07 за кадастровим номером 1210100000:03:305:0090. Місце розташування: м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Набережна Перемоги, б.9-б. Площа земельної ділянки: 6,5558 га. Нормативна грошова оцінка складає 313 358 785,64 грн;

2) витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.09.2018 2/240918/03-07 за кадастровим номером 1210100000:03:305:0101. Місце розташування: м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Набережна Перемоги, б.9-б. Площа земельної ділянки: 3,8767 га. Нормативна грошова оцінка складає 185 301 260,61 грн;

3) витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.09.2018 3/240918/03-07 за кадастровим номером 1210100000:03:305:0100. Місце розташування: м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Набережна Перемоги, б.9-б. Площа земельної ділянки: 3,5428 га. Нормативна грошова оцінка складає 161 403 399,12 грн.

В ході проведення перевірки, на підставі викладених вище договорів та угод, що укладені ТОВ фірма Логос з Дніпропетровської міською радою, та згідно отриманих витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.09.2018 17094/04-36-12-26, від 30.05.2019 1977/04-36-52-43, сформованих відділом у м. Дніпрі головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області по ТОВ фірма Логос , здійснено розрахунки сум орендної плати та встановлено, що загальна розрахункова сума заниженого податкового зобов`язання з орендної плати по земельним ділянкам, які знаходяться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 9-Б за період з 01.10.2016 по 31.03.2019 складає 19 958 590, 47 грн.

За висновками контролюючого органу на порушення п.286.2 ст.286, п.289.1.1 ст.289 ПК України позивач неправильно здійснив розрахунок орендної плати в податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності), в результаті чого встановлено заниження орендної плати всього у сумі 19 958 590, 47 грн., у т.ч. за 2018 рік в сумі - 15 841 529,06 грн., за 1 кв.2019 року в сумі - 4 117 061,41 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у цій частині, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

Так, спору між сторонами щодо об`єкта оподаткування та суб`єкта, який є платником орендної плати, немає.

Натомість, спір виник щодо визначення коефіцієнту функціонального використання земельних ділянок, який має застосовуватися при розрахунку нормативної грошової оцінки.

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Частиною першою статті 15 Закону України від 7 липня 2011 року 3613-VI Про Державний земельний кадастр (далі - Закон 3613-VI) передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом (частина третя статті 26 Закону 3613-VI).

Відповідно до частини першої статті 38 Закону 3613-VI відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Пункт 4 розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону 3613-VI передбачає, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

За встановленими у цій справі обставинами, у витягах 2016 року містяться відомості щодо коефіцієнт функціонального використання земельних ділянок - Кф 0,5 .

При розрахунку платежу з орендної плати за землю на 2018, 2019 роки позивачем був використаний розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за даними отриманих у 2016 році витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.04.2016 03-07/110416/2, 03-07/110416/3, 03-07/110416/1 з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки (1,06) та застосуванням коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки - Кф 0,5 .

Суди прийшли до висновку, що діючою з 01.01.2016 і до 01.01.2021 була нормативна грошова оцінка земель м. Дніпра, розроблена Державним підприємством науково-дослідного Інституту проектування міст Діпромісто ім. Ю.Б. Білоконя та затверджена рішенням Дніпропетровської міської ради 4/65 від 15.07.2015 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська (із змінами від 27 квітня 2016 року за рішенням міськради 5/7), а відтак у платника плати за землю був відсутній обов`язок отримувати новий витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель при декларуванні відповідних зобов`язань за 2018-2019 роки.

15 лютого 2011 року набрав чинності Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року 548, яким затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ 2010 року).

Відповідно, з цього часу при веденні Державного земельного кадастру та державного реєстру земель, а також при функціонуванні автоматизованої системи державного земельного кадастру обов`язковою до використання була саме ця Класифікація.

З 1 січня 2017 року процедура проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів визначена Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 25 листопада 2016 року 489 (далі - Порядок 489).

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку 489 визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі КВЦПЗ 2010 року.

Відповідно до примітки 2 до Додатку 1 Порядку 489, у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

17 липня 2018 року набрав чинності наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 березня 2018 року 162, яким внесено зміни до додатка 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, а саме: цифри 2,0 замінено цифрами 3,0 .

Таким чином, з 1 січня 2017 року визначення Кф знаходиться у прямій залежності від коду КВЦПЗ 2010 року , відомості про який містяться у Державному земельному кадастрі. У разі відсутності таких відомостей при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки має застосовуватись Кф 2,0 , а з 17 липня 2018 року - 3,0 .

Подібні до цієї справи правовідносини були предметом неодноразового розгляду Верховним Судом.

Верховний Суд у своїх постановах від 08 квітня 2021 року у справі 160/10137/19, від 01 квітня 2021 року у справі 160/8847/19, від 07 грудня 2020 року у справі 817/1795/17, від 27 січня 2020 року у справі 804/886/18 дійшов висновку, що при відсутності коду Класифікації видів цільового призначення земель для земельних ділянок правомірним є застосування Кф, визначеного Порядком 489 (з урахуванням внесених змін).

У постанові від 12 липня 2021 року у справі 640/9862/20 Верховний Суд підтримав такі висновки і зазначив, що з 01 січня 2017 року визначення Кф знаходиться у прямій залежності від коду КВЦПЗ 2010 року, відомості про який містяться у Державному земельному кадастрі. У разі відсутності таких відомостей при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки з 01 січня 2017 року має застосовуватись Кф 2,0 , а з 17 липня 2018 року - 3,0 . Верховний Суд визнав помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що Порядок 489 повинен застосовуватися до процедур нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, які будуть проводитися з 01 січня 2017 року і не передбачає жодних коригувань раніше проведених нормативно грошових оцінок земель.

Також у цій постанові Верховний Суд підтримав усталену позицію, що саме власник земельної ділянки або землекористувач має бути зацікавлений у тому, щоб відомості в Державному земельному кадастрі були повними і достовірними, для чого таким суб`єктам надано право на отримання витягів (без обмеження кількості звернень за ними) та внесення змін до відомостей про земельну ділянку. Тому, саме орендар як землекористувач, мав бути зацікавлений у тому, щоб у Державному земельному кадастрі були наявні відомості щодо цільового призначення земельних ділянок за кодами КЦВПЗ 2010.

Водночас Верховний Суд у постанові від 12 липня 2021 року у справі 640/9862/20 сформулював висновок, відповідно до якого видача витягу про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки є способом відображення вартісного показника грошової оцінки цієї земельної ділянки на підставі існуючої у Державному земельному кадастрі інформації щодо неї та із використанням законодавчо встановлених показників, зокрема і показника Кф, який характеризує її функціональне використання. Отже, цей вартісний показник об`єктивно існує та може бути обрахований безвідносно до додержання форми такого витягу, чи його відкликання. При цьому, показник Кф не обчислюється самостійно органами Держгеокадастру чи іншими суб`єктами владних повноважень, а лише застосовується відповідно до встановленого порядку. Тому, зміст витягу не може змінювати дійсну нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а правомірність його формування може бути перевірена, зокрема у судовому порядку.

У постанові від 11 листопада 2021 року у справі 280/2804/19 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого базою для сплати та розрахунку плати за землю є грошова оцінка певної ділянки, яка існує поза фактом оформлення витягу як документа, в якому ця грошова оцінка відображена. Отримання Витягу це лише спосіб отримання (відображення) інформації про існуючу грошову оцінку землі.

Відступу від висновків Верховного Суду, викладених у вищенаведених постановах з ключового у цій справі питання, в порядку, встановленому статтею 346 КАС України, здійснено не було і колегія суддів не вважає за необхідне від неї відступати у цій справі.

Колегія суддів констатує, що визначені Порядком 489 коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф), підлягали врахуванню і застосуванню позивачем при здійсненні розрахунку річної суми платежу за користування земельною ділянкою з 01 січня 2017 року . Не отримання позивачем нового витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок станом на час подання податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018, 2019 роки не може нівелювати вимоги Порядку 489 в частині застосування відповідного коефіцієнту.

Натомість, суди попередніх інстанцій в цій частині позовних вимог прийшли до помилкового висновку про відсутність у позивача обов`язку отримувати новий витяг з нормативної грошової оцінки земель при декларуванні відповідних зобов`язань за 2018-2019 роки та, відповідно, застосовувати коефіцієнт функціонального використання (Кф), визначений Порядком 489.

Відповідач, у свою чергу, доводив, що згідно з витягами від 24.09.2018 17094/04-36-12-26, від 30.05.2019 1977/04-36-52-43 у 2018 році та 1 кв. 2019 року, а також на момент проведення перевірки у Державному земельному кадастрі для земельних ділянок код за КЦВПЗ 2010 року щодо спірних земельних ділянок визначено - 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) - 2, 5.

У справі відсутні доводи позивача про те, що у спірний період ним внесені відомості до Державного земельного кадастру про види цільового призначення земельних ділянок за КЦВПЗ 2010. Водночас, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, а сторонами не заперечується, що зміни до вказаних відомостей були внесені за заявою третьої особи в червні 2018 року.

Таким чином, у період з 01.01.2017 по червень 2018 року актуальна інформація до даних Державного земельного кадастру щодо коду Класифікації видів цільового призначення земель для земельних ділянок землекористувачем внесена не була.

В силу приписів статті 26 Закону 3613-VI саме власнику земельної ділянки або землекористувачу надано право на внесення змін до Державного земельного кадастру, натомість, посадові особи Держгеокадастру законодавчо не наділені правом на здійснення певних коригувань за власною ініціативою. Відтак, землекористувач і несе певний тягар негативних для себе наслідків у разі, якщо відомості Державного земельного кадастру не приведені у відповідність вимогам чинного законодавства з його вини (постанова Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі 804/886/18).

Суд касаційної інстанції вважає, що саме власник земельної ділянки або землекористувач має бути зацікавлений у тому, щоб відомості в Державному земельному кадастрі були повними і достовірними, для чого таким суб`єктам надано право на отримання витягів (без обмеження кількості звернень за ними) та внесення змін до відомостей про земельну ділянку. Тому, саме позивач, як землекористувач, мав бути зацікавлений у тому, щоб у Державному земельному кадастрі були наявні відомості щодо цільового призначення земельних ділянок за кодами КЦВПЗ 2010.

При цьому, колегія суддів зазначає, що з моменту набрання чинності Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року 548, яким затверджено КЦВПЗ 2010 року, у позивача було достатньо часу для звернення до Державного земельного кадастру із заявою про внесення змін щодо кодів цільового призначення земельних ділянок.

Натомість, як вже було зазначено вище, такі дії були вчинені Дніпровською міською радою в червні 2018 року.

При цьому, як наголошувалося, з 1 січня 2017 року визначення Кф знаходиться у прямій залежності від коду КВЦПЗ 2010 року, відомості про який містяться у Державному земельному кадастрі. У разі відсутності таких відомостей при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки має застосовуватись Кф 2,0 , а з 17 липня 2018 року - 3,0 .

Водночас, судами встановлено, що контролюючим органом здійснено розрахунок орендної плати з юридичних осіб на підставі витягів від 24.09.2018 17094/04-36-12-26, від 30.05.2019 1977/04-36-52-43 із застосуванням коефіцієнта функціонального використання (Кф) 2,5 за увесь 2018 рік , тоді як відомості до Державного земельного кадастру про види цільового призначення земельних ділянок за КЦВПЗ 2010 було внесено у червні 2018 року.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що перевірці судами підлягала наявність/відсутність підстав для застосування коефіцієнту на рівні 2,5 при здійснені контролюючим органом розрахунку грошового зобов`язання з орендної плати за 2018 рік, з огляду на відсутність до червня 2018 року у Державному земельному кадастрі актуальної інформації щодо коду Класифікації видів цільового призначення земель для земельних ділянок, однак це питання залишилося недослідженим судами першої та апеляційної інстанцій внаслідок помилкового висновку про незастосовність у спірних правовідносинах Порядку 489.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо обґрунтованості вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2019 000270501 та наявність підстав для скасування такого є передчасними. У зв`язку з відсутністю розрахунку сум податкового зобов`язання, суд позбавлений можливості перевірити правильність його нарахування повністю або частково.

З огляду на наведене, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій, оскільки невстановлення і ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві інстанції, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності, у разі необхідності витребування розрахунків, на підставі яких перевірити їх правильність (повністю або частково).

Керуючись статтями 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.04.2022 скасувати, а справу 160/2003/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді В.П. Юрченко І.В. Дашутін В.В. Хохуляк