Постанова in case no. 209/2843/20

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Calibri; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2022 року

м. Київ

справа 209/2843/20

провадження 51-2236км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_4,

суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 червня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12016040160000245, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 червня 2021 року суду Дніпропетровської області

ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керування транспортним засобом.

На підставі п. в ст. 1 Закону України Про амністію у 2016 році від 22 грудня 2016 року 1810-VIII ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного судом покарання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про стягнення із засудженого на її користь матеріальної шкоди в розмірі 26 434,61 грн та моральної шкоди - 250 000 грн залишено без задоволення.

Як визнав установленим суд, 26 вересня 2016 року о 09:35 ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем ГАЗ 3302 СПГ н.з НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , здійснював рух заднім ходом на проїжджій частині площадки для паркування автомобілів, розташованої напроти магазину Елефант за адресою: просп. Перемоги, 29 -А у м. Кам`янське, з метою виїзду з прилеглої території, допустив наїзд задньою лівою частиною будки автомобіля на пішохода ОСОБА_1 , яка рухалася позаду цього автомобіля на проїжджій частині площадки з боку будинку 25 на просп. Перемоги в напрямку просп. Героїв АТО, внаслідок чого відбувся удар у задню ліву частину тулуба потерпілої. У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій завдано тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

За ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2022 року апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_2 - без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпіла, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду, безпідставну відмову у задоволенні цивільного позову, порушує питання про зміну вищезазначених судових рішень у частині вирішення цивільного позову. Просить цивільний позов до ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі, стягнути з нього на її користь матеріальну шкоду у розмірі 26 434,61 грн та моральну шкоду - 250 000 грн.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суди неправильно відмовили у задоволенні цивільного позову з підстав звернення позивача до неналежного відповідача. Стверджує, що вона має таке право, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 20 січня 2016 року (справа 36-2808 цс15), від 14 вересня 2016 року (справа 6-725цс16) та від 14 лютого 2018 року (справа 344/10730/15-ц). Потерпіла наголошує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази на підтвердження працевлаштування ОСОБА_2 у ПП ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому висновок судів попередніх інстанцій про необхідність звернення потерпілої до роботодавця засудженого є помилковими.

Вказує, що на день винесення судом першої інстанції вироку ОСОБА_2 у нього на утриманні не було неповнолітніх дітей, а наявність неповнолітнього сина на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди не є обставиною, що пом`якшує покарання.

Зазначає, що місцевий суд не надав їй можливості брати участь у розгляді кримінального провадження через засоби відеоконфенцзв`язку, чим порушив її права.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважала, що касаційна скарга потерпілої підлягає частковому задоволенню, судові рішення стосовно ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову - скасуванню із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому в ідповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Тому доводи потерпілої про неповноту судового розгляду (не перевірені обставини проведення слідчого експерименту та комплексної комісійної судово-технічної експертизи) з огляду на наведені вимоги закону не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 286 КК є правильною і потерпілою не оскаржується.

Висновок судів щодо застосування до ОСОБА_2 положень п. в ст. 1 Закону України Про амністію у 2016 році від 22 грудня 2016 року є обґрунтованим, оскільки на час ДТП ОСОБА_2 мав на утриманні неповнолітню дитину, щодо якої не позбавлений батьківських прав.

В апеляційній скарзі по терпіла як не оспорювала призначене ОСОБА_2 основне покарання, так і не призначення місцевим судом додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, не просила постановити новий вирок. За таких обставин доводи потерпілої, наведені в касаційній скарзі, про не застосування судами попередніх інстанцій до ОСОБА_2 положень ст. 85 КК і часткового звільнення останнього від покарання колегія суддів вважає безпідставними.

Доводи касаційної скарги потерпілої про порушення її прав у ході судового розгляду судом першої інстанції є необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд прийняв рішення про допит потерпілої в режимі відеоконференції, про що повідомив її та відклав розгляд кримінального провадження для забезпечення її участі у вказаному режимі. Однак у наступному судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні вказаного правопорушення та дав згоду на розгляд провадження у спрощеному порядку відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК. При наявності письмової заяви потерпілої про розгляд справи у її відсутності, необхідність допиту потерпілої для доведеності винуватості ОСОБА_2 в інкримінованому злочині, відпала. Потерпіла в апеляційній скарзі не зазначала про порушення її прав в цій частині. Тому суд касаційної інстанції не убачає порушень прав потерпілої, які би вплинули на висновки судів щодо обґрунтованості засудження винуватця ДТП.

Вимога потерпілої щодо зміни судових рішень у частині вирішення цивільного позову, стягнення з ОСОБА_2 на її користь матеріальної шкоди в розмірі 26 434,61 грн та моральної шкоди - 250 000 грн, не входить до повноважень суду касаційної інстанції, враховуючи приписи ст. 433 КПК, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального і процесуального права і не вправі досліджувати докази і надавати їм свою оцінку.

Щодо розгляду судами першої та апеляційної інстанцій цивільного позову потерпілої Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 411 ЦПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального прав, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпіла подала цивільний позов про стягнення з ОСОБА_2 на її користь матеріальної шкоди в розмірі 26 434,61 грн та моральної шкоди - 250 000 грн до початку судового розгляду. Цей позов був оголошений суддею, проте жодні докази на підтвердження позовних вимог місцевий суд не досліджував, хоча засуджений заперечував проти задоволення цивільного позову в цілому.

Отже, судові рішення в частині розгляду цивільного позову підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Крім того, суди попередніх інстанцій не встановили належним чином правовідносини, які виникли при розгляді цивільного позову потерпілої внаслідок вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Відмовляючи в задоволенні цивільного позову потерпілої суди попередніх інстанцій дійшли передчасного та необґрунтованого висновку про те, що позивачка звернулася до неналежного відповідача - ОСОБА_2 , зазначаючи про необхідність звернення про стягнення матеріальної шкоди до ПАТ Страхова група ТАС , а моральної шкоди - до ПП ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Що стосується позиції судів про звернення позивачки до роботодавця засудженого, то він є формальним та немотивованим, оскільки суди не дослідили обставини працевлаштування засудженого на вказаному підприємстві, а лише взяли до уваги показання самого засудженого та відмовили у задоволенні цивільного позову.

Щодо відмови у задоволенні позову потерпілої про стягнення з засудженого моральної шкоди колегія суддів зазначає про таке.

Так, згідно з нормами матеріального права та практики Верховного Суду під час розгляду цивільного позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди, яка випливає з дорожньо-транспортної пригоди, залучення страхової компанії є обов`язковим, про що зазначено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа 755/18006/15-ц), від 19 червня 2019 року (справі 465/4621/16-к ), від 29 червня 2022 року (справа 477/874/19). Проте судами не було враховано, що заявлена потерпілою сума на відшкодування моральної шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, а тому потерпіла має право вимагати від винуватця дорожньо-транспортної пригоди різниці між фактичним розміром заподіяної моральної шкоди та максимальним розміром такої шкоди, який може бути покритий за рахунок страхового відшкодування.

Вказані обставини і докази на їх твердження, надані потерпілою до суду першої інстанції, не були досліджені.

За таких обставин вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову постановлено з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили судам ухвалити законні й обґрунтовані судові рішення, підлягають скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 червня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2022 року стосовно ОСОБА_2 скасувати в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6