Постанова in case no. 215/5508/20

Times New Roman CYR; Roboto Condensed; Calibri; Times New Roman CYR; Tahoma;

; ; ;

Постанова

Іменем України

04 липня 2022 року

м. Київ

справа 215/5508/20

провадження 61-16589св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - голова Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солод Віталій Михайлович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року у складі судді Коноваленка М. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради Солода В. М. про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю відповідно до рішення Дніпровського адміністративного суду від 20 червня 2019 року.

Позовну заяву мотивовано тим, що 21 листопада 2018 року він звернувся до голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В. М. із заявою, яка не була розглянута відповідно до управлінської функції в розумінні пунктів 18, 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і статей 3, 19, 59, 71 Конституції України, Закону України Про звернення громадян .

За захистом своїх прав він звернувся до суду.

Вказував, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі 215/5883/18 визнано протиправною бездіяльність голови Виконавчого комітету Тернівської районної

у м. Кривий Ріг ради Солода В. М. щодо не розгляду його скарги

від 21 листопада 2018 року у встановлений законом строк. Зобов`язано голову Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В. М. розглянути його скаргу від 21 листопада 2018 року та надати письмову відповідь на неї. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вважав, що протиправними діями відповідача його здоров`ю завдано значну шкоду, його життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. Незаконні дії відповідача завдали йому моральної шкоди, що полягала у переживаннях, пов`язаних з невиконанням рішення суду у передбачені законодавством строки.

Внаслідок того, що він не отримав у передбачені законодавством строки належного розгляду заяви від 21 листопада 2018 року, він був вимушений витрачати час для вирішення питань, пов`язаних із захистом своїх прав, що порушує його звичний спосіб життя, внаслідок протиправних дій відповідача він переніс психологічний стрес, відчував негативні емоції, моральні переживання та дискомфорт, втратив душевний спокій, порушився сон. Внаслідок протиправних дій відповідача, він зазнав моральних втрат, які призвели до позбавлення його можливостей реалізації звичок та бажань, які він міг би реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв, звернень, скарг та позову, щоб добитися належного, відповідно до закону розгляду заяви від 21 листопада 2018 року.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд стягнути за рахунок державного бюджету на його користь на відшкодування завданої йому моральної шкоди бездіяльністю підлеглого держави України головою Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради

у сумі 840 800,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 пред`явив позов до відповідача як очільника органу місцевого самоврядування, в той час як належним відповідачем в цій справі має бути орган державної влади або орган місцевого самоврядування, а не посадова або службова особа, незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю якої, на думку позивача, завдано шкоду. Оскільки суд позбавлений можливості залучити до участі у справі співвідповідача або замінити неналежного відповідача самостійно, враховуючи положення статті 51 ЦПК України,

а цей позов пред`явлено до відповідача, як очільника органу місцевого самоврядування, тому суд вважав, що у задоволенні позову

ОСОБА_1 слід відмовити.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позов пред`явлено до відповідача

Солода В. М. як очільника органу місцевого самоврядування,

в той час як належним відповідачем у цій справі має бути орган державної влади або орган місцевого самоврядування, а не посадова або

службова особа, незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю якої, на думку позивача, завдано шкоди.

Крім того, стягнення зазначеної шкоди, у разі задоволення позовних вимог, здійснюється з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади за бюджетною програмою щодо відшкодування шкоду, тому обов`язковим відповідачем у справах про відшкодування шкоди, має бути Державна казначейська служба України, яка не залучалася позивачем ОСОБА_1 до участі у справі як відповідач.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права , просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цю справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки ціна позову у цій справ становить 840 800,00 грн.

Вказує, що суд дійшов помилкового висновку про те, що предметом позову у цій справі є відшкодування моральної шкоди на загальних підставах, тоді як предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі 215/5883/18.

Зазначає, що суд безпідставно не залучив до участі у справі Державну казначейську службу України.

Вказує, що суд належним чином не повідомив його про дату, час і місце судового засідання та розглянув справу за його відсутності.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 посилається на те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2022 року Виконавчий комітет Тернівської районної подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 20 червня 2019 року у справі 215/5883/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до голови Виконавчого комітету Тернівської районної

у м. Кривий Ріг ради Солода В. М. про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В. М. щодо не розгляду заяви (запиту) ОСОБА_1 від 21 листопада 2018 року

у встановлений законом строк.

Зобов`язано голову виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В. М. розглянути заяву (запит) ОСОБА_1

від 21 листопада 2018 року та надати письмову відповідь на неї.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 4-7).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позовом є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом

і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,

в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК Українисторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Згідно частини першої-другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження,

а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного

провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі

у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі 523/9076/16 (провадження 14-61цс18).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок допущеної відповідачем - головою Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради Солодом В. М. бездіяльності щодо виконання рішення суду у передбачені законом строки з розгляду його заяви від 21 листопада 2018 року йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінив у 840 800,00 грн та яку просить стягнути з державного бюджету на його користь.

Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У частині першій статті 1174 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з частиною другою статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Тлумачення частини другої статті 48 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь

у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб`єктом який порушив права чи інтереси позивача.

Так, сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем Державної казначейської служби України чи її територіального органу.

У разі сприйняття подібного підходу до участі у справах про стягнення коштів, відшкодування шкоди завжди необхідно було б щоразу залучати суб`єкта, який здійснює управління рахунком, на якому розміщені грошові кошти відповідача.

З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 27 листопада 2019 року у справі 242/4741/16-ц (п ровадження

14-515цс19) , у постановах Верховного Суду від 24 березня 2020 року

у справі 818/607/17 ( провадження К/9901/17533/18), від 12 серпня 2020 року у справі 761/7165/17 (провадження 61-20203св19),

від 16 червня 2021 року у справі 303/6572/19 (провадження

61-16768св20).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , врахувавши вимоги статті 1174 ЦК України, суд першої інстанції,

з висновком якого погодився і апеляційний суд, правильно посилався на те, що позов пред`явлено до відповідача Солода В. М. як очільника органу місцевого самоврядування, в той час як належним відповідачем у цій справі має бути орган державної влади або орган місцевого самоврядування, а не посадова або службова особа, незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю якої, на думку позивача, завдано шкоди.

Твердження позивача стосовно того, що судами протиправно не залучено до участі у справі Державну казначейську службу України як відповідача, Верховним Судом відхиляються, оскільки сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем Державної казначейської служби України чи її територіального органу.

Доводи касаційної скарги про те, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи. В ухвалі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2020 року суд першої інстанції зазначив, що вказана справа не може бути розглянута

в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України, так як ціна позову перевищує п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, і її розгляд слід здійснювати за правилами загального позовного провадження (а.с. 9 -10).

Відповідно до протоколу судового засідання від 06 жовтня 2021 року (день ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення) апеляційний суд розглядав цю справу у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції за участю позивача ОСОБА_1 (а. с. 78 - 79).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновку судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Наведені ОСОБА_1 аргументи для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в розумінні приписів статті 403 ЦПК України, не є тими обставинами, які містять виключну правову проблему та мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк