Постанова in case no. 616/80/18

Times New Roman CYR;

; ; ;

Постанова

Іменем України

12 травня~ 2022~ року

м. Київ

справа 616/80/18

провадження 51- 6141 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:~

~

головуючого~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~ ОСОБА_1 ,

суддів ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~ ОСОБА_2 ,~ ОСОБА_3 ,~~~

~

за участю:

секретаря судового засідання~~~~~~~ ~~~ ОСОБА_4 ,

прокурора~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5 ,

~

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну ~скаргу~ прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції,~~ на ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12015220440001398, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ м. Зугдіді Грузія, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , інваліда ІІ групи з дитинства, раніше не судимого,

~

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.2,4 ч.2 ст.115 КК України.

~

~

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

~

Вироком Чугуївського міського суду Харківської області~ від 09 липня 2021 року~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~ ОСОБА_6 засуджено за п.п.2,4 ч.2 ст.115 КК України до покарання у виді ~позбавлення волі на строк 15 років.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з моменту затримання, починаючи з 27 жовтня 2017 року. Зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення із розрахунку день за день.

~

Вирішено~ питання про~ речові докази та судові витрати у провадженні.~

~

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року вирок місцевого суду ~залишено без зміни. ~

~

За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він, ~03 вересня 2017 року в період часу з 13:00 до 18:00 години (точного часу органом досудового розслідування не встановлено), перебуваючи в стані алкогольного сп яніння, поблизу території кладовища, що по вул. Декоративна в смт. Великий Бурлук Харківської області, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, з метою вбивства, завдав малолітньому ОСОБА_7 , 2009 р.н., який після спільного розпиття алкогольних напоїв із засудженим знаходився у непритомному стані, ~спочатку один удар ножем в область спини, потім силою проштовхнув лезо ножа глибше в його тіло. Після цього, витягнувши ніж із рани, наніс потерпілому, з особливою жорстокістю, не менше 32-х аналогічних ударів ножем в область задньої частини тулуба, спричинивши тяжкі тілесні~ ушкодження, від яких настала смерть потерпілого.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді~ апеляційної інстанції.~ ~

~

Зазначає, що апеляційний суд усупереч~ст. 419 КПК України~ не навів переконливих відповідей на доводи щодо безпідставного призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, ~яке вважає ~надто м`яким.

Стверджує, що судами не взято до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, ~який є особливо тяжким, наслідки у виді смерті малолітньої дитини те, що ОСОБА_6 перед вчиненням вбивства напоїв алкоголем семирічного хлопчика, з особливою жорстокістю наніс не менше 33 ножових удари. Крім того, не враховано малозначний мотив вчиненого, поведінку засудженого, який не розкаявся, а також те, що він притягувався до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України, правопорушення скоєно також із застосуванням ножа.

~

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційну скаргу сторони обвинувачення від захисника засудженого - адвоката ОСОБА_8 ~ надійшло заперечення, в якому вона просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове ~рішення без зміни.

~

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримав та просив задовольнити.~~

~

Межі розгляду~ матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

~

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

За змістом ст. 433 цього Кодексу Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412- 414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.~

Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 2,4 ч.2 ст.115 КК України та правильність кваліфікації її дій у касаційній скарзі не оспорюється.

~

~

М отиви Суду

Єдиним доводом касаційної скарги прокурора є те, що покарання, призначене ~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_6 не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу внаслідок м`якості. Цей довід не заслуговує на увагу з огляду на таке. ~~

Відповідно до вимог~ст. 65 КК України~при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Положеннями~статті 50 КК України~визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виправлення, як мета покарання~~це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно~ст. 414 КПК України~невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін явно несправедливе покарання означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_6 місцевий суд дотримався наведених~~вимог закону, вірно врахував усі обставини справи, в тому числі й ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до~ст. 12 КК України~є особливо тяжким. Взяв до уваги~~ спосіб та характер його вчинення те, що засуджений, скористався безпорадним станом малолітнього ОСОБА_7 , який після спільного із ним вживання алкогольних напоїв був непритомним та не міг чинити опору. Зважено ~і на~ малозначний мотив злочину. ~

Обираючи міру примусу, суд вірно послався на такі дані про особу винного, як те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання за яким характеризується позитивно,~~ є інвалідом ІІ групи з дитинства , перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом помірна розумова відсталість , ~згідно висновку судово-психіатричної експертизи 329 від 26 квітня 2017 року страждає на хронічне психічне захворювання у формі легкої розумової відсталості з порушенням поведінки. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_6 , виявляв ознаки вищевказаного хронічного психічного захворювання та перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Обов`язковою ознакою закінченого складу вбивства є настання злочинного наслідку - смерті людини. Відсутність такого наслідку виключає можливість притягнення до відповідальності за закінчений злочин. ~~~

Тому, твердження прокурора про неврахування судом наслідку злочину у виді смерті є недоречним.

За ступенем суспільної небезпечності умисні вбивства поділяються на:~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ а) умисне вбивство без обтяжуючих обставин і без пом`якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115 КК України);~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~б) умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 КК Україн);~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ в) умисне вбивство при пом`якшуючих обставинах (статті 116-118 КК України).~~~~ ~~~~

Найбільш небезпечним видом убивства є умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, перелічених у пп. 1-14 ч. 2 ст. 115 КК України. ~

При засудженні особи за декількома пунктами ч. 2 ст. 115 КК покарання за кожним пунктом цієї статті окремо не призначається. Проте при його призначенні необхідно враховувати наявність у діях винного декількох кваліфікуючих ознак умисного вбивства як обставин, що впливають на ступінь тяжкості вчиненого злочину. ~

Місцевий суд визнав доведеним обвинувачення, яке інкримінувалося ОСОБА_6 органом досудового розслідування та засудив його~ за п. п.2, 4 ч.2 ст.115 КК України, тобто у вчиненні вбивства за обтяжуючих обставин, а саме умисного протиправного заподіяння смерті малолітньої дитини, вчинене з особливою жорстокістю.~

Таким чином, вказані наслідки~ у виді смерті малолітньої дитини, а також спосіб вчинення вбивства - з особливою жорстокістю, на які посилається прокурор, є кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого п.п.2,4 ч.2 ст.115 КК України та ~самостійними елементами його об`єктивної сторони. Вони прямо закріплені ~законодавцем у диспозиції статті й наявні в юридичному формулюванні обвинувачення та ~були враховані судом при кваліфікації дій засудженого. Відтак не можуть повторно враховуватись при призначенні покарання, як про те безпідставно йдеться у касаційній скарзі прокурора.

~

Не заслуговують на увагу також посилання сторони обвинувачення на те, що суди проігнорували факт притягнення ~ ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України.

~

Притягнення до кримінальної відповідальності це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення( п. 14 ст. 3 КПК України), та не завжди завершується судимістю.

~

Відповідно до ст.88 КК України лише судимість має правове значення у разі вчинення нового кримінального правопорушення, а також в інших випадках, передбачених законами України. Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

~

Із матеріалів провадження вбачається, що ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 11 травня 2017 року кримінальне провадження за ч.2 ст.125 КК України щодо ОСОБА_6 ~закрито, на підставі ~~п.7 ч.1 ст.284 КК України, у зв язку з відмовою потерпілого~ від обвинувачення. ~~~

Частиною ч.5 ст.17 КПК України визначено, що поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою. ~

Тому ~при призначенні покарання у даному кримінальному провадженні, а також для характеристики особи ОСОБА_6 , неприпустимо враховувати факт притягнення його ~до кримінальної відповідальності.~~~~ ~

Що стосується не врахування поведінки засудженого, який не розкаявся, то слід зазначити наступне.

Частина 1 ст. 66 КК України визначає обставини, які пом`якшують покарання, до яких серед інших відноситься щире каяття. Відповідно ~ч. 1 ст. 67 КК України визначає обставини, які обтяжують покарання.

Суд, призначаючи покарання враховує обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання(ст. 65 КК України). Нормами КК України не передбачено, що відсутність обставини, що пом`якшує покарання може бути визнано обставиною, що його обтяжує. Крім того, при призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в ч. 1 ст. 67 КК України (ч.2 ст. 67 КК України).

Так, в ході~ судового розгляду~ встановлено,~ що~ хоча ОСОБА_6 ~і визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, проте від дачі показань відмовився ,~ тому суд~ вірно зауважив, що така позиція засудженого не може свідчити про його щире каяття. Відповідно, місцевий суд не визнав щире каяття обставиною, яка б пом`якшувала покарання винному, що знайшло належне відображення в судовому рішенні. ~~

Урахувавши всі обставини, які за законом мають правове значення, суд першої інстанції ~належно умотивувавши своє рішення, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, призначив ОСОБА_6 за пунктами 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з тим, що ОСОБА_6 представляє підвищену суспільну небезпеку, тому визнає правильними висновки місцевого суду про те, що~ його виправлення можливе лише в умовах тривалої ізоляції від суспільства та вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50 , 64 , 65~КК~України.

Застосування від імені держави до особи, визнаної винною, заходу примусу відноситься до дискреційних повноважень суду, які було реалізовано при постановленні вироку в цьому провадженні. Підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через м`якість Суд не вбачає.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду, зокрема, за апеляційною скаргою прокурора, ~у межах, установлених ст. 404 КПК України, та у порядку, визначеному ст. 405 КПК України, перевірив усі доводи апеляційної скарги , ~визнавши їх необґрунтованими, навів в ухвалі відповідно до вимог ст.419 КПК України~ мотиви на їх спростування, тому касаційні доводи обвинувачення в цій частині теж безпідставні. ~

Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а тому підстав для задоволення скарги~ немає. ~~

У зв`язку із цим та, керуючись статтями 434, 436,442 КПК України, колегія суддів вважає, що оскаржуване~~ судове рішення~ слід залишити без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

~

~

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~ ОСОБА_2 ~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~ ~~~~~~~~~ ОСОБА_3 к