Постанова in case no. 460/70/21

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2022 року

м. Київ

справа 460/70/21

адміністративне провадження К/9901/46516/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 (суддя Дорошенко Н.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 (колегія суддів: Мікулич О.І., Курилець А.Р., Кушнерик М.П.) у справі 460/70/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

В січні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті йому:

підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.07.2002 року, крім періодів з 22.01.2011 по 22.07.2011 та з 16.03.2014 по 02.08.2014;

державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяної здоров`ю, в передбаченому законом розмірі: як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов`язане з Чорнобильською катастрофою, за період з 01.07. 2002 по 31.03.2004; як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов`язане з Чорнобильською катастрофою, починаючи з 01.04.2004, крім періодів з 19.05.2010 по 22.07. 2011 та з 08.03.2014 по 02.08.2014;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому:

підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаної доплати, починаючи з 01.07.2002, крім періодів з 22.01. 2011 року по 22.07.2011 та з 16.03.2014 по 02.08.2014;

державної пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком щомісячно та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком щомісячно, за період з 01.07.2002 по 31.03.2004;

державної пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком щомісячно та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком щомісячно, починаючи з 01.04.2004, крім періодів з 19.05.2010 по 22.07.2011 та з 08.03.2014 по 02.08.2014.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2021, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021, позовну заяву залишено без розгляду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позивачем пропущений встановлений ст.122 КАС України строк звернення до суду, а обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку позивачем не наведено та не доведено. Також застосовано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі 240/12017/19.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду.

В касаційній скарзі позивач вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення ст. 87 Закону 1788-ХІІ, ст. 46 Закону 1058 оскільки суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Посилається на неврахування судами практики Верховного Суду стосовно незастосування строків звернення до суду, встановлених ст. 122 КАС України щодо спорів з приводу виплати пенсії у справах 320/8317/20, 510/1286/16, 815/1226/15, 480/1704/19.

Ухвалою Верховного Cуду від 23.12.2021 відкрито касаційне провадження.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі 240/12017/19.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Суд зауважує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Суд звертає увагу, що соціальні виплати, визначені статтями 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у вигляді підвищення до пенсії та додаткової пенсії, носять щомісячний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата (з першого до першого числа).

ОСОБА_1 , звертаючись у листопаді 2020 року до відповідача із заявою щодо встановлення доплати до пенсії та перерахунок державної і додаткової пенсії, вказав, що у період з 01 січня 2002 року розмір доплати до його пенсії, державної та додаткової пенсії обчислювався та виплачувався відповідачем у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, а з 17 липня 2018 року доплата до його пенсії взагалі встановлена не була.

Разом з тим, з позовом про здійснення перерахунку та виплати доплати до пенсії, державної та додаткової пенсії за вищевказаний період позивач звернувся лише 05 січня 2021 року шляхом його надіслання 02 січня 2021 року засобами поштового зв`язку, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.

В постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі 240/12017/19 дійшла висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Отже, отримання позивачем листа відповідача від 09 грудня 2020 року 9378-9183/Ц-02/8-1700/20 на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону 1788-ХІ та статті 46 Закону 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Спірні пенсійні виплати не були нараховані пенсійним органом, а тому строк звернення до суду підлягає застосуванню.

Водночас як вбачається зі спірних правовідносин підвищення до пенсії, пенсія та додаткова пенсія, передбачені ст..ст. 39, 50, 54 Закону 796 в розмірах, які бажає отримувати позивач останньому не нараховувались.

В касаційній скарзі позивач посилається на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 815/1226/18, згідно якої непроведення виплати пенсії відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.

Водночас колегія суддів вказує, що у справі 815/1226/18 Велика Палата дійшла висновку, що статті 99, 100 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, зараз ст. 122, 123) не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року 25-рп/2009. Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.

Тобто вказаний висновок стосується виключно виплати пенсії особам, які проживають за межами України, яка була припинена на підставі пункту 2 частини першої статті 49, статті 51 Закону 1058-ІV, які в подальшому визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року 25-рп/2009.

Стосовно посилання на постанову Верховного Суду у справі 320/8317/20, колегія суддів зазначає, що ухвалені судові рішення, що переглядаються, відповідають позиції, вказаній у справі 320/8317/20.

Також суд не приймає посилання позивача в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду у справі 480/1704/19, оскільки у вказаній справі позивач звертаючись до суду з цим позовом, посилається на протиправність дій пенсійного органу щодо обмеження максимальним розміром пенсії, яка перерахована (нарахована) на виконання судового рішення, що дає підстави для застосування до спірних правовідносин спеціальних строків, визначених статтею 46 Закону 1058-ІV і статтею 55 Закону 2262-ХІІ. Відтак вказане рішення не є релевантним до спірних правовідносин.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Так, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж, Верховний Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з їх висновками.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук