Малявін та інші проти України

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ята секція

РІШЕННЯ

Справа «Малявін та інші проти України» (Заява № 23805/20 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку)

СТРАСБУРГ

09 лютого 2023 року

Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Малявін та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Мартіньш Мітс (<…>), Голова,

Маттіас Гуйомар (<…>),

Микола Гнатовський (<…>), судді,

та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 19 січня 2023 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1 . Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку , до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

ФАКТИ

3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку .

4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість кримінальних проваджень та на відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. У заяві № 23805/20 заявник також висунув іншу скаргу за положеннями Конвенції.

ПРАВО

I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ

6. Заявники скаржилися, головним чином, на те, що тривалість відповідних кримінальних проваджень була несумісною з вимогою «розумного строку» та у них не було ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Вони посилалися на пункт 1 статті 6 і на статтю 13 Конвенції.

7. Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади, а також важливість предмета спору для заявників (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП] (Pelissier and Sassi v. France) [GC], заява № 25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-II, та «Фрідлендер проти Франції» [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).

8. У керівній справі «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, від 01 липня 2021 року, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

9. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів чи аргументів, здатних виправдати загальну тривалість проваджень на національному рівні. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».

10. Суд також зазначає, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами.

11. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ

12. У заяві № 23805/20 заявник подав скаргу за статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції. Ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що вона також свідчить про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішенні у справах «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), заява № 15007/02, від 07 грудня 2006 року, та «Нікіфоренко проти України» (Nikiforenko v. Ukraine), заява № 14613/03, пункт 59, від 18 лютого 2010 року.

IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

13. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, уразі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».

14. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Бевз проти України» (Bevz v. Ukraine), заява № 7307/05, пункт 52, від 18 червня 2009 року) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені в таблиці у додатку .

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує об’єднати заяви.

2. Оголошує заяви прийнятними.

3. Постановляє , що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

4. Постановляє , що було порушено статтю 2 Протоколу № 4 до Конвенції у зв’язку зі скаргою, висунутою у заяві № 23805/20.

5. Постановляє , що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку ; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 09 лютого 2023 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.

В.о. заступника Секретаря

Вікторія МАРАДУДІНА

Голова

Мартіньш МІТС

ДОДАТОК

ПЕРЕЛІК

заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 13 Конвенції (надмірна тривалість кримінального провадження та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)

№

№ заяви,

дата подання

П.І.Б. заявника,

рік народження

П.І.Б. представника

та місцезнаходження

Початок провадження

Закінчення провадження

Загальна тривалість,

інстанції

Інші скарги за усталеною практикою

Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди

(в євро) - 1

Сума, присуджена

у кожній заяві

в якості компенсації судових та інших витрат

(в євро) - 2

1

23805/20

23.05.2020

Юрій Олексійович

МАЛЯВІН

1961

Тарахкало

Михайло Олександрович

м. Київ

23.09.2011

триває

Більше 11 років, 1 місяця та 24 днів

3 інстанції

п. 1 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції - надмірна тривалість застосування підписки про невиїзд -

до заявника застосовано

зобов ’ язання не покидати місто з 2011 року

3 900

250

2

34648/20

15.07.2020

Вадим Миколайович

ТОКУНОВ

1962

Гаврилюк

Михайло Дмитрович

м. Київ

23.07.2014

15.01.2020

5 років, 5 місяців та 24 дні

2 інстанції;

У своєму рішенні «Бондаренко та інші проти України» (Bondarenko and Others v. Ukraine) , заява № 40818/12, від 28 червня 2018 року, Суд констатував порушення Конвенції, inter alia,

у зв ’ язку з надмірною тривалістю кримінального провадження щодо нього за період з 22.09.2009 по 22.07.2014 (чотири роки та десять місяців в одній інстанції)

1 200

3

28325/21

24.05.2021

Ігор Олегович

ШОЙКО

1975

Маляр

В ’ ячеслав Юрійович

м. Одеса

08.06.2008

триває

Більше 14 років, 5 місяців та 8 днів

1 інстанція

6 600

__________

- 1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.

- 2 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.

Справа «Малявін та інші проти України» (Заява № 23805/20 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку)

Рішення; Європейський суд з прав людини від 09.02.2023

Прийняття від 09.02.2023

Постійна адреса:

https://zakon.rada.gov.ua/go/974_j54

Законодавство України

станом на 04.09.2026

поточна редакція

Публікації документа

Офіційний вісник України від 30.05.2024 — 2024 р., № 48, стор. 10, стаття 2965