← Back to search

Шевченко та інші проти України

The European Court of Human Rights

About the judgment

Respondent state
України
Application no.
31312/20
Date of judgment
29.09.2022
Became final
Convention articles
6, 13, 34, 41
The official translation is published by zakon.rada.gov.ua under the Law on the Enforcement of Judgments and Application of the Case Law of the European Court of Human Rights. The translation is an official document and is not subject to copyright (Article 8 of the Law on Copyright and Related Rights). Ukrainian courts apply ECHR case law as a source of law (Article 17 of that Law). For use in proceedings, verify against the original via the link at the bottom of the page.

Text of the judgment

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ята секція

РІШЕННЯ

Справа «Шевченко та інші проти України» (Заява № 31312/20 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку)

СТРАСБУРГ

29 вересня 2022 року

Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Шевченко та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Стефані Моро-Вікстром (<…>), Голова,

Івана Джеліч (<…>),

Катержіна Шімачкова (<…>), судді,

та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря,

після обговорення за зачиненими дверима 08 вересня 2022 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку , до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

ФАКТИ

3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені у переліку в додатку .

4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість цивільних проваджень та на відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

ПРАВО

I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ

6. Заявники скаржилися на те, що тривалість відповідних цивільних проваджень була несумісною з вимогою «розумного строку» і у них не було ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Вони посилалися на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, які передбачають:

Пункт 1 статті 6 Конвенції

«Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом,..., який ... вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру ...».

Стаття 13 Конвенції

«Кожен, чиї права та свободи, визнані в [цій] Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

7. Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися в контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади, а також важливість предмета спору для заявників (див. «Фрідлендер проти Франції» [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).

8. У керівній справі «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine), заява № 23853/02, від 30 листопада 2006 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

9. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних виправдати загальну тривалість проваджень на національному рівні. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».

10. Суд також зазначає, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами.

11. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

12. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».

13. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine), пункти 70 та 75) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку .

14. Суд також вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує об’єднати заяви.

2. Оголошує заяви прийнятними.

3. Постановляє , що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю цивільних проваджень та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

4. Постановляє , що:

(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку , які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 29 вересня 2022 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.

В.о. заступника Секретаря

Вікторія МАРАДУДІНА

Голова

Стефані МОРО-ВІКСТРОМ

Додаток

ЗАЯВА

зі скаргами за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції (надмірна тривалість цивільних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)

№ заяви,

дата подання

П.І.Б. заявника,

рік народження

П.І.Б. представника

та місцезнаходження

Початок провадження

Закінчення провадження

Загальна тривалість,

інстанції

Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди

(в євро) - 1

31312/20

15.06.2020

Тетяна Олексіївна

ШЕВЧЕНКО

1961

Юрій Миколайович

Павлишин

м. Одеса

25.02.2008

24.12.2019

11 років і 10 місяців

3 інстанції

1 800

31323/20

15.06.2020

Юрій Якович

ШЕВЧЕНКО

1959

Юрій Миколайович

Павлишин

м. Одеса

26.10.2007

24.12.2019

12 років, 1 місяць та 29 днів

3 інстанції

1 800

33417/20

20.06.2020

Олександр Якович

ШЕВЧЕНКО

1954

Сергій Семенович

Цішенко

м. Одеса

15.10.2007

24.12.2019

12 років, 2 місяці та 10 днів

3 інстанції

1 800

__________

- 1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.

Справа «Шевченко та інші проти України» (Заява № 31312/20 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку)

Рішення; Європейський суд з прав людини від 29.09.2022

Прийняття від 29.09.2022

Постійна адреса:

https://zakon.rada.gov.ua/go/974_h96

Законодавство України

станом на 04.09.2026

поточна редакція

Публікації документа

Офіційний вісник України від 18.04.2023 — 2023 р., № 39, стор. 266, стаття 2109

The official translation is published by zakon.rada.gov.ua under the Law on the Enforcement of Judgments and Application of the Case Law of the European Court of Human Rights. The translation is an official document and is not subject to copyright (Article 8 of the Law on Copyright and Related Rights).

Original on zakon.rada.gov.ua ↗