← Back to search

Заява № 20427/06, подана Зінаїдою Петр...

The European Court of Human Rights

About the judgment

Respondent state
Application no.
20427/06
Date of judgment
17.11.2016
Became final
Convention articles
6, 13, 35, 37
The official translation is published by zakon.rada.gov.ua under the Law on the Enforcement of Judgments and Application of the Case Law of the European Court of Human Rights. The translation is an official document and is not subject to copyright (Article 8 of the Law on Copyright and Related Rights). Ukrainian courts apply ECHR case law as a source of law (Article 17 of that Law). For use in proceedings, verify against the original via the link at the bottom of the page.

Text of the judgment

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ята секція

РІШЕННЯ

Заява № 20427/06,

подана Зінаїдою Петрівною Волобуєвою

та Анною Іванівною Волобуєвою проти України

Автентичний переклад

17 листопада 2016 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ханлар Гаджієв (<…>), Голова,

Фаріс Вегабовіч (<…>),

Карло Ранцоні (<…>), судді,

а також Хасан Бакірчі (<…>), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги заяву, подану у дату, зазначену в таблиці у додатку,

з огляду на декларацію щодо вилучення Судом заяви з реєстру справ, подану Урядом держави-відповідача,

після обговорення постановляє таке рішення:

ФАКТИ ТА ПРОЦЕДУРА

Перша заявниця, пані Зінаїда Петрівна Волобуєва, народилась 14 жовтня 1955 року.

Друга заявниця, пані Анна Іванівна Волобуєва, народилась 06 травня 1984 року.

Заявниці є громадянками України та проживають у м. Ялті, Автономна Республіка Крим. Про скарги заявниць за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції, а також за статтею 1 Першого протоколу на невиконання рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 30 березня 2001 року було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

06 травня 2010 року Верховний Суд України скасував рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 30 березня 2001 року.

ПРАВО

Суд зазначає, що друга заявниця ніколи не була окремою стороною в судовому та виконавчому провадженнях, що розглядаються, а відповідне рішення було винесено на користь тільки першої заявниці.

Таким чином, Суд доходить висновку, що скарги другої заявниці є неприйнятними, оскільки не відповідають ratione personae положенням Конвенції.

Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питань, які порушувались заявою першої заявниці. Урядом також було запропоновано Суду вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

Уряд визнав надмірну тривалість виконання рішення національного суду. Уряд запропонував виплатити першій заявниці 1575 євро та закликав Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції. Ця сума буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачена протягом трьох місяців з дати отримання повідомлення про ухвалення Судом рішення. У випадку несплати цієї суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку.

Виплата зазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.

Суд не отримав відповіді першої заявниці про прийняття умов односторонньої декларації.

Суд зазначає, що підпункт «с» пункту 1 статті 37 Конвенції дозволяє йому вилучити заяву з реєстру справ, якщо «на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим».

Таким чином, Суд може вилучити заяву відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявники бажають продовження розгляду їхніх справ (див, принципи, що випливають з практики Суду, зокрема рішення у справі «Тахсін-Аджар проти Туреччини» (Tahsin Acar v. Turkey) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ЄСПЛ 2003-VI).

Суд встановив чітку та вичерпну практику з приводу скарг щодо невиконання чи тривалого виконання рішень національних судів (див., наприклад, рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), № 40450/04, від 15 жовтня 2009 року).

З огляду на характер визнань, які містяться в декларації Уряду, а також запропоновану суму відшкодування, яка є співмірною із сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цієї заяви є невиправданим ( підпункт «с» пункту 1 статті 37 Конвенції).

У світлі вищевикладених міркувань Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає продовження розгляду заяви ( пункт 1 статті 37 in fine).

Насамкінець Суд наголошує, що якщо Уряд не дотримається умов односторонньої декларації, заяву може бути поновлено у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції (ухвала щодо прийнятності у справі «Йосіповіч проти Сербії» (Josipovic v. Serbia), заява № 18369/07, від 4 березня 2008 року).

Враховуючи викладене, заяву слід вилучити з реєстру справ, що стосується скарг на невиконання або тривале виконання рішення національного суду.

Заявниці також подали інші скарги за тими ж статтями Конвенції. Суд розглянув їх та вважає, що з огляду на всі наявні в нього матеріали та належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції, ці скарги не виявляють жодних ознак порушень прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї. Отже, ця частина заяви має бути відхилена відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Бере до уваги умови декларації Уряду держави-відповідача в частині, що стосується невиконання або тривалого виконання рішення національного суду та засоби забезпечення дотримання зазначених у ній зобов’язань.

Вирішує вилучити цю частину заяви зі свого реєстру справ в частині вищезазначеної скарги відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції.

Оголошує решту заяви неприйнятною.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 08 грудня 2016 року.

Заступник Секретаря

Хасан БАКІРЧІ

Голова

Ханлар ГАДЖІЄВ

Додаток

СКАРГИ

за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції, а також статтею 1 Першого протоколу (невиконання або тривале виконання рішень національних судів і відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)

№ заяви,

дата подання

П. І. Б. заявника,

дата народження

Дата отримання декларації Уряду

Дата отримання коментарів заявника,

за наявності

Сума, присуджена в якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди і судових та інших витрат (в євро) - 1

1

20427/06

15/05/2006

Зінаїда Петрівна

ВОЛОБУЄВА

14/10/1955

06/07/2011

1 575

__________

- 1 Та додатково будь-які податки, які можуть бути стягнуті з заявника.

Заява № 20427/06, подана Зінаїдою Петрівною Волобуєвою та Анною Іванівною Волобуєвою проти України

Рішення; Європейський суд з прав людини від 17.11.2016

Прийняття від 17.11.2016

Постійна адреса:

https://zakon.rada.gov.ua/go/974_b77

Законодавство України

станом на 04.09.2026

поточна редакція

Публікації документа

Офіційний вісник України від 19.05.2017 — 2017 р., № 39, стор. 13, стаття 1237

The official translation is published by zakon.rada.gov.ua under the Law on the Enforcement of Judgments and Application of the Case Law of the European Court of Human Rights. The translation is an official document and is not subject to copyright (Article 8 of the Law on Copyright and Related Rights).

Original on zakon.rada.gov.ua ↗