Заява № 21563/09, подана Тетяною Микол...

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ята секція

РІШЕННЯ

Заява № 21563/09,

подана Тетяною Миколаївною Радченко та іншими

проти України

Офіційний переклад

26 травня 2015 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (<…>), Голова,

Хелена Єдерблом (<…>),

Алеш Пейхал (<…>), судді,

а також Мілан Блашко (<…>), Секретар секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 10 квітня 2009 року,

з огляду на декларацію щодо вилучення Судом заяви з реєстру справ, подану Урядом держави-відповідача 13 березня 2013 року,

після обговорення постановляє таке рішення:

ФАКТИ ТА ПРОЦЕДУРА

Перелік заявників наведено у таблиці в додатку.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений.

Заявники скаржились за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції, а також статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції на тривале невиконання рішень національних судів, ухвалених на їх користь.

Про заяву було повідомлено Уряд разом з іншими подібними справами, що входять до групи справ пілотного рішення «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), № 40450/04, від 15 жовтня 2009 року.

ПРАВО

Заявники скаржилися на тривале невиконання рішень національних судів, ухвалених на їх користь. Вони посилалися на пункт 1 статті 6 , статтю 13 Конвенції та статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання листом від 13 березня 2012 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушувалось цією та іншими подібними заявами. Урядом також було запропоновано Суду вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

Декларація передбачала таке:

«Уряд України визнає надмірну тривалість невиконання рішень національних судів у справах заявників, зазначених у додатку до цього рішення.

Уряд України готовий виплатити заявникам несплачені суми відповідно до рішень національних судів, винесених на їх користь, якщо вони ще підлягають виконанню, а також суми в євро, зазначені у додатку до цього рішення, сплата яких становитиме виконання зобов'язання відповідно до рішень стосовно розрахунку і виплати на користь заявників відшкодування втрати частини доходу внаслідок несвоєчасного виконання рішень, а також будь-якої майнової та немайнової шкоди.

Таким чином, Уряд просить Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як «будь-яку іншу підставу» вилучення заяви з реєстру справ відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції.

Ці суми в євро, зазначені у додатку до цього рішення, будуть конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу і звільнені від будь-яких податків, що можуть нараховуватись. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати цих сум протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню за період з моменту спливу тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Ці виплати становитимуть остаточне вирішення справи.».

Односторонню декларацію Уряду було направлено заявникам і запропоновано їм надати свої коментарі до 30 квітня 2012 року. Суд не отримав жодної відповіді і тому вважає, що заявники не погоджуються з умовами односторонньої декларації.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах «a» , «b» чи «c» пункту 1 цієї статті. Зокрема, підпункт «с» пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру, якщо:

«на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим».

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи продовжувався.

З цією метою Суд ретельно розгляне декларацію у світлі принципів, що випливають із його практики, зокрема рішення у справі «Тахсін Аджар проти Туреччини» (Tahsin Асаr  v. Turkey) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ECHR 2003-VI; ухвал у справах «TOB ВАЗА проти Польщі» (WAZA Spolka z о.о. v. Poland), заява № 11602/02, від 26 червня 2007 року, та «Сульвінська проти Польщі» (Sulwihska v. Poland), заява № 28953/03, від 18 вересня 2007 року).

Суд встановив свою практику з приводу скарг щодо тривалого невиконання рішень національних судів, ухвалених на користь заявників, у пілотному рішенні у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» , що згадувалося вище.

З огляду на характер визнань, які містяться в декларації Уряду, а також зазначені у додатку до рішення суми відшкодування, які є співмірними із сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цієї заяви є невиправданим ( підпункт «c» пункту 1 статті 37 Конвенції).

Більше того, у світлі вищевикладених міркувань та враховуючи чітку й усталену практику з цього питання, Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає продовження розгляду заяви ( пункт 1 статті 37 in fine).

Насамкінець Суд зазначає, що якщо Уряд не дотримається умов односторонньої декларації, заяву може бути поновлено у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції (ухвала у справі «Йосіповіч проти Сербії» (Josipovic v. Serbia) заява № 18369/07, від 4 березня 2008 року).

Враховуючи вищевикладене, справу має бути вилучено з реєстру справ.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Бере до уваги умови декларації Уряду держави-відповідача щодо невиконання рішень національних судів, винесених на користь заявників, та засоби забезпечення дотримання зазначених у них зобов'язань.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 18 червня 2015 року.

Секретар

Мілан БЛАШКО

Голова

Боштьян М. ЗУПАНЧІЧ

Додаток

№

Ім’я заявників

Дата народження

Остаточні рішення національних судів

Запропонована Урядом сума компенсації

(євро)

Стан виконання

1

Тетяна Миколаївна

РАДЧЕНКО

20/01/1948

1) Костянтинівський міський суд Донецької області,

04/12/1997

2) Костянтинівський міський суд Донецької області,

21/02/2002

2535

Не виконано

2

Олег Миколайович

РАДЧЕНКО

17/06/1947

1) Костянтинівський міський суд Донецької області,

04/12/1997

2) Костянтинівський міський суд Донецької області,

21/02/2002

2535

Не виконано

3

Микола Григорович

ТАРАН

17/09/1949

Костянтинівський міський суд Донецької області,

05/10/2000

2025

Не виконано

4

Володимир Панасович

ЧЕРДАНЦЕВ

07/03/1954

Комісія з трудових спорів ДП «Автоскло»,

12/02/2001

1965

Не виконано

5

Надія Федорівна

ГВОЗДЕВА

01/09/1950

Костянтинівський міський суд Донецької області,

14/03/2001

1935

Не виконано

6

Тетяна Миколаївна

АСТАПОВА

05/04/1957

Комісія з трудових спорів ДП «Автоскло»,

26/02/2001

1950

Не виконано

7

Микола Федорович

НУЖНИЙ

24/09/1947

Костянтинівський міський суд Донецької області,

08/11/2002

1635

Не виконано

8

Марія Василівна

СЕРОВА

23/11/1953

Костянтинівський міський суд Донецької області,

25/11/2003

1440

Не виконано

9

Сергій Анатолійович

ДУЛЯ

09/08/1967

Костянтинівський міський суд Донецької області,

08/10/2004

1290

Не виконано

10

Лідія Василівна

ЖУКОВА

28/03/1965

Костянтинівський міський суд Донецької області,

01/12/2004

1260

Не виконано

Заява № 21563/09, подана Тетяною Миколаївною Радченко та іншими проти України

Рішення; Європейський суд з прав людини від 26.05.2015

Прийняття від 26.05.2015

Постійна адреса:

https://zakon.rada.gov.ua/go/974_a71

Законодавство України

станом на 04.09.2026

поточна редакція

Публікації документа

Офіційний вісник України від 11.09.2015 — 2015 р., № 70, стор. 153, стаття 2339