Заява № 2125/08, подана Тамарою Євгені...
About the judgment
Text of the judgment
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П'ята секція
РІШЕННЯ
Заява № 2125/08,
подана Тамарою Євгенівною Потішно проти України
Офіційний переклад
10 вересня 2013 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Ангеліка Нуссбергер (<…>), Голова,
Ганна Юдківська (<…>),
Андре Потоцький (<…>), судді,
та Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря секції,
беручи до уваги зазначену заяву, подану 25 грудня 2007 року,
з огляду на односторонню декларацію, подану 17 лютого 2011 року Урядом держави-відповідача, якою Уряд закликав Суд вилучити заяву з реєстру справ, та відповідь заявниці на цю декларацію
після обговорення постановляє таке рішення:
ФАКТИ ТА ПРОЦЕДУРА
Заявниця - пані Тамара Євгенівна Потішко, громадянка України 1951 року народження, проживає у м. Шепетівці.
Уряд України (далі - Уряд) на останніх етапах провадження представляв його Уповноважений - п. Назар Кульчицький з Міністерства юстиції України.
Заява в частині тривалості провадження була направлена Уряду.
ПРАВО
1. Заявниця скаржилась на тривалість провадження у її справі. Вона посилалась на пункт 1 статті 6 Конвенції .
Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання листом від 17 лютого 2011 року Уряд повідомив Суд про пропозицію зробити односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушувалось в цій частині заяви. Крім того, Уряд запропонував Суду вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .
Декларація передбачала таке:
«Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявника національними судами [...].
Я, Валерія Лутковська, Урядовий уповноважений, заявляю, що Уряд України пропонує сплатити пані Тамарі Євгенівні Потішко 4400 (чотири тисячі чотириста) євро.
Таким чином, Уряд закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як «будь-яку іншу підставу» вилучення заяви з реєстру справ відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 37 Конвенції .
Ця сума є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, в тому числі компенсацією судових витрат, звільнена від будь-яких податків, що можуть нараховуватись, і буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У разі несплати цієї суми протягом тримісячного строку Уряд зобов’язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиму в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Ця виплата становитиме остаточне вирішення справи».
Листом від 29 вересня 2011 року заявниця зазначила, що вона не погоджується з умовами односторонньої декларації.
Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах «a» , «b» чи «c» пункту 1 цієї статті . Зокрема, підпункт «c» пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру, якщо:
«...на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим».
Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи продовжувався.
З цією метою Суд ретельно розгляне декларацію у світлі принципів, що випливають із його практики, зокрема, рішень у справах «Тахсін Аджар проти Туреччини» (Tahsin Acar v. Turquie), [ВП], заява № 26307/95, пункти 75-77, ЄСПЛ 2003-VI; «ТОВ «Компанія «ВАЗА» проти Польщі» (<…>), заява № 11602/02, від 26 червня 2007 року, та рішення про схвалення умов односторонньої декларації у справі «Сульвінська проти Польщі» (Sulwihska с. Pologne), заява № 28953/03.
У низці справ, включаючи справи проти України, Суд встановив свою практику стосовно скарг на порушення права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку (див., наприклад, рішення у справах «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France), [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ЄСПЛ 2000-VII; «Кокчіарелла проти Італії» (Cocchiarella v. Italy) [ВП], заява №64886/01, пункти 69-98, ЄСПЛ 2006-V; «Мажевський проти Польщі» (Majewski v. Poland), від 11 жовтня 2005 року, заява № 52690/99, і «Юр’єва та Юр’єв проти України» (Yuryeva and Yuryev v. Ukraine), від 31 липня 2012 року, заява № 3431/03).
З огляду на характер визнання, що міститься в декларації Уряду, а також на запропоновану суму відшкодування, яка співмірна з сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд заяви не є виправданим ( підпункт «с» пункту 1 статті 37 Конвенції ).
Більш того, у світлі вищевикладених міркувань та з огляду на чітку й усталену практику з цього питання Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає продовження розгляду Судом цієї заяви ( пункт 1 статті 37 Конвенції in fine).
Насамкінець, Суд зазначає, що якщо Уряд не дотримається умов односторонньої декларації, заяву буде поновлено у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції (рішення у справі «Йосипович проти Сербії» (Josipovic v. Serbia), заява № 18369/07, від 4 березня 2008 року).
2. Заявниця також скаржилась на несправедливість та результат провадження, посилаючись на пункт 1 статті 6 , статтю 13 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції . Пізніше вона скаржилась на відсутність коштів для забезпечення своїх дітей належною освітою відповідно до статті 2 Першого протоколу до Конвенції.
Беручи до уваги всі наявні у його розпорядженні докази та настільки, наскільки вони охоплювалися його компетенцією, Суд доходить висновку про відсутність будь-яких ознак порушення прав і свобод, закріплених Конвенцією або протоколами до неї.
Таким чином, ця частина заяви є явно необґрунтованою і має бути відхилена згідно з пунктами 3 та 4 статті 35 Конвенції .
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Бере до уваги умови декларації Уряду держави-відповідача за пунктом 1 статті 6 Конвенції та засоби забезпечення дотримання зазначених у ній зобов’язань.
Вирішує вилучити частину заяви з реєстру справ відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції .
Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.
Заступник Секретаря
Стівен ФІЛЛІПС
Голова
Ангеліка НУССБЕРГЕР
Заява № 2125/08, подана Тамарою Євгенівною Потішно проти України
Рішення; Європейський суд з прав людини від 10.09.2013
Прийняття від 10.09.2013
Постійна адреса:
https://zakon.rada.gov.ua/go/974_949
Законодавство України
станом на 04.09.2026
поточна редакція
Публікації документа
Офіційний вісник України від 03.12.2013 — 2013 р., № 91, стор. 361, стаття 3378
The official translation is published by zakon.rada.gov.ua under the Law on the Enforcement of Judgments and Application of the Case Law of the European Court of Human Rights. The translation is an official document and is not subject to copyright (Article 8 of the Law on Copyright and Related Rights).
Original on zakon.rada.gov.ua ↗