Край проти України

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П'ята секція

Р І Ш Е Н Н Я

Справа "Край проти України"

(Заява N 25426/03)

Страсбург, 12 липня 2007 року

Переклад офіційний

Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у

п. 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ). Воно може підлягати

редакційним виправленням.

У справі "Край проти України" Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи

палатою, до складу якої увійшли: п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова, пані С.Ботучарова (S.Botoucharova), п. В.Буткевич (V.Butkevych), пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska), п. Р.Маруст (R.Maruste), п. Д.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego), пані Р.Ягер (R.Jaeger), судді, та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції, після обговорення в нарадчій кімнаті 19 червня 2007 року, виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

ПРОЦЕДУРА

1. Справа порушена проти України за заявою (N 25426/03),

поданою до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав

людини і основоположних свобод ( 995_004 ) (далі - Конвенція)

громадянкою України пані Ольгою Володимирівною Край (далі -

заявниця) 10 червня 2003 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його

Уповноваженим - паном Юрієм Зайцевим.

3. 5 квітня 2006 року Суд вирішив направити заяву на

комунікацію Уряду. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції

( 995_004 ) Суд вирішив розглядати питання щодо суті заяви та її

прийнятності одночасно.

ЩОДО ФАКТІВ

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця народилась у 1963 році та проживає у м. Донецьку.

5. 21 липня 2001 року Ворошилівський районний суд м. Донецька

(далі - Ворошилівський суд) присудив заявниці 2698 грн (1) в

якості відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням

кримінальної справи проти неї.

______________

(1) 585,84 євро.

6. 21 серпня 2001 року Ворошилівський суд надіслав виконавчий

лист до відділу державної виконавчої служби Калінінського

районного управління юстиції м. Донецька. Виконавчий документ було

повернуто без виконання, оскільки кошти на такі виплати не були

передбачені у державному бюджеті.

7. Протягом 2002 року Державне казначейство неодноразово

інформувало заявницю про те, що згадана вище ухвала не могла бути

виконана через те, що кошти на такі виплати не були передбачені у

державному бюджеті.

8. 13 січня 2003 року Ворошилівський суд направив виконавчий

лист до відділу державної виконавчої служби Печерського районного

управління юстиції м. Києва, який 15 вересня 2003 року було

передано до Державного казначейства.

9. У своїх зауваженнях від 10 липня 2006 року Уряд

стверджував, що протягом 2004-2006 років відділ державної

виконавчої служби Печерського районного управління юстиції своїми

листами неодноразово інформував заявницю про те, що належна їй

сума була нарахована і для її отримання заявниці слід було

повідомити свої банківські реквізити.

10. Заявниця проінформувала Суд, що вона отримала такого

листа лише раз, у вересні 2004 року, після чого відразу надала

необхідну інформацію.

11. До теперішнього часу сума, належна заявниці за ухвалою

від 21 липня 2001 року, не була виплачена.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

12. Відповідне національне законодавство було викладене в

рішенні у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (заява

N 67534/01, пункти 16-19, рішення від 27 липня 2004 року).

ЩОДО ПРАВА

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1

СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )

13. Посилаючись на пункт 1 статті 6 та на статтю 13 Конвенції

( 995_004 ), заявниця скаржилась на невиконання остаточного

рішення суду, винесеного на її користь. У цих положеннях, зокрема,

зазначено:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий та публічний розгляд його

справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом,

встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та

обов'язків цивільного характеру".

Стаття 13

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було

порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в

національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене

особами, які здійснювали свої офіціальні повноваження".

А. Щодо прийнятності

14. Уряд надав зауваження, оскаржені заявницею, подібні до

тих, що вже були відхилені Судом у ряді рішень, що стосувались

невиконання, проти державних установ (див. рішення у справі

"Войтенко проти України" ( 980_223 ), заява N 18966/02, пункти

27-31, рішення від 29 червня 2004 року, та згадане вище рішення у

справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ), пункти 28-32). Суд

вважає, що ці зауваження повинні бути відхилені за тих же підстав.

15. Суд зазначає, що скарги заявниці за пунктом 1 статті 6 та

статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) порушують питання факту та права

відносно Конвенції, визначення яких вимагає вивчення справи щодо

суті. Суд не вбачає підстав для оголошення цих скарг

неприйнятними. Таким чином, Суд оголошує їх прийнятними.

Б. Щодо суті

16. У своїх зауваженнях Уряд стверджував, що відносно

заявниці не було порушено жодне з положень Конвенції ( 995_004 ).

Зокрема Уряд стверджував, що заборгованість за ухвалою від

21 липня 2001 року не було виплачено заявниці через те, що вона не

надала виконавчій службі інформацію про свій банківський рахунок.

17. Заявниця не погодилась. Вона стверджувала, що у вересні

2004 року вона надала відділу державної виконавчої служби

Печерського районного управління юстиції необхідну інформацію.

18. Суд зазначає, що остаточне рішення суду, винесене на

користь заявниці, залишається невиконаним протягом п'яти років та

одинадцяти місяців.

19. Суд нагадує, що він вже визнав порушення пункту 1 статті

6 Конвенції ( 995_004 ) у ряді подібних справ (див., наприклад,

згадане вище рішення у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ),

пункти 42-46, та згадане вище рішення у справі "Войтенко проти

України" ( 980_223 ), пункти 53-55, рішення від 29 червня

2004 року).

20. Вивчивши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що Уряд

не надав жодних фактів чи доводів, що могли б переконати його

дійти іншого висновку у цій справі.

21. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції

( 995_004 ).

22. За цих обставин Суд не вважає необхідним розглядати ту ж

саму скаргу за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) (див. рішення у

справі "Деркач та Палек проти України" ( 980_234 ), заяви

NN 34297/02 та 39574/02, пункт 42, рішення від 21 грудня

2004 року).

II. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )

23. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає: "Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до

неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони

передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності,

надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".

А. Шкода

24. Заявниця вимагала 150 000 доларів США матеріальної та

моральної шкоди.

25. Уряд визнав вимоги заявниці надмірними та

необґрунтованими.

26. Оскільки заборгованість за ухвалою суду від 21 липня

2001 року, винесеною на користь заявниці, не була виплачена

(див. пункт 5 вище), Суд зазначає, що невиконане зобов'язання

держави виконати це рішення не підлягає сумніву. На додачу Суд

вважає, що якщо Уряд виплатить решту боргу, належну заявниці, то

це становитиме повне та остаточне вирішення справи.

27. Що стосується решти вимог заявниці щодо матеріальної та

моральної шкоди Суд, здійснюючи свою оцінку на засадах

справедливості, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ),

вважає доцільним присудити заявниці 2000 євро моральної шкоди.

Б. Судові витрати

28. Заявниця вимагала також 1000 доларів США відшкодування

судових витрат, яких вона зазнала через необхідність провадження

справи в національних судах та в Суді.

29. Уряд заперечив цю вимогу.

30. Суд зазначає, що заявниця не обґрунтувала свою вимогу та

не надала необхідні документи на її підтвердження. З урахуванням

наданої йому інформації Суд нічого не присуджує.

В. Пеня

31. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру

граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс

три відсотки.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Оголошує заяву прийнятною;

2. Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції

( 995_004 );

3. Постановляє, що немає необхідності розглядати скаргу за

статтею 13 Конвенції ( 995_004 );

4. Постановляє, що: (а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане

остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ),

держава-відповідач повинна виплатити заявниці борг, який належить

їй до виплати за досі невиконаним рішенням, а також 2000 (дві

тисячі) євро моральної шкоди, які повинні бути конвертовані у

національну валюту держави-відповідача за курсом на день

здійснення платежу, з урахуванням будь-якого податку, який може

бути стягнуто із зазначеної суми; (б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного

розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple

interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського

центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;

5. Відхиляє решту вимог заявниці стосовно справедливої

сатисфакції.

Вчинено англійською мовою і повідомлено у письмовій формі

12 липня 2007 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту

Суду ( 980_067 ).

Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК

(C.Westerdiek)

Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН

(P.Lorenzen)

Справа "Край проти України" (Заява N 25426/03)

Рішення; Європейський суд з прав людини від 12.07.2007

Прийняття від 12.07.2007

Постійна адреса:

https://zakon.rada.gov.ua/go/974_266

Законодавство України

станом на 04.09.2026

поточна редакція

Публікації документа

Офіційний вісник України від 19.11.2007 — 2007 р., № 85, стор. 135, стаття 3144