Заява N 14134/05, подана Євгеном Вікто...

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П'ята секція

У Х В А Л А

Заява N 14134/05,

подана Євгеном Вікторовичем Каракотіним

проти України

Переклад офіційний

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи

палатою 25 вересня 2007 року, до складу якої увійшли: п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова, п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert), п. В.Буткевич (V.Butkevych), п. Р.Маруст (R.Maruste), п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego), пані Р.Ягер (Mrs R.Jaeger), п. М.Віллігер (Mr M.Villiger) ), судді, та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції, беручи до уваги вищезазначену заяву, подану

2 квітня 2005 року, з огляду на рішення застосовувати пункт 3 статті 29 Конвенції

( 995_004 ) та розглядати прийнятність та суть справи разом, враховуючи надані офіційні декларації щодо досягнення

дружнього врегулювання у справі, після обговорення виносить своє рішення:

ЩОДО ФАКТІВ

Заявник, п. Євген Вікторович Каракотін, громадянин України,

який народився у 1966 році та проживає у м. Лисичанську. Уряд

України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим -

п. Ю.Зайцевим.

Факти справи, надані сторонами, можна викласти так:

13 березня 2000 року арбітражний суд Луганської області

відкрив провадження у справі про банкрутство державного

підприємства "Ремонтно-механічний завод", на якому працював

заявник. У цьому провадженні заявника представляв п. М.

У ході цього провадження 12 жовтня 2004 року господарський

суд Луганської області (до липня 2001 року - арбітражний суд

Луганської області) зобов'язав керуючого санацією проінформувати

всіх стягувачів про введення процедури санації боржника та

забезпечити їх документами по виплаті заборгованості із заробітної

плати.

Згідно з твердженнями заявника комісія з трудових спорів

компанії-боржника прийняла різні рішення протягом 2000 та

2003 років, якими зобов'язала виплатити заявнику заборгованість із

заробітної плати і які були виконані у 2004 році. Заявник не надав

більше жодної інформації з цього приводу.

Своїм рішенням від 10 березня 2005 року Лисичанський міський

суд зобов'язав компанію виплатити заявнику 2694,09 грн

заборгованості із заробітної плати. У 2005 році відділ державної

виконавчої служби м. Лисичанська закрив виконавче провадження по

вищеназваному рішенню через відсутність коштів у

компанії-боржника.

СКАРГИ

Заявник скаржився на тривале невиконання рішення

Лисичанського міського суду від 10 березня 2005 року та рішення

господарського суду Луганської області від 12 жовтня 2004 року та

на затримку у виконанні численних інших невизначених рішень,

начебто прийнятих протягом 2000-2003 років проти

компанії-боржника. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції

( 995_004 ) та на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції

( 994_535 ).

Далі він скаржився на те, що не мав ефективних національних

засобів юридичного захисту за своїми скаргами за пунктом 1 статті

6 Конвенції ( 995_004 ) та статтею 1 Першого протоколу до

Конвенції ( 994_535 ), як цього вимагає стаття 13 Конвенції.

Він також скаржився на порушення статей 1 та 3 Конвенції

( 995_004 ) через згадане вище невиконання. Нарешті, заявник

скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на стверджувану

неспроможність п. М. ефективно представляти заявника у судах та у

інших органах державної влади.

ЩОДО ПРАВА

5 червня 2007 року Суд отримав зазначену нижче декларацію,

підписану заявником: "Я, Євген Вікторович Каракотін, зазначаю, що Уряд України

готовий сплатити заборгованість за рішеннями Лисичанського

міського суду від 10 березня 2005 року, яка досі мені належить, а

також сплатити мені ex gratia суму у розмірі 500 євро (п'ятсот

євро) з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище

справі, яка на цей час розглядається Європейським судом з прав

людини. Сума в розмірі 500 євро (п'ятсот євро), призначена для

відшкодування будь-якої матеріальної та нематеріальної шкоди, а

також судових витрат, буде конвертована у національну валюту

держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від

будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців

з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав

людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про

захист прав людини і основоположних свобод ( 995_004 ). Після

сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на

названу суму нараховуватиметься простий відсоток у розмірі

граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що

діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти. Я приймаю цю пропозицію та у подальшому відмовляюсь від

будь-яких скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у

цій заяві. Я заявляю, що прийняття цієї пропозиції означає

остаточне вирішення цієї справи".

15 червня 2007 року Суд отримав зазначену нижче декларацію,

підписану Урядом: "Я, Юрій Зайцев, Урядовий уповноважений у справах

Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України

пропонує виплатити Євгену Вікторовичу Каракотіну заборгованість за

рішеннями Лисичанського міського суду від 10 березня 2005 року,

яка досі йому належить, а також виплатити йому ex gratia суму у

розмірі 500 євро (п'ятсот євро) з метою досягнення дружнього

врегулювання у зазначеній вище справі, яка на цей час

розглядається Європейським судом з прав людини. Сума у розмірі 500 євро (п'ятсот євро), призначена для

відшкодування будь-якої матеріальної та нематеріальної шкоди, а

також судових витрат, буде конвертована у національну валюту

держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від

будь-яких податків, які можуть стягуватись. Кошти будуть виплачені

протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення

Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1

статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

( 995_004 ). У разі неспроможності сплатити цю суму протягом

тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту

сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у

розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального

банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Суд приймає до уваги факт досягнення сторонами дружнього

врегулювання. Суд впевнений що угода про дружнє врегулювання

ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції

( 995_004 ) та протоколах до неї, і не знаходить підстав

загального характеру для подальшого розгляду скарги (in fine п. 1

стаття 37 Конвенції). Відповідно пункт 3 статті 29 Конвенції не

може більше застосовуватись до цієї справи і справа має бути

викреслена з реєстру справ.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Постановляє вилучити заяву з реєстру справ.

Секретар К.ВЕСТЕРДІК

(Mrs C.Westerdiek)

Голова П.ЛОРЕНЦЕН

(Mr P.Lorenzen)

Заява N 14134/05, подана Євгеном Вікторовичем Каракотіним проти України

Ухвала; Європейський суд з прав людини від 25.09.2007

Прийняття від 25.09.2007

Постійна адреса:

https://zakon.rada.gov.ua/go/974_245

Законодавство України

станом на 04.09.2026

поточна редакція

Публікації документа

Офіційний вісник України від 26.10.2007 — 2007 р., № 78, стор. 203, стаття 2937